Презентація "Становлення абсолютної монархії у Франції"

Становлення абсолютної монархії у Франції

Пригадай. Текст абзацу. Що таке держава? 2) Яку державу за формою правління називають республікою? 3) Яку державу за формою правління називають монархією? 4) Що таке парламент? 5) Які стани суспільства існували у середні віки?6. Що таке Реформація ?

Складіть визначення поняття абсолютна монархія, використовуючи опорні слова: монарх, головне джерело, законодавча влада, виконавча влада, податки, фінанси.

Абсолютна монархія — це держава, у якій монарх виступає головним джерелом законодавчої і виконавчої влади, встановлює податки та розпоряджається державними фінансами

На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. В середині XVII ст. — проживало 16—18 млн осіб. Більшість людей жила в селах, і країна загалом була аграрною. Об’єднання Франції в єдину централізовану державу завершилося наприкінці XV ст. Разом з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликали з 1484 р. Король Луї XII, уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, установлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму (абсолютної монархії). Король Франсуа I підпорядкував своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. він досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав людей на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франсуа I вперше з’явилася формула його необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські чиновники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується. Франсуа I

Дворянство стало більше залежати від королівської служби. Знать сподівалася, що абсолютна влада монарха дозволить перерозподілити податки на її користь. Купецтво очікувало, що сильний монарх захистить його від іноземних конкурентів. Городяни згодні були обміняти свої вольності на політику монарха, яка забезпечить сприятливі умови для розвитку підприємництва. Селянство мало надію, що міцна королівська влада обмежить сваволю сеньйорів і наведе порядок у країні. Тобто різні соціальні групи мали спільну зацікавленість у посиленні королівської влади. Але!на початку 16 ст. в абсолютизмі були зацікавлені усі верстви населення

На початку 16 ст. у суспільстві Франції зберігався поділ на 3 стани. Однак в їхньому становищі відбулися значні зміни У 16-17 ст. у Франції сформувалося ринкові відносини. Осередками формування нових відносин стали міста. Центром моди, парфумерії, ювелірної справи, посуду - Париж. Центром друкарства та банківської справи - Ліон

У 20-ті рр. XVI ст. у Франції почали поширюватися реформаційні настрої. Палким прихильником ідеї оновлення католицької церкви став французький гуманіст Лефевр д’Етапль, який заявляв про це ще в 1512 р. Головні ідеїСвяте Письмо -єдине джерело релігійної істини. Спасіння вірою. Досить значний вплив на розвиток протестантизму мали ідеї Ж. Кальвіна

У Південній Франції з’явилися громади прихильників кальвіністського вчення, яких називали гугенотами (“товарищами”)Проте більшість населення не підтримувала ідеї протестантів та залишалися вірними католицькій віріКороль Франсуа I p 30-х р. 16 ст. почав переслідувати гугенотів

У 1535 р. влада заарештувала 300 осіб і 35 із них засудила до страти. З 1540 р. в країні розгорнула діяльність інквізиція. Анрі IIАнрі II у перші роки свого правління створив для боротьби з гугенотами “Вогняні палати” - Спеціальні суди, призначені для ексклюзивного судового розгляду справ єретиків у ФранціїОднак це не могло зупинити поширення Реформації у Франції

1. У чому полягали причини релігійних воєн? 2. Назвіть лідерів ворогуючих сторін. 3. Назвіть основні події громадянських війн у Франції. 4. Якими були результати громадянських війн?

Релігійні (гугенотські) війни — громадянські війни у Франції (1562-1598 рр.) між політичними таборами протестантів (гугенотів) і католиків.

На чолі прихильників католицької церкви стояла родина лотаринзьких герцогів Гізів. Вождями гугенотів стали принци з родини Бурбонів, яким належало королівство Наварра на кордоні Франції та Іспанії. Між цими двома угрупованнями й розпочалися війни, які тривали 36 років (1562—1598 рр.) та отримали назву релігійних (гугенотських) війн. Основними причинами війн стало загострення релігійної боротьби між католиками й гугенотами та ускладнення політичної ситуації у Франції. Напередодні війн французький уряд намагався проводити політику віротерпимості. Проте примирити сторони не вдалося. Приводом до війн стало вбивство гугенотів 1 березня 1562 р. в містечку Вассі. Герцог Франсуа де Гіз, проїжджаючи через нього зі своїм загоном, напав на гугенотів, які зібралися на богослужіння. Було вбито 23 особи та майже 200 поранено. Католицький Париж зустрів Ф. де Гіза як героя, а гугеноти сприйняли це як початок війни.

Варфоломі́ївська ніч— різанина у Франції протестантів-гугенотів католиками в ніч на 24 серпня 1572 року (день Св. Варфоломія). Вважають, що Катерина Медічі, мати короля Карла ІХ, була ініціатором цієї різанини, що розпочалася 24 серпня з вбивства адмірала Ґаспара де Коліньї і поширилася на увесь Париж та окремі міста й села поза ним. Вбивства гугенотів тривали декілька місяців. Хоча точна кількість загиблих не встановлена, сучасні оцінки кількості загиблих різняться в межах від 5 до 30 тисяч гугенотів. Цю трагедію вважають однією з найбільших в історії релігійних війн. Варфоломіївська ніч була одним з кульмінаційних моментів тривалих релігійних воєн, що точилися у Франції в середині XVI століття.

Гугеноти розгорнули боротьбу за зміну королівської династії та в 1576 р. створили на півдні Франції гугенотську Конфедерацію з окремими органами правління, податками, військом. Її очолив Анрі Наваррський. Анрі Наваррський(Анрі IV)

Налякані ситуацією в країні прибічники католиків погодилися визнати королем Анрі Наваррського, але вимагали від нього прийняти католицизм. Останній відповів на це словами: «Париж вартий меси!» (меса — католицька церковна служба) і став католиком. У 1594 р. він коронувався під ім’ям Анрі IV. Релігійні війни завершив Нантський едикт, виданий новим королем у 1598 р. Католицизм визнавався панівною релігією, але гугеноти отримали дозвіл вільно сповідувати свою віру та утворювати релігійні громади в усіх містах, крім Парижа. Вони могли обіймати будь-які державні посади. Як гарантію здійснення цієї угоди гугеноти зберігали на півдні 200 фортець із гарнізонами та 25-тисячну армію. Значення Нантського едикту полягало в тому, що він припинив релігійні війни, надав гугенотам певні громадянські права, відкривши шлях до релігійної терпимості.