Презентація "Василь Стус"

Приклад великої мужності й сили духу («На колимським морозі», «Пам’яті Алли Горської»). Василь Стус

Про вірш «На колимськім морозі калина…» (відео)

Аналіз вірша "На колимськім морозі калина"Тема вірша : роздуми ліричного героя про долю окремої людини, цілого народу і своєї Батьківщини. Ідея вірша : роздуми про те, як боляче чекати смерті на чужині і яке швидкоплинне людське життя. Ліричний герой : у далекому краю герой думає про рідну землю, навколишній світ лише пригнічує його і підсилює почуття самотності, тому тут автор починає думати про близьку смерть. 

Образи-символи : цвіт калини - руді сльози, сльози крові, Україна повстає величним собором з мідними дзвонами; тінь на стіні - спогади про Батьківщину; сонце, простір, сніг - символи щастя, волі і чистоти; ведмежий барліг - метафоричний образ серця потрапленого у в'язницю;самотні дерева, олень - це символ туги, самотності; імла - символ неясності, майбутнього. Поетичний висновок: "зійшлися кінці і начала" символізує швидкоплинність людського життя. Аналіз вірша "На колимськім морозі калина"

Художні засобиепітети ("колимський мороз", "руді сльози")метафори ("собор дзвінкий",  "зацвітає...слізьми")неологізм „осонцена днина”Контраст: калина асоціюється з теплотою, радістю, бо викликає зорові відчуття яскравого кольору, але наступні метафора і епітет „зацвітає рудими слізьми” одразу перекреслюють ці відчуття – тут, у холодній тюремній чужині, ягоди калини схожі на сльози (метафора будується на уподібненні за формою), і то вони „руді” (цим кольором підкреслюється умирання, біль, туга, рудою є закипіла кров).

Вона була «душею шістдесятництва» і її вбили. Алла Горська, українська художниця-шістдесятниця, правозахисниця. Вона спершу не знала української мови, а оволоділа нею із власного бажання вже дорослою. Вона творила монументальні полотна, а радянська влада їх нищила, як «ідейно ворожі». За нею постійно стежили агенти КДБ, а вона кепкувала зі «шпиків» і вітала усіх звільнених із таборів політв’язнів. Алла Горська – українська художниця-шістдесятниця, товаришка Василя Стуса, Євгена Сверстюка, родини Світличних, В’ячеслава Чорновола. Вона не визнавала обмежень у творчості, свободі слова і думки.

Про Аллу Горську (відео)

«Пам’яті Алли Горської»Ярій, душе. Ярій, а не ридай. У білій стужі сонце України. А ти шукай — червону тінь калинина чорних водах — тінь її шукай,де жменька нас. Малесенька шопталише для молитов і сподівання. Усім нам смерть судилася зарання,бо калинова кров — така ж крута,вона така ж терпка, як в наших жилах. У сивій завірюсі голосіньці грона болю, що падуть в глибінь,безсмертною бідою окошились.

Монументальне життя Алли Горської Заборонені СРСР, знищені росією. Жінка-птаха. Вітраж Дерево життя