Презентація"Субкультура байкери"

Субкультура байкери Підготувала студентка 1-А м/с Ноджак каріна

План: Філософія байкерівІсторія руху. Зовнішній вигляд. Музика і атрибутика. Відмінності від мотоциклістів. Розваги та шоу. Становище в сучасному світі Висновок

Ба́йкери (англ. biker, від bike ← motorbike ← motorbicycle «мотоцикл», Рокер) — члени мотоклубу, прихильники мотоциклу не просто як засобу пересування, а як невіддільної частини певного стилю життя, життєвих цінностей та кодексу правил. Відтак майже кожний байкер є мотоциклістом, але не кожен власник двоколісної техніки може бути віднесений до числа байкерів. Передумови зародження байкерської субкультури в Україні склалися в середині 1980-х р оків. Тоді молоді мотоциклісти та рок-музиканти перебували в загальному нон-конформістському субкультурному просторі і їх називали "рокерами". Термін «Мотоцикл» для байкера – це не просто засіб пересування, а справжня філософія. У неї є назва, запозичена з фільму 1969 року: «easy rider», або «Безтурботний їздець». В основі ідеології лежать три принципи: Байкери воліють свободу – вони позбавляються від будь-якої відповідальності. Найчастіше у представників субкультури немає сім’ї і дітей. Кожен Безтурботний їздець дотримується всіх пунктів своєрідного кодексу. Йому заборонено принижувати своїх колег, ображати слабких і жінок, але він зобов’язаний допомагати новачкам і нужденним. За всі свої вчинки водій мотоцикла відповідає сам, тому він повинен дотримуватися старих традицій. Величезне значення для байкера має транспорт. Про нього піклуються, немов про домашню тварину. На мотоциклі може бути зображена символіка банди, що підкреслює її індивідуальність. Саме слово “biker” походить від англійської лексеми “motorbicycle”, що означає “мотоцикл”. Хоча байкери користуються саме цим видом транспорту, у них інша ідеологія. Не можна називати їх просто мотоциклістами, це може образити представників субкультури.

Перші мотоцикли створили німці Даймлер і Майбах в 1885 році, хоча в 1884 подібну модель виготовив англієць Батлер. Незабаром цей транспорт знайшов популярність серед широких мас, і в Америці з’явилися мотоклуби. До них входили представники нижчих верств населення – безробітні або співробітники заводів. Але bikers subculture ще не утворилася, були тільки любителі мотоциклів і вільного способу життя. Рух виник тільки в другій половині 40-х років, після закінчення Другої світової війни. Згідно з легендою, тоді розформували ескадрилью американських льотчиків. Вони не могли змиритися з втратою роботи, тому створили мотоклуб. Перших представників субкультури байкерів вважали вихідцями з пекла, справжніми демонами. За ними полювала Преса, правоохоронні органи, навіть політики. А пізніше про цей рух зняли низку фільмів: Motor Psycho»;«The Wild Angels»;«Hells Angels on Wheels»;«Wild Rebels»;«The Hell Cats». Хоча в них байкерів показували брудними хуліганами, алкоголіками і гвалтівниками, на публіку ці стрічки надали зворотний ефект. Нові клуби приваблювали романтиків, любителів вільного життя і гострих відчуттів.

На вибір одягу впливає образ існування і приналежність до певного клубу. Байкери вважають за краще носити вбрання з щільних тканин, які не перетворяться в лахміття після їзди на великій швидкості. Зазвичай це джинси або шкіряні штани, майки та футболки із зображенням рок-груп або черепів. Верхній шар – це косуха, так на сленгу називають чорну шкіряну куртку. Її прикрашають нашивками і логотипами клубу. Серед символів поширені прапор Конфедерації і знак 1%. Перший не вказує на політичну діяльність, він вважається викликом буржуазії. А символ 1% пов’язаний з ралі в Холістері, проведеному в 1947 році. Тоді глава американської мотоциклетної асоціації заявив, що тільки 1% байкерів — Знедолені порушники законів. Але сьогодні ця нашивка вказує всього лише на любов до свободи. Байкерші (жінки теж можуть їздити на мотоциклах) одягаються в корсети, шкіряні шорти або штани. З взуття краще масивні черевики на товстій платформі або армійські Берци. Стандартні аксесуари-бандани, шкіряні шиповані напульсники, ланцюги, рукавички без пальців

