Актуалізація опорних знань. ПРИГАДАЙТЕ1. Якими були характерні риси капіталізму наприкінці XIX — на початку XX ст.? 2. Що таке лібералізм, націоналізм і консерватизм? 3. Що таке тоталітаризм? 4. Покажіть на карті атласу країни, у яких у міжвоєнний період встановилися тоталітарні режими. 5. Що таке громадянська війна?
Країни Заходу після І Світової війни. У післявоєнний період країни Заходу охопили проблеми, пов’язані з подоланням розрухи й відновленням господарства. У 1924 р. становище загалом покращилося й розпочалося піднесення економіки. Особливо швидко розвивалися нові галузі промисловості — електротехнічна, радіотехнічна, хімічна, літакобудівна й автомобільна. У виробничому процесі стали застосовувати наукові методи організації праці, нові технічні винаходи, конвеєрне виробництво тощо. Усе це сприяло зростанню обсягів виробництва товарів і продуктивності праці. Збільшення заробітної плати, зниження рівня безробіття й зростання рівня життя населення сприяло зменшенню соціального напруження, що відображалося у скороченні кількості соціальних протестів.
Світова економічна криза 1929—1933 рр. (економіка) Світова економічна криза 1929—1933 рр. була масштабною щодо глибини, тривалості та впливу на тогочасне суспільство. Одним із головних проявів кризи стало перевиробництво товарів. Це призвело до банкрутства величезної кількості підприємців у країнах, охоплених кризою, скорочення промислового виробництва майже на 80 %, сільськогосподарського — на 30 %, торгівлі — майже на 70%. Загальна кількість безробітних у країнах Заходу перевищила 30 млн осіб. Були зруйновані цілі галузі економіки. Надзвичайно болючого удару криза завдала дрібним і середнім підприємцям. Через різке падіння рівня життя населення стало більш прихильним до радикальних дій і сил, що до них закликали.
Світова економічна криза 1929—1933 рр. (політика) Шукаючи шлях подолання кризи, правлячі кола багатьох західних держав зрозуміли, що необхідно посилювати роль держави в процесах регулювання економіки. США, Велика Британія, Франція, Канада й скандинавські країни в результаті ліберальних реформ зробили державне регулювання постійним елементом соціально-економічної сфери суспільства й заклали підвалини «держави добробуту».Іншу модель подолання кризи уособлювали Італія та Німеччина, де панували тоталітарні режими. У радянській державі, де більшовики встановили тоталітарний режим й оголосили про будівництво комуністичного суспільства, процеси розвивалися інакше. СРСР став єдиною державою, яка, відокремившись від світової економіки,не зазнала кризи й здійснювала в цей час імпортозамінну індустріалізацію.
2. ОНОВЛЕННЯ ЛІБЕРАЛІЗМУ І КОНСЕРВАТИЗМУУ найбільш завершеній формі принципи неолібералізму в економіці були сформульовані британським економістом і соціологом Джоном Мейнардом Кейнсом (1883—1946). Сутність кейнсіанства полягала у визнанні необхідності доповнити традиційні ліберальні засади принципом державного регулювання економічної і соціальної сфер. Саме держава, на його думку, мала забезпечити своїм громадянам необхідний рівень матеріального добробуту. Дж. М. Кейнс стверджував, що стан економіки країни залежить від рівня купівельної спроможності населення. Тому держава зацікавлена у зростанні заробітної плати працюючих та прибутків непрацюючих категорій населення. Важливим, на думку економіста, було державне регулювання діяльності корпорацій, трестів та природних монополій.
ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬУривок із праці Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.)Вищевикладена теорія... вказує на життєву необхідність створення централізованого контролю в питаннях, які зараз в основному надані приватній ініціативі. Держава повинна буде надавати керівний вплив на можливості споживання (населення — Авт.) частково шляхом відповідної системи податків, частково фіксуванням норми відсотка і, можливо, іншими засобами...... Не повинні виключатися будь-які компроміси й засоби співробітництва держави з приватною ініціативою для досягнення повної зайнятості. Проте, крім цього, немає ніяких підстав для системи державного соціалізму, яка охопила б більшість економічного життя суспільства. Власність на знаряддя праці не важлива для держави. Якби держава могла визначати запальний обсяг ресурсів, призначених для збільшення виробництва й основних ставок винагороди для власників цих ресурсів, цим було б досягнуто все, що потрібно. Окрім цього, необхідні заходи соціалізації можна запроваджувати поступово, не порушуючи суспільних традицій. Як, на думку Дж. М. Кейнса, держава мала впливати на економічне життя суспільства?
