Презентація уроку "Утворення США"

Утворення СШАЛіцей № 3 Охтирської міської ради Сумської областіПідготував Іван СОБОЛЄВ

Опорні дати10 травня 1775 — 1 березня 1781рр. - — з'їзд депутатів від 13 північноамериканських колоній Великої Британії 1775—1783 – війна за незалежність США1789—1797 р. - 1-й президент США Д. Вашінгтон1797-1801 - 2 - й президент США Д. Адамс1801-1809 р. - 3-й президент США Т. Джеферсон4 липня 1776 року - підписана Декларація незалежності США1787 р. прийнято Конституцію США

Опорні поняття. Континентальний конгрес – виконував роль національного уряду. Декларація незалежності Сполучених Штатів підписана 1776 року в Америці  —документ, яким було проголошено незалежність колоній у Північній Америці. Конгрес - законодавчий орган СШАФедеративна республіка - aедерація складається з кількох самоврядних штатів, сполучених спільним федеральним урядом.

Історичні постаті Т. Джефферсон Д. Адамс Д. Вашінгтон

ПЛАН1. Другий Континентальний конгрес 2. Декларація незалежності США3. Військові дії 1776-1777 рр.4. Військові дії 1778-1781 рр.5. Кінець війни6. Формування США як держави7. Конституція США8. Устрій держави 

Другий Континентальний конгрес. Другий Континентальний конгрес (10 травня 1775 — 1 березня 1781) — з'їзд депутатів від 13 північноамериканських колоній Великої Британії. Рішення про скликання другого континентального конгресу було прийнято в ході Першого Континентального конгресу в 1774. У роботі другого континентального Конгресу брали участь 65 депутатів від усіх північноамериканських колоній, хоча представники від Джорджії приєдналися до Конгресу тільки 20 липня. Багато депутатів були ще з Першого Континентального конгресу, а серед нових депутатів виділялись Бенджамін Франклін від Пенсильванії та Джон Генкок від Массачусетсу. Протягом двох тижнів президентом було обрано Генкока, а Томас Джефферсон замінив попереднього президента Пейтона Рендольфа як представник від Вірджинії. Фактично другий Континентальний конгрес взяв на себе роль національного уряду в ході Війни за незалежність США.

Томас Дже́ферсон Один фз засновників США та авторів Декларації незалежності 3-й президент США, в 1801-1809 роках, видатний політик, дипломат і філософ епохи Просвітництва . В 1778 він розробив «Білль про загальне поширення знань». Досліджував індіанські поховання. Джефферсон був головою комітету зі створення Декларації незалежності . Крім нього, в комітеті було ще 4 особи: Джон Адамс , Бенджамін Франклін , Роджер Шерман і Роберт Р. Лівінгстон . На одній із зустрічей комітету ці 4 особи одноголосно попросили Джефферсона написати декларацію самому. Бібліотеку конгресу США було створено на основі його колекції друкованих видань. Джефферсон заснував Університет Віргінії і створив його першу програму. Джефферсон був губернатором Віргінії (1779-1781), першим державним секретарем США (1789-1795), другим віце-президентом (1797-1801) і третім президентом США (1801-1809). Джефферсон і Мартін Ван Бюрен  — єдині американські політики, які по черзі займали посади державного секретаря, віце-президента і президента. Він був різнобічним вченим – агрономом, архітектором, археологом, палеонтологом, винахідником, колекціонером, письменником. Як архітектор Джефферсон спроектував, серед інших, будівлі Капітолію штату Віргінія  , Віргінського університету та власну садибу Монтічелло . Він широко відомий як один з основних творців доктрини відокремлення церкви від держави .

