Презентація уроку "Просвітництво. Енциклопедисти. Масони. Класицизм"

Просвітництво. Енциклопедисти. Масони. Класицизм. Ліцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіВчитель - Іван СОБОЛЄВ

План. Просвітництво Енциклопедисти. Масони. Класицизм

Опорні поняття. Просві́тництво —ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVIII —XIX століття. Представники цієї течії вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Енциклопедисти  — група французьських мислителів XVIII сторіччя, які співпрацювали над виданням «Енциклопедія, або Тлумачний словник науки, мистецтва й ремесел» під редагуванням Дені Дідро та Жана Д'Аламбера. Масонство - релігійно-етичний рух, прибічники якого закликають до морального самовдосконалення. Масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних мулярів». Класици́зм (від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в культурі XVI ст. часто іменують «стилем Людовика XIV».

Опорні датидруга половина XVII-XVIII ст. – епоха Просвітництва. Джон Локк (1632-1704 рр.).

Просвітництво. Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва. Хронологічно - це приблизно друга половина XVII-XVIII ст. Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.

Просвітництво. Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних «природних прав» людини. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

Просвітництво. Просвітництво в різних країнах мало й специфічні відмінності, зумовлені особливостями їх історичного розвитку. Саме специфічні умови історичного розвитку західноєвропейських країн в добу Просвітництва, художні традиції, що склалися в цих країнах у попередні століття, були причиною того, що культура і мистецтво кожної з них мали свої особливості та відмінності. Разом з тим в культурі західноєвропейських країн можна виділити й спільні риси, які дають підставу говорити про добу Просвітництва як про певний цілісний етап в історії європейської духовної культури.

Раціоналістична філософія. Панівною філософською ідеєю культури XVIII ст. став Розум. «Закон природи є закон Божий». Джон Локк У своїй філософській праці «Дослід про людський розум» він доводив, що весь духовний світ людини, почуття, поняття, наукові та морально-етичні ідеї є продуктом її досвіду, основу якого становить чуттєве споглядання об'єктивної дійсності. До досвіду («від народження») людська душа, на думку Джона Локка, схожа на «чисту дошку» і лише у процесі чуттєвого споглядання та роботи мислення людина набуває певних знань про зовнішній світ.

Годгольд Ефраїм Лессінг. Годгольд Ефраїм Лессінг (1729-1781 рр.) - видатний письменник, драматург, критик, філософ. Він наполегливо боровся проти сил реакції, феодальної ідеології, мракобісся та релігійної нетерпимості. Так, в драмі «Натан Мудрий» Г.-Е. Лессінг відстоює право людей на вільнодумство, у філософському творі «Виховання людського роду» обґрунтовує думку, що з часом релігія поступиться місцем просвітницькому розумові. Вершина творчості Г. Е. Лессінга - трагедія «Емілія Галотті», спрямована проти князівського деспотизму.

Французькі просвітителіУ XVIII ст. особливо поширилася філософська та суспільно-політична думка французьких просвітителів. До найвидатніших діячів французького Просвітництва. Відносяться філософи, письменники, суспільні діячі Жан Мельє , Вольтер, Шарль Луї Монтеск'є, Дені Дідро, Жан Жак Руссо, Клод Андріан Гельвецій Важливу роль у формуванні нових уявлень і розповсюдженні ідей французького Просвітництва відіграло видання багатотомної «Енциклопедії або тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», яка виходила у 1751-1780 рр. Засновниками цього видання були Дені Дідро, Жан Лерон д'Аламбер (1717-1783 рр.). Мета, яку прагнули досягти автори «Енциклопедії» - - полягала в тому, щоб не просто зв'язати у єдине ціле існуючі знання, але й спрямувати їх до розуміння того, якими повинні бути нові суспільні відносини.

Енциклопедисти. Для свого часу «Енциклопедія...», що охопила у двох десятках томів увесь наявний фонд знань у галузі природничих, соціальних та технічних дисциплін, стала справжньою академією науки. Видання сприяло тому, що усі французи і навіть всі європейці, за словами Вольтера, зробилися енциклопедистами. Енциклопедистів називали також просвітителями, бо вони ставили за мету дати народу освіту і «просвітити» монархів відносно смислу «істинного» людського суспільства. Враховуючи вимоги часу, просвітителі замінюють старі уявлення про людину, вважають її істотою природною, а почуття і розум проголошують продуктами тілесної організації. Те, що люди - природні істоти, робить їх рівними. Звідси - будь-які кастові привілеї повинні бути скасовані. На їх думку, необхідно допомогти людям зрозуміти істину і перебудувати суспільство відповідно з людською природою.

