Василь Герасим’юк. Сповідь душі у віршах сучасного поета («Чоловічий танець», «Перший сніг», «Жива ватра»)

Автор ресурсу. Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіСповідь душі у віршах Василя Герасим’юка

«Подаруй гарний настрій»Погляньте один на одного та посміхніться. Нехай із промінчиків добра, що засяяли на ваших обличчях, розпочнеться наш урок.

Саме тоді з’явилося покоління поетів — «вісімдесятників», які започаткували метафоричну стильову течію в українській ліриці. Вони відкинули декларативну поезію й проголосили самостійність мистецтва слова. Митці модернізували образність, застосували ускладнену асоціативність, умовність образів, які сягають первісних понять та уявлень українців, вибудовуючи власне поняття життя. У їхніх текстах кожен художній образ, «образ-атом» вирує енергією, вибухає почуттями, рухається в неочікуваних напрямах, зіставляється один з одним, утворюючи нові смисли, часто дуже несподівані й парадоксальні. Вісімдесяті роки XX століття… Сьогодні ми познайомимося з одним із найвідоміших поетів цієї стильової течії, Лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка 2003 року Василем Герасим’юком та його поезіями.

Василь Герасим’юк. Сповідь душі у віршах сучасного поета. «Чоловічий танець», «Перший сніг», «Жива ватра»Тема уроку

Василь Герасим’юк — гордий поет. Аристократ української поезії. Його поетична свідомість прагне з гуцульських верхів і дніпровських круч осягнути шкалу Всесвіту. Іван Дзюба Епіграф уроку:

Одне знаю напевно: справжня творчістьзавжди існує в одному примірнику…В. Герасим’юк. Так, справжніх, талановитих поетів, було мало завжди. Тих, для кого поезія — не просто слова, стиль на землі. Але не кожен, хто береться за перо — Поет, і не кожен, хто має безліч видатних книжок, вартий називатися ним. В. Герасим’юк — сучасний поет, автор багатьох збірок, що завоювали велику прихильність читачів. Його твори у складній метафоричній формі виражають глибинний зв’язок із рідним краєм, містять роздуми про сенс людського буття.

Запрошую у віртуальну екскурсію «Літературними стежками В. Д. Герасим'юка»Інтерактивна вправа «Гортаючи сторінки біографії поета»

Василь Дмитрович Герасим'юкукраїнський поет, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка (2003 р.), літературних премій ім. П. Тичини, В. Свідзинського, премії «Князь роси» ім. Тараса Мельниченка та ще кількох престижних відзнак. Член Національної спілки письменників України (1983), АУП (1997). Його поезія перекладена 20 мовами світу.

Сторінка 1 Родина — репресовані переселенціНародився 18 серпня 1956 р. в місті Караганді (Казахстан) у сім’ї репресованих Дмитра та Марії Герасим’юків, вивезених із рідного села Прокурава у товарняках, під конвоєм, разом із тисячами інших «пособников бандитских формирований». За три роки до народження Василя його батьки «погодилися» на довічне поселення в Казахстані, що й засвідчили підписами на паперах, які лягли в картотеку каральних органів. Про знайомство родин своїх батьків Герасим’юк розповідає: «Ось візьмемо мій вірш «Родинна хроніка», там написано все, як відбувалося насправді. Як моя бабця — мати батька — познайомилася з моєю мамою. У Карпатах вони жили на різних верхах, а у тому бараці вийшло, що одні нари були зверху, а другі знизу. І ось на нижніх — мій батько зі своєю матір’ю, вони потрапили туди через батькового брата, а на верхній — моя бабуся, моя мама і ще її молодша сестра спали…»

Сторінка 1 Родина — репресовані переселенціОдин із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА. Останній упродовж певного часу відбував ув’язнення в одному таборі з Йосипом Сліпим. «Але після сенсаційного двадцятого партз’їзду ситуація в імперії почала дещо змінюватися, і я з батьками повернувся в Україну,— згадує поет.— Як мені розповідали, я сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Я не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала мене на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там я засинав. Після обіду йшла зі мною до смерекового лісу. Настояне на хвої гірське повітря вливалося в мої дитячі груди, і кашель потроху відступав. Отак материнська любов і Карпати врятували мене від смерті».

