Людська осінь, як і природа, буває різною. В одних вона палахкотить розмаїттям барв, в інших – тихим бабиним літом, у третіх – суцільним присмерком, а то й нудьгою, яка пливе у прірву безнадії.
Але перш, ніж настане осінь, перш ніж посивіє коса і зовсім іншими стануть очі, бо колір із них кудись утік, у кожного ще буває весна і літо життя.
Вчені висунули близько 300 різних теорій старіння. Видатні уми людства, серед них Аристотель, Гіппократ, Бекон та інші, присвятили розробці їх багато років.
Про це обов'язково потрібно знати всім!
Людська осінь, як і природа, буває різною. В одних вона палахкотить розмаїттям барв, в інших – тихим бабиним літом, у третіх – суцільним присмерком, а то й нудьгою, яка пливе у прірву безнадії. Але перш, ніж настане осінь, перш ніж посивіє коса і зовсім іншими стануть очі, бо колір із них кудись утік, у кожного ще буває весна і літо життя.
Одну з перших, достатньо обгрунтованих експериментально наукових теорій висунув на рубежі XIX і XX століть наш видатний співвітчизник І. Мечников. Однією з основних причин старіння він вважав отруєння організму особливими отрутами-токсинами, продуктами гнильного розпаду, що відбувається в кишечнику. Токсини (отрути), всмоктуючись у кров, викликають отруєння організму. Хронічна інтоксикація (отруєння) сприяє старінню. Вчений запропонував вводити в організм молочнокислі бактерії, що ослабляють гнильні процеси в товстому кишечнику. Він радив вживати в їжу якомога більше кисляку, пояснюючи це тим, що молоко, заквашене на болгарській паличці, очищає кишечник, а отже, і весь організм від отруйних речовин. Експериментальні та клінічні спостереження, проведені самим І. І. Мечниковим і його учнями на існуючому в той час науковому рівні, підтвердили багато положень цієї теорії, яка стверджувала, зокрема, і шкідливість впливу на організм отрут, що надходять ззовні: алкоголю, нікотину, солей важких металів та ін Теорія І. Мечникова
Однак подальші дослідження, проведені вже в 20-30-і роки нашого століття, показали, що роль кишкової мікрофлори як головного чинника у розвитку процесів старіння була дещо перебільшена. Але це анітрохи не применшує заслуг І. І. Мечникова в розробці теорії старіння. Його праці стали потужним стимулом до подальшого вивчення цієї проблеми. Багато гіпотез вченого отримали розвиток, і сьогодні у медиків немає ніякого сумніву в тому, що токсичні речовини, що викликають забруднення навколишнього середовища і потрапляють у харчові продукти, воду, повітря, а потім всередину організму, можуть викликати передчасне старіння. Не втратила свого значення і висунута Мечниковим теорія самоотруєння організму.
Знайшла підтвердження й інша теорія старіння, розроблена відомим російським фізіологом академіком І. П. Павловим, його учнями і послідовниками. Відповідно до цієї теорії, нервова система регулює всі процеси в людському організмі, надаючи тим самим вирішальний вплив на обмін речовин, синтез білка, окисні й енергетичні процеси. Іншими словами, інтенсивність старіння визначається станом нервової системи. Теорія І. Павлова
Вивчаючи клітини людського організму, вчені встановили, що серед них є як короткожителі, так і довгожителі. Наприклад, час життя деяких клітин легенів всього 812 днів, тривалість життя клітин печінки від 160 до 400 днів. І тільки клітини мозку, серця і скелетних м'язів можуть мати таку ж тривалість життя, як і організм в цілому. Але це довголіття не дається даром: деякі клітини мозку зовсім втратили здатність до поділу. Встановивши це, вчені висловили думку, що старіння організму якраз і обумовлено поступовою загибеллю нервових клітин, які втратили здатність до поділу та відтворення собі подібних. В результаті цього руйнуються нервові центри, що регулюють роботу органів і систем, порушується їх функція, відбувається розлад у роботі організму. Високе збереження нервових клітин – одна із запорук довголіття. Багато довгожителів мають хорошу пам'ять. А пам'ять, звичайно, залежить від стану і збереження нервових клітин.
