Презентація "Великобританія"

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. Площа —245 тис. кв. км. Населення — 58,5 мли чоловік. Столиця – Лондон. Адміністративний поділ. Складається з чотирьох історичних областей (Англія, Шотландія, Уельс, Північна Ірландія), які діляться в адміністративному відношенні на багаточисельні графства.Англія: 39 графств, 6 метрополітенських графств і особлива адміністративна одиниця — Великий Лондон (адміні¬стративний центр — Лондон). Уельс: 8 графств (адміністративний центр — Кардіфф). Шотландія: 12 областей і 186 островів (адміністративний центр — Единбург). Північна Ірландія: 26 округів (адміністративний центр —Белфаст). Особливий статус мають острів Мен і Нормандські острови. Форма правління. Конституційна монархія. Глава держави. Монарх — верховний носій виконавчої влади, глава судової системи, верховний головнокомандувач. Найвищий законодавчий орган. Двопалатний парламент, який складається з Палати лордів і Палати общин. Обирається строком на 5 років. Найвищий виконавчий орган. Рада міністрів. Крупні міста. Манчестер, Бірмінгем, Лідс, Глазго, Шеффілд, Ліверпуль, Едінбург, Белфаст. Державна мова. Англійська, в Уельсі — англійська і валлійська. Релігія. 47% — англіканці, 16% — католики. Етнічний склад. 81,5% — англійці, 9,6% — шотландці, 2,4 % — ірландці, 1,9% — валійці. Валюта. Фунт стерлінгів = 100 пенсам.

Склад території та економіко-географічне положення Країна розташована на островах Північно- Західної Європи. їй належать острів Великобританія, частина острова Ірландія та довколишні острови. Країна поділяється на чотири історико-географічні області: Англію — головне ядро держави, і приєднані пізніше до неї шляхом завоювання Уельс, Шотландія і Північна Ірландія (Ольстер), які мають дуже незначні й невиразні елементи автономії. Країну називають Великобританією за назвою найбільшого острова,або Англією — за назвою історичного ядра. Офіційна її назва — Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. Найважливішого особливістю географічного положення Великобританії є її відокремленість від континенту. Ця обставина сприяла тому, що країна, хоч і брала постійну участь у європейський війнах, проте упродовж дев'яти століть (з 1066 р.) жодного разу не зазнала іноземного вторгнення. Разом з тим, країна користувалася всіма вигодами, що випливають з розташування поруч з найрозвиненішими державами Західної Європи і на шляхах у Світовий океан.

Клімат Великобританію називають країною туманів і дощів. Клімат країни змінюється залежно від регіону. У Англії клімат м'який і вологий, завдяки відносній теплоті морів, що омивають її. Середньорічна температура складає біля + 11 °С на півдні і + 9 °С на північному сході. Шотландія є найхолоднішим регіоном Великобританії. У горах на півночі лежить сніг з листопада по квітень-травень. Клімат Уельсу і Північної Ірландії м'який і вологий. Середньорічна температура Північної Ірландії складає + 10 °С. Найбільш рясні осідання в Шотландії, Північній Ірландії, горах Англії і Уельсу (1000—1500 мм в рік). Найменша кількість опадів в південно східній Англії (600—750 мм в рік).

Природні умови і ресурси Берегова лінія островів добре розчленована. Навіть у південній частині головного острова віддаленість від моря не перевищує 100-120 км, а в північній ця відстань удвічі коротша. За характером поверхні територія майже нарівно представлена рівнинами (плоскими і погорбованими) та узгір'ями. Найбільше заселена і економічно розвинена південно-східна рівнинна частина країни. Узгір'я, які поширені на заході й півночі, заселені слабо і використовуються лише для екстенсивних форм господарювання. Найбільш суворим і найменш сприятливим для проживання людини є Північно-Шотландське нагір'я. З-поміж покладів мінеральної сировини найважливіше значення мають паливні ресурси. Кам'яне вугілля було природною основою промислового перевороту кінця XVIII — початку XIX ст. Багаті вугільні басейни Центральної Англії, Південного Уельсу, Середньої Шотландії та Північної Англії надзвичайно вдало розташовані щодо всієї території та водних шляхів. У 70-х роках XX ст., коли частина вугільних родовищ економічно себе вичерпала, було відкрито великі поклади нафти і природного газу на шельфі Північного моря. Частка Великобританії у цих покладах становить понад 2 млрд т нафти і 700 млрд м куб. газу. До речі, перешкодою у добуванні нафти й газу є не глибина моря, а погода. Платформи в центрі й на півночі моря працюють в умовах сильних вітрів і високих хвиль. За винятком палива, країна небагата на іншу мінеральну сировину.

