Презентація "Європейський Союз"

Тип уроку мета уроку. Тема уроку

Friedrich Schiller(1759 - 1805)Шіллер. Німецький поет драматург філософ-естетик

Літературний багаж. Дайте визначення лірики як літературного роду. Що таке ода? Пригадайте класицистичну теорію поділу літератури на «високі» й «низькі» жанри. До якого жанру класицисти зараховували оду?Як ви вже знаєте, перше покоління німецьких просвітителів розпочало своє творче життя доволі сміливо. Згодом їхній доробок став підґрунтям для творчості тих, хто був на двадцять-тридцять років молодший. Серед цих митців двоє виділялися із загалу так само, як Кант і Лессінг. Їхні імена - Йоганн Гете і Фрідріх Шиллер. У попередніх класах ви вже вивчали твори цих письменників, ознайомилися з їхніми біографіями. Тепер поговоримо про них як про митців-просвітителів. Долі цих літературних геніїв Німеччини досить типові для доби Просвітництва в Європі. Недаремно Гете так писав про Шиллера: «Ніщо його не обмежує, ніщо... не применшує лету його думок. Великі ідеї, якими жив, він завжди висловлював вільно, без жодної остороги й сумніву». Утім, постать Шиллера захоплювала не лише Гете. У ХІХ ст. ім’‎я видатного німецького поета стало синонімом безкомпромісної відданості ідеалу й шляхетності духу. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер народився в містечку Марбах. Він був сином полкового фельдшера, який служив вюртемберзькому герцогу.

Юнак навчався в латинській школі, обожнював Вергілія, Горація та Овідія, мріяв стати письменником або священиком. Однак 1773 р. доля зробила небажаний виверт: герцог Вюртембергу Карл Євгеній примусив чотирнадцятирічного Шиллера вступити до своєї «елітної» військової школи (Карлсшуле). Один із сучасників влучно назвав цей заклад розплідником рабів. Після закінчення Карлсшуле Шиллер певний час працював полковим лікарем. А 13 січня 1782 р. на сцені Мангеймського театру відбулася прем’‎єра його першої драми - «Розбійники». П’‎єса про шляхетного розбійника Карла Моора, який вирішив викорінити зло та беззаконня на своїй батьківщині, викликала в публіки бунтівні настрої. Зваживши на це, Карл Євгеній заборонив Шиллеру писати будь-що, крім творів з медицини, й відправив на гауптвахту. Однак у ніч на 23 вересня 1782 р. автор «Розбійників» таємно полишив Вюртемберг. На чужині молодий письменник створив драми «Змова Фієско в Генуї» та «Луїза Міллер». Наступного літа директор Мангеймського театру барон фон Дальберг виявив бажання поставити ці п’‎єси. Тож у липні 1783 р. Шиллер прибув до Мангейма, щоб узяти участь у підготовці вистав. Драма «Змова Фієско в Генуї» не дуже сподобалася глядачам через «надмір філософії». Тоді Шиллер узявся за переробку «Луїзи Міллер». Відтак 1784 р. під назвою «Підступність і кохання» ця п’‎єса з’‎явилася на сцені й зажила неабиякого успіху.

Невдовзі Шиллер влаштував читання щойно завершеної драми «Дон Карлос» для герцога Веймарського Карла Августа (одного з «освічених монархів») і став почесним веймарським радником. Згодом це відіграє певну роль в історії літератури, але... «Почесна» посада не допомогла Шиллеру розв’‎язати фінансові проблеми. Він мав повернути гроші, позичені на видання «Розбійників», а крім того, посварився з фон Дальбергом і розірвав контракт з Мангеймським театром. Тоді поет пригадав лист від Крістіана Готфріда Кьорнера, шанувальника з Лейпцига, і у відповідь щиро написав про свої бідування. Кьорнер - письменник, досвідчений юрист і до того ж заможна людина - радо запросив Шиллера до себе й допоміг матеріально, надіславши вексель.17 квітня 1785 р. Шиллер прибув до Лейпцига, де його зустріли драматург Фердинанд Губер, художниця Дора Шток та її молодша сестра Мінна. То були друзі Кьорнера - найактивніші члени гуртка прихильників шиллерівського таланту. Усі троє випромінювали молодість і щастя: невдовзі Мінна і Кьорнер збиралися одружитися, а Губер мав заручитися з Дорою. Лейпцизька атмосфера кохання й радості, особливо відчутна на контрасті з життєвими труднощами Шиллера, захопила поета. Саме під її впливом і було написано оду «До радості», задуману насамперед як гімн молодості. Утім, мине п’‎ятнадцять років і Шиллер у листі до Кьорнера зауважить, що ця поезія «далека від реальності» й розповідає про те, що «можливо для нас, але не для всього світу». У 1823 р. Людвіг ван Бетховен написав музику до Шиллерової оди й увів її до складу фінальної частини знаменитої Дев’‎ятої симфонії, завершеної наступного року. У такому звучанні на початку 1950-х цей твір протягом кількох місяців був гімном Федеративної Республіки

Німеччини. У 1972 р. ода Шиллера-Бетховена стала гімном Ради Європи, а в 1993 р. - гімном Європейського Союзу (ЄС). Знаменитий диригент Герберт фон Караян написав три офіційних інструментальних аранжування гімну Європи: для фортепіано, для духових інструментів і для симфонічного оркестру. Що ж спонукало європейців любити й шанувати «далекий від реальності» твір? Чому, слухаючи його, люди вірили, що йдуть шляхом братньої згоди? Тобто тим шляхом, який сам Шиллер визнав неможливим - під впливом обставин власного життя, долі своїх друзів та історичних подій 1785-1800 рр. (поміркуйте, яких саме). Ода Шиллера - вдала нагода поговорити про те, як взагалі мистецтво бодай на мить перетворює неможливе на дійсне. Чи існують правила, дотримуючись яких митець напевно створить чарівну ілюзію, подарує читачеві надію, налаштує на радість? Адже не лише просвітницькі ідеї об’‎єднання людства під прапорами свободи, рівності й братерства простежуються в оді Шиллера. Основна ідея твору, який недаремно став гімном сучасної Європи, близька й нинішнім молодим європейцям. А українську молодь ця ідея вивела на Євромайдан 2013 р., де десятки людей поклали життя за те, щоб наша Батьківщина долучилася до європейських цінностей. Н. Буало у трактатах «Мистецтво поезії» та «Міркування про оду», попри поширені уявлення про класицизм, наполягав на тому, що жанр оди передбачає наявність «ліричного безладу». Так теоретик класицизму називав відсутність прямої логічної послідовності в композиції твору.

