Презентація. "Військова топографі. Рух за азимутом."

Основи військової топографіїМагнітний азимут

П Л А НКомпас та його основні функції. Азимут: - знаходження магнітних азимутів на місцеві об’єкти; - знаходження напрямів за відомими магнітними азимутами; - зворотний азимут. Рух за азимутом, обхід перешкод. Практичні завдання.

Будова компасу Адріанова. Мушка візира. Шкала лімба(ціна поділки 3о)Проріз візира(цілик)Важіль стопора(гальмо)Кришка, що обертаєтьсяз візирним пристроєм(лімб)Позначка «Північ»0о (360о) шкали«Північний» кінець стрілки«Південний» кінець стрілки. Вказівники. Корпус

Завдання, які вирішуються за допомогою компаса:визначення напрямів на сторони горизонту;знаходження магнітних азимутів на місцеві об’єкти;знаходження напрямів за відомими магнітними азимутами;знаходження напряму за зворотним азимутом;вимірювання кутів на місцевості і за картою.

 Азимут — кут між напрямом на північ і напрямом на даний предмет. Величину цього кута виражають у градусах і відлічують за рухом стрілки годинника від 0° до 360°. Азимут предмета, що розміщений на північ від спостерігача — 0° або 360°, на південь — 180°, на схід — 90°, на захід — 270°.

 Для визначення азимута на об’єкт слід: І спосіб. В горизонтальному положенні навести візир компаса на об’єкт;Утримуючи візир в такому положенні, повертаємо корпус компаса так, щоб поділка 0 збіглась з «північним» кінцем стрілки;Вказівник візира покаже на шкалі азимут в градусах.ІІ спосіб В горизонтальному положенні компас повертають так, щоб поділка 0 збіглась з північним кінцем стрілки; Потім слід повертати кільце компаса (лімб зі шкалою), доки візир (лінія від прорізу до мушки) не встановиться у напрямі на об’єкт; Вказівник візира біля мушки покаже на шкалі величину азимута в градусах.  

 Для визначення напряму за відомим азимутом слід: Звести вказівник візира (біля мушки) зі значенням азимута на шкалі;Потім слід повертати компас по горизонту, щоб поділка «0» на шкалі збігася з «північним» кінцем стрілки;Обережно, утримуючи тандем «0» - стрілка, подивитись на мушку через проріз візира. Цей напрям і буде відповідати значенню азимута.

 Для визначення азимуту на об’єкт або напряму за відомим азимутом за допомогою компасу та підручного рівного предмету: Утримувати зорієнтований компас («0» на шкалі і «північний» кінець стрілки збігаються) в горизонтальному положенні;Покласти рівний предмет (олівець, папірець)на компас так, щоб він проходив через центр компасу в заданому напрямі;І (визначення азимуту) Олівець, направлений від центра на об’єкт буде вказувати на шкалі відповідний азимут; ІІ (визначення напряму за азимутом) Олівець, який проходить через центр компаса та відоме значення азимуту ( на мал. - 45°) буде вказувати - напрям.

 Зворотний азимут. Зворотний азимут – це напрям від місцевого об’єкту до свого місця стояння. Відрізняється від прямого на 180° . Для визначення звортного азимуту слід спочатку визначити прямий азимут, а потім до результату додати 180 (як що прямий азимут – менше 180°) або відняти 180 (як що прямий азимут – більше 180°). На компасі показник зворотного азимуту діаметрально протилежний прямому (на компасі Адріанова є вказівник для визначення зворотного азимуту (див. слайд «Будова компасу»))Наприклад (див. мал.), прямий азимут на дерево 45°, а зворотний йому напрям – 45+180= 235°

 Рух за азимутом. Порядок складання схеми для руху за азимутами полягає у наступному:1. На карту наносять вихідну точку, орієнтири на точках поворотів і кінцеву точку маршруту 2. Орієнтири нумерують і з’єднують прямими лініями.3. На лініях між точками маршруту в чисельнику підписують азимути, в знаменнику — відстань у метрах, яку потрібно перерахувати у пари кроків всім військовослужбовцям підрозділу, що виконують завдання. У деяких випадках для контролю руху вказують час у хвилинах, необхідний під час проходження ділянки маршруту.4. Наносять на схему стрілку північ-південь і додатково показують місцеві орієнтири, які можуть бути використані під час руху як допоміжні як вдень, так і вночі (на малюнку напрямки на них вказані червоними стрілками). Всі підписи орієнтуються по верху аркуша.