Великобританія лежить у зоні широколистих лісів помірного поясу. Клімат її вологий (океанічний) з майже рівномірним розподілом опадів протягом року. Завдяки Гольфстріму зима дуже м'яка, з рідкісними морозами, а літо прохолодне. Кількість опадів зменшується в напрямі на схід від 2000 мм і більше на узбережжях до 600 мм на південному сході. Кліматично-ґрунтові умови сприятливі для цілорічного вирощування трав і утримання тварин, а тепер — і для нових культур, що створюються за допомогою біотехнології. У ході промислового розвитку Великобританія першою в світі зазнала дуже значного забруднення природного середовища, особливо у вугільно- металургійних і портових районах. Заходи, вжиті в другій половиш XX ст., покращили становище. Існує національна програма охорони природи і система заповідних територій. Серед десяти національних парків найбільшим і найвідомішим є Лейк-Дістрикт (Озерна округа) у Кемберлендських горах у Північній Англії.

Населення Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти — кельтські племена, які з'явились на островах більш як 2500 років тому. Англи, сакси і юти — германські племена — переселилися на цю територію в V—VII ст. н. є., пофранцужені норманни — в XI ст. Понад 80 % сучасного населення становлять англійці. Англійська мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Серед англійців в окрему групу виділяють ольстерців, які є нащадками змішаних шлюбів англійців та ірландців, їх нараховується понад 1 млн чоловік. Шотландці (їх 5 млн чоловік), ірландці (2,2 млн чоловік) і валлійці, або уельсці (1,5 млн) є нащадками кельтських племен. Шотландці та валлійці сприйняли англійську мову. Мова ірландців належить до кельтської групи індоєвропейської сім'ї. За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці здебільшого є протестантами різних напрямків. Ірландці — католики. Британці (цим терміном об'єднують усе населення Великобританії) зробили великий внесок у світову історію, науку, культуру і спорт. Демографічні показники сучасного населення Великобританії аналогічні іншим індустріально розвиненим країнам. Характерні низький рівень народжуваності і смертності, постаріння населення, здрібнення сімей.

Великобританія — густо заселена і високоурбанізована країна. Середня густота населення становить 239 чоловік на 1 км . У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чоловіка на 1 км2. Одночасно смуга, що простягнулася від Манчестера до Лондона, належить до найбільш залюднених не тільки в Європі, а й в усьому світі. Понад 3/4 населення Англії та Уельсу живе в міських графствах. У Шотландії та Ольстері цей показник дещо менший. Міський спосіб життя в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним з найвищих у світі. Міграції населення пов'язані з переміщенням людей із внутрішніх зон великих міст у передмістя, в тому числі й у сільські графства.Міста Англії значною мірою виникли ще за часів римського панування, тобто майже 2000 років тому. Окремі — породження промислового перевороту. Є міста, що тільки народилися. Це супутники великих міст. Саме в Англії виникла і здійснилася вперше ідея їх створення. У системі міського розселення вирішальна роль належить восьми величезним міським утворенням, які складаються з головного міста і його оточення. Вони дістали назву конурбацій, або метрополітенських графств. їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить 6,8 млн чол., інших — від 1,1 до 2,6 млн. Разом у них проживає майже третина населення країни. Характерним для Великобританії, як і для інших високорозвинених країн, є постійне зменшення населення в офіційних межах великих міст і переміщення його в передмістя, чи навіть у сільську місцевість.

