Презентація:Толерантність між членами родини.

Толерантність між членами родини

Мета: з’ясувати сутність поняття «толерантна поведінка»; розкрити зв'язок моральних звичок із цінним ставленням до людини.

Хід заходу

І. Вступне слово вчителя

- Шановні батьки! Ми раді вітати вас. Дякуємо, що відклавши всі справи, ви прийшли на цю зустріч.

- Проблема, щ стане предметом нашого обговорення, вельми актуальна: «Як виховати толерантну людину?».

Толерантність – поняття досить нове, це:

• цілісне ставлення людини до оточуючих, що виявляється у визнанні, прийнятті та розумінні нею представників інших культур;

терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки.

 Толерантність передбачає повагу до самобутнього внутрішнього світу дитини, віру в перемогу доброго начала в міжособистих відносинах, відмову від методів грубого спонукання і будь-яких форм авторитаризму, позитивну лексику.

 Для того щоб батьки могли виховувати дітей в дусі толерантності, потрібно мати відповідні знання. Батькам необхідно формувати в підлітків систему цінностей, в основі якої – такі загальні поняття, як згода, компроміс, взаємне прийняття і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання тощо. Від того, який тип виховання переважає в сім’ї, залежить, якою тут виросте людина. Головні методи виховання в сім’ї – це приклад, спільні з батьками заняття, бесіди, підтримання підлітка в різних справах, у розв’язанні проблем, залучення його д різних видів діяльності  в сім’ї та поза нею.

 Підліток опановує соціальні зв’язки та ролі у світі. Згодом він усе більше орієнтується на однолітків і соціальні інститути. Батьки, даючи йому відносну свободу, повинні бути надійним тилом для нього, створюючи в нього почуття впевненості в складних ситуаціях. Виховати толерантність у родині означає прищеплювати повагу, прийняття і правильне розуміння культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності

 Прояв толерантності передбачає, що кожен має право дотримувати своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це зумовлює визнання того, що люди за своєю природою різняться зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і цінностями. Кожен має право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим. Необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, поваги одне до одного.

 Перше випробування батьків на толерантність – прийняття статі дитини, коли замість, скажімо, довгоочікуваного спадкоємця, на світ з’являється донька. Це особливо важливо, оскільки в перший рік життя нової людини формується  її базова довіра до світу. Якщо дитина не отримуватиме достатньо любові й уваги, у неї може сформуватися вороже ставлення до світу, що буде серйозно ускладнювати їй життя. У перший рік життя дитини особливе значення має мати,узагалі цей період часу можна сміливо назвати роком матері. Саме вона задовольняє всі потреби малюка. Але присутність батька також  має важливе значення. По-перше,  саме він забезпечує безпеку матері та дитини, саме від його поведінки залежить самопочуття матері. По-друге, дитина дивиться на взаємини батьків і те, що вона бачить, суттєво впливає на її майбутню сім’ю, подальше життя і здоров’я. Усім відомо, що доньку потрібно виховувати жіночною, слід формувати в неї цінності материнства, а синові необхідно прищепити почуття відповідальності. Але найголовніше – навчити дівчину бути вдячною, а хлопця – дбайливості. Адже, якщо хлопчик турботливий, то, ставши чоловіком, заради досягнення благополуччя близьких, він докладе всіх своїх зусиль, проявивши і розум, і силу, і інші чоловічі якості. Удячність – найважливіша жіноча якість. Якщо жінка вдячна, то хочеться зробити для неї щось більше, ніж уже зроблено і хочеться її радувати.

 Виховуючи дитину, потрібно також ураховувати, що людський мозок запам’ятовує абсолютно все. Питання лише в тому: це відкладеться у свідомості чи в підсвідомості? Виховувати дитину особистим прикладом найскладніше, але водночас і найбільш ефективно. Для того щоб донька виросла жіночною, матері необхідно самій бути такою. Необхідно вчити доньку охайності та прищеплювати навички жіночої роботи. Значну роль у житті дівчинки відіграє і батько, оскільки від того, як він з нею спілкується, залежить те, яких взаємин вона шукатиме з чоловіками, коли виросте. Сина-підлітка слід виховувати у спокійній строгості. Зрозуміло, це не означає, що його не варто любити.

 Діти на практиці пізнають, що таке повага і терпимість стосовно інших. Саме в сім’ї дітей формуються моральні основи, необхідні для творення миру і розвитку спільноти. Дії, вжиті ними для служіння сім’ї, співтовариству, класу, колу, зміцнюють їх знання і роблять можливим створення суспільства взаємної згоди, де всі живуть у радості й гармонії. Незалежно від позиції дитини, її світогляду, поважне ставлення до неї є необхідним принципом виховного процесу.  У процесі формування толерантності цей принцип набуває подвійної значущості. Поважаючи позицію та думку дитини і пристаючи на них, за потреби коригуючи їх, ми подаємо їй приклад толерантного ставлення до людини з іншим поглядом на світ.