Презентація "Врахування біологічних знань та їх морально-етичних аспектів в житті, або для чого ми 6 років вчили цю біологію"

Врахування біологічних знань та їх морально-етичних аспектів в житті, або для чого ми 6 років вчили цю біологію…Вчитель біології Кириченко Т. Г., ліцей № 19, м. Нікополь

«Незнання закону не звільнює від відповідальності»«Для чого мені потрібна ця Ваша біологія? Я не збираюсь бути медиком!» . Знайомо? Скількі разів вчитель чує цю фразу протягом навчального року? А, дісно, для чого ми з вами, шановні одинадцятикласники, в школі шість років вивчали біологію? Пошукаємо відповідь разом. Давайте поговоримо відверто про головне, чому я намагалася вас навчити, і що дійсно знадобиться вам у вашому дорослому житті. Про вміння користуватися своїми знаннями. Сьогодні я хочу показати вам на конкретних, вже знайомих вам прикладах, наскількі важливо використовувати набуті знання для розуміння єдності законів природи та законів людського суспільства. Навколишній світ досконало використовує усі наявні можливості для спільного існування усіх форм життя, забезпечуючи їм рівність в виборі стратегій виживання та пристосування до тих змін, які неминучо відбувалися за мільярди років існування нашої планети. Ми повинні скористатися цими підказками, щоб забезпечити благополуччя свого особистого та суспільного життя.

Пам’ятаєте цей графік? В природному середовищі вдається помітити регулярні періодичні зміни кількісного складу хижаків і їхніх жертв. Математичні моделі системи хижак - жертва показують, що коливання чисельності хижака й жертви взаємопов'язані. Разом вони підтримують рівновагу всієї системи, і випадіння одного з них обов’язково призведе до руйнації всього ланцюга живлення.

Що і демонструє показово безглуздне політичне рішення у Китаї в рамках політики Великого стрибка (1958-1962). Мета кампанії полягала у знищенні «чотирьох шкідників» – щурів, комарів, мух і горобців. І саме кампанія проти горобців стала наймасовішою. Пропаганда тоді пояснювала, що горобці масово поїдають врожай рису та інших зернових культур, чим завдають національному господарству колосальних збитків. Оскільки горобець не може протриматися в повітрі більше певного проміжку часу (близько 15 хвилин), то усі селяни, школярі та мешканці міст мали кричати, шуміти, бити в барабани, розмахувати палицями й ганчірками, стоячи на дахах будинків, щоб налякати горобців і не дати їм укриття. Втомлений птах падав на землю як мертвий, чого й добивалися ентузіасти дійства.

Через рік після кампанії врожай дійсно став кращим, але при цьому дуже розплодилися гусениці й сарана, які і з’їли врожай. У країні настав голод який призвів до загибелі понад 20 мільйонів осіб. Тому що не врахували, що всі рослинноядні птахи вигодовують пташенят білковою їжою, тобто комахами. Так нехтування закономірностями ланцюгів живлення, які відомі кожному школяру, стали причиною загибелі людей. Чому ж ніхто з фахівців, які, напевно, були в Китаї, не виступив проти цієї безглуздої ідеї? Як вважаєте?

Дуже важливо вміти застосування критичне мислення, і в цьому нам на допомогу стають наші біологічні знання, які вчать нас науковому методу пізнання. Пам’ятаєте: щоб гіпотеза стала науковим фактом, вона повинна бути неоднаразово підтверджена експериментально. Ніколи не сприймайте на віру все, що вам кажуть. Перевіряйте, використовуючи різні джерела інформації, особливо, якщо мова йде про щось важливе для вас, вашого життя, благополуччя ваших близьких або країни. Завжди згадуйте байку про Аристотеля, який зазначив в одній своїй роботі, що у мухи 4 пари ніг, і ніхто за два тисячоліття не удосужився їх перерахувати. Нехай це просто легенда, але вона вчить нас перевіряти інформацію, яким би авторитетним не вважалося нам джерело її надходження.