Літературознавча довідка. Композиція - будова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображуваного світу, світоглядною позицією автора, його естетичним ідеалом, а також задумом твору, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата. Отже, композиція (будова) поетичного твору принципово відрізняється від композиції, скажімо, твору ораторського. Уявіть промову на тему «Радіймо!». Від автора такої промови слухачі очікували б насамперед конкретної доброї новини з послідовним розгортанням аргументації щодо того, чому саме цю новину варто вважати доброю конкретно для них і, відповідно, радіти. Нічого подібного не містить і не повинна містити ода «До радості». Освічений читач XVIII ст., який добре знався на теорії Буало, передусім мав схвалити відмову від логічної послідовності в розгортанні теми й натомість «різку зміну величних картин, хаотичного нагромадження грандіозних образів». Авторові оди, за Буало, належить покірно йти за «демоном натхнення», піднімаючись до «захмарних» висот. Так поетові найпростіше виконати основне завдання оди - емоційно наснажити читача, приголомшити його «здивуванням, жахом і захопленням серця». Величні картини швидко змінюють одна одну в уяві читача Шиллерової оди. Ось молоді люди входять до «пресвітлого дивного храму» цариці Радості й несподівано відчувають, що тепер навіки зв’‎язані «одним вузлом». Під «благим крилом» уже не просто цариці, а богині Радості вони знаходять прихисток від життєвої метушні та примх суєтної моди. Роззирнувшись, молодь бачить навколо себе щирих друзів і закоханих. Тут «усі, хто зве своєю // В світі душу хоч одну!». І от уже Радість живить «дивну космосу машину», «розгін дає сонцям». Радість заповнює Всесвіт!Так не буває? Можливо, й не буває. Ода «далека від реальності»? Хтозна. Проте неможливе для Всесвіту є «можливим для нас». І саме на це вказує Шиллер як теоретик і практик класицизму на його новій і вже останній стадії - так званого веймарського класицизму, про який ми поговоримо в наступному розділі.

Перевірте себе1. Розкажіть про життя Ф. Шиллера. Готуючись до відповіді, пригадайте матеріал, засвоєний у сьомому класі. Яким поет постає у висловлюванні Гете, поданому на початку розділу?2. Дайте визначення поняття «композиція».3. Що ви знаєте про історію створення та подальшу долю оди «До радості»?4. Які вимоги до жанру оди висувала класицистична поетика?Перед читанням. Читаючи оду Шиллера, спробуйте сформулювати привід для радості ліричного героя.

1. Доберіть заголовок до кожної строфи оди «До радості».2. План вірша, складений під час виконання першого завдання, порівняйте з планом будь-якого невеликого епічного твору (казки, оповідання тощо). Чим композиція ліричного твору відрізняється від композиції твору епічного?3. Н. Буало в «Міркуваннях про оду» спростував думку про необхідність для оди «зовнішнього порядку», натомість вимагаючи від неї «внутрішньої впорядкованості». Доведіть, що ода «До радості» відповідає останній вимозі.4. Послухайте гімн ЄС. Як ви гадаєте, чи мріяв Шиллер про об’‎єднання Європи, людства, коли писав свою оду? Відповідь доведіть текстом (якщо знаєте німецьку, краще в оригіналі).5. Подискутуймо! Робота в парах. У 1972 р., обираючи оду «До радості» своїм гімном, Рада Європи відмовилася від тексту й залишила тільки музику. Офіційне пояснення було таке: «Аби не піднімати німецьку мову над іншими мовами Європи». Якщо це єдина причина відмови від тексту Шиллера, то чи не краще було б перекласти його всіма мовами Європи? Чи, можливо, були й інші (приховані) причини? Аргументуйте свою думку.

А. Кущ. Монумент Незалежності. Київ. 2001 р.

Ода до радості[ред. | ред. код]Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до навігаціїПерейти до пошуку Рукопис з автографом Фрідріх Шиллєр. О́да до ра́дості (нім. "Ode an die Freude") — ода, написана у 1785 році німецьким поетом та істориком Фрідріхом Шиллєром для дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей. Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відзивався про нього, відмічаючи те, що ода «далека від реальності» та що «можливо для нас, але не для світу, не для мистецтва поезії» у листі до свого друга Хрістіана Кьорнера (під впливом якого і була написана ода), написаному у 1800 році. У 1793 році текст оди був змінений, зокрема було змінено ключове слово. Леонард Бернстайн казав про те, що спочатку ним було «свобода» замість «радість» (Freiheit замість Freude), а змінив його Шиллєр заради того, щоб дистанціюватися від політики. Найбільшу популярність вірш здобув після того як Людвіг ван Бетховен поклав його на музику та включив у склад завершальної частини знаменитої Дев'ятої симфонії (дописана у 1824 році). З німецької на українську «Оду…» перекладали Пантелеймон Куліш та Микола Лукаш.

На початку 1950-х керівництво ФРН зробило «Оду…» своїм гімном, але у 1952 році старий гімн повернули. У 1972 році Рада Європи утвердила «Оду до радості», покладену на музику Бетховена Гімном Ради Європи, у 1985 році ода стала гімном ЄЕС, а у 1993 — гімном ЄС. Аранжировка була зроблена Гербертом фон Караяном. У 2003 році було вирішено вважати гімном ЄС лише музику, заради рівноправ'я усіх мов. Мелодія була використана у 1974 році при написанні гімна Родезії. З 2005 року — гімн Копа Лібертадорес. Фрагменти з «Оди…» були використані у фільмах: «Механічний Апельсин» Стенлі Кубрика, другого фільму про The Beatles «На Допомогу!» та у франшизі «Міцний горішок».

