Історія брошки. Найперші брошки, як згадувалася вище, придумали ще первісні люди чисто з практичним підходом. Але мало хто знає, що пік популярності брошки виник в Середньовіччі, і цей пік супроводжує дуже романтична історія. Брошка не виглядала, як виглядає сьогодні, але мала цілком цікаві інтерпретації. Є дві версії появи цієї прикраси, точно стверджувати, яка з них більш достовірна не можемо, але обидві ведуть до двору французького короля Людовіка ХІV.
Історія брошки. Одного разу перед дуже важливим прийомом в королівському дворі, одній з придворних дам ненавмисно зіпсували сукню біля зони декольте. Кравцеві нічого не залишалося, як взяти просту швейну шпильку, стрічки і мереживо, що залишилися від сукні, скласти їх разом, і приколоти шпилькою в зіпсованому місці. Дама в той вечір викликала фурор, оскільки всі звертали увагу на таку незвичайну і цікаву прикрасу. Для виготовлення брошок використовували в той час найрізноманітніші елементи − складна вишивка, плетені шнури, атласні і шовкові стрічки, всілякі мережива. Після цього брошки почали робити з простих і дорогоцінних металів, прикрашаючи їх камінням, пір'ям і стрічками. З тих пір придворні дами, що бажали привернути до себе ще більшу увагу і виділитися на королівському прийомі, використовували всі різні брошки у вигляді різноманітних бантів, які робили самі або замовляли у майстрів. У той час брошка стала популярною прикрасою і серед чоловіків. Вони дуже ефектно доповнювали нашийні хустки, які були шалено популярні в цю епоху.
Історія брошки. При дворі французького короля Людовіка ХІV одна з придворних дам (мадам де Севіньї − за деякими даними вона була відомою французькою письменницею) одного разу проявила фантазію і прикрасила своє пишне вбрання елегантною дорогоцінною квіткою на плечі. В той момент це був особливий, таємний знак − своєрідний «маячок», який передавав дуже важливу інформацію одному високопоставленому пану. З тих пір подібні знаки мадам де Севіньї стала використовувати регулярно, як засіб передачі секретної інформації. Наприклад, якщо пані була готова прийняти у себе таємного гостя, він отримував від неї той чи інший знак, про який вони домовилися заздалегідь. Алмазна брошка на правому плечі означала «так», а витончена прикраса з рубінами, прикріплена в зоні пишного декольте, означала «не сьогодні». Чарівна брошка з ліліями «призначала» побачення в саду, а ніжна аметистова фіалка символізувала зустріч в особистих покоях панянки. Французькі двори тим і прославилися в історії − своїм нескінченним кругообігом любовних інтриг і політичних змов, в яких виявлялися замішаними не тільки представники знаті, але і монарші особи. Винахідливість мадам де Севіньї тоді швидко підхопили і інші придворні дами, які навперебій почали успішно випробовувати витончену прикрасу як «передавача секретної інформації». І незабаром брошка знайшла просто фантастичну популярність у вищому світі Франції, а потім стрімко підкорила і всю Європу. «Читати» по брошкам в ту пишну і барвисту епоху було дуже модно.
Брошка (від. франц. − "broche" − довга голка) − прикраса з воістину королівської історією. Кожна брошка складається з лицьової і замкової частини. Лицьова частина може представляти собою каст під камінь (зазвичай великого розміру), штамповану фігуру або накладку будь-якої форми і розміру. Замкова частина брошки включає в себе замкову голку, яка з'єднується шарніром з верхівкою або рантом, і замок, який дозволяє зафіксувати голку в закритому положенні і таким чином утримує закріплену брошку на призначеному для нeї місці. При виготовленні брошок використовуються два типи замків: простий, який представляє з себе дротяний гачок, під петлю якого зводиться голка, і складний, який оберігає голку від мимовільного розстібання.