Гарним прикладом можливості застосування критичного мислення є аналіз історії про міфічну тварину –вампіра чупакабру, яка за повідомленнями в засобах масової інформації визначалася як тварина, що живилася кров'ю свійських тварин. Для нас має значення кодове слово – «вампір». Давайте мобілізуємо свої знання про вампірів. Пригадали? Вірно: Для тварин - гемотофагів, які живляться кров’ю, характерні специфічні ознаки будови язика (здатний згортатися у трубочку) та травного шляху (короткий стравохід та шлунок з великими кишкоподібними виростами для зберігання накопиченої крові, що збільшує тимчасовий об’єм тіла тварини в 2-3 рази). Крім того, слина повинна містити ферменти і речовини з анестезуючою та антикоагулянтною дією. Тому що основна задача вампіра – висмоктувати кров з жертви таким чином, щоб вона, по можливості, цього зразу не відчула. Щоб не витрачати сили на боротьбу з нею. А раз так, то вампір не буде ставити за мету загибель жертви, яка його годує...

Тепер проаналізуємо свідчення очевидців: Розміром з невелику собаку, без шерсті. Важко представити, як ссавець без шерсті, не впадаючи в стан зимової сплячки, міг пережити морози і зберігати високу активність в зимовій період. І, ладно би, десь в Техасі, але повідомлення йдуть і з північної частини нашої країни. Давайте подивимося на фото: будова щелеп та ротового апарату більш властива хижим тваринам. Да і масовий забій свйських тварин в кількості, більшій, ніж сам нападник зможе з’їсти, характерний для хижаків, а не для вампірів.. Що і підтвердили вчені. Аналізучи ДНК кісток, вчені вияснили, що вони належать койотам та собакам, хворим на саркоптоз – захворювання, викликане кліщами, що і призвело до втрати шерсті. Загальне ослаблення тварин, мабуть, викликало проблеми з зубами та травною системою, що і призвело до необхідності злизувати витікаючу з ран кров, а не відкусувати шматки плоті.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ: Людина – істота соціальна, тому захист ії психики від соціальної маніпуляції давно вже став нагальною потребою. Найбільш розповсюдженими технологіями маніпуляції, які ми, нажаль, даже не помічаємо, є метод «соціального доказу», або Social Proof, який широко використовується в бізнесі та маркетингу. «Роби як усі» - цим лозунгом ми часто керуємося при виборі того чи іншого товару, орієнтуючись на рейтинг попиту. Якщо в цьому прикладі ми ризикуємо тільки грошима свого гаманця, то інша технологія – «групового підкріплення» давно вже взята на озброєння ЗМІ в інформаційних війнах. Суть метода проста - при багаторазовому повторенні одного і того ж твердження або думки, вона сприймається як істина, не залежно від того, наскільки це відповідає дійсності. За допомогою маніпуляції фактами та різноманітними мовними хитрощами, медіа нав’язують певні переконання шляхом систематичного повторення одних і тих же думок. Як тут не згадати Геббельса: «Брехня, що повторена тисячу разів, стає правдою». Люди часто сприймають на віру, без критичного мислення будь які ідеї, просто тому що не хочуть бути ізгоями в своїй соціальній групі або бояться виділитися з натовпу. Така індоктринація заражає населення конформізмом, що спрощує керування. І цьому можна протидіяти, тільки розвиваючи в собі критичне мислення та соціальну автономність. Але тільки 25% людей не бояться соціальної ізоляції і здатні висловлювати свою власну думку без огляду на суспільну…

Чи солодка солона каша? Пам’ятаєте цей дослід, який проводили психологи в середині 60-х років? Ми розглядали його на уроці в 8 класі. В тарілку поклали солодкую кашу, але в одному кутку тарілки каша була пересоленою. Дітям дають скуштувати по ложці каші з однієї тарілки. Перши трьом - дають солодку кашу, четвертій дівчинці – дають кашу .з пересоленого кутка. На питання, чи солодка каша, всі відповідать так, солодка. Останньою відповідає дівчинка, яка куштувала солону кашу. -Хочеш ще?, - запитали у цієї двчинки. – Ні. – Чому, тому, що вона солона? –Так. - А чому ти казала, що вона солодка? – Тому, що так сказали всі! Коли нам треба обирати між власними відчуттями та думкою більшості, ми часто ігноруємо саме відчуття. Цей дослід повторювали чотире рази, і тільки одна дитина про солону кашу сказала, що вона не солодка. Інші думали, що каша солодка, просто це з ними щось не так. Як часто ми ведемося за модною теорією, рекламою, думкою більшості, хоча в нашому тілі ми відчуваємо якийсь супротив і якусь тривогу, що те, що нам рекламують і про що кажуть, не відовідає дійсності. Але виставити себе «білою вороною» нам буває страшніше, ніж просто визнати правоту більшості, і, тим самим, зняти з себе відповідальність.

