Тема. Староукраїнське письменство. Барокова поезія. Особливості українського бароко. Релігійна та світська гілки барокової поезії. Особливості віршування (огляд). Семен Климовський «Їхав козак за Дунай». Фольклорні мотиви, образна символіка вірша, особливості ритмомелодики. Іван Величковський «Дзиґар із напівдзиґарком». Загальна характеристика збірки, її своєрідність. Популярна барокова тема часу в основі композиції творів.
фіксуватимемо навчальний матеріал для оптимізації запам’ятовування, розуміння та подальшого використання почутого;розрізнятимемо основні факти і судження в художніх текстах;виокремлюватимемо очевидну та приховану інформацію;зіставлятимемо тексти подібної тематики, зокрема літературні твори різних стилів, літературних напряміввиокремлюватимемо в художніх творах важливі деталі;
Бароко (італ. barocco — дивний, химерний) — важливий період у мистецтві та літературі XVI – XVIII ст. Це перехід від доби Відродження до нового світосприймання, мислення, творчості. У західноєвропейській культурі бароко прийшло на зміну Відродженню, певною мірою заперечуючи його. Колишній красі тепер протиставляють силу, спокою — рух, гармонії — боротьбу.
Семен Климовський — поет-романтик, філософ-мрійник, автор відомої пісні «Їхав козак за Дунай». Про його життя мало що відомо. Народився він десь на межі ХVII–XVIII ст. Прожив довге життя і помер у селі Припутні. Напевно можна стверджувати, що він навчався в Києво-Могилянській академії, чудово знав іноземні мови, літературу та філософію.
Після здобуття освіти Семен Климовський подався на службу найманим козаком у Харківський полк. Відомий письменник того часу Олександр Шаховський написав оперету-водевіль «Козак-віршотворець», у якій головна роль дотепного козака була списана із Семена Климовського. Твір набув великої популярності.
А вже там, у цілковитому усамітненні, складав власні вірші, нерідко покладаючи їхню риму на звучання торбана, грою на якому володів досконало. Можливо, саме тоді, в один із літніх вечорів, у неповторну мить творчого натхнення, Семен Климовський і написав свою найвідомішу пісню «Їхав козак за Дунай».
Їхав козак за Дунай,Сказав: — Дівчино, прощай!Ти, конику вороненький,Неси да гуляй. Постій, постій, козаче,Твоя дівчина плаче;З ким ти мене покидаєш —Тільки подумай!— Білих ручок не ламай,Ясних очок не стирай,Мене з війни зо славою. К собі дожидай.— Не хочу я нічого, Тільки тебе одного, Ти будь здоров, мій миленький, А все пропадай! Свиснув козак на коня — Зоставайся, молода! Я приїду, як не згину, Через три года. Тебе ж, мила, не забуду, Поки жив на світі буду. Коли умру на війні — Поплач обо мні!
С. Климовський став автором популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і біографію її автора С. Климовського, дослідив видатний український літературознавець Г. Нудьга. Оригінал пісні не зберігся. Її текст уперше був опублікований у збірці«Російські народні пісні» (Прага, 1790; друге видання — 1806). Слова з нотами вперше надрукував у Петербурзі гітарист Генглез у 1796 році. До цих найстаріших друкованих текстів нові покоління додали щось своє, але основа пісні збереглася.
Українські поети Л. Боровиковський, О. Шпигоцький під впливом пісні «Їхав козак за Дунай» написали свої твори. Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірці 1827 року з такою приміткою: «Сія відома пісня створена козаком С. Климовським, якому, можливо, належить і багато інших, що однако ж стало невідомим, як і взагалі ми не знаємо авторів народних пісень». Варіант пісні зі збірки Максимовича передруковували понад сто років в різних етнографічних виданнях та пісенниках без змін.
Григорій Нудьга так пояснює привабливість і унікальну популярність української пісні в багатьох країнах Європи: «Насамперед — природне вираження особистих і громадських почуттів героя, його вірність обов’язку і коханню, чистота переживань і настроїв, проста, прозора і в своїй основі оптимістична музика, складена в ля мінорі з відхиленням у середній частині до паралельного мажору. Виникла вона на ґрунті української пісні й романсової творчості. На початку XIX століття такі твори мали успіх».
У Чернігові Іван Величковський жив не менше десяти років. Саме тут він одружився з Марією Лукашівною, дочкою полтавського священника і, можливо, висвятився на священника. І саме в цьому місті в родині Величковських народився синІван Величковський — яскравий представник стилю бароко. Автор панегіриків , епіграм , курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладач, теоретик фігурного віршування.
В основу збірки віршів «Зегар з полузегарком» автор поклав філософську концепцію швидкоплинності часу. Книжка містить початок (звернення І. Величковського до читача), чотири частини «Зегар цілий» (поетичні рядки «24 часа»), «Полузегарок» («часи денні і нічні»), «Минути» (загальні, злі, добрі та дві страшні), «Квадрантес» (години, розділені на чотири частини).
Перша частина збірки з підзаголовком «Зегар цілий» містить 24 вірші, кожен з яких визначає певний час доби. Ці двовірші славлять Богородицю, а рефреном в них звучить заклик «Радуйся!». У другій частині вірші-години розбиваються на денні і нічні. Третя частина під назвою «Минути» будується за принципом анафоричної рими.