Теоретики неолібералізму (нового лібералізму)Англійські мислителі Дж. Гобсон, Т. Грін й Л. Гобхауз, британський економіст Дж. М. Кейнс, німецькі економісти Ф. Репке, В. Ойкне, американські економісти Дж. Кроулі, Дж. Д’юї, Л. Ворд, італійський економіст Б. Кроче та ін. Джон Аткінсон Гобсон. То́мас Хілл Грін Леонард Гобхауз. Вільгельм Репке. Бенеде́тто Кро́че
Роль держави в неоліберальній концепціїНеоліберали визнавали позитивну роль держави й колективізму в житті суспільства. Вони виступали за зростання регулюючої ролі держави в економіці, щоб створити можливість для реалізації основних ліберальних прав і свобод. Саме вони висунули замість уявлення про «державу — нічного охоронця» нову теорію — про «державу добробуту». Провідне місце в цій неоліберальній концепції держави посідали визнання необхідності реалізувати програми соціальної допомоги незаможним верствам населення, хворим, інвалідам, безробітним, пенсії особам похилого віку; державне сприяння функціонуванню освіти, медицини й житлового будівництва. Держава мала також забезпечити вирішення конфліктів між працівниками і підприємцями. Усе це, на думку неолібералів, сприяло стабільності західних демократій та уникненню революцій.
3. НОВЕ «ОБЛИЧЧЯ» НАЦІОНАЛІЗМУСуперечності між проголошуваним державами-переможницями правом націй на самовизначення та його реалізацією в Європі за принципами Версальської системи стали передумовою для появи агресивного, шовіністичного і ксенофобського націоналізму. Ідеологічним обґрунтуванням для нього стали сформульовані в попередньому столітті расистські теорії Ж. А. де Бобіно та ідеологія інтегрального націоналізму, сформульована французькими громадськими діячами цієї доби Шарлем Моррасом та Морісом Барресом. Шарль Моррас. Моріс Баррес
ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВДЕМОКРАТИЧНИЙАВТОРИТАРНИЙ• політична влада належить більшості, джерелом влади є народ;• влада формується шляхом вільних виборів на умовах загального і рівного виборчого права;• повага більшістю прав меншості на опозицію і критику правлячого режиму;• принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову;• наявність багатопартійної системи, за якої партії конкурують між собою;• гарантії громадянських, політичних і соціальних прав особистості. Авторитаризм — політичний режим, установлений чи нав’язаний такою формою влади, що концентрується в руках однієї людини чи (що буває рідше) в окремого органу влади. Носієм політичної влади виступає одна людина (монарх, тиран і т.д.) чи група осіб (військова хунта та ін.). При цьому не допускається політична опозиція існуючому режиму. ТОТАЛІТАРНИЙ
4. ПРАВИЙ ТА ЛІВИЙ ТОТАЛІТАРИЗМТоталітарні режими, що встановилися в тогочасних країнах Європи, поділяють на праві (Італія, Німеччина) та ліві (СРСР). Сатана веде («Satan Leads the Ball»). Карикатура Артура Шика (Arthur Zhyk) (1942 р.)Жатка. Карикатура американського художника Бентона. Томпсона
Ознаки тоталітаризму • зосередження державної влади в певної групи (найчастіше політичної партії), яка править монопольно;• єдина всеохоплююча мета;• панування однієї і єдиної партії нового типу;• поєднання в єдине ціле партії, держави й суспільства;• політизація всіх сфер життя суспільства;• фізичний і моральний терор проти проявів будь-якого інакодумства;• жорстке централізоване регулювання політики, економіки, засобів масової інформації, системи освіти і культури;• наявність однієї, чітко сформульованої панівної ідеології, що є обов’язковою для всіх;• поглинання особистості колективом і повне підпорядкування особистих інтересів суспільним (фактично інтересам держави);• утримання контролю над суспільством за допомогою розгалуженого репресивного апарату;• культ особи лідера (вождя).
ВИСНОВКИ• У міжвоєнний період з'явилося розуміння необхідності державного регулювання економічних процесів як важливого елементу будівництва «держави добробуту».• Тогочасні лібералізм, консерватизм і націоналізм зазнали значних змін порівняно з попереднім періодом.• Фашизм, нацизм і більшовизм мали чимало спільного (як форми прояву тоталітаризму) і відмінного (як його лівий та правий напрямки).• Громадянська війна в Іспанії стала складним випробуванням не лише для самої країни, а й для всієї Європи.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ1. Якою була загальна кількість безробітних у країнах Заходу в період світової економічної кризи 1929—1933 рр.? 2. Яким економістом у найбільш завершеній формі були сформульовані принципи неолібералізму в економіці? 3. Яким було розуміння історичного процесу більшовиками? 4. Як ставилися до приватної власності фашисти й нацисти? 5. Коли відбувалася громадянська війна в Іспанії? 6. Якою була кількість жертв громадянської війни в Іспанії?7. Які зміни відбувалися в розвитку капіталізму в міжвоєнний період? 8. У чому полягало оновлення лібералізму і консерватизму в цей період? 9. Що нового з'явилося в цей період у націоналізмі? 10. Визначте спільне й відмінне в лівому та правому тоталітаризмі. 11. Чому громадянську війну в Іспанії вважають одним із викликів міжвоєнного часу?