Формування майбутнього поета. Сторінка 2 У селі Прокурава на Косівщині Івано-Франківської області минули дитячі літа Василя. Саме тут споконвіку жили митці — живуть вони там і сьогодні — різьбярі, музики, вишивальниці, ткачі, кушніри…

Сторінка 2 Формування майбутнього поета. Біля Прокурави розкинулися Брустури, де можна почути найкращу на Гуцульщині троїсту музику; тут не тільки грають, а й самі роблять інструменти, які розмовляють усіма голосами Карпат. Нема сумніву, що художнє світобачення В. Герасим’юка виникло в голосах брустурських цимбалів і прокуравських сопілок, у дивах гуцульських килимів і вишиванок, у загадковому й щемливому світі нашого карпатського народного мистецтва. Як говорить поет, його дід «птиці вирізьблював», а мати вишивала «стрімкі узори».

Формування майбутнього поета. Писати Герасим’юк почав ще в шкільні роки. Його вірші потрапили на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів. По закінченні філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1978) Герасим’юк працював у видавництвах «Молодь» і «Дніпро» (1978–1992).

Сторінка 2 Формування майбутнього поета. Перші поезії митця хвалили і вчителі Коломийської середньої школи, де навчався Василь Дмитрович, і працівники місцевих газет. Митець ніби народився з тривожною недовірою до свого таланту, він нестанно шукав, як йому здавалося, нового вияву для своїх задумів. Поету болить доля високого мистецтва, серед якого зростав і ціну якому розуміє. Тому, намагаючись збагнути таїну килимів Параски Танасійчук (таємниче мистецтво народної майстрині, гуцульської чаклунки стало символічним народженням ліричного героя, його душі, світогляду, ставлення до життя і сприймання краси) чи возвеличити подвиг майстра, що зробив дерев’яний літак і розбився на ньому, заявляє: «Я напишу такі вірші, від яких всохнуть руки гуцулові, якщо він робитиме 50 сувенірів щодня!»

Творчий доробок митця. Сторінка 3 Закоханість у Гуцульщину відчувається в кожному вірші В. Герасим’юка. З тієї закоханості він постає як творець, саме вона формує незалежність його поетики. Формування особистості відбувалося у рідному краї, де поєдналися язичництво і християнство, які письменник у своєму духовному досвіді не відділяє. Від перших віршів до першої поетичної збірки («Смереки», К., 1982) поет ішов 10 років і прийшов уже сформованим поетом. Він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття людини й природи. У першій збірці гуцульщина поставала магією позачасовості: вічність гір розряджає людський час у світове безчасся, і «тінь незриму» неназваної миті щастя «століттями лататиме павук».

Творчий доробок митця1986 у Києві вийшла друга збірка «Потоки». Назва збірки не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять величний, грізний і очисний космос Карпат («високі потоки» — символ і нещадної, і життєдайної плинності й безупинності, неминущості минущого). Сторінка 3 Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (К., 1989); у ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, тамувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами, і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х рр.

Сторінка 3 Творчий доробок митця «Осінні пси Карпат» (1999) — своєрідний підсумок творчого шляху поета. Збірка мала підзаголовок «Із лірики 80-х», хоча містила дещо із 90-х. «Серпень за старим стилем» (2000) — своєрідне доповнення до «Дітей трепети», як повернення до себе молодшого. Четверта збірка «Діти трепети» (К., 1991) — може, найдраматичніша у творчій спадщині Герасим'юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об'єктивні і суб'єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України.«Поет у повітрі» (2002) — вершина свого самовираження поета — його свободи. За цю збірку В. Герасим’юк одержав національну премію України ім. Т. Шевченка.

Сторінка 3 Творчий доробок митця «Була така земля» (2003) — назву до цієї збірки взято із вже раніше створеної — «Потоки», нове зібрання твору дещо розширено: як утрату не лише традиційних уявлень, а й самого світу, що ці уявлення породжував. «Папороть» (2006) — ця книжка складається з двох розділів. Перший — «Суха різьба» — поезій останнього часу. До другого — «Чорні хлопці» — увійшли окремі твори і фрагменти з написаного переважно в останній чверті минулого століття. У збірці органічно поєднані нові твори і краще з доробку митця, що давно стало невід’ємною частиною сучасної української поезії.

