Презентація-супровід до авторського вірша "Тарасові шляхи"

Тарасові шляхи… Давно вже вивчені вони. Це шлях сирітства і недолі, Який не можна передати в слові. Та кожен раз, гортаючи «Кобзар», Я подумки лечу у ті часи… І розумію, що це Божий дар: Величне Слово до зірок знести! Весь час стоїть переді мною сиротина: Голодна і беззахисна вона, У бур’янах зростає ця дитина , Поневіряння й рабство доля їй дала. Разом із ним ми носимо до школи воду. Сльозами гіркими вмиваємось щодня, І на Оксанчину вдивляємося вроду- Дитинства перші почуття. Гортаю сторінки, уважненько читаю І подумки лечу я знов туди… А потім сумніви гнітять: чи ж право маю Ступати в заповідні ті сліди? І відповідь сама до мене лине, І я з Тарасом в пана в козачках, І потяг до малярства нас не кине, І слово рідне буде завжди на вустах! Ніякі заборони, перешкоди Не зможуть зупинити, і тоді Ми з гідністю долаємо всі броди, Щоб залунала пісня на Дніпрі! Карались, мучались в засланні Без дозволу писати й малювать. Та ми змогли творити в тім вигнанні, А за халявою чобіт усе сховать. Нелегко нам було й тоді , Коли прийшла нарешті воля. Бо жити в Україні , на своїй землі Тарасу заборонено ,і – невблаганна доля! Тепер « спокутуєм» гріхи ми в Петербурзі, А Україна бачиться у снах. І місця не знайдеш в усій окрузі, Щоб засвітило сонце у очах! Чужина – домовиною лягає На серце, розум, почуття, Але історія нових шедеврів вимагає: Без сліз, без сумніву, без каяття! І віще слово знову й знову лине, Гучним набатом до усіх нас промовля, Що треба « вигострить сокиру» ,тоді згине Вся нечисть, здобуде волю матінка - земля! Пророка слово – це безсмертя, слава! Це вічний поклик Генія – творця! Я вірю, збереже наша держава Цю світлу пам’ять про невтомного борця! Ось так, гортаючи « Кобзар» Я доторкнутись Генія посміла. І дякую я Богу за цей дар , Й Тарасу , що навчив як не сидіти нам без діла. Його завіт нестиму по землі, Як він любив - любитиму Вкраїну. І я щаслива, що живе в мені Його пророче слово й Батьківщина.