Ознайомлення учнів із мистецьким доробком Кобзаря, засобами для малювання, якими користувався Т.Г.Шевченко, тематикою творів, манерою виконання картин, настроями митця, вшануванням Кобзаря сучасниками в різних країнах світу.
“Забігало перо …І зупинилось. Замріявся. Задумався. Забувся... Кому цей погляд генія? Кому Глибока зосереджена увага, Ця вперта зібраність. Цей блиск очей? Кому він має сколихнути душу? Кому адресувати має погляд Вітання, згоду, співчуття чи знак Порозуміння; висловить тривогу, Лиш не за себе – за чиєсь життя… Можливо і за наше… Він увесь Так перейнявся думою своєю, Що мовби аж наблизився до нас З півтемряви далекої. Роман Лубківський Т.Г.Шевченко. Автопортрет. Олівець.1843р
1.Коли в Т.Г.Шевченка виявився потяг до малювання? 2.Коли здійснилася його мрія і він став художником? 3.Який літературний твір дає уявлення про ці події? 4.Яка картина “витягла” Т.Г.Шевченка з кріпацтва? 5.Чи прагнув Тарас в юності присвятити себе літературній діяльності? 6.Які картини Т.Г.Шевченка ви знаєте?
Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився , Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Богданова церкава в Суботові. Акварель. 1845р. Т.Шевченко. “Стоїть в селі Суботові” 1849р.
Первісний вигляд могили Т.Г.Шевченка у Каневі. Фото І я живу, і надо мною З своєю божою красою Гориш ти, зоренько моя, Моя порадонько святая! Моя ти доле молодая! Не покидай мене. Вночі, І вдень, і ввечері, і рано Витай зо мною і учи, Учи неложними устами Сказати правду. Поможи Молитву діяти до краю. А як умру, моя святая! Моя ти мамо! положи Свого ти сина в домовину, І хоть єдиную сльозину В очах безсмертних покажи. Т. Шевченко. Муза. 1858
"Він був сином мужика, — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — навмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори..." І. Франко. Присвята