Музику на вірш також писали інші композитори, зокрема: Хрістіан Готтфрід Кьорнер (1786)Карл Фрідріх Зелтер (1792)Іоганн Фрідріх Ріхард (1796)Людвіг-Вілгельм Теппер де Фергюсон (1796)Іоганн Фрідріх Хуго фон Дальберг (1799)Іоганн Рудольф Цумстіг (1803)Франц Шуберт (1815) у пісні «An die Freude» D 189 Петро Ілліч Чайковський (1865)П'єтро Масканьї (1882) у кантані «Alla gioia», переклад на італійську — Андреа МаффейІоганн Штраусс молодший (1892) у вальсі «Seid umschlungen, Millionen!»З. Рендал Струп (2002)Вікторія Польова (2009) 

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Німецький оригінал. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium!Wir betreten feuertrunken,Himmlische, Dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder,Was die Mode streng geteilt,Alle Menschen werden Brüder,Wo Dein sanfter Flügel weilt. Chor. Seid umschlungen, Millionen!Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Muß ein lieber Vater wohnen!Wem der große Wurf gelungen,Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib errungen,Mische seinen Jubel ein!Ja, wer auch nur eine Seele: Sein nennt auf dem Erdenrund!Und wer's nie gekonnt, der stehle: Weinend sich aus diesem Bund!Chor. Was den großen Ring bewohnet,Huldige der Sympathie!Zu den Sternen leitet sie,Wo der Unbekannte thronet. Freude trinken alle Wesen: An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen: Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,Einen Freund, geprüft im Tod;Wollust ward dem Wurm gegeben,Und der Cherub steht vor Gott. Chor. Ihr stürzt nieder, Millionen?Ahnest du den Schöpfer, Welt?Such' ihn überm Sternenzelt!Über Sternen muß er wohnen. Freude heißt die starke Feder: In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder: In der Großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen,Sonnen aus dem Firmament,Sphären rollt sie in den Räumen,Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor. Froh, wie seine Sonnen fliegen: Durch des Himmels prächt'gen Plan,Laufet, Brüder, eure Bahn,Freudig, wie ein Held zum Siegen. Aus der Wahrheit Feuerspiegel: Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel: Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge: Sieht man ihre Fahnen wehn,Durch den Riß gesprengter Särge: Sie im Chor der Engel stehn. Chor. Duldet mutig, Millionen!Duldet für die beßre Welt!Droben überm Sternzelt: Wird ein großer Gott belohnen. Göttern kann man nicht vergelten;Schön ist's, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden,Mit den Frohen sich erfreun. Groll und Rache sei vergessen,Unserm Todfeind sei verziehn,Keine Tränen soll ihn pressen,Keine Reue nage ihn. Chor. Unser Schuldbuch sei vernichtet!Ausgesöhnt die ganze Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Richtet Gott, wie wir gerichtet. Freude sprudelt in Pokalen,In der Traube goldnem Blut: Trinken Sanftmut Kannibalen,Die Verzweiflung Heldenmut--Brüder, fliegt von euren Sitzen,Wenn der volle Römer kreist,Laßt den Schaum zum Himmel spritzen: Dieses Glas dem guten Geist. Chor. Den der Sterne Wirbel loben,Den des Seraphs Hymne preist,Dieses Glas dem guten GeistÜberm Sternenzelt dort oben!Festen Mut in schwerem Leiden,Hilfe, wo die Unschuld weint,Ewigkeit geschwornen Eiden,Wahrheit gegen Freund und Feind,Männerstolz vor Königsthronen, — : Brüder, gält' es Gut und Blut--Dem Verdienste seine Kronen,Untergang der Lügenbrut!Chor. Schließt den heil'gen Zirkel dichter,Schwört bei diesem goldnen Wein: Dem Gelübde treu zu sein,Schwört es bei dem Sternenrichter!Rettung von Tyrannenketten,Großmut auch dem Bösewicht,Hoffnung auf den Sterbebetten,Gnade auf dem Hochgericht!Auch die Toten sollen leben!Brüder, trinkt und stimmet ein,Allen Sündern soll vergeben,Und die Hölle nicht mehr sein. Chor. Eine heitre Abschiedsstunde!Süßen Schlaf im Leichentuch!Brüder, einen sanften Spruch: Aus des Totenrichters Mund. Німецький оригінал. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium!Wir betreten feuertrunken,Himmlische, Dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder,Was die Mode streng geteilt,Alle Menschen werden Brüder,Wo Dein sanfter Flügel weilt. Chor. Seid umschlungen, Millionen!Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Muß ein lieber Vater wohnen!Wem der große Wurf gelungen,Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib errungen,Mische seinen Jubel ein!Ja, wer auch nur eine Seele: Sein nennt auf dem Erdenrund!Und wer's nie gekonnt, der stehle: Weinend sich aus diesem Bund!Chor. Was den großen Ring bewohnet,Huldige der Sympathie!Zu den Sternen leitet sie,Wo der Unbekannte thronet. Freude trinken alle Wesen: An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen: Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,Einen Freund, geprüft im Tod;Wollust ward dem Wurm gegeben,Und der Cherub steht vor Gott. Chor. Ihr stürzt nieder, Millionen?Ahnest du den Schöpfer, Welt?Such' ihn überm Sternenzelt!Über Sternen muß er wohnen. Freude heißt die starke Feder: In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder: In der Großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen,Sonnen aus dem Firmament,Sphären rollt sie in den Räumen,Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor. Froh, wie seine Sonnen fliegen: Durch des Himmels prächt'gen Plan,Laufet, Brüder, eure Bahn,Freudig, wie ein Held zum Siegen. Aus der Wahrheit Feuerspiegel: Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel: Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge: Sieht man ihre Fahnen wehn,Durch den Riß gesprengter Särge: Sie im Chor der Engel stehn. Chor. Duldet mutig, Millionen!Duldet für die beßre Welt!Droben überm Sternzelt: Wird ein großer Gott belohnen. Göttern kann man nicht vergelten;Schön ist's, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden,Mit den Frohen sich erfreun. Groll und Rache sei vergessen,Unserm Todfeind sei verziehn,Keine Tränen soll ihn pressen,Keine Reue nage ihn. Chor. Unser Schuldbuch sei vernichtet!Ausgesöhnt die ganze Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Richtet Gott, wie wir gerichtet. Freude sprudelt in Pokalen,In der Traube goldnem Blut: Trinken Sanftmut Kannibalen,Die Verzweiflung Heldenmut--Brüder, fliegt von euren Sitzen,Wenn der volle Römer kreist,Laßt den Schaum zum Himmel spritzen: Dieses Glas dem guten Geist. Chor. Den der Sterne Wirbel loben,Den des Seraphs Hymne preist,Dieses Glas dem guten GeistÜberm Sternenzelt dort oben!Festen Mut in schwerem Leiden,Hilfe, wo die Unschuld weint,Ewigkeit geschwornen Eiden,Wahrheit gegen Freund und Feind,Männerstolz vor Königsthronen, — : Brüder, gält' es Gut und Blut--Dem Verdienste seine Kronen,Untergang der Lügenbrut!Chor. Schließt den heil'gen Zirkel dichter,Schwört bei diesem goldnen Wein: Dem Gelübde treu zu sein,Schwört es bei dem Sternenrichter!Rettung von Tyrannenketten,Großmut auch dem Bösewicht,Hoffnung auf den Sterbebetten,Gnade auf dem Hochgericht!Auch die Toten sollen leben!Brüder, trinkt und stimmet ein,Allen Sündern soll vergeben,Und die Hölle nicht mehr sein. Chor. Eine heitre Abschiedsstunde!Süßen Schlaf im Leichentuch!Brüder, einen sanften Spruch: Aus des Totenrichters Mund. Український переклад Миколи Лукаша. Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам. Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розквітає братня згода. Під твоїм благим крилом. Хор. Обнімітеся, мільйони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче дай нам згоди,Ласки дай і охорони!Кого доля ощастила. Тим, що другові він друг,Кого любить Лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю. В світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону. Хор. Хто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі. Радість п'ють усі істоти. З груді матері-землі,Ті солодкії щедроти. Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим. Хор. Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони. Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машина. Нею живиться й руша. Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям. Хор. Як у безмірі світила. Хором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила. Вчених з істини свічада. Радість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віри. Піднімає хоругов,В день воскресний на псалтиріСлавить тих, хто смерть зборов. Хор. Будьте мужні, мільйони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно. Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радими. Горе й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скрусі сльози,Не гризуться каяттям. Хор. Знищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії. Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає. В день веселля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!Хор. Все хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!Хор. Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром. Присягнімо цим вином. Перед вишнім Судією!Український переклад Пантелеймона Куліша Радосте, небесна іскро!В райську церківцю твою,Ніби крильми, линем бистро. У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєшІ, мов сім'ю, єдиниш. Всіх, у кого дух свій чуєш,Як у божий рай летиш. Хор. Обнімітесь, міліони!Поцілуймо цілий світ!Браття! певно над всі зоріЛюбий наш отець сидить. Кому доля побратима. У сирітстві надала,Кого краля полюбила,Що трояндою цвіла,Гей до гурту в час веселий!Хай він буде й свинопас... Хто ж душі не зве своєю. Ні оної - геть од нас!Хор. Хто на світі пробуває,Всяк симпатії вклонись,Всяк веде вона кудись,Де Незнаєми й витає. Радощі п'ють всі тварюки. В матері-землі з грудей;Усі добрі й усі злюки. Знають любий трунок сей. Він дає цілунки в очі,Нам з усіх солодші вин.І черв'як зна солодощіІ перед Богом керубин. Хор. Поклонітесь, мілійони!Де ж небесний ваш отець?Возлітайте понад зорі: Там витає бог-творець. Радістю звемо машину,Що працює з віку в вікІ вертить світ без упину,Занедбавши зорям лік. Як троянду викликаєІз мізерного зерна,Так і сонцями палаєНедоглядними вона. Хор. Браття! як вони літають. Весело крізь пишний мир,Як герої путь верстають. Радісно на слави пир,Так стелімо й ми дорогу. В нашім серці правди богу. Радість правдоньку вітаєВ дзеркалі ума свого,Хто її в добрі шукає,Не щадить життя свого. На горі блискучій віри. Віє стяг ясний її. Нехай роблять лицеміри. Над собою олтарі;Крізь проваллє вбоге ями. Радість, в хорі янголят,Прославляє те піснями,За що мучить нас Пілат. Хор. О!Терпіте ж, мілійони!Є й над зірами ще світ. Оправдають сей завіт. Янгольські там легіони. Божества не наградити: Гарно рівнею з ним буть. Нехай горе й злидні в світіМіж веселими живуть. Забуваймо помсту-лютуІ запеклому простім,Щоб він слізьми нам за муку. Та нудьгою не платив. Хор. Простимо довги з процентом,Мир-лад будь поміж людьми!Над тим зорявим наметом. Судить бог, як ми самі. В наших кубиках золотимиІскрами вино кипить. Злюка зло гамує з ними,Добрий учиться як жить. Се ж шумує радість наша... Браття!Встанем за столом,І нехай ся повна чаша. Бризне з небес вином!Генію добра не мертву. Віру принесімо в жертву!Хор. Що гімни йому співаєм. З силами його гуртом, -Духу благ всіх воссилаєм. Жертву в небеса вином. Бодрий дух, в журбі великий,Поміч праведна в біді,Присяга тверда вовіки,В дружбі правда й на суді,Самоповажаннє в трона,Кожному своя корона. По заслузі, так нам жить,Хоч би й жизню наложить!Ви ж, єхиди ви зрадливі,Пагуба вам, злочестиві!Хор. В круг тісний з'єдинимося,Поклонімось золотим,Що клятьби не зречемося. Перед вічним всеблагим!Визвол з пут, із тих кайданів,Що насильство знай кує,Милосердє й до тиранів,Як безвинну кров проллє. Хто на ліженьку конає,На останню вже пряде,В бозі й той надію має,До благого в руці йде.І нехай померші живіБудуть в дусі божім вік. Пиймо, браття! ми щасливі,Що п'ємо, як чоловік: Ми п'ємо й усім прощаєм. Тим і пекло погашаєм. Хор. О! нехай же й та година,Що про всіх вона єдина,Буде в бозі сном смачним!Браття! словом приязним. Поминаймо всіх померших -Не судімо їх найперші!{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Німецький оригінал. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium!Wir betreten feuertrunken,Himmlische, Dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder,Was die Mode streng geteilt,Alle Menschen werden Brüder,Wo Dein sanfter Flügel weilt. Chor. Seid umschlungen, Millionen!Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Muß ein lieber Vater wohnen!Wem der große Wurf gelungen,Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib errungen,Mische seinen Jubel ein!Ja, wer auch nur eine Seele: Sein nennt auf dem Erdenrund!Und wer's nie gekonnt, der stehle: Weinend sich aus diesem Bund!Chor. Was den großen Ring bewohnet,Huldige der Sympathie!Zu den Sternen leitet sie,Wo der Unbekannte thronet. Freude trinken alle Wesen: An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen: Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,Einen Freund, geprüft im Tod;Wollust ward dem Wurm gegeben,Und der Cherub steht vor Gott. Chor. Ihr stürzt nieder, Millionen?Ahnest du den Schöpfer, Welt?Such' ihn überm Sternenzelt!