Презентація "Урок-подорож "Місцями життя Лесі Українки"

Місцями життя Лесі Українки

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого у Новограді-Волинському.

Мати і батько походили з дворянських родів. Кожен з них був особистістю непересічною, яскраво обдарованою.

Від батька Леся взяла м’яку вдачу, інтелігентність, скромність. Від матері – силу характеру, стійкість, мужність, любов до всього українського, працьовитість.

1871 — весна 1879 Любила Леся Українка своє місце народження — Новоград-Волинський, називаючи його «прекрасною колискою своїх страждань». Любила вона Волинь як милий куточок рідного краю, як спогади дитинства.

Будинок-музей в Новограді-Волинському

Будинок-музей в Новограді-Волинському

Росла і виховувалась у великій родині - мала трьох сестер і двох братів. Читати почала в 4 роки. Леся за допомогою гувернантки і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом - ще 9 іноземних мов.

До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом "козака". Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати,

У січні 1876 року Олена Пчілка з Михайлом і Ларисою приїхали до Києва попрощатися з М. Драгомановим перед його еміграцією і деякий час жили в нього.

Влітку того ж року мати з Лесею та Михайлом відпочивають в селі Жабориці. Тут вона вперше чує розповіді матері про Мавку.…Видко було, що перебування в Жабориці зробило на Лесю дуже велике враження і дуже їй сподобалося: вона, бувало, раз у раз із втіхою згадує, що те або те чула чи бачила в Жабориці… Жаборицькі пісні, казки, різні повір'я, звичаї, купальські, жнив'яні і т. д. Леся добре пам'ятала і часто згадувала.

Луцьк (весна 1879 — травень 1882) У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька: сюди було переведено на службу батька.

"… 6 січня 1881 року в Луцьку Леся пішла на річку Стер подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Ця застуда призвела до тяжкої хвороби яка змінила все її життя. Що інтенсивніше наступала хвороба, то непоборнішим ставав дух, незламнішою воля і жадоба до життя. Не раз про це заявляла і сама поетеса. Так у чудовому творі "Contra spem spero“ ("Без надії сподіваюсь") вона пише: Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То тепера весна молода! Чи то так у жалю, в голосінні Поминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!

На початку травня 1882 року Косачі переїздять в село Колодяжне, що стає їхнім постійним місцем проживання. У селі батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України. Будинок у Колодяжному

у Колодяжному

Будинок - музей у Колодяжному

ВПисати поезії Леся Українка почала рано,9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки. Олени Антонівни Косач. Надія. Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз на рідну країну,Поглянути ще раз на синій Дніпро,- Там жити чи вмерти, мені все одно;Поглянути ще раз на степ, могилки, Востаннє згадати палкої гадки…Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна.

А тим часом Лариса з Михайлом живуть у Києві, вчаться у приватних вчителів, зокрема вивчають грецьку і латину.

Влітку 1883 року у Лариси діагностували туберкульоз кісток, у жовтні професор Олександр Рінек прооперував їй ліву руку, видалив кістки, уражені патологічним процесом.

Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні.

У грудні Лариса повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері вивчає французьку і німецьку мови, що дає змогу пізнавати скарби письменства інших народів і культур.

Коли Лесі виповнилося 13 років, у журналі “Зоря” (1884 р.) у м. Львові було опубліковано її вірш “Конвалія” - який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. І з того часу пішли по всьому світу прекрасні поетичні рядки, підписані гордим і гарним ім’ям Українка. КОНВАЛІЯ Росла в гаю конвалія Під дубом високим,Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, - І їй рука чоловіча. Віку вкоротила… Цього року з'явився псевдонім «Леся Українка».

Захоплення живописом. Маючи також художній хист, деякий час брала уроки у Київській рисувальній школі Олександра Мурашка

Картина Лесі Українки “Мати і дитя”Залишилась одна картина олійними фарбами. Пізніше Ларисі довелося здобувати освіту самостійно, з материною допомогою.

Знала багато європейських мов, крім слов'янських (української, російської, польської, болгарської), також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину, бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської.

Гейне. Свіфта. Тургенєва. Байрона. Шекспіра. Гоголя Міцвекича. Гюго. Гомера. Сенкевича. Багато перекладає

Серед близького оточення Лесі Українки були визначні вчені та громадсько-політичні діячі, що вплинули на її формування: М. Драгоманов, В. Антонович, М. Старицький, М. Лисенко, М. Ковалевський.