Сторінка 4 Особливості творчої манери. Поет виступив продовжувачем традицій верлібру в українській літературі, показав себе у цьому справжнім майстром. До нього верлібр з успіхом використовували Леся Українка, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, інші відомі митці слова. Такий вірш відобразив формування певного поетичного світогляду, здатного відобразити життя в усій його складності й мінливості. Саме верлібр якнайкраще підходить для відтворення самобутнього світобачення Герасим’юка, тісно узгодженого з прадавніми гуцульськими уявленнями про людину й довкілля. Змальовуючи глибинну єдність свого ліричного героя з людьми, звичаями, природою гуцульського краю, Герасим’юк утверджує думку про особливу роль, яку в житті кожного відіграє мала батьківщина. Нерозривний зв’язок із родовою традицією зовсім не заважає йому вільно почуватися у світовій культурі. Звертаючись до світових образів та мотивів, поет оригінально й художньо переконливо розкриває їх нові грані в національному духовному контексті.

Сторінка 5 Творчі здобутки. В. Герасим’юк — ведучий літературної радіопрограми «На межі тисячоліть». Разом зі своїми співбесідниками розмірковує про тенденції сучасного існуючого процесу, сперечається, прогнозує, нагадує про наші духовні біди, думає над тим, як їх позбутися. Бо вже сама назва радіопередачі мимоволі спонукає її «дійових осіб» озиратися назад, підсумовувати, міркувати. Його співрозмовниками можуть бути молодий скульптор, якого знають хіба що у вузькому колі професіоналів, і священик із віддаленого села, про якого слухачі довідуються з передачі. Та кожен, хто ступає «На межу тисячоліть», обов’язково непередбачувана людина, особистість зі своєю моделлю світосприйняття і мислення.

Діяльність триває… На першому Всеукраїнському кінофестивалі у 1991 році показували фільм, знятий за сценарієм Герасим’юка — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали». Фільм замислювався під іншою назвою: «Сорок сьомий». Саме тоді сотні УПА вели тяжкі бої з військами НКВС у Карпатських лісах. Зокрема, і довкола Космача — одного з найбільших українських сіл із 30 присілками. В. Герасим’юк вважає, що то був складніший і трагічніший період у житті нашого народу, ніж навіть козацька доба. Звідки бралися сили, щоб чинити опір таким сильним і страшним режимам, якими були гітлерівський і сталінський. Здебільшого то були сільські хлопці й дівчата, які далі Косава чи Коломиї нічого не бачили. Платили своїм молодим життям, щоб жила посеред нас, українців, ідея незалежності. Бій УПАІЙ УПА З НКВС ПІД СЕЛОМ КОСМАЧ: ЯК УКРАЇНЦІ ЗНИЩИЛИ КАРАЛЬНИЙ ЗАГІН РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИhttps://www.5.ua/ukrayina/bii-upa-z-nkvs-pid-selom-kosmach-iak-ukraintsi-znyshchyly-karalnyi-zahin-radianskoi-vlady-184891.html. Бій УПА з НКВС під селом Космач: як українці знищили каральний загін радянської влади

Сторінка 5 Влучні висловлювання В. Герасим’юка Віра: «Віра допомогла моїм батькам вижити, адже вони десять років провели в Караганді. Віра в Спасителя допомогла їм, як і тисячам тисяч моїх земляків. Моя віра — це не віра інтелектуалів. Вона нагадує швидше віру первісних християн, фантастичну віру, що змушувала повстанців УПА, юних дівчат, підриватися на мінах. Ця віра не підлягала сумніву і приймалася без заперечень. Найбільше боюся Бога — мене так виховували». Василь Дмитрович створив у своїй поезії власну абетку символів, вичитавши їх у чотирьох стихіях. Стихія повітря — це там, де перебуває поет, це наш теперішній час. Слово — теж стихія, поезія — спільна мова минулого й майбутнього. Абетка символів В. Герасим’юка: Віра, Характер, Вірші, Мова, Мати, Світогляд, Стихія, Авторитет, Поезія.

Сторінка 5 Влучні висловлювання В. Герасим’юка Вірші: «Реакція на вірш має бути на сенсорному рівні, а якщо такої реакції нема, то все інше не має сенсу. Можна вірші розшифровувати при бажанні. А ні — то сприймайте мою збірку на інтуїтивному рівні». Характер: «Мої гуцульські вірші значною мірою зумовлені особливостями характеру: я не можу повірити собі, поки не відчую прямого зрощення тексту з реальністю. У мене все реальне. У мене немає жодної вигадки, а моя фантазія починає працювати лише після зіткнення до реальності. Формування особистості відбувалося в такому краї, де поєдналося язичництво і християнство».