Всі зміни представників живої природи в ході еволюції здійснюються з однією метою- - збільшити їх шанси на виживання при зміні умов існування. Звідси випливає основне значення ароморфозів. Їх виникнення у тварин і рослин підвищує конкурентоспроможність видів, допомагає освоювати нові екологічні ніші і території. В результаті можуть з'являтися нові форми життя, які значно відрізняються від предків і займають більш високі рівні в розвитку. У результаті ароморфозів від прокаріотів виникли еукаріоти, з одноклітинних організмів - багатоклітинні. Завдяки їм колись вперше з'явилися організми, здатні дихати киснем, риби вийшли на сушу, а людина зайняла найбільшу нішу, в якій і до тепер їй немає рівних.

Це - пла́вальний міху́р кісткових риб — непарний або парний орган риб; розвивається як виріст стравоходу. Він виконує гідростатичні функції (регулюючи його об’єм, риби змінюють свою питому вагу, що використовують при зануренні та спливанні). У дводишних риб (наприклад, протоптера, якого ви бачите на малюнку), крім зябрового дихання є ще легеневе (у них плаательний міхур перетворений на «легені» — служить для дихання атмосферним повітрям, що дозворяє при пересиханні водойм деякий час переміщуватися суходолом та обходитися без води. Саме такий плавательний міхур і став прообразом справжніх легень у перших наземних наземних тварин - амфібій, що дозволило їм вийти з води на суходіл. Цей приклад вчить нас: Не бійтесь змін. Вмійте використовувати свій шанс в новому середовищі. Знайдіть в собі сили, бажання та можливості адаптуватися до нового способу життя.

Дивергентність  (адаптивність) еволюційного процесу виводиться з фактів різноспрямованої мінливості, переважного виживання і розмноження в ряді поколінь крайніх варіантів, які в меншій мірі конкурують між собою. Дивергенція ознак під впливом природного відбору  приводить до диференціації видів і їх спеціалізації . Саме розуміння своєї унікальної «родзинки», особливостей своїх талантів та здібностей, дозволяє нам знайти своє місце в суспільстві, свою «екологічну нішу», розвиваючись в якій, ми зможемо досягти максимального розкриття свого природного дару.

Конвергентна еволюція, конвергенція — еволюційний процес, що приводить до формування комплексу схожих ознак у представників неспоріднених (немонофілетичних) груп. Наслідком конвергентної еволюції є конвергентна схожість, тобто схожість організмів, заснована не на їхній спорідненості, а на близькому наборі ознак, що сформувався незалежно в різних групах. Основною причиною конвергентної еволюції вважається схожість екологічних ніш даних організмів. Тобто, схожі умови існування формують схожі морфологічні та фізіологічні ознаки. Чому нас це може навчити? Тому, що середовище, в яке ми потрапляємо, буде активно впливати на формування наших поглядів, навичок та компетенцій. Як позитивних, так і негативних. Тому дуже важливо об’єктивно та прискіпливо ставитися до вибору свого оточення. Пам’ятайте про цей вплив.

Еволюція має незворотний характер. Не можна знову повернутися до того стану, який пройшов вид у своєму розвитку. Загальний регрес, тобто зворотній розвиток, завжди веде до деградації, виродження та вимирання виду. Природні закони діють однаково- що в природі, що в суспільстві. Як казали великі - "Що зверху, то і знизу". Якщо б це зрозуміла ще в школі частина наших співвітчизників, то не оглядалася б постійно назад, в своє радянське минуле, не ностальгувала б за ним, підтримуючи партії - мерців, а дивилася у майбутнє, даючи змогу своїм дітям і онукам інтегруватися в світове суспільство, а не спостерігати за ним з під паркану своїх власних догматичних обмежень.Історія не дає другого шансу: схибили один раз, піддалися дешевому популізму - проходимо її уроки в більш жорсткій формі. Тепер саме життя вимагає інплантувати наше молоде покоління в европейське суспільство в умовах війни та вимушеної еміграції. За свій вибір завжди треба відповідати...