 Рух за азимутом. Відповідно до схеми маршруту, складається таблиця даних для руху за азимутами. Важливе значення під час руху має вміння рухатися прямолінійно, особливо на закритій місцевості. Перед початком руху призначають двох-трьох ведучих, які за компасом визначають напрям руху. Крім того, призначають дві-три особи, які ведуть рахунок парами кроків. Якщо від одного орієнтира іншого не видно, обирають проміжний орієнтир і дійшовши до нього, обирають наступний, поки не буде пройдена відстань між основними орієнтирами.{93296810-A885-4 BE3-A3 E7-6 D5 BEEA58 F35}№Ділянка маршруту. Магнітний азимут. Відстань(м)(п. к.) = *1,75м1 Будинок лісника — кут лісу2711 400800*2 Кут лісу — річка-струмок2781 400800*3 Річка-струмок — міст на залізниці3251 150657*4 Міст на залізн. — труба на залізн.32820468*5 Труба на залізниці — висота 196,13101 180674*

 Рух за азимутом Крім проміжних, часто використовують допоміжні орієнтири: Сонце, Місяць або яскраві зірки. При їх використанні необхідно перевіряти азимут напряму руху через кожні 15-20 хвилин, оскільки небесні світила (крім Полярної зірки) переміщуються по небосхилу на 15° за годину. Якщо довго рухатися орієнтуючись на них без контролю, можна значно відхилитися від маршруту. На відкритій місцевості подоланий шлях помічають, залишаючи за собою створені позначки (тичку, кілок). Озираючись на ці знаки, стежать, щоб напрям руху не відхилявся в бік. Якщо виникне необхідність повернутися назад тим же маршрутом, всі азимути ділянок руху треба перевести у зворотні. Точність виходу в кінцеву точку не повинна перевищувати 10% відстані, пройденої від попередньої точки повороту. Тому, якщо маршрут пройдений, а кінцевого орієнтира не видно, його треба шукати в межах радіусу 1/10 відстані від попередньої точки повороту. Обхід перешкод. Порядок обходу перешкод, які можуть бути не відображеними на карті (мінні поля, зони затоплення, буреломи в лісі, болота тощо) залежить від розмірів і характеру цих перешкод. Їх легше обійти, ніж подолати і тому, якщо перешкода проглядається до кінця, на протилежному боці обирають орієнтир і визначають до нього відстань. Після обходу перешкоди додають до пройденої відстані ширину перешкоди (див. Мал. а)

 Обхід перешкод. Другий спосіб обходу перешкоди полягає у побудові компасом на місцевості правильних геометричних фігур (прямокутника, квадрата, (мал. б). Спосіб застосовується за умов обмеженої видимості або на закритій місцевості, коли протилежну сторону перешкоди не видно. Для цього: обирають напрям руху вздовж перешкоди визначивши азимут та вимірюючи пройдену відстань ( на мал. 350°270 п.к.);дійшовши до краю перешкоди, повернути за основним напрямом (40°) та знов рухатись до краю перешкоди вимірюючи відстань;Пройшовши ширину перешкоди повернути в бік основного маршруту використавши зворотний азимут від першого повороту на початку обходу (350-180=170°) і продовжити рух відлічуючи відстань пройдену за азимутом 350° (на мал. 170°270 п.к.);Дійшовши до точки повороту, продовжити рух основним маршрутом врахувавши ширину перешкоди (у нашому випадку 320 п.к.)  

Які зворотні азимути від об’єктів? Практичні завдання. У якому напрямку треба рухатися, якщо азимут руху становить 135°?Північний захід. 2. Південний схід. 3. Північний схід. 4. Схід. 5. Захід. Група туристів рухалася за азимутом 90º, потім їх шлях повернув ліворуч на 45º. З’ясуйте, у якому напрямку туристи рухалися далі?Північний захід. 2. Південний схід. 3. Північний схід. 4. Схід. 5. Захід.

 За допомогою яких із запропонованих предметів можна визначити азимут або напрям руху? (напрям на північ відомий)