Енергетика Великобританія є великим споживачем і значним виробником енергоресурсів. Серед головних економічно розвинених країн вона — єдиний чистий експортер енергії. У XIX і першій половині XX ст. на експорт ішло вугілля, зараз — нафта і нафтопродукти. У структурі енергобалансу Великобританії майже рівні частки вугілля, нафти і природного газу.Кам'яне вугілля як комерційне паливо Великобританія почала використовувати першою в світі — понад 300 років тому. Пік видобутку припав на 1913 р. — 290 млн т. Тепер видобувають 90 млн т на рік, і все ж країна залишається найбільшим виробником вугілля в Західній Європі й за цим показником входить до першої десятки країн світу. Понад 2/3 видобутку дають родовища Центральної Англії на схід від Пеннінських гір, у басейні річки Трент. Домінують відкриті розробки. Нафту видобувають у чотирьох групах родовищ Північного моря. У північній частині підводними нафтопроводами вона подається на Шотландські та Оркнейські острови, а звідти танкерами в Південну Англію чи на експорт. Центральні родовища зв'язані підводними нафтопроводами безпосередньо з портами Шотландії і Північної Англії. Щодо нафтопереробних заводів, то більшість їх розташовані в портових містах Південної Англії і на західному узбережжі, бо будувались вони ще з розрахунку на імпортну нафту, а також з урахуванням ринків збуту і можливостей створення глибоководних терміналів. Природний газ передається з північних морських родовищ підводними трубопроводами в Шотландію, а з південних — у Східну Англію і звідси надходить у загальну систему газопроводів країни. Великобританія — одна з провідних нафто- і газовидобувних країн. Видобувають 90 млн т нафти і 50 млрд м куб. газу на рік. Виробництво електроенергії (320 млрд кВт • год) на 4/5 забезпечується ТЕС, які працюють на вугіллі, і на 1/5 — АЕС. Роль маленьких гідроелектростанцій, що побудовані в горах Шотландії, незначна. Великобританія першою розпочала широко розвивати атомну енергетику. АЕС розташовані на узбережжях, переважно в Південній Англії, де немає свого вугілля. Об'єднана електроенергетична система Великобританії зв'язана через Ла-Манш із континентальною Європою.

Обробна промисловість Великобританія є найстарішою промисловою країною світу. Всі стадії промислового розвитку вона пройшла самостійно. Звідси широка диверсифікація виробництва, надзвичайно високі кваліфікація робітників і якість продукції. На відміну від Німеччини і Японії, в яких зміни у структурі промисловості стимулювалися воєнними поразками, у Великобри¬танії цей процес відбувався за звичайних умов і дуже повільно. Вступ до ЄС вимагав більш рішучих дій. Як результат, у 70-х роках, значною мірою під тиском уряду, в промисловості країни було скорочено 2 млн робочих місць. Цей процес дістав назву «деіндустріалізації», та суть його полягала не в знищенні промисловості взагалі, а в зміні її структури. Скорочувались традиційні, старі виробництва (трудо-, енерго- і матеріалоємні, а також ті, що забруднюють середовище). До них, крім видобування вугілля, належали металургія, виготовлення традиційного обладнання, суднобудуван¬ня, текстильна і взуттєва галузі тощо. Ліквідовувались нерентабельні і неконкурентоспроможні підприємства. Одночасно розширювались або створювались вперше нові, наукомісткі виробництва. Зараз за часткою високотехнологічних виробництв Великобританія поступається тільки США. У країні розвиваються всі галузі сучасної промисловості. Виготовляють продовольство і напої, високоякісні тканини і одяг, папір, кераміку, фарфор, портланд-цемент (англійський винахід), гумові товари (Великобританія є найстарішим їх виробником). За щорічною виплавкою сталі (16 млн т) і алюмінію (430 тис. т) Великобританія входить до першої десятки країн світу. Вона є одним з найбільших у світі центрів видавничої діяльності та поліграфічної промисловості. Тут друкують паперові гроші й поштові марки для інших країн. Книжки з усіх галузей знання англійською мовою розходяться по всіх країнах світу.

Головна галузь обробної промисловості — машинобудування (понад 2/5 зайнятих). Випускають легкові й вантажні автомобілі, автобуси (1,5 млн штук щороку). Як і раніше, розвинені важке, гірниче і сільськогосподарське машинобудування. Виробляють трактори, крани, землерийну техніку, дорожні грейдери, комбайни і бурильне устаткування. Важливе місце посідає виготовлення сучасної побутової техніки.Одночасно на перший план все більше виступають новітні наукоємні (високотехнологічні) галузі. «Бритіш Ероспейс» із її широкою спеціалізацією є найбільшою аерокосмічною корпорацією в Західній Європі. Корпорація «Роллс-Ройс» тепер відома не стільки люксовими автомобілями, скільки найпотужнішими авіаційними і ракетними двигунами. У Великобританії виготовляють штучні супутники Землі та найновіші системи озброєння. Все більша частка виробів припадає на різноманітну електроніку. Виготовляють обладнання для кабельного телебачення, для обробки інформації, волоконно-оптичні комунікаційні системи, радари, підводні телефонні кабелі тощо.Поряд з аерокосмічною та електронною галузями на перший план вийшла хімічна промисловість, у тому числі фармацевтика. Виготовляють промислові хімікати, синтетичні волокна, пластмаси, добрива і пестициди, фарби, фармацевтичні і косметичні товари.