Є, звісно, і морфофізіологічний регрес, який дозволяє пристосуватися до умов за рахунок спрощення своєї організації та втрати цілої низки важливих органів, но тоді без залежності від організму хазяїна не вижити. Такі паразити, з атрофованими органами чуття, можуть принести організму хазяїна багато лиха. Так і в житті. Паразити, якщо їм дати владу, легко самі відчують себе хазяйвами. І ведуть себе відповідно. Що нам і демонструють псевдореспубліки та мешканці Північної Кореї та сучасної Росії. Їх життя, як у паразитів - комусь в теплі, комусь в д…, але повністю підпорядковане керманичу держави. Тому, боронь Боже, нам йти по цьому шляху і творити собі кумірів з негідників. Вчить біологію, проходьте ії уроки в школі, шановні! Щоб самими не стати наочним посібником і не платити за ці уроки власним життям. За 4,5 млрд. років свого розвитку наша планета бачила все....

Це гриб Кордицепс однобокий (Ophiocordyceps unilateralis) – паразит , яких називають “грибком мурах-зомбі”. Ці істоти заражають мурах і починають контролювати всі рухи своєї жертви, змушуючи її діяти у власних інтересах. Паразити формують цілу “тривимірну мережу” всередині тіла мурахи, після чого взаємодіють, керуючи нею. Мураха втрачає свої інстинкти і повністю підпорядковується програмі паразита. В результаті комахи залазять на рослини, дуже ціпко прикріплюються” до листям своїми жвалами, де, за волею паразита, і чекають на смерть. Тим часом гриб харчується їх тілом, прорастаючи спорами з середини. Після чого гриби розпилюють вниз свої спори, щоб заразити ними нових мурах. Так і в житті, люди без внутрішнього стержня, легко потрапляють під вплив аферистів – маніпуляторів, які солодкими обіцянками зомбують іх свідомість настільки, що вони втрачає здатність реально оцінювати ситуацію і стають інструментом для досягнення «брудних» цілей цих нуворишей, вводячи іх у провладні кабінети і доручаючи їм свою судьбу…

мурашника та потомством і присвячують більшу частину життя висмоктуванню п'янкої речовини та догляду за ломехузою. За таку поведінку їх називають мурахами-ломекузоманами. Пробравшись в мурашник, ломехуза одразу відкладає свої яйця. Мало того, що сп'янілі від ексудату мурахи годують жука на першу вимогу, так він ще й користується абсолютними правами в їхньому будинку: вони дозволяють йому пожирати своїх дитинчат та входити до камнри цариці. За потомством ломехузи мурахи доглядають краще, ніж за своїм власним. Мало того, що вони годують і чистять личинок жука, які також продукують ексудат, так ще і дозволяють їм їсти мурашиних личинок. В результаті проникнення паразита та залежність мурах від ексудату в мурашнику народжується нове покоління мурах, так званих псевдоергатів. Ці загальмовані комахи – щось середнє між робочими мурахами та самкою, вони безцільно вештаються на проверхні, «тусуються», і вже не можуть нормально ні виконувати свої функції, ні відкладати яйця та спарюватися. Все це за короткий час призводить до руйнівного занепаду колоніїЄ одне але. Близько чверті мурах не сприйнятливі до наркотичного ексудату. Вони бачать окупантів ломехуз, але нічого не можуть вдіяти з такоюкількістю задурманених мурах, готових плекати паразитів. Так влаштована природа, у тому числі й людська. Більшість завжди вразлива і не часто може розрізняти паразитів. Там, де вони правлять, прозріння настає дуже повільно. Серед людей також. Мурашник виживає лише тоді, коли несприйнятливій до липкої гидоти ексудату меншості вдається прогнати паразитів. Або зовнішня чистка від паразитів та «наркоманів». Інакше псевдоергатів стає дедалі більше. Раніше успішна мурашина колонія деградує і, зрештою, гине. У природі існує жук під назвою ломехуза (Lomechusa strumosa). Це особливий вид нахлебників, якого вперше описав німецький дослідник Вассман в 1897 году. Він утричі менший від мурашки. Але його проникнення в мурашник часто закінчується фатально для мурашиного суспільства. Річ у тому, що ці жучки продукують липку солодку речовину ексудат - своєрідний наркотик, пропонуючи її мурахам. Це надійне джерело сп’яніння і дуже подобається мурахам. Від цієї наркотичної для мурах речовини у них з'являється почуття ейфорії, а отримана доза щастя вводить вводить комах у транс. Підсілі на ексудат мурахи нехтують доглядом