Результати роботи Конгресу14 липня 1775 року Конгрес ухвалив рішення про створення Континентальної армії та призначив Джорджа Вашингтона головнокомандувачем військом США.10 травня 1776 року Конгрес видав резолюцію, за якою будь-якій колонії, яка не має уряду, слід сформувати уряд.15 травня 1776 року Конгрес видав преамбулу, в якій пропонувалося відмовитися від присяги вірності англійській короні.4 липня 1776 року була підписана Декларація незалежності США, яка стала найважливішим документом, виробленим в ході роботи конгресу. Декларація незалежності стала першим документом, в якому колонії іменувалися, як «Сполучені Штати Америки».15 листопада 1777 року були видані «Статті Конфедерації», які стали першим конституційним документом Сполучених Штатів.1 березя 1781 року делегати Меріленда, останнім з 13 штатів, що ратифікував Статті Конфедерації, підписали їх на засіданні Конгресу, після чого Статті набрали чинності. Зі вступом в силу Статей Конфедерації Другий Континентальний конгрес продовжив роботу як Конгрес Конфедерації.

Декларація незалежності СШАДекларація незалежності Сполучених Штатів підписана 1776 року в Америці  — виданий Другим Континентальним конгресом північноамериканських колоній Великої Британії документ, прийнятий 4 липня 1776 року, яким було проголошено, що тринадцять колоній у Північній Америці стають вільними та незалежними державами і що всі політичні зв'язки між ними та Королівством Великої Британії анулюються. У вступній частині Декларації розповідається про природність людського прагнення до політичної незалежності; визнається, що підстави для досягнення такої незалежності мають бути достатньо вагомими та недвозначними. У преамбулі окреслюється загальна філософія такого явища як уряд загалом і пояснюється правомочність революції у випадку, якщо уряд порушує базові права підданих. У Декларації надається довгий перелік «неодноразових утисків та узурпацій», чинених британським урядом проти прав і свобод американських колоністів. Потому згадується про спроби колоністів привернути увагу британської влади до викладених проблем та про прикру відсутність реакції на ці спроби. Як висновок, Декларація містить твердження, що існують умови, за яких люди мають право змінити їхній уряд, що умови були створені внаслідок діяльності Великої Британії і що у зв'язку з цим колонії змушені відкинути свої політичні зв'язки з британською короною і перетворитись на незалежні держави. Декларацію підписано Президентом Другого Континентального Конгресу Джоном Хенкоком та п'ятдесятьма п'ятьма депутатами конгресу.

Цікаві ф. Акти про Джорджа Вашінгтона Є найвищим президентом в історії США Був обраний на пост президента, отримавши при цьому 100% голосів Був масоном Не залишив прямих нащадків Він мав багато рабів-дітей Був справжнім полководцем. Вирощував тютюн і пшеницю, але головним його заняттям, що приносив основний дохід було вирощування конопель. Мав титул «Батька Батьківщини». Найсильніша його пристрасть, що пройшла через всю його життя, це

Військові дії 1776-1777 рр. Після бостонського інциденту, який заборонив законодавчі збори, вони, проте, продовжували збиратися, а 5 вересня 1774 року було відкрито у Філадельфії абсолютно вже нелегальний. Передтечією широкомасштабної війни було 17 квітня 1775 року, коли відбулося перше збройне зіткнення між британськими військами і американськими сепаратистами.14 липня 1776 Конгрес прийняв рішення про створення Континентальної армії і призначив Джорджа Вашингтона головнокомандувачем американським військом. Почалися систематичні військові дії між англійськими і американськими військами та населенням. Військові дії в 1776 року проходили зі змінним успіхом. Вашингтон, який прийняв командування армією, очолив облогу Бостона, що завершився перемогою в березні 1776 року. Почате американцями вторгнення в Канаду ознаменувалося взяттям 13 листопада 1775 року Монреаля. Однак опанувати Квебеком не вдалося і до кінця 1776 року експедиція провалилася. Командувач британськими силами генерал У. Гоу вирішив використовувати стратегічне положення Нью-Йорка.