Сторінка 6 Влучні висловлювання В. Герасим’юка Світогляд: «…я лише з’ясовую проблеми світогляду: адже завжди треба на щось опиратися. У творчості я стикаюсь з верхнім світом, заповітом… В загальному тут йдеться про гуцульський симбіоз язичництва і християнства. Ці ветхозаветні навіть не сюжети, а схеми я пропускав через своє сприйняття, відчуття». Мати: «Ми в Україні боготворимо образ Матері. Це прекрасно — молитися до матері. Може, цим ми і відрізняємося від решти світу». Мова: «Поет — це мова; мова наполовину робить поезію сама. Адже мова — це не тільки засіб спілкування, це щось більш глибинне… національне… Мовне питання в Україні — це те, що справді наболіло, і розв’язувати його треба рішуче, методами УПА! Тоді будуть і українські книжки, буде і народ, і все інше!»

Сторінка 6 Влучні висловлювання В. Герасим’юка Авторитет: «Авторитети в літературі — П. Тичина, Б.-І. Антонич, В. Забаштанський, Л. Талалай…»Поезія: «Поезія — це мистецтво. Таке велике, як музика. В окремих своїх взірцях поезія стає вищого від музики, хоч вищого від музики, здається, немає нічого». Стихія: «Повітря — названа стихія в книжці. Окрім неї є ще три неназвані — вода, вогонь і земля. І хоча книжку присвячено не стихіям, а поету, однак акцентовано її саме на стихії повітря. Усе витає в повітрі. Я віддав данину й іншим стихіям, коли писав: «вогонь — мій ангел», а «вітер — демон».

Ти мусиш знати, що таке аркан…….

Що ви знаєте про аркан як танець? Що він символізує?«Аркан»«Чоловічий танець»https://www.youtube.com/watch?v=Ipy. I_AFfo. S8

Робота з підручником. Опрацюйте статтю з підручника «Танець із глибини віків» ( ст.79)Українська література: підруч. для 8 кл. закл. загальн. середн. освіти – 2-ге вид., перероб./ Олександр Авраменко.− Київ: Грамота, 2021 р. – 240 с. іл.

Одним із древніх символів горянського життя є танець аркан. Він містить у собі елементи язичницького ритуалу. Найімовірніше, тоді це відбувалося під відкритим небом — ближче до Сонця та Богів... Горяни сходилися докупи — повільним кроком, зосереджуючись, концентруючись. Наближаючись одне до одного, готувалися до якогось важливого чину... Тоді наставав момент єднання цих енергій – чоловіки ставали в коло, закладаючи руки одне одному на плечі, творячи цим так званий солярний (сонячний, вогняний) знак. Коло крутилося, рухи робилися запальнішими, гупання ніг передавалося горам, вібрація досягала наче самого нутра Землі. Швидше, швидше, швидше, ще, ще... Шкода, ніхто з дослідників не вказує, який момент був тією точкою екстазу, що дозволяла енергії нарешті вирватися назовні, а колу розпастися, «заспокоїтись». Очевидно, лише самі танцюючі мимовільно відчували, коли наставала мить єднання з Богами. І навіть у сучасному цивілізованому сценічному варіанті аркан вперто зберігає запалюючу силу, гуцульську чоловічу первісну, майже якусь звірину енергетику, злиття танцювальної культури самих гуцулів та сусідів румунів. Хлопці демонстрували свої силу, спритність, дисциплінованість. «Аркан»https://www.youtube.com/watch?v=n. Yik. XF2p. Upw

Етнограф Л. Сабан твердить:«Єднання в братерстві, в шануванні та прославленні Сонця, Вогню, Вітру та Землі - Аркан, звільняв шалену енергію ритму, духу та свободи, рухаючись і зверху нагадуючи, священний арійський символ обертання Всесвіту - Свастя!»Аркан далеко не єдиний танець у язичників-горян, який виконувався в колі та мав ритуальне значення. («Гуцульські танці «коло», «колесо», «кругляк», «кочело» теж виконуються в обрядовому варіанті, як рух по колу вправо і фактично імітують хід небесних світил (сонця)». «Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан, вихровий танець карпатських богатирів».