У природі існує жук під назвою ломехуза (Lomechusa strumosa). Це особливий вид нахлебників, він утричі менший від мурашки. Але його проникнення в мурашник часто закінчується фатально для мурашиного суспільства. Річ у тому, що ці жучки продукують липку солодку речовину ексудат - своєрідний наркотик, пропонуючи її мурахам. Це надійне джерело сп’яніння і дуже подобається мурахам. Від цієї наркотичної для мурах речовини у них з'являється почуття ейфорії, а отримана доза щастя вводить вводить комах у транс. Підсілі на ексудат мурахи нехтують доглядом мурашника та потомтва і догляду за ламехузою та висмоктуванню п’янкої речовини. Пробравшись в мурашник, ломехуза одразу відкладає свої яйця. За потомством ломехузи мурахи доглядають краще, ніж за своїм власним. Мало того, що вони годують і чистять личинок жука, які також продукують ексудат, так ще і дозволяють їм їсти мурашиних личинок. В результаті проникнення паразита та залежність мурах від ексудату в мурашнику народжується нове покоління мурах, так званих псевдоергатів. Ці загальмовані комахи – щось середнє між робочими мурахами та самкою, вони безцільно вештаються на проверхні, «тусуються», і вже не можуть нормально ні виконувати свої функції, ні відкладати яйця та спарюватися. Все це за короткий час призводить до руйнівного занепаду колоніїЄ одне але. Невелика частина мурах не сприйнятливі до наркотичного ексудату. Вони бачать окупантів ломехуз, але нічого не можуть вдіяти з такою кількістю задурманених мурах, готових плекати паразитів. Так влаштована природа, у тому числі й людська. Більшість завжди вразлива і не часто може розрізняти паразитів. Там, де вони правлять, прозріння настає дуже повільно. Мурашник виживає лише тоді, коли несприйнятливій до липкої гидоти ексудату меншості вдається прогнати паразитів. Або зовнішня чистка очищає мурашник від паразитів та «наркоманів». Інакше псевдоергатів стає дедалі більше. Раніше успішна мурашина колонія деградує і, зрештою, гине. Нажаль, Урок цього муращника – Будь яка підтримка пройдисвіта завжди закінчується війною та великою кров”ю.

Це схема колообігу речовин та однонаправленого потоку енергії в екосистемі. Енергія Сонця надходить до організмів, які перетворюють її у хімічну, механічну, світлову, і при цьому перетворення одного виду енергії в інший, згідно з другим законом термодинаміки, супроводжується втратами у вигляді теплоти. Врешті-решт вся енергія, що надійшла до живого компонента екосистеми, розсіюється в середовищі. Скільки б не тривало життя окремого організма, рано чи пізно, він перетвориться в прах завдяки роботі «великих могильників природи» – редуцентів (грибів, бактерій, комах, червів), які розкладуь органічні речовини до неорганічних елементів і повернуть в грунт для живлення рослин. Колообіг речовин замкнеться. Слід пам’ятати, що все циклічно, і не слід триматися за те, чому настав час бути зруйнованим. Колообіг речовин та однонаправлений потік енергії в екосистемі

«…Кури без пір’я виглядають кумедно. Така генетично модифікована порода була розроблена з певною метою. «Голих» пташок легше доглядати та підготувати до переробки. А це позначається на собівартості продукції. Але виникла проблема: птахи виявилися занадто вразливі до комарів, паразитів та хвороб, а також, до ультрафіолетового випромінювання. Крім того, виникла проблема зі спарюванням, бо петухи не можуть махати крилами і притримувати самок. Вчені продовжують дослідження для усуненню цих недоліків». «Голі» курчата дають нам важливий урок: будь яка проблема в житті людини – це якийсь вузлик в мереживі людської долі, тисячами ниток, пов’язаний з іншими елементами системи. Не можна усунути одне, не зачепивши всієї конструкції. Не можна, щоб пішла одна проблема, а все інше залишилося без змін. І ці зміни не завжди передбачувані. Будь-яка зміна спочатку зламає звичну матрицю нашого життя. І до цього треба бути готовим.

