Визначити як відбувалося розселення слов´ян унаслідок Великого переселення народів; пояснити, як відбувалося розселення східних, західних і південних слов´ян, а також східнослов´янських племен - предків українців; визначити особливості етнічних і державотворчих процесів у східних слов´ян; розвивати вміння працювати з історичною картою; виховувати повагу до минулого України. Мета уроку:
Мотивація навчальної діяльності Як ви вже знаєте, Велике переселення народів спричинило значні зміни на карті Європи. Складовою цього процесу стало Велике розселення слов´ян. Сьогодні на уроці ми дізнаємось як розселились слов´яни на території сучасної України, яким був їх суспільний устрій, господарське життя та вірування.
Від ІІ–І тисячоліття до нової ери на теренах сучасної України в басейні річки Прип´ять, переважно на північному й центральному Правобережжі та частково Лівобережжі жили праслов´янські племена. Слов´яни - найбільша за чисельністю група народів в Європі, близьких за мовою. Традиційно за місцем проживання слов´ян ділять на три гілки: східні слов´яни (на теренах сучасної України, Білорусі, Росії), західні та південні слов´яни. Прабатьківщина давніх слов´ян до сьогодні невідома археологам та історикам. Більшість з них вважає, що вона розташовувалась між річкою Одер у Польщі на північному заході, Карпатами на південному заході та середньою течією Дніпра на південному сході. Це території сучасної північно-західної України, південної Білорусі, центральної і східної Польщі.
Слов´яни під назвою венеди вперше згадуються у працях римських авторів - Плінія Старшого, Корнелія Тацита, Клавдія Птолемея. У візантійського історика готського походження Йордана у праці «Гетика» («Історія готів», VI століття) з´являються назви склавини й анти. Велике переселення народів IV–VII століть спричинило й рух слов´янських племен. Водночас із Північної Європи (зі Скандинавії) на південь потягнулися племена землеробів - східних германців (остготи). Розселення готів, слов´ян та інших народів на українських теренах у першій половині І тисячоліття нової ери та створені ними пам´ятки культури археологи назвали черняхівською культурою. Анти. Склавіни. Венеди
У IV столітті до степів сучасної України вторглися гуни. Десь на східному березі річки Північний Донець відбулося кілька битв із готами. Готи зазнали поразки й переселилися в Іспанію і на південь Франції. Частина готів осіла в Криму. Гуни зруйнували античні міста-держави (поліси) в Північному Причорномор´ї, зокрема грецький Пантікапей на території сучасного міста Керчі в Криму. Після вторгнення гунів і зникнення носіїв черняхівської культури для ранніх слов´ян відкрилися можливості заселити лісостеп. Слов´яни почали переселятися на най багатші чорноземи Середньої Наддніпрянщини.
Анти заселили територію України від річки Прут на південному заході України до річки Оскіл на північному сході. Про них відомо переважно з візантійських джерел. Саме слово анти, ймовірно, іранського походження і позначало людей, що живуть на околиці, на окраїні. На чолі антів стояв вождь, який вважався першим серед рівних. Вождем обирали людину, яка мала видатні військові здібності, щасливу вдачу і прихильність богів. Анти, озброєні луками і стрілами, дротиками та кинджалами, вели війни із сусідніми племенами та народами: у V – на початку VI століття ходили з походами проти Візантійської імперії; разом зі східними кочовиками гунами розгромили готів. Саме антів вважав предками українського народу «батько української історії» - видатний історик кінця ХІХ - початку ХХ століття Михайло Грушевський.
Однак вже в другій половині VI століття анти потрапили під владу тюркомовних кочовиків зі Сходу - аварів, що з´явилися в Північному Причорномор´ї. Слов´яни називали їх обрами. Напавши на слов´ян, авари спустошили їхні землі. Союз антів припинив своє існування. Остання згадка про них - 602 рік. Візантійські історики Феофілакт Сімокатта й Феофан Сповідник пишуть, що того року анти зазнали поразки від аварів. Пішовши далі в Центральну Європу, авари утворили в середній течії Дунаю Аварський каганат. Однак у VIII–IX століттях їх повністю розгромили франки й угри. У слов´янських джерелах навіть з´явилося прислів´я «Згинули, як обри».
Робота з документом«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО ЗАСНУВАННЯ КИЄВА«Поляни ж жили в ті часи окремо й володіли своїми родами... і були три брати: один мав ім´я Кий, другий - Щек і третій - Хорив, а сестра їх була Либідь. Сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, котра прозвалася по ньому Хоривицею. І збудували городок в ім´я старшого свого брата, і назвали його Київ, і був навколо міста ліс і бір великий, і ловили там звірів, і були ті мужі мудрі та тямущі, і називались вони полянами, від них поляни й до сьогодні у Києві». Запитання до документа- Як, за повідомленням Нестора-літописця, виник Київ?
1234№ п/п. Назви союзів племен. Територія розселення Головні міста (столиці)1 Древляни. Північна Україна: між річками Горинь - Прип´ять - Тетерів - ДніпроІскоростень2 Поляни. Правобережжя України: між річками Тетерів - Рось. Київ3 Сіверяни. Лівобережжя України: між річками Десна - Ворскла. Чернігів, Новгород-Сіверський4 ТиверціПравобережжя: між річками Дністер - Прут. Білгород-Дністровський5 УличіПівденна Україна: між річками Південний Буг - Дністер - до моря. Олешшя на Дніпрі6 Волиняни, дуліби. Волинь - Тернопілля. Теребовля7 Білі хорвати. Прикарпаття - Закарпаття. Ужгород
Сусіди східних слов´ян. Північний захід - Нормани (вікінги, варяги, балти)Південний схід - Хозарський каганат Північ - Фіно-угорські племена. Південний захід -Аварський каганат, Угорщина, волохи, Болгарія. Північний схід - Волзька Булгарія. Захід - Польща, Великоморавське князівство. Південь - Візантія (Ромейська імперія)
Основу господарства слов´ян становило землеробство. На північному Правобережжі в лісистій зоні наші пращури займалися підсічно-вогневим і перелоговим землеробством. Земля у слов´ян належала всій громаді, проте поступово від громади вона переходила в індивідуальну власність окремих сімей. Поля, ліси і луки залишалися власністю всієї громади. Розвивалося домашнє (присадибне) скотарство - розводили коней, биків, свиней, дрібну рогату худобу (вівці, кози), птицю. Наші предки були вправними рибалками та мисливцями - полювали на кабана, оленя, лося, зубра, ведмедя, бобра, куницю, сайгака, диких коней.
Основою східнослов´янських племінних союзів була громада, яка складалася з кількох селищ (гнізд). На чолі племінних союзів стояли вожді - князі, які мали свої військові загони - дружини. Князь і дружинники жили у градах - укріплених племінних центрах слов´ян, поселеннях, оточених дерев´яним частоколом. Поступово гради перетворювалися в міста - центри перебування представників влади, ремесла та торгівлі. З ранньої весни до пізньої осені князі з дружиною ходили в походи, нападали на далеких і близьких сусідів і грабували їх. Більшість награбованого належала князю, а дружинники за вірну службу отримували свою частку від того. Важливі питання життя племінного союзу вирішувалися на раді старійшин.
