Вірш написаний під час війни Я не знаю, з чого почати. Навколо міста стіна. Місто прокинеться — Навколо міста війна. Навколо війни спочивають інші міста. Є шанс, що місто стоятиме. Шанс є один зі ста. Далі. До міста повільно пливуть човни. Далі. До міста летять хмари із сарани. Місто стоятиме. Хай щонайдовше тягнеться мить. Місто спатиме. Хай натомлене місто спить. Ранок завжди приходить, Як повернення із небуття. Смерті немає. Лише є антонім життя. Птах вилітає з рук сина прямо в долоні отця. Я не знаю, з чого почати. Тому починаю з кінця.
Вірш написаний під час війни. ТРИВОГА Тривога... Чути кілька раз на день. Рюкзак на плечі і виходять люди... Відбитком на асфальті у печальну тінь. Лякають з неба гітлерівські юди!Не втямити антихристам усім,Що зло поборемо із правди істин... Окраєць хліба за плечима, вода і бинт,А у валізі серця то свята Вітчизна!Відбій... Від цього легше лиш на мить. Спокійні лиця... Та в душі тривоги ..... Боротись разом будем, аби жить,Щоб Україна розквітала в ПЕРЕМОГУ!!!
Вірш написаний під час війни Куда бежать? Мне некуда бежать! Никто меня не ждет там, за границей. Не станет мне роднее Польша-мать И мне в нее, как в Харьков не влюбиться. Спасибо всем за радужный прием: И Чехии, и Дании, и Польше, Но я решила, что родимый дом Как ни было бы- не покину больше. Куда бежать? Мне некуда бежать!... В родных стенах я за детей молюсь. Я Украину буду поднимать. Мне некуда бежать! Я остаюсь!
Усе моє, все зветься Україна Усе моє, все зветься Україна Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є – дорога, явори,усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна,що хоч спинись і з Богом говори (Ліна Костенко)