Презентація - "Традиційні зимові свята на Україні"

Свято, традиції, рід - ці слова в наш буремний час, інколи, на жаль, втрачають своє значення. Дана презентація присвячена неповторним і самобутнім традиціям українського народу

Свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль. Усі свята українського календарного року пов'язані з господарським життям та побутом українців. Кожне з них має свої особливості, традиції та обряди

Мета: Ознайомити учнів з традиційними зимовими християнськими святами: Святого Миколая, Різдвом Христовим, Святого Василя,Водохреща, з обрядом колядування і щедрування. Розвивати вміння черпати інформацію з книжок, журналів. Вдосконалювати вокально – хорові навички, артистичні здібності, почуття ритму. Збагачувати словниковий запас дітей історичною лексикою. Виховувати любов і повагу до національних традицій та обрядів рідної України.

Святий Миколай є одним з найбільш шанованих на Україні святих У зимову ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай спускався з неба. Він заходив до кожної хати, розкладав подарунки. Він знає, що в цю ніч усі мають бути щасливі! І ті що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.

За легендою, Святий Миколай живе у Раю на небесах і раз у рік спускається на землю, щоб прийти до діток і принести їм дарунки за хороше навчання, чемну поведінку, повагу до батьків та старших людей.

Святий Миколай все знає про діток Усе хороше і погане записане у нього у великій книзі, котру допомагають йому заповнювати ангели цілий рік.

Якщо котрась дитина була нечемною чи не хотіла вчитися, то замість Святого Миколая у чарівну грудневу ніч до неї прийде чортеня Антипко. Воно залишить під подушкою непослуха пучок вербових різочок

Перше свято– Різдво Христове. Його відзначають 7 січня. Саме у цей час народився Ісус Христос.

Різдво є найдавнішим святом. Походить воно з дуже давніх часів, коли наші предки ще не були християнами. Різдво починається Свят-вечором. Це вечір останнього дня перед самим Різдвом. Напередодні тривав піст, а тому у Свят-вечір в Україні всі постяться, тобто не вживають м’яса, молока та яєць.

Щойно на небосхилі з'являється перша зірка, всією родиною сідають за стіл, який звуть багатим, бо на ньому має бути дванадцять різноманітних пісних страв. Обов'язково повинна бути кутя, ритуальна страва, яку готують з пшениці та спеціального сиропу, що містить рідкий мед, мелений мак, родзинки та інколи грецькі горіхи.

Напередодні Різдва влаштовують "Вертеп" (з давньогрецької - печера). Вертеп – старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні та світські п’єси. Це сцени з біблійних розповідей про народження Ісуса. Вони показують маленького Ісуса в яслах, Марію, волхвів, що принесли дари, та зірку над Вифлеємом.

Починаючи з вечора, усюди ходили христослави з "віфлеємською зіркою". Яка була прикрашена ліхтариками, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя чи Божої Матері, потім з цією зіркою співаючі різдвяні гімни обходили навколишні будинки. Такі відвідування називалися колядками, найчастіше для цього збиралися дітлахи, але нерідко брала участь і молодь

А ще він зветься святом святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Всі радилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з'являлися волохаті ведмеді, бородаті дали, рогаті чортики, князі з булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською була­вою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв Новий рік

Сійся, родися жито, пшениця, Жито, пшениця, всяка пашниця, Коноплі по стелю, льон по коліна, Щоб у вас, хрещених, голівка не боліла Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи:

Різдвяно-новорічні урочистості за­вершувались святом Богоявлення, ві­домим в народі як Водохреща. Водохреща - це третє найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят. В цей день обов'язково ходили до церкви свя­тити воду. Цією свяченою водою почи­налася трапеза, нею ж кожний госпо­дар кропив усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі

Кульмінаційний момент церковно­го свята Водохреща — занурення свяще­ником хреста у воду, після чого вона вважалась освяченою. За давньою тра­дицією, ця церемонія відбувалась під відкритим небом, на берегах річок. Зимові  свята у народно-побутовому календарі завжди були та лишаються часом веселощів і до­звілля.

Любіть Україну Шануйте традиції свого народу!