Гідросфера, або водяна оболонка Землі, - це її моря і океани, крижані шапки приполярних районів, ріки, озера й підземні води.
Запаси води на Землі величезні, і становлять 0,025% усієї маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї колосальної маси – це гірко-солона морська вода, непридатна для пиття та технологічного використання.
Прісна вода на планеті становить лише 2% від її загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках.
Лише близько 1% прісної води – річки, прісноводні озера й деяка частина підземних вод - саме ці джерела й використовуються людством для своїх портеб.
Гідросфера, або водяна оболонка Землі, - це її моря і океани, крижані шапки приполярних районів, ріки, озера й підземні води. Запаси води на Землі величезні, і становлять 0,025% усієї маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї колосальної маси – це гірко-солона морська вода, непридатна для пиття та технологічного використання. Прісна вода на планеті становить лише 2% від її загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води – річки, прісноводні озера й деяка частина підземних вод - саме ці джерела й використовуються людством для своїх портеб.
Вода виконує дуже важливі екологічні функції: 1) це головна складова частина всіх живих організмів(тіло людини, наприклад, на 70% складається з води, а деякі організми, такі, як медуза чи огірок, містять у собі від 98 до 99% води); 2)основний механізм здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах(обмін речовин, тепла, ріст біомаси); 3)головний агент-переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів;
4)води Світового океану є основним кліматоутворюючим фактором, основним акумулятором сонячної енергії і “кухнею” погоди для всієї планети; 5)один з найважливіших видів матеріальної сировини, головний природний ресурс споживання людства(людство використовує її в тисячу разів більше, ніж нафти чи вугілля). Вода виконує дуже важливі екологічні функції:
Головним постачальником прісної води для України є Дніпро. Іншими річками, що забезпечують потреби у воді, є Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. Стан води й повноводдя цих водних артерій залежить головним чином від стану їх приток – малих річок, яких в Україні налічується близько 63 тис. Вони мають велике значення – досить згадати, що 90% населених пунктів республіки розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою, а проте стан малих річок України викликає сьогодні велику тривогу. Понад 20 тис. їх вже зникло, пересохло. Це не відворотно веде до деградації великих річок, тому проблема їх збереження й оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави.
Підземні води України мають не менше значення для забезпечення водою населення. Досить зазначити, що близько 70% населення сіл і селищ міського типу задовольняє свої потреби в питній воді за рахунок грунтових вод(колодязі) чи глибших водоносних горизонтів(свердловини). Стан піземних вод України в цілому кращий, ніж поверхневого стоку, хоча місцями спостерігається забруднення їх стоками промислових підприємств, тваринницьких комплексів тощо. В деяких промислових ройонах(Донбас, тощо) розвиток шахт і кар'єрів негативно впливає на якість і запаси підземних вод. За рахунок багаторічної відкачки води з цих об'єктів їхній рівень дуже знизився, а з деяких водоносних горизонтів вода зникла зовсім.
Основним споживачем прісної води між тим є сільське господарство(70% її загального використання). Це зумовлено в першу чергу зростанням площ зрошуваного землеробства. Зрошувані землі набагато продуктивніші ніж незрошувані. Сьогодні в світі зрошувані землі становлять 15% площ усіх сільськогосподарських угідь й дають понад 50% всієї продукції.
Водопостачання населення(близько 10% всієї споживаної людством води) задовольняє потреби в питній воді й комунікально-побутові потреби (робота підприємств побутового обслуговування, поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). Існує поняття питоме водоспоживання, що означає добрий об’єм в літрах, необхідний для задоволення потреб одного жителя міста чи села.
Фізичне забруднення. Фізичне забруднення виникає в наслідок збільшення у воді нерозчинених домішок – піску, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок(полів), надходження суспензій з діючих підприємств гірничорудної промисловості, пилу, що переноситься вітром в суху погоду тощо. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток рослин, збивають зябри риб та інших водних тварин, погіршують смакові якості води, а то й роблять її взагалі непридатною для споживання.
Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні й целюлозопаперові заводи, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Останнім часом особливе місце серед забруднювачів води посівдають синтетичі миючі засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками.
Очищення стічних вод Усі природні водойми мають здатність до сомоочищення. Самоочищення води – це нейтралізація стічних вод, випадіння в осадок твердих забруднювачів, хімічні, біохімічні та інші природні процеси, що призводить до видалення з водойми забруднювачів й повернення води до її первісного стану.
До заходів, що мають забезпечити нормальний стан водних об’єктів, можна віднести: - нормування якості води, тобто розробку критеріїв щодо її придатності для різних видів водокористування; - скорочення обсягів скидів забруднень у водойми шляхом вдосконалення технологічних процесів; - очищення стічних вод.
Головним напрямом захисту водного середовища в промисловості є перехід підприємств до роботи за схемою замкнутого циклу водопостачання, коли підприємство після очищення власних стічних вод повторно використовує їх у технологічному циклі, й забруднені стічні води взагалі не потрапляє у водойми.
Очищення стічних вод. Очищення стічних вод – це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення в них хвороботворних мікробів(стерилізація). Сьогодні застосовується два методи очищення стічних вод: в штучних умовах(на спеціально створених спорудах) і в природних(на полях зрошення, в біологічних ставках тощо).
Механічне очищення полягає у видаленні зі стічних вод нерозчинних речовин(піску, глини, намулу), а також жирів і смол. Для цього використовуються відстійники, сита, фільтри, центрифуги тощо. Сучасні передові методи на кращих зарубіжних установах дозволяють виділяти до 95% твердих нерозчинних забруднювачів зі стічних вод.
Біологічне очищення полягає у використанні природних або штучних водойм, де в стічні води(вже очищені механічним і хімічним способами) додають спеціальні мікроорганізми, що харчуються органічними домішками, наявними в стічних водах(органічними кислотами, білками, фенолами тощо), розкладаючи до простих нешкідливих сполук(води, вуглекислого газу, мінеральних солей).