Презентація "Вегетативні органи рослин"

Вегетативні органи рослин. Автор: Безсмертний Богдан

Поняття про вегетативні органи: Органи рослин поділяють на вегетативні і генеративні. Тіло складається з вегетативних органів, які виконують основні функції життєдіяльності (корінь, стебло і листок). Стебло з листками (бруньками) - пагін. КОРІНЬ - осьовий підземний вегетативний орган спорофіта судинних рослин, який характеризується необмеженим верхівковим ростом, радіальною симетрією, позитивним геотропізмом, здатний до метамерії. Функції:1. Закріплення рослин в ґрунті;2. Поглинання з ґрунту води і розчинених мінеральних речовин;3. Первинні перетворення ряду поглинутих речовин і синтез органічних сполук;4. Місце відкладання запасних органічних речовин (коренеплід моркви);5. Орган вегетативного розмноження.

Різноманітність коренів:

Давайте попрактикуємося?

Будова кореня:

Будова пагона: ПАГІН - комплексний осьовий орган вищих рослин, який забезпечує повітряне живлення, транспорт речовин, вторинний синтез і запасання крохмалю. Складається із стебла, листків і бруньок, вузлів і міжвузль. Стебло - надземний осьовий орган з негативним геотропізмом, позитивним геліотропізмом, радіальною симетрією, необмеженим верхівковим ростом. Необмежений ріст. Разом з листям становить єдину систему - пагін. Утворює квітки, потім насіння і плоди. Має радіальну будову. Галузиться екзогенно. Має метамерну будову (складається з вузлів і міжвузль). Функції - місце нагромадження поживних речовин, орган вегетативного розмноження. Вузол - ділянка стебла, де прикріплені листки. Міжвузля – відстань між двома вузлами.

Зовнi воно оточено покривною тканиною – шаром шкiрки – 1 та шаром корку – 2. Вона виконує захисну функцiю. Під корком розташована кора – 3, утворена основною та провідною тканинами. В ній містяться зерна крохмалю та кристали щавлевокислого кальцію. В корі також розташований луб (флоема). Луб не однорідний, він складається з твердого та м’якого лубу. Твердий луб – 4 утворений міцними волокнами, а м’який луб – 5 містить провідні тканини – ситоподібні трубки та клітини-супутниці. По флоемі відбувається транспорт органічних речовин від листків до кореня, тобто вниз. Під лубом знаходиться шар камбію – 6 – твірної тканини, яка зумовлює бічний ріст. При діленні камбію, клітини відкладаються назовні та всередину, внаслідок чого рослина потовщується. Камбій функціонує періодично, від весни та до зими. Взимку камбій не ділиться. Внаслідок такої періодичності утворюються річні кільця – неоднорідні шари деревини. За камбієм розташована деревина (ксилема; – 7). Деревина складається з річних кілець. Деревина (ксилема) товща за кору, тому що під час ділення камбію (який не функціонує тільки взимку) більше клітин відкладається всередину стебла, тобто формується нове річне кільце – 8. Ксилема побудована з механічних та провідних тканин (у ній наявні судини – 9, по яких вода та мінеральні речовини транспортуються від кореня вгору). Глибше за деревину розташована серцевина – 10. У ній зазвичай відкладаються поживні речовини. Стебло пронизане горизонтальними серцевинними променями – 11, які забезпечують транспорт речовин у горизонтальному напрямку.

Будова бруньки:

Будова листка: ЛИСТОК - бічний плагіотропний вег. орган, обмежений в рості, із основною функцією фотосинтезу, транспірації та дихання. Виник в ході еволюції двома шляхами:- як виріст зовнішніх тканин конуса наростання стебла (дрібні шиловидні листки у плаунів);- внаслідок сплющення і зростання осей (теломів, які ще не були диференційовані на вег. органи - великі листки папоротей). Тривалість життя - один вегетаційний період (однорічні рослини і листопадні деревні рослини), тривалий період (понад 2 роки). Функції: Фотосинтез;Транспірація;Газообмін;Вегетативне розмноження;Нагромадження поживних речовин, води, мін. солей, алкалоїдів, глікозидів, танідів, ефірної олії;Вловлювання комах (росички, мухоловки, непентес);Для чіпляння (вусики гороху);Для захисту (колючки кактусів);Виділяють отруйні речовини.

Анатомічна будова: Внутрішня будова листка: 1 – верхня епідерма; 2 – залозистий волосок; 3 – покривні волоски; 4 – ксилема; 5 – флоема; б – механічні волокна; 7 – колленхима; 8 – обкладаючі клітини пучка; 9– устьице; 10 – нижня епідерма; 11 – губчастий мезофилл; 12 – стовпчастий мезофилл

№1 Зверху та знизу листок вкритий тонким шаром безбарвної покривної тканини – шкiрки (або епiдерми) Зазвичай на шкiрцi наявний шар кутикули, утвореної з кутину (жироподiбної речовини), яка захищає листок вiд коливань температури, проникнення шкiдникiв або збудникiв iнфекцiй. В епiдермi наявнi продихи – це структури, якi побудованi з двох бобоподiбних клiтин, що мiстять багато хлоропластiв i можуть змiнювати свою форму. Змiнюючи форму, клiтини розширюють або звужують продихову щiлину. Продихи забезпечують процеси газообмiну та транспiрацiї.

№2 Пiд епiдермою розташований мезофiл, тобто м’якуш листка. Вiн утворений основною тканиною – паренхiмою. Зверху основна тканина стовпчаста. ЇЇ клiтини щiльно прилягають одна до одної. Вони багатi на хлоропласти, а отже, в них активно вiдбувається фотосинтез. Знизу паренхiма губчаста. Мiж клiтинами цiєї тканини наявнi великi мiжклiтинники. Тут також вiдбувається фотосинтез, але не так iнтенсивно, як у стовпчастiй паренхiмi. №3 У листку наявна жилка. Волокна знаходяться внизу жилки та виконують опорну функцiю. Над ними знаходяться ситоподiбнi трубки, а над ситоподiбними трубками – судини. Фотосинтез найактивніше відбувається у:стовпчастій паренхіміпродихахксилеміпаренхімі Фотосинтез відбувається у стовпчастій та губчастій паренхімі, однак найактивніше цей процес протікає саме у стовпчастій основній тканині.

Листкорозміщення:

Жилкування: Жилкування — це порядок розташування жилок на листковiй пластинцi.

Прості і складні листки:

Типи листків:

Дякую за увагу!