Презентація "Слухання твору Н.Забіли "Зайчикова хатка"

Слухання твору Н. Забіли «Зайчикова хатка»

Оселились біля річкисірий зайчик та лисичка. Зайчик — в хатці луб'яній,а лисичка — в крижаній.

Ось постукала в віконцятепла сонячна весна,і, розтанула на сонцібіла хатка крижана. Почала лиса зітхати:— Як я житиму без хати?Зараз зайця проженуй влізу в хатку луб'яну!

Де вже зайчику маломусуперечить хижаку!Довелось тікати з домубідолашному звірку. А лисиця та хвостатавлізла в зайчикову хатуі в хатинці луб'янійоселилась, як в своїй.

Пострибав по лісі зайчик,сірий зайчик-побігайчик,сльози річкою ллючи:страшно в лісі уночі!

Раптом вовк іде до ньогота й питає: — Що таке?Мабуть, в зайчика малоголихо трапилось тяжке?— Ой, мене прогнала з хатилюта злодійка хвостата!Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?..— Годі, годі, зайчик, плакать,витри слізоньки свої. Знаю я цю розбишаку,зараз вижену її!

Підійшли вони до хати,вовк гарчить: — Ану, хвостата!Забирайся звідсіля! —А лисиця відмовля:— От як скочу, як підскочу —полетить від тебе клоччя,на шматочки роздеруще й на порох розітру!Вовк злякався — та й тікати!А зайча пішло вночізнову захисту шукати,сльози річкою ллючи.

Враз ведмідь іде до ньогота й питає: — Що таке?Мабуть, в зайчика малоголихо трапилось тяжке?— Ой, мене прогнала з хатилюта злодійка хвостата!Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?..— Годі, годі, зайчик, плакать,витри слізоньки свої. Знаю я цю розбишаку,зараз вижену її!

Підійшли вони до хати.— Геть! — загримав волохатий. Забирайся звідсіля! —А лисиця відмовля:

— От як скочу, як підскочу —полетить із тебе клоччя,на шматочки роздеруще й на порох розітру!Як почув ведмідь цю мову —враз сховався у кущі,і побрів наш зайчик знову,сльози річкою ллючи.

Стріла зайчика собака,розпитала що та як.— Годі, — каже, — годі плакать,не боюсь я розбишак!

Підійшла й вона до хати,загарчала: — Геть, хвостата!Забирайся звідсіля! —

А лисиця відмовля:— От як скочу, як підскочу —полетить від тебе клоччя,на шматочки роздеруще й на порох розітру!Утекла й собака зразу. А зайчатко уночізнов побігло, від образисльози річкою ллючи.

Враз іде назустріч півник,гострі шпори на ногах.— Що з тобою? Дуже дивнозайця бачити в сльозах!— Ой, мене прогнала з хатилюта злодійка хвостата!Ой, куди ж тепер піду?.. Де я захисток знайду?..— Що ж, провчу я розбишаку! —Де вже, півничок, тобі?!Вовк, ведмедик і собакавідступились в боротьбі...

— Ну, за мене не страшися!Сам побачиш,—от ходім! —Вийшли друзі на узлісся,де стояв зайчатин дім. Місяць виглянув з-за хмари. Півник крилами ударив.— Годі спать, — ку-ку-рі-ку! —на чужім пуховику!

Вмить лиса продерла очі.— Хто там ходить по двору?От як скочу, як підскочу —на шматочки роздеру!

Не злякався півник смілийта на ґанок як стрибне.— Забирайся, поки ціла!Не дратуй, гляди, мене!Відкида лиса запори,бачить: півник-молодець,гострий дзьоб, сталеві шпорище й червоний гребінець.

Тут лиса аж закрутилась:— Я хороша! Я не зла!Я з зайчатком не сварилась,по-сусідському жила!.. А сама — мерщій на ґанок,та — по східцях, та — у ліс!

І зустрінув зайчик ранокзнов веселий, як колись.

ФІЗХВИЛИНКА1,2 – ВСІ ПРИСІЛИ,ПОТІМ В ГОРУ ПІДЛЕТІЛИ.3,4 – НАХИЛИЛИСЬ,ІЗ СТРУМОЧКА ГАРНО ВМИЛИСЬ.5,6 – ВСІ ВЕСЕЛІКРУТИМОСЬ НА КАРУСЕЛІ.7,8 – В ПОТЯГ СІЛИ,НІЖКАМИ ЗАТУПОТІЛИ.

БЕСІДА ЗА ЗМІСТОМ ТВОРУ

Хто оселився біля річки?Які хатки були в лисички і в зайчика?

Що трапилось з приходом весни?Чому так сталося?

Чому зайчик слізоньки лив?

Хто зайчика з біди визволяв?

Кому це вдалося?

Як саме півник визволив зайчика з біди?

Чи сподобався вам цей твір?

ВИСНОВКИ: ТОЖ, БУДЬТЕ ДОБРИМИ ДО ОТОЧЕННЯ – І ДО ЛЮДЕЙ, І ДО ТВАРИН!

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!ВСІ ДОБРЕ ПОПРАЦЮВАЛИ!ПІДГОТУВАЛАГРЯЗЄНА СВІТЛАНА БОРИСІВНА