Презентація "Володимир Лис і його «Століття Якова»

Володимир Лис і його «Століття Якова»Підготувала: Лозовицька Катерина Степанівна,вчителька української мови та літератури. Тагачинської філії ОЗ «Турійський ліцей»Ковельського району. Волинської області 

 Володимир Савович Лис 

«Бог дає нам свободу і дивиться, як будемо нею розпоряджатися», - В. Лис

Народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани на Волині

1977 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка

Служив у війську, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини

Завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру

Нині редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети «Волинь»

У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо

Як прозаїк заявив про себе  1985 року

Повість «Там за порогом» отримала у 1989 р. першу премію на республіканському конкурсі за кращий твір про молодь

До Асоціації українських письменників Володимира Лиса рекомендував Тарас Федюк, який тоді був її президентом,

Член Національної спілки письменників України  з 2004 року

Володимир Лис працював у газеті «Волинь» головним синоптиком видав книгу «Таємна кухня погоди» (книга народного синоптика).

Найвідоміші з романів-лауреатів конкурсу «Коронація слова»– це «Острів Сильвестра» (2008) і «Століття Якова» (2010)

Роман "Соло для Соломії" увійшов до "довгого списку" премії Книга року ВВС-2013

Роман Володимира Лиса «Століття Якова» здобув перемогу у національному конкурсі «Коронація слова» у статусі «Найкращий роман десятиліття».

Роман В. Лиса «Століття Якова» було екранізовано 2016 року

Відзнаки і нагороди. Людина року Волинського краю у номінації «Професіонал року» (2004)Лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2007)Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2009)Визнано «Митцем року» на «Людина року Волинського краю — 2010».

Любов – це неможливість жити без тої людини. В одному радянському фільмі була пара у солідному віці – Софіко Чіаурелі й Коте Махарадзе. Коли їх запитали про любов, то він сказав: "Страсти нет. Но когда я ее долго не вижу, на третий день начинаю умирать". Це про мене.

Усе частіше розумію, що щасливий, бо прожив цей день, і, може, буде наступний

«Старість – доволі паскудна річ, але від неї нікуди не дінешся. Живу за формулою: життя – коротке. Потерпи» - В. Лис

ПОСИЛАННЯhttps://www.facebook.com/Lys. Volodymyr/http://litakcent.com/2018/12/19https://uk.wikipedia.org/wiki/http://www.volynpost.com/top/view/71-volodymyr-lyshttps://glavred.info/life/4644https://ukrslovo.net/doli-ludski/ludi_ta_rechi/18048.htmlhttps://www.livelib.ru/group/471/post/35781https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/https://day.kyiv.ua/uk/news/260914https://rozmova.wordpress.com/category/