Байкерський музичний стиль відповідає їхньому життю. Більшість власників мотоциклів-рокери. Вони вважають за краще швидкісну і драйвову музику. Популярні групи: Ці групи виглядають так само, як і самі байкери: носять довге волосся, одягаються в шкіру, прикрашають себе татуюваннями, напульсниками і ланцюгами. У рокерів і субкультури багато спільного. Необов’язково купувати косуху і берци, щоб стати байкером. Досить відрізнятися бунтарським, агресивним характером, любов’ю до залізного коня і рок-н-ролу. Байкер залишиться собою навіть в діловому костюмі або безглуздій уніформі. Але все-таки його можна розпізнати за зовнішнім виглядом. Найчастіше байкери відрощують волосся і бороди. Дівчата фарбують волосся в чорний колір або яскраві тони. Темний одяг, груба взуття, шкіряні або металеві прикраси. Можна займатися будь-якою справою, але достатньо уваги приділяти байкерству — доглядати за своїм мотоциклом, спілкуватися з іншими безтурботними їздцями, виконувати вимоги Кодексу. Iron Maiden;Metallica;Motorhead;Manowar;Led Zeppelin

У байкерів і мотоциклістів багато спільного, але все ж вони відрізняються. Якщо останні просто вибирають двоколісний транспорт для пересування, то перші роблять з нього предмет обожнювання. Засіб пересування для брутальних чоловіків і волелюбних жінок — це справжній ідол, якому вони мало не поклоняються. Якщо говорити коротко, субкультура байкерів відрізняється від простих мотоциклістів тим, що має індивідуальні погляди на життя і вважає за краще свободу. Стати водієм двоколісного транспорту може кожен. Але не всі перетворюють його в культ. Байкери не уявляють свого життя без власного мотоцикла. Вони прикрашають його так, щоб у світі не знайшлося більше жодної такої моделі. Байк-це невід’ємна частина будь-якого безтурботного їздця. Саме мотоциклу волелюбні чоловіки і жінки присвячують своє життя. Вони знайомляться з такими ж людьми, вступають в клуби, довгі роки проводять на дорогах, переїжджаючи з одного міста в інше. Деякі з них все ж працюють і навіть створюють сім’ї. Але кар’єра зазвичай пов’язана з поїздками, а Партнери для шлюбу так само закохані в байки і дорогу. У таких пар рідко народжуються діти, адже для них необхідна стабільність. Але байкери – це не тільки молодіжний рух. Швидше, навпаки, такий стиль життя вибирають зрілі люди, яким набридла рутина і відсутність свободи.

У байкерів два рази на рік проводяться важливі заходи — відкриття і закриття сезону. Тривають вони по кілька днів, під час яких власники мотоциклів збираються в певному місці і розповідають про свої успіхи. Свята проходять на великому просторі – в полях, на площах, спеціальних майданчиках за містом. Всі ці дні байкери п’ють пиво та інші алкогольні напої, вживають багато м’яса і продуктів з нього. Їх оточують красиві дівчата, небайдужі до мотоциклів і субкультури. Свята супроводжуються конкурсами. Найпопулярніші називаються “Сосиска” і “Бочка”. При першому байкер сідає на свій мотоцикл разом з дівчиною. Під час руху вона повинна з’їсти підвішену на мотузку сосиску. А за участю в другому конкурсі мотоциклісту потрібно по прямій дорозі якнайдалі прокатати металеву бочку. Він може використовувати тільки свій транспорт. Бувалі їздці хваляться кількістю міст, які вони об’їхали, або унікальними особливостями своїх байків. Вони розповідають один одному цікаві історії з життя, анекдоти.

Спочатку субкультура з’явилася в США, але незабаром «байкерити» почали в усьому світі. Фестивалі, пов’язані з їздою на мотоциклах і рок-музикою, проводяться в різних країнах. Є подібний рух навіть в Японії, тільки там воно називається “босодзоку”. Байкери тісно пов’язані з рок-н-ролом, алкогольними напоями, курінням, розгульним способом життя. Але і більш відповідальні люди, які побудували кар’єри і створили сім’ї, можуть належати до цієї субкультури.

Висновок. Субкультура байкерів зародилася приблизно в 60-70-і роки. Представники течії – бородаті довговолосі чоловіки – не уявляють свого життя без мотоцикла, пива і рок музики. Ці атрибути є відмінними рисами для байкерів. Як правило вони їздять групами і кожен з байкерів знаходиться в клубі. За нашивками на одязі визначають, учасником якого клубу він є. Це відмітний знак, завдяки якому байкери відрізняються дин від одного. Субкультура байкерів дотримується своєї системи цінностей, яка разюче відрізняється від загальноприйнятих норм «Цивілізованого суспільства»

Дякую за увагу!