Військові дії 1776-1777 рр. Вимушений відвести армію з Бостона, британський генерал Гоу вирішив почати наступ на Нью-Йорк, який в ті роки займав південний край острова Манхеттен. 30 червня 1776 року його флот підійшов до острова Стейтен і безперешкодно зайняв його. Генерал Вашингтон розподілив свої сили на берегах Нью-Йоркської гавані, в основному на островах Лонг-Айленд і Манхеттен. Поки Британія готувалася до наступу, Вашингтон зачитав своїм людям щойно видану Декларацію Незалежності. Положення армії Вашингтона було ненадійним, так як вона була розкидана по окремим островам. Військові історики вважають, що Гоу міг би розбити Вашингтона, якби висадився на Манхеттені, але замість цього він вирішив атакувати з фронту Лонг-Айленд. В кінці серпня британська армія висадила на острові 22 000 військових і відбулася битва при Лонг-Айленді, найбільше в історії війни. Американська армія була розбита і відступила на Бруклінські висоти, втративши близько 1000 військових полоненими. Гоу вирішив не продовжувати переслідування, а приступив до облоги висот, не бажаючи втрачати людей на штурмах укріплень. Вашингтон спочатку перекинув на свою позицію підкріплення, але потім велів відступити, і в ніч на 30 серпня його армія відійшла за Іст-Рівер. Відсутність попутного вітру не дозволила британському флоту перешкодити відступу Вашингтона.

Битва при Саратозі11 вересня депутати Конгресу вступили в переговори з генералом Гоу це не дало результатів. Гоу захопив Нью-Йорк. Потім було захоплено Ньюпорт. Таким чином, на рубежі 1776-1777 років Вашингтон зазнав ряд поразок, але взяв реванш при Трентоні і Прінстоні. У кампанії 1777 року основний удар британське командування планувало нанести по Новій Англії, але рушив не на північ, а на південь. 26 вересня увійшли до Філадельфії. 4 жовтня Вашингтон зазнав тяжкої поразки у Джермантауні і в грудні 1777 року відвів армію на зимове квартирування в Веллі-Форді, який став символом мужності і витримки американського солдат. Бургойн наступав в червні і на початку липня відбив форт Тікондерога. Його подальший наступ було затримано повстанцями, які завалили деревами дороги на його шляху, а також його власним обозом. У серпні один його загін, відправлений на пошук продовольства, був розбитий в битві при Беннінгтоні, через що Бургойн втратив 1000 військових. Перша поразка королівських військ у битві при Саратога. Битва при Саратозі стало поворотним моментом війни. Повстанці набули впевненості в своїх силах. Що важливіше, ця перемога вплинула на рішення Франції укласти союз з американцями, яких раніше вона лише таємно підтримувала. Сприяла США і позиція Російської імперії, яка проголосила принципи збройного нейтралітету

Військові дії 1778-1781 рр. В Америку були направлені французькі добровольці. У відповідь Великобританія в 1778 році відкликала посла з Франції, на що та оголосила війну. У 1779 році американців підтримала Іспанія. На територію США прибувають польські волонтери, на стороні американців воював Німецький батальйон. Вступ Франції у війну повністю змінив хід війни. На півночі США вони терплять поразку. Британці перейшли до тактики виснаження противника. Зима 1779-1780 року була для американської армії навіть важче квартирування у Веллі-Форж. Конгрес працював неефективно, американська валюта знецінилася, а вся система постачання розвалилася. Вашингтону було все важче контролювати свою армію навіть при тому, що великих боїв не відбувалося. У 1780 в армії трапився справжній заколот.