Великобританія першою увійшла в історію як країна-імпортер сировини і експортер готових виробів. Через бідність на власну сировинну базу імпорт сировини й досі відіграє суттєву роль. Але тепер готові промислові вироби становлять 3/4 як в експорті, так і в імпорті. Найсильнішими на світовому ринку є позиції Великобританії в наукоємних галузях: аерокосмічне обладнання, електроніка, наукове і медичне обладнання, фармацевтика. Експортується в значній кількості продукція важкого машинобудування і металургії. В імпорті, крім промислової сировини, машин і устаткування, істотну роль відіграють товари легкої і харчової промисловості, лісоматеріали і папір.

Обробна промисловість розповсюджена по всій країні, і її розташування збігається з розміщенням населення. Понад 4/5 виробництва припадає на Центральну і Південну Англію. Особливо виділяється смуга довжиною 350 км від Ліверпуля на півночі до Лондона на півдні. В ЄС цей промисловий пояс має своє продовження через Бельгію і Нідерланди аж до Центральної Італії. Локальне значення у Великобританії мають так звані «економічні острови», в утворенні яких вирішальну роль відіграли поклади вугілля. Усі вони розташовані на морському узбережжі. Це Кардіфф і Суонсі в Уельсі, Ґлазґо в Шотландії, Ньюкасл і Мідлсбро у Північній Англії.

Із сучасних тенденцій важливе значення мають переміщення промисловості із внутрішніх зон центральних міст на периферію конурбацій або навіть у сільські графства і так званий «дрейф на південь», у Південну Англію. Характерним є поява численних промислових «парків», у яких поєднуються науково-дослідні лабораторії і наукоємна промисловість. Найбільше їх навколо Лондона, а також уздовж дороги М-4 від Лондона до Брістоля і дороги М-11 Від Лондона до Кембриджа. Новими осередками виробництва електронних компонентів є «Силіконові болота» (фени) у Східній Англії і «Силіконова долина» (глен) у Шотландії. Серед найбільших центрів аерокосмічної промисловості — Лондон, Брістоль і Дербі, автомобільної — Лутон, Бірмінгем, Ковентрі, Оксфорд, Лейпанд.

Сільське господарство Ця галузь господарства Великобританії традиційно відзначається малою кількістю працюючих і дуже високою інтенсивністю. У ньому разом з лісовим господарством і рибальством працює лише 290 тис. чол. Середні врожаї пшениці перевищують 70 ц/га, картоплі — 360 ц/га, цукрових буряків — 420 ц/га. У Великобританії виведено багато високопродуктивних тварин, і зараз країна є провідним експортером племінної худоби. Чимало всесвітньо відомих порід великої рогатої худоби, овець, свиней і коней мають назву англійських графств. Зумовили таке явище обмеженість земельних ресурсів, ранній розвиток товарних відносин, можливості вдосконалення виробництва в багатій країні (вже в першій половині XIX ст. на англійських полях використовували чилійську селітру і перуанське гуано), традиційна увага, в тому числі й держави, до селекційної справи.

Ферми Великобританії великі (середній розмір понад 70 га). Вони користуються широкою урядовою підтримкою. Частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства становить більше чверті і є однією з найбільших у світі. Для потреб сільського господарства використовують близько 17 млн га земель, із них 5 млн га — орні, 7 — під сіяними травами і 5 — грубі пасовища (верескові пустища на узгір'ях). За розмірами сільськогосподарського виробництва Великобританія посідає одне з провідних місць у світі, а за поголів'ям овець — перше місце в Західній Європі.Понад 70 % вартості сільськогосподарської продукції припадає на м'ясо, молоко і молочні продукти, яйця та вовну. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Вирощують пшеницю, ячмінь, картоплю, рапс, цукрові буряки, овочі і фрукти, квіти. Кращі сільськогосподарські землі і найбільш інтенсивні господарства розташовані на рівнинах. На сході і півдні переважають орні землі й інтенсивна відгодівля тварин, на заході і півночі — випас овець на грубих пасовищах. Характерним є відведення земель під численні парки, садиби, живоплоти.Сільське господарство забезпечує власні потреби країни на 2/3. Імпортують масло, сир, м'ясо, тростинний цукор, кормове зерно, продукти тропіків, особливо чай і каву, а також рибу.