Екологія взаємовідносин. Чому тут ми можемо навчитися у тварин? Це клин диких гусей, які летять у вирій на зимівлю. Кожен птах, змахуючи крилами, забезпечує підйомну силу для птаха, який знаходиться безпосередньо за ним. Таким чином, завдяки формі клина вся зграя збільшує швидкість польоту щонайменше на 71% в порівнянні зі швидкістю, яку може розвинути кожен птах окремо. Найільше навантаження несе вожак клину. Найстаріші і найслабші птахи завжди летять в кінці клина - там опір повітря мінімальний. Коли ватажок втомлюється, він відправляється в кінець ключа, щоб перепочити і відновити сили, а його місце по черзі займають птахи, які летять слідом за ним, які знають дорогу та схожі з ним по силі і витривалості. В чому урок? Не бійся брати в команду рівних по силі і делегувати їм свої повноваження. Не тримайся за владу.

Закони ієрархії тварин вдало демонструють механізми взаємовідносин, спрямованих на результат: на виживання та процвітання співтовариства. В вовчій зграї вожаком, або домінантом, стає не самий сильний, а самий розумний, самий досвідчений, і, головне, самий психічно врівноважений звір. Лідерство в згаї вовки завойовують не в драках. Все вирішує психічна сила – а ії демонструє погляд тварини , його оскал, рик, поза, манера рухатися. Ця мова зрозуміла кожному, даже молодняку. Зоопсихологами давно доказано: якщо субдомінантні особини, які знаходяться  на самих нижніх сходинках ієрархічної драбини зграї, випадково стають вожаком, кров’ю вмивається вся зграя. Так і в людському суспільстві. Доказано багатовіковою історією. Добре,якщо б люди під час виборів пам’ятали про це…

В діях тварин немає нічого випадкового. Так переміщується зграя вовків: Перші троє – старі або хворі, вони йдуть попереду і задають швидкість руху усій зграї. Якщо вони підуть позаду – відстануть та загинуть. За ними йдуть п’ятеро сильний вовків. В центрі – інші члени стаї, потім – п’ятеро самих сильних. Останнім йде вожак, який контролює всю зграю і перевіряє, чи ніхто не відстав. Зграя переміщується таким чином, щоб старі не відставали, і щоб мати можливість допомогти один одному. Тварини вчать нас:«Успіх будь - якої команди визначається ії самою слабкою ланкою, і задача ії лідера – не випячувати себе вперед, а забезпечувати злагоджену роботу всієї команди»…

Взаємодопомога властива не тільки тваринам. Ці дерева ростуть в гірському хребті Бюкк, Угорщина. Пройшло багато років з тих пір, як хтось зрубав тонкий стовбур дерева, але воно не померло, бо його тримали і годували "руки" сусіднього дерева!. Вчені встановили, що дерева вміють активно спілкуватися між собою. Підземна комунікація дерев здійснюється за допомогою «грибного» інтернету» – розгалуженої мережі грибної мікоризи, через яку рослини сигналізують про небезпеку. Коли дерево і лісі вирубають, мікориза повідомляє про це іншим деревам, і вони починають доглядаите, що залишилось, намагаючись спасти. А наземну комунікацію здійснюють фітонциди та фітогормони, якими сповіщаються інші рослини, наприклад, про навалу гусені. І попереджені сусіди включають самозахист і починають виділяти речовини, які будуть приваблювати ос- природних хижаків гусені. І чергова порада від живої природи – людині життєво необхідний постійний енергообмін з іншими людьми – через спілкування, взаємодопомогу та співробітництво. Часом тільки від нашої допомоги або відмови від неї залежить чийсь успіх, благополуччя, здоров’я або життя. Ми не вищі і не нижчі, нам треба багато чому ще навчитися від матері - Природи.