Кінець війни. В серпні 1779 року англійці під командуванням генерала Ч. Корнуолліса завдали нищівної поразки військам генерала Гейтса в битві при Камдені, встановивши контроль і над Північною Кароліною. Подальше просування англійців було припинене перемогою, здобутою американцями 7 листопада біля Кінгз-Маунтін, однак кампанію 1780 року було програно безповоротно. Гейтс був замінений генералом Н. Гріном. Англійські частини закріпилися у Йорктауні. Саме сюди направив Вашингтон об’єднану франко-американську армію, що оточила Йорктаун. Ще раніше місто було блоковане з моря французькою ескадрою адмірала де Грасса. Битва при Йорктауні завершилася 19 листопада 1781 року, після чого військові дії на території США практично припинилися. У Парижі розпочалися мирні переговори, в ході яких американська дипломатична місія в складі Б. Франкліна, Дж. Адамса і Дж. Джея, використавши англо-французькі протиріччя, уклала 30 листопада 1782 року попередню мирну угоду з Великобританією. Цей документ, 1-я стаття якого визнавала незалежність США і запропоновані американською стороною кордони, був укладений на вигідних для американців умовах і 3 вересня 1783 року увійшов складовою частиною в Паризький мирний договір.25 листопада 1783 року останні британські війська залишили Нью-Йорк. Незалежний американський уряд передав Флориду Іспанії, відмовився від прав на західний берег Міссісіпі на користь Франції і визнав права Великобританії на Канаду 

Мирний договір між Великобританією і СШАВеликобританія визнавала Тринадцять колоній в якості суверенних і незалежних держав (штатів) і відмовлялася від будь-яких претензій на управління ними, їх територію і власність. Встановлювався кордон між США і Британської Північною Америкою. США надавалося право рибальства на Великому Ньюфаунді і в затоці Святого Лаврентія. Визнавалися зобов’язання по виплаті законно виниклих боргів кредиторам обох сторін. Конгрес Конфедерації повинен був «переконливо рекомендувати» штатам прийняти рішення про виплату компенсацій за конфісковану власність лоялістів. США взяли на себе зобов’язання запобігти подальшій конфіскації власності лоялістів. Звільнялися військовополонені обох сторін, британська армія підлягала негайному виведенню з території США, утримуючись від пошкодження або вивезення американської власності (включаючи рабів). Документи, архіви, записи і т. п., що належали штатам або їх громадянам і опинилися в розпорядженні армії Великобританії, підлягали поверненню власникам. Обидві сторони отримували вічний доступ до Міссісіпі. Території, захоплені сторонами після підписання попередньої угоди 30 листопада 1782 року підлягали поверненню без компенсації. Ратифікація договору повинна була відбутися протягом 6 місяців після підписання

Формування США як держави Першим президентом США став Джордж Вашингтон. Президентство Джорджа Вашингтона розпочалося 30 квітня 1789 року, коли пройшла його інавгурація як першого президента США, і завершилося 4 березня 1797 року. Джордж Вашингтон став президентом за результатами президентських виборів 1789 року, перше в історії США, де він став єдиним кандидатом, обраним одноголосно. У 1792 році він так само одноголосно був переобраний на другий термін, а в 1797 році відмовився від третього терміну. Його наступником став його віце-президент, Джон Адамс від партії федералістів. Другим президентом США обрано Джона Адамса, який очолив державу 4 березня 1797 року. Загалом, президентські вибори 1796 року були першими за участю політичних партій. Період президентського правління Адамса відзначений кризами і конфліктами, Разом з тим, вважається батьком-засновником американського флоту. При його президентстві до Конституції була додана 11-а поправка. Адамс став першим господарем вибудуваного при ньому Білого дому. Третім президентом, який фактично завершив першу фазу формування США як держави став Томас Джефферсон. У момент своєї інавгурації Джефферсон був вільний для здійснення своєї політичної програми – створення відповідального перед місцевою владою уряду і посилення ролі сільського господарства в економіці. Він підтримував також демократизацію влади, зокрема, відмовившись від пишності, прийнятої в Білому домі при Адамсі.

