Чому символом української вишивки стали рушники Рушники були окрасою кожної хати. Вони свідчили про працелюбність жінок цієї хати. Рушники супроводжували українця все його життя – від першої купелі та колиски до труни та могильного хреста. Рушниками не тільки витирали руки та посуд, вони були оберегами в дорозі і вдома; навіть роги щойно придбаній худобі треба було перев‘язати рушником від зурочення.
Як виготовляли рушники? Їх ткали та шили з конопляних та лляних ниток. Волокно пряли, а з ниток ткали тканину. Перші рушники були тканими, прикрашеними затканими візерунками: білим по білому. Нитки візерунка були у більшості лляними, добре вибіленими – від того вони ставали ніби шовковими.
Як рушники стали кольоровими Пізніше нитки візерунка стали фарбувати. Найчастіше – в червоний колір, бо він символізував кров – життя , енергійний початок. Згодом традиція тканих червоно-білих рушників збереглась лише в окремих місцевостях: м.Кролевець на Сумщині, м. Богуслав на Київщині та в інших.
Коли з‘явились перші вишиті вироби? Невідомо. Однак перші вишивальні техніки імітували ткацтво. Пізніше були розроблені вільні техніки, що мали назву або за місцем створення, або за призначенням. Усього нараховується понад 200 різних технік вишивки. Новими техніками вишивались і давні мотиви.
Яке значення кольрів на вишитих рушниках? Кольори на вишитих рушниках та сорочках мали своє значення. Червоний -- любов, тому він був основним на весільних рушниках та на дівочих сорочках. Чорний – журба та важка жіноча доля. Крім того нитки чорного кольору були чи не найпростіші у виготовленні, тому рушники та одяг бідних людей найчастіше прикрашені саме чорним візерунком. Зелений – життя та відродження, жовтий – сонце і здоров‘я, синій – радість.
Якими були мотиви оздоблення рушників? Павичі, що розсідались на дівочих весільних рушниках, були символами Сонця. Символом сонячного бога Ярила є і троянда – “ружа”. Безкінечна гілка троянди є символом Всесвіту. Розквітали на дівочих рушниках квіти лілій – “крину”. “Крин” – однокореневе слово до “криниця”. І такою чистою, як прозора степова криниця, має бути дівчина. Крин не тільки символ дівочої чистоти, цноти, а й дівочих чар.
Хай на тім рушничкові… Веселкою сплелися кольори На рушничку твоєму, наче доля. На нім – тобою прожиті роки, Усі достоту, з радощами й болем. Усе на нім: вечірняя зоря, І росами умите раннє сонце, На нім і сльози, й посмішка твоя, Хатинка рідна і твоє віконце. На цьому рушничку – твої безсонні ночі. Цей вишитий рушник для мене – наче жаль. Дивлюсь на нього я і бачу твої очі. Ніколи й нізащо його я не віддам.