Über Sternen muß er wohnen. Freude heißt die starke Feder: In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder: In der Großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen,Sonnen aus dem Firmament,Sphären rollt sie in den Räumen,Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor. Froh, wie seine Sonnen fliegen: Durch des Himmels prächt'gen Plan,Laufet, Brüder, eure Bahn,Freudig, wie ein Held zum Siegen. Aus der Wahrheit Feuerspiegel: Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel: Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge: Sieht man ihre Fahnen wehn,Durch den Riß gesprengter Särge: Sie im Chor der Engel stehn. Chor. Duldet mutig, Millionen!Duldet für die beßre Welt!Droben überm Sternzelt: Wird ein großer Gott belohnen. Göttern kann man nicht vergelten;Schön ist's, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden,Mit den Frohen sich erfreun. Groll und Rache sei vergessen,Unserm Todfeind sei verziehn,Keine Tränen soll ihn pressen,Keine Reue nage ihn. Chor. Unser Schuldbuch sei vernichtet!Ausgesöhnt die ganze Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Richtet Gott, wie wir gerichtet. Freude sprudelt in Pokalen,In der Traube goldnem Blut: Trinken Sanftmut Kannibalen,Die Verzweiflung Heldenmut--Brüder, fliegt von euren Sitzen,Wenn der volle Römer kreist,Laßt den Schaum zum Himmel spritzen: Dieses Glas dem guten Geist. Chor. Den der Sterne Wirbel loben,Den des Seraphs Hymne preist,Dieses Glas dem guten GeistÜberm Sternenzelt dort oben!Festen Mut in schwerem Leiden,Hilfe, wo die Unschuld weint,Ewigkeit geschwornen Eiden,Wahrheit gegen Freund und Feind,Männerstolz vor Königsthronen, — : Brüder, gält' es Gut und Blut--Dem Verdienste seine Kronen,Untergang der Lügenbrut!Chor. Schließt den heil'gen Zirkel dichter,Schwört bei diesem goldnen Wein: Dem Gelübde treu zu sein,Schwört es bei dem Sternenrichter!Rettung von Tyrannenketten,Großmut auch dem Bösewicht,Hoffnung auf den Sterbebetten,Gnade auf dem Hochgericht!Auch die Toten sollen leben!Brüder, trinkt und stimmet ein,Allen Sündern soll vergeben,Und die Hölle nicht mehr sein. Chor. Eine heitre Abschiedsstunde!Süßen Schlaf im Leichentuch!Brüder, einen sanften Spruch: Aus des Totenrichters Mund. Німецький оригінал. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium!Wir betreten feuertrunken,Himmlische, Dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder,Was die Mode streng geteilt,Alle Menschen werden Brüder,Wo Dein sanfter Flügel weilt. Chor. Seid umschlungen, Millionen!Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Muß ein lieber Vater wohnen!Wem der große Wurf gelungen,Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib errungen,Mische seinen Jubel ein!Ja, wer auch nur eine Seele: Sein nennt auf dem Erdenrund!Und wer's nie gekonnt, der stehle: Weinend sich aus diesem Bund!Chor. Was den großen Ring bewohnet,Huldige der Sympathie!Zu den Sternen leitet sie,Wo der Unbekannte thronet. Freude trinken alle Wesen: An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen: Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,Einen Freund, geprüft im Tod;Wollust ward dem Wurm gegeben,Und der Cherub steht vor Gott. Chor. Ihr stürzt nieder, Millionen?Ahnest du den Schöpfer, Welt?Such' ihn überm Sternenzelt!Über Sternen muß er wohnen. Freude heißt die starke Feder: In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder: In der Großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen,Sonnen aus dem Firmament,Sphären rollt sie in den Räumen,Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor. Froh, wie seine Sonnen fliegen: Durch des Himmels prächt'gen Plan,Laufet, Brüder, eure Bahn,Freudig, wie ein Held zum Siegen. Aus der Wahrheit Feuerspiegel: Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel: Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge: Sieht man ihre Fahnen wehn,Durch den Riß gesprengter Särge: Sie im Chor der Engel stehn. Chor. Duldet mutig, Millionen!Duldet für die beßre Welt!Droben überm Sternzelt: Wird ein großer Gott belohnen. Göttern kann man nicht vergelten;Schön ist's, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden,Mit den Frohen sich erfreun. Groll und Rache sei vergessen,Unserm Todfeind sei verziehn,Keine Tränen soll ihn pressen,Keine Reue nage ihn. Chor. Unser Schuldbuch sei vernichtet!Ausgesöhnt die ganze Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Richtet Gott, wie wir gerichtet. Freude sprudelt in Pokalen,In der Traube goldnem Blut: Trinken Sanftmut Kannibalen,Die Verzweiflung Heldenmut--Brüder, fliegt von euren Sitzen,Wenn der volle Römer kreist,Laßt den Schaum zum Himmel spritzen: Dieses Glas dem guten Geist. Chor. Den der Sterne Wirbel loben,Den des Seraphs Hymne preist,Dieses Glas dem guten GeistÜberm Sternenzelt dort oben!Festen Mut in schwerem Leiden,Hilfe, wo die Unschuld weint,Ewigkeit geschwornen Eiden,Wahrheit gegen Freund und Feind,Männerstolz vor Königsthronen, — : Brüder, gält' es Gut und Blut--Dem Verdienste seine Kronen,Untergang der Lügenbrut!Chor. Schließt den heil'gen Zirkel dichter,Schwört bei diesem goldnen Wein: Dem Gelübde treu zu sein,Schwört es bei dem Sternenrichter!Rettung von Tyrannenketten,Großmut auch dem Bösewicht,Hoffnung auf den Sterbebetten,Gnade auf dem Hochgericht!Auch die Toten sollen leben!Brüder, trinkt und stimmet ein,Allen Sündern soll vergeben,Und die Hölle nicht mehr sein. Chor. Eine heitre Abschiedsstunde!Süßen Schlaf im Leichentuch!Brüder, einen sanften Spruch: Aus des Totenrichters Mund. Український переклад Миколи Лукаша. Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам. Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розквітає братня згода. Під твоїм благим крилом. Хор. Обнімітеся, мільйони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче дай нам згоди,Ласки дай і охорони!Кого доля ощастила. Тим, що другові він друг,Кого любить Лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю. В світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону. Хор. Хто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі. Радість п'ють усі істоти. З груді матері-землі,Ті солодкії щедроти. Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим. Хор. Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони. Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машина. Нею живиться й руша. Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям. Хор. Як у безмірі світила. Хором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила. Вчених з істини свічада. Радість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віри. Піднімає хоругов,В день воскресний на псалтиріСлавить тих, хто смерть зборов. Хор. Будьте мужні, мільйони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно. Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радими. Горе й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скрусі сльози,Не гризуться каяттям. Хор. Знищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії. Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає. В день веселля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!Хор. Все хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!Хор. Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром. Присягнімо цим вином. Перед вишнім Судією!Український переклад Пантелеймона Куліша Радосте, небесна іскро!В райську церківцю твою,Ніби крильми, линем бистро. У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєшІ, мов сім'ю, єдиниш. Всіх, у кого дух свій чуєш,Як у божий рай летиш. Хор. Обнімітесь, міліони!Поцілуймо цілий світ!Браття! певно над всі зоріЛюбий наш отець сидить. Кому доля побратима. У сирітстві надала,Кого краля полюбила,Що трояндою цвіла,Гей до гурту в час веселий!Хай він буде й свинопас... Хто ж душі не зве своєю. Ні оної - геть од нас!Хор. Хто на світі пробуває,Всяк симпатії вклонись,Всяк веде вона кудись,Де Незнаєми й витає. Радощі п'ють всі тварюки. В матері-землі з грудей;Усі добрі й усі злюки. Знають любий трунок сей. Він дає цілунки в очі,Нам з усіх солодші вин.І черв'як зна солодощіІ перед Богом керубин. Хор. Поклонітесь, мілійони!Де ж небесний ваш отець?Возлітайте понад зорі: Там витає бог-творець. Радістю звемо машину,Що працює з віку в вікІ вертить світ без упину,Занедбавши зорям лік. Як троянду викликаєІз мізерного зерна,Так і сонцями палаєНедоглядними вона. Хор. Браття! як вони літають. Весело крізь пишний мир,Як герої путь верстають. Радісно на слави пир,Так стелімо й ми дорогу. В нашім серці правди богу. Радість правдоньку вітаєВ дзеркалі ума свого,Хто її в добрі шукає,Не щадить життя свого. На горі блискучій віри. Віє стяг ясний її. Нехай роблять лицеміри. Над собою олтарі;Крізь проваллє вбоге ями. Радість, в хорі янголят,Прославляє те піснями,За що мучить нас Пілат. Хор. О!Терпіте ж, мілійони!Є й над зірами ще світ. Оправдають сей завіт. Янгольські там легіони. Божества не наградити: Гарно рівнею з ним буть. Нехай горе й злидні в світіМіж веселими живуть. Забуваймо помсту-лютуІ запеклому простім,Щоб він слізьми нам за муку. Та нудьгою не платив. Хор. Простимо довги з процентом,Мир-лад будь поміж людьми!Над тим зорявим наметом. Судить бог, як ми самі. В наших кубиках золотимиІскрами вино кипить. Злюка зло гамує з ними,Добрий учиться як жить. Се ж шумує радість наша... Браття!Встанем за столом,І нехай ся повна чаша. Бризне з небес вином!Генію добра не мертву. Віру принесімо в жертву!Хор. Що гімни йому співаєм. З силами його гуртом, -Духу благ всіх воссилаєм. Жертву в небеса вином. Бодрий дух, в журбі великий,Поміч праведна в біді,Присяга тверда вовіки,В дружбі правда й на суді,Самоповажаннє в трона,Кожному своя корона. По заслузі, так нам жить,Хоч би й жизню наложить!Ви ж, єхиди ви зрадливі,Пагуба вам, злочестиві!Хор. В круг тісний з'єдинимося,Поклонімось золотим,Що клятьби не зречемося. Перед вічним всеблагим!Визвол з пут, із тих кайданів,Що насильство знай кує,Милосердє й до тиранів,Як безвинну кров проллє. Хто на ліженьку конає,На останню вже пряде,В бозі й той надію має,До благого в руці йде.І нехай померші живіБудуть в дусі божім вік. Пиймо, браття! ми щасливі,Що п'ємо, як чоловік: Ми п'ємо й усім прощаєм. Тим і пекло погашаєм. Хор. О! нехай же й та година,Що про всіх вона єдина,Буде в бозі сном смачним!Браття! словом приязним. Поминаймо всіх померших -Не судімо їх найперші!{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Німецький оригінал. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium!Wir betreten feuertrunken,Himmlische, Dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder,Was die Mode streng geteilt,Alle Menschen werden Brüder,Wo Dein sanfter Flügel weilt. Chor. Seid umschlungen, Millionen!Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Muß ein lieber Vater wohnen!Wem der große Wurf gelungen,Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib errungen,Mische seinen Jubel ein!Ja, wer auch nur eine Seele: Sein nennt auf dem Erdenrund!Und wer's nie gekonnt, der stehle: Weinend sich aus diesem Bund!Chor. Was den großen Ring bewohnet,Huldige der Sympathie!Zu den Sternen leitet sie,Wo der Unbekannte thronet. Freude trinken alle Wesen: An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen: Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,Einen Freund, geprüft im Tod;Wollust ward dem Wurm gegeben,Und der Cherub steht vor Gott. Chor. Ihr stürzt nieder, Millionen?Ahnest du den Schöpfer, Welt?Such' ihn überm Sternenzelt!Über Sternen muß er wohnen. Freude heißt die starke Feder: In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder: In der Großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen,Sonnen aus dem Firmament,Sphären rollt sie in den Räumen,Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor. Froh, wie seine Sonnen fliegen: Durch des Himmels prächt'gen Plan,Laufet, Brüder, eure Bahn,Freudig, wie ein Held zum Siegen. Aus der Wahrheit Feuerspiegel: Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel: Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge: Sieht man ihre Fahnen wehn,Durch den Riß gesprengter Särge: Sie im Chor der Engel stehn. Chor. Duldet mutig, Millionen!Duldet für die beßre Welt!Droben überm Sternzelt: Wird ein großer Gott belohnen. Göttern kann man nicht vergelten;Schön ist's, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden,Mit den Frohen sich erfreun. Groll und Rache sei vergessen,Unserm Todfeind sei verziehn,Keine Tränen soll ihn pressen,Keine Reue nage ihn. Chor. Unser Schuldbuch sei vernichtet!Ausgesöhnt die ganze Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Richtet Gott, wie wir gerichtet. Freude sprudelt in Pokalen,In der Traube goldnem Blut: Trinken Sanftmut Kannibalen,Die Verzweiflung Heldenmut--Brüder, fliegt von euren Sitzen,Wenn der volle Römer kreist,Laßt den Schaum zum Himmel spritzen: Dieses Glas dem guten Geist. Chor. Den der Sterne Wirbel loben,Den des Seraphs Hymne preist,Dieses Glas dem guten GeistÜberm Sternenzelt dort oben!Festen Mut in schwerem Leiden,Hilfe, wo die Unschuld weint,Ewigkeit geschwornen Eiden,Wahrheit gegen Freund und Feind,Männerstolz vor Königsthronen, — : Brüder, gält' es Gut und Blut--Dem Verdienste seine Kronen,Untergang der Lügenbrut!Chor. Schließt den heil'gen Zirkel dichter,Schwört bei diesem goldnen Wein: Dem Gelübde treu zu sein,Schwört es bei dem Sternenrichter!Rettung von Tyrannenketten,Großmut auch dem Bösewicht,Hoffnung auf den Sterbebetten,Gnade auf dem Hochgericht!Auch die Toten sollen leben!Brüder, trinkt und stimmet ein,Allen Sündern soll vergeben,Und die Hölle nicht mehr sein. Chor. Eine heitre Abschiedsstunde!Süßen Schlaf im Leichentuch!Brüder, einen sanften Spruch: Aus des Totenrichters Mund. Німецький оригінал. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium!Wir betreten feuertrunken,Himmlische, Dein Heiligtum. Deine Zauber binden wieder,Was die Mode streng geteilt,Alle Menschen werden Brüder,Wo Dein sanfter Flügel weilt. Chor. Seid umschlungen, Millionen!Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Muß ein lieber Vater wohnen!Wem der große Wurf gelungen,Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib errungen,Mische seinen Jubel ein!Ja, wer auch nur eine Seele: Sein nennt auf dem Erdenrund!Und wer's nie gekonnt, der stehle: Weinend sich aus diesem Bund!Chor. Was den großen Ring bewohnet,Huldige der Sympathie!Zu den Sternen leitet sie,Wo der Unbekannte thronet. Freude trinken alle Wesen: An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen: Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,Einen Freund, geprüft im Tod;Wollust ward dem Wurm gegeben,Und der Cherub steht vor Gott. Chor. Ihr stürzt nieder, Millionen?Ahnest du den Schöpfer, Welt?Such' ihn überm Sternenzelt!Über Sternen muß er wohnen. Freude heißt die starke Feder: In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder: In der Großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen,Sonnen aus dem Firmament,Sphären rollt sie in den Räumen,Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor. Froh, wie seine Sonnen fliegen: Durch des Himmels prächt'gen Plan,Laufet, Brüder, eure Bahn,Freudig, wie ein Held zum Siegen. Aus der Wahrheit Feuerspiegel: Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel: Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge: Sieht man ihre Fahnen wehn,Durch den Riß gesprengter Särge: Sie im Chor der Engel stehn. Chor. Duldet mutig, Millionen!Duldet für die beßre Welt!Droben überm Sternzelt: Wird ein großer Gott belohnen. Göttern kann man nicht vergelten;Schön ist's, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden,Mit den Frohen sich erfreun. Groll und Rache sei vergessen,Unserm Todfeind sei verziehn,Keine Tränen soll ihn pressen,Keine Reue nage ihn. Chor. Unser Schuldbuch sei vernichtet!Ausgesöhnt die ganze Welt!Brüder, überm Sternenzelt: Richtet Gott, wie wir gerichtet. Freude sprudelt in Pokalen,In der Traube goldnem Blut: Trinken Sanftmut Kannibalen,Die Verzweiflung Heldenmut--Brüder, fliegt von euren Sitzen,Wenn der volle Römer kreist,Laßt den Schaum zum Himmel spritzen: Dieses Glas dem guten Geist. Chor. Den der Sterne Wirbel loben,Den des Seraphs Hymne preist,Dieses Glas dem guten GeistÜberm Sternenzelt dort oben!Festen Mut in schwerem Leiden,Hilfe, wo die Unschuld weint,Ewigkeit geschwornen Eiden,Wahrheit gegen Freund und Feind,Männerstolz vor Königsthronen, — : Brüder, gält' es Gut und Blut--Dem Verdienste seine Kronen,Untergang der Lügenbrut!Chor. Schließt den heil'gen Zirkel dichter,Schwört bei diesem goldnen Wein: Dem Gelübde treu zu sein,Schwört es bei dem Sternenrichter!Rettung von Tyrannenketten,Großmut auch dem Bösewicht,Hoffnung auf den Sterbebetten,Gnade auf dem Hochgericht!Auch die Toten sollen leben!Brüder, trinkt und stimmet ein,Allen Sündern soll vergeben,Und die Hölle nicht mehr sein. Chor. Eine heitre Abschiedsstunde!Süßen Schlaf im Leichentuch!Brüder, einen sanften Spruch: Aus des Totenrichters Mund. Український переклад Миколи Лукаша. Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам. Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розквітає братня згода. Під твоїм благим крилом. Хор. Обнімітеся, мільйони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче дай нам згоди,Ласки дай і охорони!Кого доля ощастила. Тим, що другові він друг,Кого любить Лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю. В світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону. Хор. Хто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі. Радість п'ють усі істоти. З груді матері-землі,Ті солодкії щедроти. Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим. Хор. Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони. Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машина. Нею живиться й руша. Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям. Хор. Як у безмірі світила. Хором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила. Вчених з істини свічада. Радість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віри. Піднімає хоругов,В день воскресний на псалтиріСлавить тих, хто смерть зборов. Хор. Будьте мужні, мільйони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно. Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радими. Горе й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скрусі сльози,Не гризуться каяттям. Хор. Знищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії. Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає. В день веселля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!Хор. Все хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!Хор. Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром. Присягнімо цим вином. Перед вишнім Судією!Український переклад Пантелеймона Куліша Радосте, небесна іскро!В райську церківцю твою,Ніби крильми, линем бистро. У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєшІ, мов сім'ю, єдиниш. Всіх, у кого дух свій чуєш,Як у божий рай летиш. Хор. Обнімітесь, міліони!Поцілуймо цілий світ!Браття! певно над всі зоріЛюбий наш отець сидить. Кому доля побратима. У сирітстві надала,Кого краля полюбила,Що трояндою цвіла,Гей до гурту в час веселий!Хай він буде й свинопас... Хто ж душі не зве своєю. Ні оної - геть од нас!Хор. Хто на світі пробуває,Всяк симпатії вклонись,Всяк веде вона кудись,Де Незнаєми й витає. Радощі п'ють всі тварюки. В матері-землі з грудей;Усі добрі й усі злюки. Знають любий трунок сей. Він дає цілунки в очі,Нам з усіх солодші вин.І черв'як зна солодощіІ перед Богом керубин. Хор. Поклонітесь, мілійони!Де ж небесний ваш отець?