Останнім часом вчені схиляються до думки, що в'янення організму визначається генетичним апаратом клітин. Вперше цю думку висловив німецький генетик А. Вейсман. Він висунув припущення, що вихідна статева клітина прародителька всіх інших, може ділитися тільки певну кількість разів. Саме з цим, на його думку, пов'язано поступове уповільнення росту організму, затухання інтенсивності поділу клітин і старіння. Думка А. Вейсмана
Цікаві спостереження Л. Гейфліка На підтвердження цієї думки цікаві спостереження були проведені в 1969-1977 роках американським вченим Л. Гейфліка. Він і його співробітники показали, що ізольовані клітини легенів ембріона людини і справді здатні ділитися тільки 50 разів, після чого неминуче настає їх старіння і загибель. Якщо так, то старіння, безсумнівно, обумовлено генетичним (спадковим) апаратом клітин, пов'язаних з функцією молекули ДНК, в якій "записані" всі основні властивості організму.
Доведення І. Аршавського. Радянський геронтолог І. А. Аршавський висунув ще одну теорію і довів, що тривалість життя у величезній мірі залежить від фізичної активності, яка, на його думку, є потужним чинником, який регулює рівень обміну речовин. Теорія І. А. Аршавського підводить нас до думки про те, що рухова активність необхідна для продовження життя, для підтримки здоров'я, так як фізичні навантаження покращують кровопостачання й обмін речовин в різних тканинах, тренують нервову й ендокринну системи. Теорія, розроблена І. А. Аршавським, вказує нам реальні шляхи, що ведуть до збільшення тривалості життя. Оптимізація рухового режиму - вірний шлях до зміцнення здоров'я і, отже, до довголіття.
В даний час вчені прийшли до висновку, що такий складний процес, як старіння, не можна розглядати однобічно і пояснювати однією причиною, наприклад, тільки змінами в клітинах центральної нервової системи або самоотруєнням організму кишковими токсинами. До його вивчення й оцінок треба підходити комплексно. Старіння може бути нормальним, тобто повільно розвиваючим процесом, а може бути і дуже швидким, передчасним (в цьому випадку говорять, що людина здала на очах), це вже процес патологічний. І завдання науки, а також практич-ної медицини - визначити ті умови, які дозволяють людині жити довго, і з'ясувати причини передчасного старіння. Старіння під мікроскопом сучасності
Вікові групи ризику. Якщо малюки з честю прожили перші місяці життя, ризик померти –дуже малий. У віці 10–12 років до наступного дня народження не доживають одиниці. У період з 12 до 30 років вірогідність смерті трохи підвищується, а вже потім – подвоюється кожні 8 років. Найактивніша фаза смертності – з 60 до 85 років. А потім починаються чудеса: по досягненні 85 років люди помирають рідше. Незбагненно. Виходить, процес старіння організму у стариків уповільнюється?
Одного разу, виступаючи по телебаченню, поет Євген Євтушенко на запитання ведучої програми: "Що б Ви хотіли побажати телеглядачам?" відповів: "Мені хотілося б, щоб люди ніколи не вмирали". У цих словах він висловив одне з найпотаємніших бажань людини- мрію жити довго, зберігаючи молодість і здоров'я. Чи можливе це бажання?
Суперечка геронтологів. У 2000 році два американські професори, які займаються проблемою старіння,засперечалися. Вони впевнені, що до початку XXII століття будуть знайдені способи значно продовжити людське життя. Питання– на скільки? «Максимум до 130 років, – утверджує Джей Ольшанськи із Чікаго. – На більше ресурсів людського організму просто не вистачить». Стівен Остад переконаний,що люди XXII століття зможуть доживать до 150 років. І це ще не рубіж. «Дехто із народжених на світ у 2000 році, – ствердує він, – доживе до 2150 року. І що важливо, це будуть не маразматики під капельницею, а люди в хорошій фізичній формі». Результати суперечки мають бути підведені 1 січня 2150 року. Якщо до того часу знайдеться хоч один здоровий 150-літній житель Землі, перемога за Остадом. Якщо рекорд довголіття складе не більше 130 років, виграє Ольшанськи.