Конституція. Складається з преамбули, 7 статей і 27 поправок — які не увійшли в основний текст норм. Написана від першої особи і починається із слів «Ми, народ Сполучених Штатів…». Конституційний контроль здійснюється Верховним судом. Поправки приймаються конгресом — 2/3 голосів або спеціально скликаним конституційним конвентом, після чого повинні дістати схвалення 3/4 законодавчих зборів або конвентів штатів. Всього пропонувалося кілька тисяч поправок, переважна більшість яких були відхилені. Перші десять прийнятих поправок, що вступили в силу в 1791 році, відомі як Білль про права. Серед інших відомих — поправка XIII про відміну рабства, поправки про введення і скасування сухого закону (XVIII і XXI). Найбільш багатостраждальною стала поправка XXVII про обмеження права конгресменів підвищувати собі зарплату, запропонована в 1789 році і ратифікована через 203 роки опісля — 7 травня 1992 року.

Устрій. Законодавча влада. Уособлює Конгрес США, що включає в себе Палату представників (нижньої палати) і Сенат (верхню палату). Виконавча влада. Головою виконавчої влади є президент. Віце-президент займає посаду президента в разі дострокового припинення його повноважень. Ніхто не може займати пост президента більше двох термінів. Судова влада. Складається з Верховного суду і нижчих судів. Судді всіх судів незмінні. Рівність штатів. Встановлюється принцип судової юрисдикції за місцем скоєння злочину та кореспондуючий йому обов'язок штату, в якому знаходиться обвинувачений, видати його владі штату, в якому він повинен постати перед судом. Розділ 3 встановлює порядок прийняття нового штату (рішення приймається конгресом) і утворення нового штату на території існуючих штатів (додатково потрібна згода законодавчих органів зацікавлених штатів). У розділі 4 гарантується республіканська форма правління в кожному штаті і встановлено обов'язок федерації забезпечити захист кожного штату від зовнішнього вторгнення і внутрішніх заворушень.

Висновки. Таким чином, державотворення США було у перспективі неминучим процесом, і пояснювалося це, насамперед, економічними передумовами: спочатку колонії за своїм соціально-економічним характером були буржуазними. Стюарти (Яків I, Карл I) доклали чимало зусиль щодо утворення тут феодальних порядків. При наявності чималої кількості вільних земель важко було змусити переселенця працювати на феодала. Європейці, які втекли від європейських сеньйорів, прибували не для того, щоб будувати новий феодалізм. Це були, в більшості, енергійні, сміливі та рішучі люди. Вони рвалися до свободи дій, совісті, віри та власності. Встановити їх назад в рамки феодалізму було майже неможливо. В результаті, державницькі ідеї логічно визрівали в суспільстві початкового населення Нового Світу. Економічні суперечності природно переросли в ідеологічну, а незабаром військову конфронтацію, де метрополія прагнула нав’язати Новому Світу архаїчні і в той же час вже об’єктивно застарілі феодальні відносини, а колонії, свою чергу, відстоювали свої права і свободи, права і свободи нового американського народу. В цілому, конституційна система американських колоній була вже багато в чому розроблена протягом XVII ст. XVIII століття стало часом великих змін для колоній Америки, часом формування єдиної нації, яка заявила про відділення від метрополії і утворила нову державу – Сполучені Штати Америки.

Узагальнення знань. Причини скликання другого Континентального конгресу? 2. Коротко проаналізуйте зміст Декларації незалежності США3. Назвіть основні події війни за незалежність у 1776-1777 рр.?4. Назвіть основні події війни за незалежність у 1778-1781 рр.? 5. Кого в США називають «батьками Батьківщини»?6. Опишіть устрій держави ?

Домашня робота. Опрацювати § 31 та зміст презентації

Використана Література//dovidka.biz.ua/dzhordzh-vashington-tsikavi-faktihttps://referatss.com.ua/work/vijna-za-nezalezhnist-i-stvorennja-ssha/Вікіпедія. Щупак І. Я. Всесвітня історія: підручник для 8 класу закладів загальної середньої освіти/І. М. Щупак, Б. В. Черкас, О. В. Бурлака, Н. С. Власова та інші – Київ: УОВЦ «Оріон». 2021, (рекомендований МОН України, наказ від 22.02.2021 № 243)