Зростання ролі літератури в житті суспільства. Разом з філософами-просвітителями прогресивні письменники закликали до розвитку суспільства, заснованого на приватній власності, свободі торгівлі та промисловості. Найбільш радикальні автори висували ідеї рівності людей в правах, піднімалися вище верствової обмеженості та нерідко висловлювали ідеї, популярні в широких народних масах. Одним з найбільш відомих англійських письменників цієї доби був Даніель Дефо (1660-1731 рр.), автор памфлетів, у яких засуджувалися переслідування передових людей, висміювалися передсуди та пихатість англійської аристократії. Небачену славу приніс йому роман «Робінзон Крузо». Неперехідна цінність цього твору полягає у прославленні сміливого пошуку і відкритті нових земель, возвеличенні мужності, наполегливості, людської праці та винахідливості, відважної боротьби з небезпекою.

Джонатан Свіфт. Чимало передових, близьких народові ідей висловив у своїх творах великий англійський письменник-сатирик Джонатан Свіфт (1667-1745 рр.). Його широковідомим романом є «Мандри Гуллівера». Під виглядом казкових подорожей свого героя він висміяв вади сучасного йому суспільства: чванливість, жадібність, підозрілість, свавілля, несправедливість, інтриги. Дж. Свіфт висловив свою думку про нікчемність тогочасного життя, алегорично переніс втілення людського благородства на коней. Його роман - глибокий і складний філософсько-сатиричний твір.

Масонство. Масонська традиція виводить існування братства від Хірама, легендарного будівничого Храму Соломона, що постав у Єрусалимі в Х столітті до нашої ери. Зводячи цю сакральну споруду, він розробив низку ритуалів, ділив підлеглих на три групи – учнів, підмайстрів та майстрів, загинув від рук невтаємничених. Це все відобразилось у масонських ритуалах: вони іменували себе каменярами, а свої об’єднання – ложами, від французького "loge". Головні символи – циркуль і кутник – також узято з будівництва. Ще можна згадати акацію, яка начебто виросла на могилі Хірама.

Масони. Класичне масонство вимагало, щоб члени вірили в Бога, хоча й трактувало Його не зовсім в руслі церковних канонів, а як Верховного Архітектора Всесвіту. Пізніше ліберальне масонство взагалі почало приймати до своїх лав атеїстів і агностиків. З погляду Церкви навіть найменше заперечення канонів – це вже відступництво. Не дивно, що на світ з’явилося кілька папських енциклік проти масонів, а ієрархи православної Церкви закликали паству до боротьби з вільними каменярами. Однак відомі й випадки, коли священники належали до масонства.

Чи хотіли масони зруйнувати "старий лад"Класичні документи забороняють використовувати братства в політичних цілях. Правильніше розглядати масонське товариство як зручне місце для спілкування політично активних діячів, яким таємничість ложі допомагала налагоджувати потрібні зв’язки та до потрібного часу тримати свої наміри в секреті. Масонство допомагало знайти однодумців, але не спонукало неодмінно йти на барикади. У революційних подіях простежуємо активну участь вільних каменярів із протилежних боків. Вони скидали монархію у Франції, але водночас багато з них опинилися на гільйотині чи в лавах роялістів. В американських колоніях масони були і серед британських офіцерів, і серед борців за незалежність США. У Росії масони-судді відправляли на шибеницю чи каторгу масонів-декабристів.

Масони прагнуть захопити владу над світом Таємничість братства та політична активність окремих його членів підштовхували опонентів до думки, що масони прагнуть не лише змінити чинний лад. Далі виводили теорії про існування всесвітнього центру масонів, який діє чи то в інтересах таємного світового уряду, чи то сам є таким урядом. Сперечатися з цією теорією складно – усі хиби та непорозуміння її прихильники спишуть на таємничість і підступність вільних каменярів. Найпростішим аргументом "проти" буде те, що саме масонство – вкрай розрізнений рух із багатьох відгалужень і структур, які не можуть порозумітися між собою. Та й хаос і безлад у міжнародних відносинах доводять радше відсутність таємного світового уряду, аніж його всемогутність.

Ідеологія і символіка. Масонство позиціюється як морально-етична система, виражена в алегоріях та ілюстрована символами. Більшість символіки запозичено з юдаїзму й християнства, в ритуалах відіграються історії з біблійними персонажами. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства містить у собі зовнішні елементи як християнства, так й інших релігій. Кожен масон шанує Бога, перебуваючи в масонстві, до нього звертаються, як до «Великого Будівельника (Архітектора) Всесвіту», і допускається сповідування будь-якої традиційної релігії. Проте дискусії з релігійних і політичних питань виключаються з масонських зборів, у масонстві немає своєї теології. Кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов у ложу, а його велика увага до його релігії вітається. Визнання віри в Бога як базису масонства і його принципів сходить до засновників сучасного спекулятивного масонства[2] на початку XVIII ст., і цього дотримується домінуюча більшість світового масонства. Масонство не є самостійною релігією або заміною релігії, масонська філософія не стосується релігійних поглядів своїх членів і не коригує їх. Масонська морально-етична система і філософія спирається на віру своїх членів в Бога, залишаючи для кожного масона свободу належати чи не належати до певної релігії чи конфесії.