Влітку 1888 року Леся їде до Одеси на лікування.

Отже, Леся Українка приїхала в Одесу на вулицю Поштову 25 (нині Жуковського), де мешкала родина Комарових, з якою сім’я Косачів була у дружніх стосунках уже давно. Зараз на цьому будинку висить меморіальна дошка.

Наступного дня на кінному трамваї Петро Антонович Косач із дочкою та четверо дівчат подалися на Ланжерон, прибережну місцину за Олександрівським парком (нині імені Шевченка). Згодом вона склала віршований цикл «Подорож до моря». Для неї то було щасливе літо.

Цілющі грязі щойно відкриті на Хаджибейському і Куяльницькому лимані були рекомендовані для лікування. Вона лікувалася у Хаджибейській грязелікарні. Леся поселилася в центральному будинкові курорту. Леся приймала ванни, купалася в Хаджибейському лимані. Плавати Леся вміла й любила. Здоров’я її того літа значно покращилося.

Леся писала домашнім: «…Я сміючись читала ваші скарги на спеку… Кажуть, що моряки, повернувшись з Африки і навіть з екватора, говорили, що там не так жарко, як тут, в Одесі. Тропіки переїхали на лиман!.. Всюди панують матроські костюми, віяла, зонтики, содова вода і морожене. Прикащики в магазинах стоять із пальмовими віяльцями. Я купила за 10 к. «спасення душі», себто віяльце. Я зі своїми ваннами в 29 градусів пропадаю».

А ще Леся просто закохалася в море і дуже хотіла здійснити морську подорож. Її мрія здійснилася, вона відправилася у подорож до Акермана.

1891 р. Леся Українка з братом Михайлом на березі Чорного моря. Євпаторія. Написала там цикл віршів «Кримські спогади», який присвятила йому.

Варшава 1888, 1896, 1899 Там була лікарня, де працював дядько Олександр Драгоманов, молодший брат матері. Казка «Лелія», драма «Блакитна троянда», «Місто смутку».

Австрія 1891

Із листа до дядька: «Перше враження було таке, ніби я приїхала в якийсь інший світ – кращий світ, вільніший. Мені тепер ще тяжче буде у своєму краї, ніж досі було. Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно. Отже, я прокинулась, і тяжко мені, і жаль, і болить...» (17 березня 1891 року).

Повертаючись із Відня, де вона зустріла своє 20-ліття, Леся Українка не могла знати, що майже половина її життя вже позаду. Переживши таке відкриття, вона була цілком свідома того, що для неї в цьому житті все ще тільки починається…

Прощай, Волинь! прощай, рідний куточок! Мене від тебе доленька жене, Немов од дерева одірваний листочок… Побувавши в 1891р. у Галичині, а пізніше й на Буковині, Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О. Маковеєм, Н. Кобринською.

Лист до М.І. Павлика. 20.08 (1.09).1894 р

Болгарія 1894—1895 Перебування у М. Драгоманова в Софії.

Ялта. Лариса Косач познайомилася із Сергіем Мержинським, з яким у 1897 році лікувалася від сухот.

«Тиша морська»Певне, се країна світла. Та злотистої блакиті,Певне, тут не чули зроду,Що бува негода в світі!

Село Броварки Гадяцького району Полтавської обл.9 серпня 1898 р. Леся Українка в товаристві брата Михайла та Фотія Красицького поїхала в Броварки дивитися на могили і фотографувати їх.

Київ. У листопаді 1898 року Косач знайомиться з 18-літнім першокурсником Климентом Квіткою в літературно-артистичному гуртку Київського університету, де читала своє оповідання «Над морем», пропонує йому записати від себе пісні, які захоплено збирає фольклорист. Згодом знайомство переростає в стосунки.

Німеччина 1899

Лікується в клініці Бергмана в Берліні. 3 місяці була прикута до ліжка. Але там можна було дістати всякі книжки на чужих мовах, чого не можна було зробити в Росії. Ольга Косач та Леся Українка в Берліні. 1899 рік

Швейцарія. Консультація у видатних лікарів (Берн, Цюрих). Нащадки Косачів живуть саме у Швейцарії. 2016 в Женеві відкрили пам’ятник.