І. Шилов вважає, що таємниці пращурів могли знати тільки члени генетичного, священного ордену, який у Карпатах називався «Аркан». Як зауважив Роман Герасимчук у своїй монографії «Танці гуцульські» (опублікована польською в 1939 році у Львові), старі гуцули кажуть, що аркан у них існує віддавна. Але на якийсь час танець зник через те, що під час першої світової війни чоловіків-гуцулів не було вдома. Він відродився, як каже автор, «з покращанням умов життя (роботи в лісі) в 1925-1928 роках». Тепер, говорить автор (на момент написання розвідки), його танцює виключно молодь, що навчилася аркану в повоєнні часи.

Мистецтвознавець, хореограф Богдан Стасько пригадує, як на Львівщині спостерігав аркан у виконанні жіночого фольклорного колективу: «Дівчата теж танцювали аркан, правда полегшений, не такий швидкий і складний. Вони приходили на полонину, приносили хлопцям їсти. А якщо не заставали пастухів на місці, то розкладали ватру і танцювали коло неї… То був танець очікування».

У кінці поезії Василь Герасим’юк вводить образ Христа: і виявляється, що танець аркан — то смерть на хресті між двома розбійниками (а не побратимами), і буття визначається «хрестом за плечима», який несе Месія до місця своєї страти.

«Чоловічий танець» Жанр:поезія-замовляння. Різновид лірики: Художні особливості твору: Віршовий розмір: верлібр. Основна думка:   Щоб не випасти із цього грішного світу, / хоч раз / змішай із ближніми піт і кров. Паспорт творуІдея: возвеличення чоловічого танцю як стихії родової єдності. Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю у формі аркану, що перетворюється на таємничий ритуал. Повтори: «Хоч раз…», «як тяжко», «ти…». Епітети: «древнє чоловіче коло», «найтісніше заповітне коло», «грішний світ». Метафори: «коло тяжко рветься», «мертво стиснувши долоні інших», «щоб не випасти із цього світу». Звертання: «Сину людський».

Верлібр - (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром. Така художня форма дає можливість розширити смислові межі тексту настільки, наскільки цього вимагає метафорична структура. Верлібр В. Герасим'юка розповідний, його внутрішній ритм наділений ознаками легендної, а деколи й притчової інтонації. Сам поет говорить про медитативність своєї лірики.

Медитація -(від лат. meditatіо — міркування) — інтенсивне, проникаюче всередину міркування, занурення розумом у предмет, ідею і т. п., що досягається шляхом зосередження на одному об'єкті та усуненні всіх факторів, що розсіюють увагу, як зовнішніх (звук, світло), так і внутрішніх (фізичне, емоційне й інше напруження). 

Метод «Мікрофон»- Яким ви вбачаєте справжнього чоловіка? Відповіді узагальніть за допомогою прийому «Доміно». Чоловік - сильний — мужній — відповідальний за родину, її благополуччя — витриманий — вимогливий до себе — терпеливий — …

 «мусиш танцювати аркан»;«повинен відчути «древнє» чоловіче коло»; «стать у це найтісніше коло»; «протанцюєш під безоднею неба»; «змішай із ближніми піт і кров». Складання асоціативного образу Ти: Врешті-решт: стаєш у чоловіче коло, готовий до цього древнього танцю.

Складіть сенкан «Чоловік із поезії В. Герасим’юка» Іменник.2 прикметники.3 дієслова. Речення. Висновок. Перший рядок – тема (іменник). Другий – опис теми (два прикметники). Третій – називає дію, пов’язану з темою, складається з трьох дієслів. Четвертий рядок – фраза, переважно з 4-х слів, висловлює ставлення до теми, почуття. Останній рядок – одне слово – синонім до слова(теми), ніби висновок вірша.

Чоловік. Відповідальний, працьовитий. Оберігає, допомагає, підтримує. Надійний супутник життя. Сім’янин (продовжувач роду).«Чоловік із поезії В. Герасим’юка»

«Перший сніг»Притишив кров. Притишив крок.І вищі стали гори. Йде перший сніг,немов пророк,в якого серце хворе. Як важко дихати йому!як свіжо доокола!Ступає у порожню тьмунога різьблена, гола. Йде сніг — немов під гору йде —ледь дише, хоч безплотний,і палець на уста кладе,як знак мерця холодний. О ні, то холод родовий. А в ньому серцю легше. Йде перший сніг на поклик мій. Такий, можливо, вперше.