Це знайома вам піраміда чисел, маси та енергії, яка показує співвідношення продуцентів та консументів на різних рівнях ланцюга живлення. В житті, піднімаючись по кар’єрній драбині, пам’ятайте, що на вершині ви завжди будете нести відповідальність за правильність своїх рішень. Піднімаючись вгору, не забувайте задавати собі питання:

Чому вчать нас усі ці приклади? Розумінню, що закони для всіх однакові, не важно, чи ти вожак зграї, чи батько в родині, чи керівник виробництва, чи презедент країни. Завжди саме ти, і тільки ти особисто несеш повну відповідальність за тих, хто тобі довірився і тих, ким ти керуєш. Бо ти - на вершині піраміди завжди один. На вершині піраміди повинні стояти тільки кращі: мудрі, знаючі, врівноважені. Вони опираються на професіоналів, які відмінно знаються в тій області, якою опікуються. Недарма, слово «аристократія» перекладається як «управління найкращих». Тут нема місця охлосу «свояків» та безвідповідальності. Виховують вчинки, а не слова. «Думай перш ніж думати, і трижди думай, перш ніж говорити» – ця східна мудрість дуже влучно демонструє, що слова повинні бути виважені, а вчинки продумані. Тенденція «забалтувати» проблему свідчить про слабкість і невпевненість. Ознака незрілості– перекладання відповідальності: якщо людина усі досягнення приписує виключно собі, а в усі промахах вважає винним інших, це випадкова особа, яку волею випадку винесло на вершину піраміди.

Лідерство не завойовується бійкою. Все вирішує психічна сила та сила Духу. Пам’ятайте аксиому зоопсихологів: "...якщо субдомінантна особа, яка знаходиться на самих нижніх сходинках ієрархічної драбини зграї, випадково стає вожаком, кров’ю вмивається вся зграя". Чи варто намагатися ії доказувати на власному досвіді? Лідерство вимагає знань, тому вожаком зграї стає не самий сильний, а самий розумний, самий досвідчений, та, головне, самий психічно врівноважений звір. Тому що управління – справа професіоналів. Постійно вчиться, щоб виконувати свою роботу професійно, або не беріться за неї взагалі. Кожна дія має свої наслідки. Якщо вас закликають «зробити когось разом» - знайте, що вами маніпулюють. Перекладають на вас власну відповідальність. Не варто піддаватися пропаганді, не розібравшись в причинно-наслідкових зв’язках. Громадською думкою часто маніпулюють, але вчені виявили, що десь чверть людей мають розвинуте критичне мислення, не бояться соціальної ізоляції і здатні вийти за межі «спіралі мовчання». Будьте серед них. Успіх будь - якої команди залежить від того, наскільки вона здатна опікуватися усіма своїми членами. Пам’ятайте закон вовчої зграї: швидкість руху всієї групи залежить від швидкості самого слабкого звіра. Тільки допомагаючи всім, можна разом прийти до перемоги.

Життя - це постійний рух. Все, що зупиняеться в розвитку - вмирає. Все, що вмерло - повинно розкластися, щоб розчистити місце для нового життя. Не тримайтеся за старі стереотипи, мертві догми, віджиті системи. Приймайте зміни як виклик, як можливість перейти в своєму житті на новий рівень. Природа вчить нас - при різкій зміні середовища види або еволюціонують, виробляючі нові .пристосування до цих змін, нові ароморфози, або гинуть. Тому, потрапивши в новий для вас світ, в нове середовище - вивчайте його та адаптуйтеся до нового життя. На життєвому шляху ви зустрінете авторитетних для вас людей, яких вирішите вважати своїми вчителями. Звертайте увагу не тільки чому вони вчать вас, але і як вони це роблять. Справжній вчитель – як стовбова верста при дорозі: він ніколи не буде нав’язувати вам готового рішення, але надасть можливість самим рішати, прислухатися до його порад чи ні. І останнє – вміння визначати свої пріортитети і критично оцінювати потік словесної інформації, яким би авторитетним і приємним на смак він вам не вважався, часто допомагає уникнути багатьох помилок. Як казав китайський філософ Лао Цзи, «не треба плутати Луну з пальцем, який на неї вказує». Ібо, «хто знає – не говорить, хто говорить – не знає». Сподіваюсь, ці поради стануть вам у нагоді…