Презентація "Стародавні забуті українські страви"

Інформаційний дайджест «Стародавні забуті українські страви»Підготувала. Майстер виробничого навчання. Ольга АНОСОВА

Українська кухня — це насичені смаки, аромати, кольори. Українські страви — це багато спецій, зелені, м'яса,овочів це випічка та страви з тіста, це наваристі та ситні супи.

Історія формування української кухні Мистецтво кулінарії – це невід'ємна і надзвичайно важлива риса самобутності народу, яка відтворює його звичаї, смаки й уподобання. Українська кухня створювалась протягом багатьох віків: вона відбиває не тільки історичний розвиток українського народу, його звичаї і смаки, а й соціальні умови, природні та кліматичні особливості, в яких перебував український народ в процесі свого історичного розвитку.

Наші пращури готували з того, що було під рукою, з того, що росло на городі. Багато страв готували у печі — варили різні каші, борщі, пекли картоплю, випікали хліб і пампушки та смажили м'ясо.

Запитайте у будь-кого про українські старовинні страви — і вам одразу згадають: борщ, вареники, голубці, холодець. Але є ще багато й таких,про які ми зовсім ніколи і не чули…

Затірка — одна з найдавніших українських страв Взагалі ця страва була поширена на території проживання усіх слов’янських народів. Рецепт дуже простий: готується добряче підсолене пшеничне тісто, котре потім розтирається у макітрі з пшеничним борошном доки воно не перетвориться на мілкі розсипчасті кульки, розміром з горошину. Ці кульки відварюються у воді, молоці або бульйоні, поки вони не спливуть на поверхню.Їх виймають, заправляють маслом, олією чи шкварками.

Гомбовці – страва, що прийшла до нас з Угорщини, але певний час була розповсюджена і в Україні. Унікальність страви - вона майже ідентична із китайськими паровими булочками. Гомбовці – це булочки-кульки із дріжджового тіста, протертої картоплі чи сиру Всередині може бути різна начинка : сливова,полунична,яблучна,сирна.

 Книші – про походження цієї страви існує багато суперечок. Книші готували з житнього борошна, іноді пшеничного. Вони мали вигляд коржів, начинених смаженим салом і цибулею. А от у західних областях України книшем називали пиріг з начинкою з гречаної каші і вареної картоплі.

Лемішка – традиційно полтавська страва, яка давно вийшла з українського побуту.  Сьогодні її рецепт зберігся завдяки згадкам у книжках та обрядовим приготуванням на ярмарках. Обсмажене гречане борошно розводять у гарячій солоній воді так, щоб воно зберегло густу консистенцію. Потім додають туди шматочки сала, також попередньо обсмажені.

Коцюрба – страва, яка поєднує у собі картопляне пюре і галушки.  Віддалено нагадує італійську варіацію пасти, де вона також подається у пюре з картоплі. Українська традиційна страва не менш смачна: маленькі галушки з тіста, картопля, шкварки і часник перемішуються у макітрі і все це разом подається у тій же посудині.

 Росівниця – досить оригінальна страва, сьогодні її можна було б віднести до високої кухні, якби хтось взявся за популяризацію цього рецепту. Варений рис та кукурудза, квашена капуста відварена у розсолі та тертий мак у якості спеції. Унікальний смак зовсім не схожий на класичні прості українські страви.

Токан – страва, котра була поширена на території західної України. Прийшла вона до нас із румунської кухні. Часто токан плутають з мамалигою, але це дві абсолютно інші страви. Вони обидві включають в себе кукурудзяну кашу, але у мамализі ця крупа – основний інгредієнт, а токан – це страва зі свинини, гарніром до якої подається ця каша.

Саламаха, або соломаха - це різновид каші Її основний компонент – гречане борошно (рідше пшеничне або житнє), з якого готували рідке тісто, вливали його в підсолений окріп і заварювали, розмішуючи. Коли вже була готова, до неї додавали масло, заправляли все смальцем з часником. Саламаха була найпоширенішою стравою у козацьких походах.

Кваша - це ситна страва схожа на кисіль Її готували з двох частин житнього та однієї - гречаного борошна. Змішували, запарювали окропом, розводили і ставили на ніч у тепле місце для скисання. Кисло-солодке молоде тісто вранці варили у горщику, уважно стежачи, щоб кваша "не втекла«. ЇЇ вживали на сніданок чи вечерю або обід. Влітку заправляли садовими ягодами, а взимку — свіжою калиною, сушеними, вареними й товченими грушами. Кваша вважалася ласощами, її дуже любили, вихваляючи: Така кваша, якби й наша; Як кваша ся вдасть, дівка ся віддасть і т. ін. Нинішня народна кухня, на жаль, втратила цю самобутню страву.

Шуліки – традиційна українська страва, яку готували на свято Маковея Це чудовий десерт: смачний і корисний. По суті шуліки – це коржі з глазур’ю з меду і маку. Тісто готували з пшеничного борошна, додавали в нього яйця і мак.

Товченики – це маленькі рибні котлетки Єдина відмінність від традиційних котлет – їх не смажать,а відварюють у підсоленій воді, відпускаючи - поливають засмажкою з цибулі. У «тісто» для котлет, крім рибного фаршу, додають борошно і вершкове масло.

Традиційний карпатський кисломолочний продукт, вироблений шляхом заквашування кип'яченого молока. Саме слово гуслянка буквально означає «згусла», «загусла». Інша назва гуслянки — «зимове молоко», бо вона зберігалася місяцями і могла заміняти молоко в зимовий період І на останок – стародавній напій «Гуслянка» Існує легенда, що її рецепт придумали і подарували людям мольфари(карпатські чародії), як напій здоров'я, молодості та довголіття.

Важливо пам’ятати, що традиційна їжа-це ДНК української нації!Що стародавня українська кухня – це те надбання, той скарб, котрий варто цінувати ,зберегти і передати майбутнім поколінням, щоб вони знали про своє коріння… Дехто помилково вважає їжу лише основним джерелом поповнення енергії та збереженням здоров’я організму. Насправді у їжі,а особливо традиційній,нація закодовує усю свою історію,багатовіковий досвід,здобутки кулінарного мистецтва та свою етнічну самобутність .