Презентація:" Соціологічна теорія Парсонса"

Внесок Т. Парсонса у розвиток соціології

В історії соціології чільне місце займає Толкотт Парсонс (1902-1979 рр..). Завдяки діяльності цього професора Гарвардського університету зазначена дисципліна була виведена на міжнародний рівень. Парсонс створив особливий стиль мислення, для якого характерне переконання в чільної ролі наукового пізнання, сводимого до побудови систем та систематизації даних. Основна риса цього соціального мислителя полягає в умінні проводити диференціацію понятійного апарату, а також у виявленні відтінків смислів у твердженнях, які зуміли вже зайняти свою міцну нішу в науковому світі, і в здатності винаходити все більш нові та удосконалені аналітичні схеми.

Соціологічна теорія Парсонса У центрі соціологічної теорії Парсонса знаходиться питання про те, як можливе суспільство, тобто соціальний порядок, нормативне регулювання поведінки. «Я завжди припускав, що соціальний порядок, хоч і недосконалий, існує реально, а за цим ставив питання про те, за яких умов можна пояснити факт його існування», — писав Парсонс. Поняття суспільства співвідноситься не з сукупністю індивідів, а з організованими формами взаємодії між людьми, які підтримуються соціальною системою, що прагне стійкої рівноваги. Відповідно, соціальні дії повинні розглядатися як інституційні зразки (патерни), що підтримують системне ціле. Вирішальне значення у людській дії мають нормативні чинники, аналітично незалежні від особистих мотивів, економічних інтересів у звичному значенні, інтересів політичної влади — така основна теза парсонсівської соціології.

Соціологічна концепція Парсонса відрізняється вираженою «надіндивідуальною» системною спрямованістю та байдужістю до так званої проблеми людини. Зазвичай під людиною, «особистістю», розуміють деяку унікальну індивідуальність, приховану від зовнішнього контролю і незрозумілу не тільки стороннім, але й самій собі. Парсонс розглядає «особистість» як системний феномен, окремо від індивіда, і цим долає двозначності, пов'язані з романтичним протистоянням суб'єктивного та об'єктивного світів. «Особистість» стає специфічною мовою опису, відокремленим від мови соціальної системи, культури та поведінки. Справді, за Парсонсом, «особистість» не людина, а система дії, сукупність ролей та очікувань. Сама диференціація «особистості» з інших систем дозволяє суспільству вирішувати проблеми адаптації. Таким чином, парсонсовський «новий синтез» — спроба поєднати традиції соціологічного номіналізму та соціологічного реалізму у загальній теорії дії — є розгорнутою версією аналітичного реалізму.

Т. Парсонс був переконаним прихильником того, що початок наукової соціології було покладено в той момент, коли всі зв’язки між людьми почали розглядатися вченими як єдиної системи. Основоположником такого підходу до побудови суспільства був Маркс К.. У своїй теорії соціальної дії Парсонс вибудував нову теоретичну структурно-функціональну модель. Її він описав у своїх працях під назвами:«Соціальна система»;«Структура соціального дії»;«Соціальна система і еволюція теорії дії». Центральною ідеєю теорії соціальної дії Т. Парсонса з’явилася думка про наявність певного стану суспільства, коли згода домінує над конфліктом, тобто має місце консенсус. Що це означає? Це говорить про організованості і впорядкованості соціальних дій і всієї суспільної системи в цілому.

Основні поняття

Об’єкти взаємозв’язків та елементи дій. Схема суспільства, розглянута в теорії Парсонса, включає в себе наступні елементи:1. Соціальні об’єкти.2. Фізичні об’єкти. Це колективи та окремі індивіди. Вони є засобами і одночасно з цим умови для здійснення дій соціальними об’єктами.3. Культурні об’єкти. Дані елементи являють собою цілісні уявлення, символи, системи та ідеї вірувань, що володіють постійністю регулярністю. Елементи дій. Будь діяч, на думку Парсонса, завжди співвідносить виниклу ситуацію зі своїми цілями і потребами. В цьому випадку відбувається підключення мотиваційного компонента. Це пояснюється тим, що в будь-якій ситуації основною метою діяча є отримання «винагороди».

Соціальна система Важливе місце у соціологічній теорії Парсонса займає концепція соціальної системи, під якою він розуміє певну диференціацію соціальних ролей та позицій, пов’язаних з ними прав і обов’язків, а також загальних цінностей і норм. Соціальну систему Парсонс вважає складовою частиною більш загальної системи дії. При цьому він виділяє ще три складові останньої: систему культури, систему особистості та систему поведінкового організму. Виокремлення перелічених систем було здійснено американським вченим за характерними для них функціями. Для свого існування система дії повинна задовольняти чотири функціональні вимоги: здатність до адаптації, досягнення мети, інтеграції і збереження взірця. Функцію інтеграції, за Парсонсом, виконує соціальна система, (завдяки організації соціальних відношень поміж „акторами” і колективами), функцію збереження взірця – система культури, яка створює комплекси символічних значень, здійснює їх структурування, використання, збереження й зміну; функцію досягнення мети – система особистості (як агент процесів дії, а звідси – реалізації культурних принципів і вимог); функцію адаптації – система поведінкового організму (завдяки зосередженню людських здатностей адаптуватися до вимог фізичного та біологічного оточення).

Еволюція за Парсонсом Т. Парсонс виокремлює три фази еволюції, беручи до уваги різні ступені адаптаційної здатності та форми соціального контролю, а саме примітивну, перехідну та сучасну. На противагу "соціальній системі", де він особливо підкреслював проблему інтеграції соціальних систем і особистості, у своїй еволюційній моделі Парсонс звертає увагу на диференціацію поміж і всередині культурної і соціальної систем, а також на інтегративні проблеми, що зрештою виникали між суспільством і культурою в міру того, як кожна з цих систем ставала дедалі диференційовані-шою і водночас більше відокремлювалася від інших систем. Взагалі еволюція суспільств відбувається під знаком зміцнення культури, підвищення значення і ролі її у збереженні, розвитку та переданні різноманітних інституціональних взірців. Тому не випадково соціальна еволюція, вважає Т. Парсонс, набуває форми прогресивного утвердження культури в соціальному житті людей. Такий генеральний висновок парсонсівської теорії соціальної еволюції, яка увінчує соціологічну систему американського вченого.

У цілому структурно-функціональна соціологія Т. Парсонса є послідовною і докладно розробленою теоретичною системою. Інтерес до соціології видатного американського теоретика не вгасає й досі. І причиною цього є зміст соціологічних ідей Парсонса, а також високий евристичний потенціал їх, що дає змогу знаходити раціональні відповіді на численні питання сьогодення.

Список використаної літератури: Т. Парсонс і його теорія суспільства як соціальної системи. – URL. http://ibib.ltd.ua/parsons-ego-teoriya-obschestva-kak-sotsialnoy-29627.html. Теорія Парсонса: основні ідеї та зміст. – URL. https://bigbro.com.ua/teoriya-parsonsa-osnovni-ideyi-ta-zmist/Талкотт Парсонс –URL. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D1%82%D1%82_%D0%9 F%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D1%81