Презентація "Сторітелінг"

“Сторітелінг-мистецтво цікавої розповіді. Інтерактивний метод роботи в роботі з дошкільниками”Автор: Ніщета В. А.

Що таке сторітеллінг?Сторітеллінг - це розповідь міфів, казок, притч, билин. Самі розповіді можуть бути як про вигаданих (книжкових, казкових, мультиплікаційних, так і про реальних (дітей групи, самому педагога) героїх. Вони схожі на казки, оскільки мораль в них прихована. Методику сторітеллінга розробив глава великої корпорації Девід Армстронг. Він вважав, що історії, розказані від свого імені, легше сприймаються слухачами, вони більш захоплюючий і цікавіше, ніж читається книга.

Мета сторітеллінга - захопити увагу дітей з початку розповіді і утримувати його протягом всієї історії, викликати симпатію до героя, донести основну думку історії. Завдання сторітеллінга:▲обґрунтувати правила поведінки в тій чи іншій ситуації, хто і навіщо створив ці правила;▲ систематизувати і донести інформацію;▲обґрунтувати право кожного бути особливим, не схожим на інших;▲наочно мотивувати вчинки героїв;▲сформувати бажання спілкуватися.

Метод сторітеллінга дозволяє:◙ урізноманітнити освітню діяльність з дітьми;◙ зацікавити кожну дитину в тому, що відбувається дії;◙ навчити сприймати і переробляти зовнішню інформацію;◙ збагатити усне мовлення дошкільнят;◙ полегшити процес запам'ятовування сюжету. Сам прийом не вимагає витрат і може бути використаний в будь-якому місці і в будь-який час. Ефективний в процесі міркування, тому що імпровізовані розповіді викликають у дітей великий інтерес, розвивають фантазію, логіку. Які можливості дає сторітеллінг?

● Цікавий засіб урізноманітнення заняття або освітньої ситуації. ● Допомагає реалізувати індивідуальний підхід та зацікавлювати дітей. ● Не потребує витрат і може бути використаний у будь якому місці та в будь який час.● Розвиває уяву, фантазію та креативність.  До речі, як у дітей, так і в педагогів.● Сприяє налагодженню добрих взаємин між вихованцями та педагогом. ● Під час спілкування, допомоги персонажу відбувається обмін емоціями, формуються довіра та емпатія. ● Знімає психологічне напруження. ● Під час слухання, обговорення, переказування, створення оповідки діти вчаться усвідомлювати свої почуття і говорити про них. Переваги сторітелінгу в роботі з дошкільнятами

Основні структурні компоненти сторітелінгу◙ Починаємо, як правило, з прив’язки до місця події (де розпочалася історія — реальна, казкова, фантазійна тощо).◙ Далі мають виникнути особливі обставини (хтось зник, зіпсувалися погодні умови, комусь (тваринам, рослинам, казковим персонажам та ін.) потрібна допомога).◙ Щоб розв’язати проблему, персонаж залишає домівку й вирушає назустріч пригодам. Ці пригоди обов’язково завершуються його перемогою та щасливим поверненням додому.◙ І насамкінець — мораль історії (старших дошкільнят можна залучити до формулювання висновку).◙ Зауважмо: деякі структурні компоненти сторітелінгу можна об’єднувати залежно від сюжету оповіді.

Потрібно розповідати так, щоб діти вірили, що історія цікава самому оповідачеві. У сторітеллінгу важлива харизматичність педагога. Гарне оповідання зачіпає почуття дитини, переносить його в створений оповідачем світ. Але головне не те, що розповідає педагог, а то, як він це робить і що являє собою як особистість. Він повинен володіти творчими здібностями, навичками акторської майстерності: вміти перевтілюватися, імпровізувати, інтонувати. Розповісти хорошу історію - це значить розповісти так, щоб діти «побачили» дію, захотіли взяти участь в ньому. Як використовувати сторітеллінг в освітній діяльності?

Історію потрібно зробити «живучою». Вона повинна бути стійкою при численних переказах. Для цього необхідно наповнити історію емоційним зарядом і передати його дітям. Таким зарядом може бути гумор, несподіванка розв'язки, прийом кві про кво, який часто використовують в театральній педагогіці - коли одна особа, річ, поняття приймається за інше. Дошкільнята люблять плутанини, пригоди, надзвичайні події, тому розповідь буде їм цікавіша. Сторітеллінг - «жива», інтерактивна розповідь. Зміст її залежить від конкретної ситуації, настрою, реакції глядачів-слухачів. Функція педагога полягає в умінні імпровізувати, чуйно реагувати на аудиторію.

Сама техніка розповіді історій передбачає певні правила. Якщо їм слідувати, вони допоможуть вирішити поставлені завдання. У чому полягає техніка розповіді історій?☼ Починаючи складати історію, подумайте, як створити її візуальний контент. Візуалізація історії допоможе передати атмосферу, розкрити тему і занурити дитину в уявний світ.☼ Розповідь на початку заняття (сюрпризний момент) має тривати не більше 2-3 хв. Це має бути непростий або комічний випадок з життя персонажа, мета якого — донести до дітей важливу інформацію.☼ Дотримуйтесь черговість дій оповідача: аргументація та висновок.☼ Завжди враховуйте вік дітей і їх настрій, починаючи історію про пригоди героїв. При необхідності поміняйте задум оповідання сюжету, його послідовність, закінчення історії.☼ Розповідайте історію доступною для дітей мовою, задійте в ній яскравих героїв.