Естонія. З 20 лютого по 1 березня 1900 року мешкала в Тарту за адресою Каштанова вул., 65

Італія Восени 1901 року київський лікар Яновський після обстеження Лесі Українки висловив побоювання, що вона може захворіти на сухоти, і порадив їй поїхати на зиму до Італії. Батьки вирішили, що найкраще буде їхати в славетне курортне місто Сан-Ремо, де їхні родичі Садовські мали власну віллу «Наталія» на бульварі Каваллотті.

21 січня 1903 року Леся Українка написала поезію «Дим».«Починається вірш з мотивів туги за рідним краєм: «Для нас у ріднім краю навіть дим / Солодкий та коханий…».

Вілла «Наталія» «Взагалі проти Австрії мені Італія, а надто Сан-Ремо, здається «дома»: тут і тепліше, і привітніше – і природа, і люди» . Тут поетка житиме аж до 15 травня 1903 року. Сонце, море, квіти, карнавал, регати, мандрівки в гори – справжній тобі «блакитний рай».

Руїни Помпеї – це давня мрія Лесі

Косач їде до Мінська попри заборону матері, щоб доглядати хворого, коли стан здоров'я став критичним. Тут 18 січня 1901 року за одну ніч біля ліжка помираючого Мержинського з-під пера Лесі Українки вийшла поема «Одержима».

Влітку 1901 року Кльоня (так назвали його Косачі) складає Ларисі компанію в подорожі Буковиною.

Фотографія учасників свята з приводу відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві 1903 р.

Леся Українка серед родичів і знайомих. Зелений Гай, 26 червня 1906 р.

.1907 рік. Офіційно оформили шлюб у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці й оселилися на вулиці Великій Підвальній, 32, кв. 11 у Києві

1907 р.

Крим А в кінці березня разом із Климентом Квіткою здійснила поїздку до Криму, зокрема, побувала у Севастополі, Алупці та Ялті.

1908 Останні роки життя Лариси Косач пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

В одному із своїх листів до матері від 21 грудня 1909 р. вона пише: „Бачили ми великі піраміди і великого Сфінкса — се справді щось єдине на цілім світі! Ніякі картини, фотографії і т.п. не можуть дати справжнього поняття про душу сих камінних істот. Особливо Сфінкс, він має велику тисячолітню душу, він має живі очі, він немов бачить вічність. А який там пейзаж перед очима Сфінкса!... Не розчарував мене Єгипет, а ще більше причарував».

Не зважаючи на свій важкий стан здоров’я, Леся Українка наполегливо вивчала єгипетське довкілля, африканську природу, народ з його звичаями й традиціями. Вона порівнювала своє попереднє (теоретичне) знання про цю країну з дійсністю. Перебування в Гелуані Леся Українка створила дуже цікавий поетичний цикл „Весна в Єгипті”.

«Хамсін»Рудий Хамсін в пустині розгулявся,Жагою палений, мчить у повітрі,Черкаючи пісок сухими крильми,І дише густим полум’ям пекучим.

Грузія (1912-1913)Мешкала у містах, де працював її чоловік: Тбілісі, Теларії, Кутаїсі, Сурамі.

На початку липня 1913 року здоров'я Косач різко погіршується, хвороба пов'язана з нирками. 4 липня на звістку про важкий стан Лариси до Грузії терміново приїжджають мати та Ізидора. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. Їй письменниця продиктувала проект своєї так і ненаписаної драми ”На берегах Александрії».

1913 р., липня 16 (29). – Телеграма Олени Пчілки з Сурамі до Ольги Косач-Кривинюк у Катеринослав про стан здоров’я Лесі Українки. Екатеринослав, Ольге Кривинюк, губернская земская больница, из Сурама, 16. VII. Болезнь почек усилилась. Частая рвота. Упадок сил. Кормим искусственно. Делаем все. Надежды утратили. Квитка здесь. Мама

Вона померла 1 серпня 1913 року у віці 42 років. Полетіла "на крилах пісні". Здійснилася її давня мрія: вона завжди хотіла поторкати руками хмари...

У кожній  країні, яку вона відвідувала, помічала щось екзотичне: у побуті, звичаях, обрядах, ставленні людей до професійних обов’язків.  Це все, безумовно, впливало на її творчість, яку сьогодні ми заново для себе відкриваємо.