Класицизм. Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил. Причина виникнення класицизму — укріплення монархізму в державі. Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр.

Основні риси класицизму1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).

Класицизм у живописіЖак Калло був першим з-посеред живописців, хто зобразив театральність людського життя, використав гротеск, збагатив техніку виконання графічного малюнка (Лихо війни, Капріччі, гравюра Страта під дубом). Жорж де Лятур творив під впливом школи Караваджіо, йому властиві внутрішня щирість персонажів, поряд з деякою напруженістю виразу (Поклоніння пастухів). Творцем класичного напряму в живописі Франції став Нікола Пуссен (1594-1665). Живописні полотна Ф. Пуссена передають порядок, чіткість, гармонію, урівноваженість, піднесено-безпристрасну високу красу. Він торкався тем з міфології, історії, Святого письма Старого і Нового Заповіту. Замолоду перебував під впливами Тиціана і Рафаеля, римської школи ХVІІ ст., а вже в картині Натхнення поета виявилася оригінальність ХVдожника у красивості постатей – бога Аполлона, муз, Поета, Амура. Присяга Гораціїв» (фр. Le Serment des Horaces) — картина, котру створив французький художник Жак-Луї Давід 1784 року в Римі.

Класицизм у архітектуріЗначними у французькому мистецтві того часу були досягнення в архітектурі. Шедевром архітектури класицизму став пишний Версальський палац (Жюль Гардуен-Мансар) і парк (Андре Ленотр). У ХVІІ ст. розпочинається планомірна забудова міст, Париж прикрашається палацами, будується церква Інвалідів (копія собору Св. Петра), східний фасад Лувра (починав Берніні, добудував Клод Перро). В будові Лувру позначається вплив розсудливості і математичної розрахованості, статичності і рівноваги, це зразок академізму і класицизму ХVІІ ст. Лувр став зразком подальшого будівництва урядових споруд в Європі впродовж ХVІІІ і ХІХ ст.

Класицизм у музиціУ музичному мистецтві Європи ХVІІ – ХVІІІ ст. поряд з класицизмом співіснують пізньоренесансна та барокова стилістика. На початку ХVІІ ст. виникають перші зразки опери у Флоренції (Я. Пері, “Дафна”), Мантуї (К. Монтеверді, “Орфей”, “Коронація Поппеї"), зразки багатоголосого мадригала (Монтеверді), у другій половині століття – зразки ораторії (А. Скарлатті, м. Неаполь), фуґи (Дж. Фрескобальді), скрипкових сонат (Тореллі, Віталі, Кореллі) і концертів (Антоніо Вівальді).

Класицизм у скульптуріМистецтву скульптури класицизму характерно наслідування античності, але майстри використовували лише її зовнішню форму. Скульптори класицизму ніколи не сприймали античність як холодний і неживий канон. «Тільки природу, живу, натхненну, пристрасну має втілювати скульптор у мармурі, в бронзі або в камені»,— ці слова, які сказав французький скульптор Етьєн Фальконе про свою творчість, можна вважати девізом усіх майстрів, що творили у стилі класицизму. Скульптури цього періоду вирізнялися складністю форм, спокійністю поз, навіть рух не порушував замкнутості форм. Часто сюжети для своїх творів скульптори позичали з грецької і римської міфологій. Але, головне. У багатьох творах скульптори оспівували військову доблесть, відвагу і відданість обов’язку. Майстри епохи класицизму прикрашали інтер’єри будинків, які повинні були служити ідеальним зразком, бездоганною насолодою для глядачів. З тим стилем пов’язана творчість багатьох скульпторів різних країн Європи. Наприклад, у Німеччині це були видатні скульптори Йоганн Готфрід Шадов і його син — Рудольф Шадов. Франція подарувала світові талановитих скульпторів епохи класицизму — Етьєна Моріса Фальконе (він же працював і у стилі рококо) і Жана-Антуана Гудона..

Висновки. Просві́тництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVIII —XIX століття. Представники цієї течії: науковці, філософи, письменники, митці — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком накинутих можновладцями законів, релігійних заборон та нестачі справжніх знань. Своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи, розвиток природних здібностей кожного, громадянське виховання та поширення освіти

Узагальнення. Дайте визначення поняттю просвітництво ?Дайте визначення поняттю класицизм ?Дайте визначення поняттю масонство ?Дайте визначення поняттю енциклопедисти ?

Використана літератураhttps://osvita.ua/vnz/reports/culture/12126/https://localhistory.org.ua/texts/statti/tovaristvo-z-taiemnitsiami-7-nemifiv-pro-masonstvo/https://dovidka.biz.ua/klasitsizm-osoblivosti. Щупак І. Я. Всесвітня історія: підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти/І. М. Щупак, Б. В. Черкас, О. В. Бурлака, Н. С. Власова та інші – Київ: УОВЦ «Оріон». 2021 Вікіпедія

Домашня робота. Опрацювати § 27 та зміст презентації