☼ Персонажі (або персонаж) мають бути яскраві, добре знайомі дітям (їхня “фізична” присутність під час розпо­віді не обов’язкова).☼ Пояснюйте перед розповіддю, чому саме сьогодні ви вирішили розповісти цю історію і чим вона буде цікава для даної групи дітей.☼ Починайте історію з зав'язки і від першої особи. ☼ Для підтримання уваги дітей важливо забезпечити оптимальний ритм іс­торії (тобто те, наскільки швидко або повільно вона розвивається).      ☼ Емоційне наповнення оповідки має наближати її до власного досвідуслухачів, аби вони співчували персонажеві, бажали допомогти йому. ☼ Оповідачу доречно варіювати тон, гучність свого голосу. Розповідання тихим голосом, а іноді навіть пошепки, допомагає слухачам сприйняти сюжет, злитися з ним, співпере­живати персонажам.   ☼ Бажано супроводжувати розповідь відповід­ними мелодіями і звуками (підготовленими заздалегідь). ☼ Розповідь не слід перевантажувати зайвими деталями та наочністю.

На початковому етапі, як вихователеві, так надалі й дітям, найдоцільніше використовувати адаптований (скорочений) варіант відомих карток Володимира Проппа1. Жили собі...2. Особливі обставини3. Персонаж залишає домівку4. Пригода-премога5. Повернення персонажа додому6. Щасливе закінчення7. Мораль (висновок)

Навчаючись за цими картками розповідати оповідки, діти потім переказують їх одноліткам, друзям, батькам. Цей прийом ефективний у роботі з мовленнєво пасивними дітьми. Залучення їх до розповідання власних історій допоможе їм упоратися з проблемами мовлення. Персонажів має бути небагато. Бажано обрати для кожного віку найбільш привабливих та добре знайомих дітям персонажів казок, оповідань, мультфільмів, які залишатимуться з ними весь час від вересня до травня. Запитайте у вихованців, чи знають вони, хто такий Незнайко або Цибуліно. А кого вони знають? Орієнтуватися слід на вподобання сучасних дітей. Вони, наприклад, не завжди здатні сприйняти приліт Ворони з паперовим листом від когось, адже сучасні дошкільники знають, що таке електронна пошта, електронний лист, скайп, але, можливо, жодного разу не були на пошті й не бачили звичайного конверта з маркою.

Прикладом наскрізного персонажа, який допомагає вихователеві організувати розповідання історії, може бути Щедрик. Це маленька уявна істота, мешканець пралісу. Він у брилику, шароварчиках, що підсмикуються за кожним кроком, ходить перевальцем, але прудко й з підстрибом. Щедрик приходить до дітей у снах і розповідає їм оповідки та казки про красу рідної мови, любов до рідної землі. Щедрик завжди веселий, такий собі жвавий жартівник, скрізь устигає, все бачить і чує, скрізь свого носика стромляє. Ніколи не ображає дітей, а навпаки, завжди стає у пригоді, хоч малюки й не знають, хто їм допомагає.

Наведемо приклад використання сторітелінгу на початку заняття з покроковим коментарем. ОПОВІДКА ПРО ЩЕДРИКА I КАПУСТУКрок перший: привозна до місця подіїВихователь. Восени Щедрик збирав городину — цибулю, часник, квасолю... Дійшла черга до капусти, (Викладає на стіл білоголову, пекінську, цвітну капусту, а поряд іще одну — Романєско). Крок другий: особливі обставини. Вихователь. Щедрик здивувався — поряд з різними сортами капусти виросло щось, йому незнайоме, дивне. Озирнувся навкруги, а запитати ні в кого. Може, хтось із вас, діти, знає, що це за дивна рослина? (Показує капусту Романєско).

Крок третій: персонаж залишає домівку. Вихователь. Пішов Щедрик шукати відповідь. Порадьте йому, де можна її знайти. (В енциклопедії, в інтернеті, можна запитати в батьків тощо). Примітка. Краще запропонувати пошукати відповідь в енциклопедії, але можна використати й Інтернет або показати малятам слайд(и) із зображеннями різних сортів капусти. Кроки четвертий і п'ятий:перемога, повернення додому. Вихователь. Щедрик дякує за допомогу! Яка гарна назва в цієї капустини — Романєско! А зараз послухайте віршик і скажіть — він про нашу капустину чи про іншу? (Читає вірш сам або пропонує зробити це дитині, яка вивчила його заздалегідь).

У капусти — іменини Завтра іменини В тітки капустини.     Прийде дід дідище,     Старий капустище.     Прийде з ним бабуся,     Стара капустуся.     Прийдуть два синочки,     Малі калусточки,     Прийдуть і три доні,     Малі капустоні. Прийде капустой. Дін-дон-дон!Прийде вся родина, — Каже капустина(А Камінчух)

Кроки шостий, сьомий:щасливий кінець, висновки. Вихователь. Щедрику сподобалося те. як швидко ви знайшли інформацію про капусту Романеско. Але у нього для вас є одне завдання, з яким він сам не впорався. Спробуйте порівняти два види капусти — цвітну й Романєско Що у них спільного, і чим вони відрізняються?Таким чином, запровадження в практику роботи прийому сторітелінгу мотивує вихованців до навчальної діяльності, пізнання, нового, усвідомлення мети своєї діяльності а також сприяє їхньому загальному розвитку.

Дякую за увагу!