 Транспорт Великобританія має сучасний як за своїми розмірами, так і за структурою транспорт. Розвинені всі його види. Щоправда, внутрішній водний (густа система річок і каналів у Англії), який відіграв вирішальну роль до появи залізниць, зараз використовується здебільшого для туризму. Великобританія була піонером у будівництві залізниць. Мережа їх створена ще в середині XIX ст. У ході націоналізації і реконструкції після другої світової війни довжина їх скоротилася з 32 до 17 тис. км. На 1/3 вони електрифіковані. Поїзди на лінії Лондон — Единбург рухаються зі швидкістю 160 км/год. Автомобільний транспорт, що розвивався уже в XX ст., відповідає всім сучасним вимогам. Експлуатується понад 28 млн легкових і 3 млн вантажних машин. Напрями залізниць і автошляхів збігаються. Центром є Лондон, звідки вони простягнулись у шести головних напрямках: Дувр, Саутгемптон, Брістоль, Бірмінгем, Манчестер (Ґлазґо) і Ньюкасл (Единбург).

Великобританія більше, ніж будь-яка інша країна, заслуговує епітета «морська». Понад два століття її флот не знав конкурентів, та й зараз він серед найбільших у світі, хоча багато його кораблів, як і інших розвинених країн, плавають під «дешевими прапорами». На островах майже 300 портів, з них 80 мають статус торгових. У портовому господарстві широко використовують морські припливи, що піднімають рівень води в гирлах рік. Провідну роль відіграють: система лондонських портів у гирлі Темзи і система портів Ліверпуля й Манчестера в гирлі річки Мерсей і вздовж Манчестерського морського каналу. Тепер ці дві ще недавно найбільші в світі портові системи пристосовуються до нових умов і вантажообіг їх зменшується. Лондонський порт починався майже в центрі столиці і тягнув¬ся на десятки кілометрів униз по Темзі. У зв'язку із зростанням ролі контейнерних перевезень він перемістився в гирло річки. Порти Ліверпуля і Манчестера також передали частину навантаження своєму оточенню.

Незважаючи на порівняно невелику площу, Великобританія має дуже розвинений авіаційний транспорт. За внутрішніми перевезен¬нями він займає перше місце в Західній Європі, а за міжнародними — поступається лише СІЛА. Компанія «Бритіш Еруейз» — одна з найбільших у світі. Лондон з його трьома аеропортами як центр авіаційних сполучень посідає друге місце в світі після Нью-Йорка. Авіаційні маршрути зв'язують Великобританію з усім світом, передусім з розвиненими країнами і країнами Співдружності. Для Великобританії завжди багато важили транспортні зв'язки з континентом. їх полегшувала незначна ширина протоки Ла-Манш, найвужча частина якої Па-де-Кале має лише 33 км завширшки. Між Дувром і Кале (Франція) діє пасажирський пором. Ще два залізничних пороми з'єднують острови з Дюнкерком (Франція) і Зебрюґґе (Бельгія). Літаком на континент можна дістатися з будь-якої конур¬бації, а також з Единбурга і Белфаста. Історичною подією стало відкриття в 1994 р. 50-кілометрового тунелю під Ла-Маншем. Шлях Лондон — Фолкстон — Кале — Париж поїзд долає тепер за три години.

Визначні пам'ятки Мегалітичний комплекс Стоунхендж, церква в Баргоні, замок XII ст. в Інвернесі, собор в Глазго, Едінбурзький замок і церква, замок Кардіфф, Будинок-музей Шекспіра в Стратфорді, Оксфордський і Кембріджський університети, в Лондоні — Британський музей, замок Тауер (тут зберігаються коштовності царської корони), Вестмінстерське абатство (місце коронації британських королів) з Куточком поетів, будівля парламенту, башта з годинником Біг Бен, палац Букінгемський, Музей воскових фігур мадам Тюссо, Гайд- парк з Куточком ораторів і багато іншого. На Трафальгарській площі височіє колона Нельсона. Цікава «квадратна миля гріха» — район Сохо.