У римованій поезії «Перший сніг» образ води (снігу) символізує пошук істини. Перший сніг, як відомо, завжди чистий, сама природа ніби робить перший вільний подих у прозоре повітря. Перший сніг у поезії порівнюється з пророком, «в якого серце хворе», бо воно зболіло за свій народ. Ліричний герой має душевний поклик до очищення, прозріння, хай і сумного, яке дає йому цей перший сніг: «Йде перший сніг на поклик мій. Такий, можливо, вперше».rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

Паспорт твору«Перший сніг»Жанр: філософська поезія. Віршовий розмір: Тема: майстерне відтворення поетичного олюднення довколишнього світу на прикладі падіння снігу. Ідея: возвеличення природи, яка є виявом людських почуттів. Основна думка:   перший сніг не лише змінює довкілля, але й активізує образне сприйняття ліричного героя, його здатність відчувати магію буття. Художні особливості твору: Епітети: «порожня тьма», «нога різьблена», «сніг безплотний», «холод родовий», «мрець холодний». Метафори: Сніг — «притишив кров»,»…ледь дише», «…палець на уста кладе», «важко дихати» (снігу), «гори стали». Порівняння: «сніг, немов пророк», «…немов під гору йде». Риторичні оклики: «Як важко дихати йому!», «Як свіжо доокола!»rrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrrr

«Жива ватра»Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гориі за древнім полонинським звичаєм проженемо крізь неї – щоби ніяка пошесть не напала, щоби жоден хижак не внадився, щоби громи із блискавками не розігнали, щоби підступний гад вим'я не виссав, щоби злий дух у провалля не завів.

«Жива ватра»Ми бережемо живу ватру. Ми заледве не стали отарою на високім пасовиську. Але коли ми навіть, як отара, пройдемо крізь неї, тоді дамо іншим дорогу до Сінаю. Нас оберігає жива ватра, Але ми добре знаємо, що кого жде на високім пасовиську.

Ватра — слово діалектне, це — вогнище, багаття. Вогонь у поета — центр світобудови й невичерпне джерело життєдайної енергії.

У поезії «Жива ватра» автор творить власний поетичний міф: у значенні «живого вогню» виступає «ватра», «яка помирає тільки раз».

Добування вогню на полонині — це ритуал освячення простору. Невипадково з'являється й образ гір, зокрема, біблійного Синаю, і «високого пасовиська», як неба, як Суду Божого. Не можна перетворюватися на отару овець, що бездумно йде, не можна розмивати своє людське єство, а відтак і національне коріння, бо то духовна смерть.

Паспорт твору. Жанр: філософська лірика. Віршовий розмір:верлібр. Тема: відтворення єдності християнської духовності із давніми гуцульськими віруваннями, які пов’язані із збереженням ватри для захисту отари. Ідея: прагнення митця замислитись над філософськими питаннями, що стосуються людського існування. Основна думка:   шляхом незвичайного поєднання складних образів поет розкриває мотив відповідальності людини за саму себе й за світ, у якому вона живе. Художні особливості твору: Анафора: «щоби…» Повтори: «Дерево… дерево», «Ми…», «наші… наші». Метафори: «ватра народиться», «ватра помирає тільки раз», «громи із блискавками не розігнали». Епітети: «жива ватра», «гад підступний», «дух злий», «високе пасовисько».«Жива ватра»

Читати с. 79-80, ідейно-художній аналіз поезії «Чоловічий танець». Домашнє завдання. Виразне читання поезій В. Герасим'юка (за вибором).

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: - URL: https://vseosvita.ua/library/v-gerasimuk-spovid-dusi-u-virsah-sucasnogo-poeta-colovicij-tanec-persij-snig-ziva-vatra-30073.html - URL: https://dovidka.biz.ua/cholovichiy-tanets-analiz/ - URL: https://www.youtube.com/watch?v=n. Yik. XF2p. Upw - URL: https://www.youtube.com/watch?v=Ipy. I_AFfo. S8 - URL: https://www.5.ua/ukrayina/bii-upa-z-nkvs-pid-selom-kosmach-iak-ukraintsi-znyshchyly-karalnyi-zahin-radianskoi-vlady-184891.html - URL: https://www.youtube.com/watch?v=-PFo. Q-Ny-o. UСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА: Українська література: підруч. для 8 кл. закл. загальн. середн. освіти – 2-ге вид., перероб./ Олександр Авраменко.− Київ: Грамота, 2021 р. – 240 с. іл.