Возлітайте понад зорі: Там витає бог-творець. Радістю звемо машину,Що працює з віку в вікІ вертить світ без упину,Занедбавши зорям лік. Як троянду викликаєІз мізерного зерна,Так і сонцями палаєНедоглядними вона. Хор. Браття! як вони літають. Весело крізь пишний мир,Як герої путь верстають. Радісно на слави пир,Так стелімо й ми дорогу. В нашім серці правди богу. Радість правдоньку вітаєВ дзеркалі ума свого,Хто її в добрі шукає,Не щадить життя свого. На горі блискучій віри. Віє стяг ясний її. Нехай роблять лицеміри. Над собою олтарі;Крізь проваллє вбоге ями. Радість, в хорі янголят,Прославляє те піснями,За що мучить нас Пілат. Хор. О!Терпіте ж, мілійони!Є й над зірами ще світ. Оправдають сей завіт. Янгольські там легіони. Божества не наградити: Гарно рівнею з ним буть. Нехай горе й злидні в світіМіж веселими живуть. Забуваймо помсту-лютуІ запеклому простім,Щоб він слізьми нам за муку. Та нудьгою не платив. Хор. Простимо довги з процентом,Мир-лад будь поміж людьми!Над тим зорявим наметом. Судить бог, як ми самі. В наших кубиках золотимиІскрами вино кипить. Злюка зло гамує з ними,Добрий учиться як жить. Се ж шумує радість наша... Браття!Встанем за столом,І нехай ся повна чаша. Бризне з небес вином!Генію добра не мертву. Віру принесімо в жертву!Хор. Що гімни йому співаєм. З силами його гуртом, -Духу благ всіх воссилаєм. Жертву в небеса вином. Бодрий дух, в журбі великий,Поміч праведна в біді,Присяга тверда вовіки,В дружбі правда й на суді,Самоповажаннє в трона,Кожному своя корона. По заслузі, так нам жить,Хоч би й жизню наложить!Ви ж, єхиди ви зрадливі,Пагуба вам, злочестиві!Хор. В круг тісний з'єдинимося,Поклонімось золотим,Що клятьби не зречемося. Перед вічним всеблагим!Визвол з пут, із тих кайданів,Що насильство знай кує,Милосердє й до тиранів,Як безвинну кров проллє. Хто на ліженьку конає,На останню вже пряде,В бозі й той надію має,До благого в руці йде.І нехай померші живіБудуть в дусі божім вік. Пиймо, браття! ми щасливі,Що п'ємо, як чоловік: Ми п'ємо й усім прощаєм. Тим і пекло погашаєм. Хор. О! нехай же й та година,Що про всіх вона єдина,Буде в бозі сном смачним!Браття! словом приязним. Поминаймо всіх померших -Не судімо їх найперші!{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Український переклад Миколи Лукаша. Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам. Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розквітає братня згода. Під твоїм благим крилом. Хор. Обнімітеся, мільйони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче дай нам згоди,Ласки дай і охорони!Кого доля ощастила. Тим, що другові він друг,Кого любить Лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю. В світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону. Хор. Хто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі. Радість п'ють усі істоти. З груді матері-землі,Ті солодкії щедроти. Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим. Хор. Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони. Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машина. Нею живиться й руша. Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям. Хор. Як у безмірі світила. Хором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила. Вчених з істини свічада. Радість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віри. Піднімає хоругов,В день воскресний на псалтиріСлавить тих, хто смерть зборов. Хор. Будьте мужні, мільйони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно. Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радими. Горе й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скрусі сльози,Не гризуться каяттям. Хор. Знищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії. Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає. В день веселля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!Хор. Все хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!Хор. Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром. Присягнімо цим вином. Перед вишнім Судією!Український переклад Пантелеймона Куліша Радосте, небесна іскро!В райську церківцю твою,Ніби крильми, линем бистро. У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєшІ, мов сім'ю, єдиниш. Всіх, у кого дух свій чуєш,Як у божий рай летиш. Хор. Обнімітесь, міліони!Поцілуймо цілий світ!Браття! певно над всі зоріЛюбий наш отець сидить. Кому доля побратима. У сирітстві надала,Кого краля полюбила,Що трояндою цвіла,Гей до гурту в час веселий!Хай він буде й свинопас... Хто ж душі не зве своєю. Ні оної - геть од нас!Хор. Хто на світі пробуває,Всяк симпатії вклонись,Всяк веде вона кудись,Де Незнаєми й витає. Радощі п'ють всі тварюки. В матері-землі з грудей;Усі добрі й усі злюки. Знають любий трунок сей. Він дає цілунки в очі,Нам з усіх солодші вин.І черв'як зна солодощіІ перед Богом керубин. Хор. Поклонітесь, мілійони!Де ж небесний ваш отець?Возлітайте понад зорі: Там витає бог-творець. Радістю звемо машину,Що працює з віку в вікІ вертить світ без упину,Занедбавши зорям лік. Як троянду викликаєІз мізерного зерна,Так і сонцями палаєНедоглядними вона. Хор. Браття! як вони літають. Весело крізь пишний мир,Як герої путь верстають. Радісно на слави пир,Так стелімо й ми дорогу. В нашім серці правди богу. Радість правдоньку вітаєВ дзеркалі ума свого,Хто її в добрі шукає,Не щадить життя свого. На горі блискучій віри. Віє стяг ясний її. Нехай роблять лицеміри. Над собою олтарі;Крізь проваллє вбоге ями. Радість, в хорі янголят,Прославляє те піснями,За що мучить нас Пілат. Хор. О!Терпіте ж, мілійони!Є й над зірами ще світ. Оправдають сей завіт. Янгольські там легіони. Божества не наградити: Гарно рівнею з ним буть. Нехай горе й злидні в світіМіж веселими живуть. Забуваймо помсту-лютуІ запеклому простім,Щоб він слізьми нам за муку. Та нудьгою не платив. Хор. Простимо довги з процентом,Мир-лад будь поміж людьми!Над тим зорявим наметом. Судить бог, як ми самі. В наших кубиках золотимиІскрами вино кипить. Злюка зло гамує з ними,Добрий учиться як жить. Се ж шумує радість наша... Браття!Встанем за столом,І нехай ся повна чаша. Бризне з небес вином!Генію добра не мертву. Віру принесімо в жертву!Хор. Що гімни йому співаєм. З силами його гуртом, -Духу благ всіх воссилаєм. Жертву в небеса вином. Бодрий дух, в журбі великий,Поміч праведна в біді,Присяга тверда вовіки,В дружбі правда й на суді,Самоповажаннє в трона,Кожному своя корона. По заслузі, так нам жить,Хоч би й жизню наложить!Ви ж, єхиди ви зрадливі,Пагуба вам, злочестиві!Хор. В круг тісний з'єдинимося,Поклонімось золотим,Що клятьби не зречемося. Перед вічним всеблагим!Визвол з пут, із тих кайданів,Що насильство знай кує,Милосердє й до тиранів,Як безвинну кров проллє. Хто на ліженьку конає,На останню вже пряде,В бозі й той надію має,До благого в руці йде.І нехай померші живіБудуть в дусі божім вік. Пиймо, браття! ми щасливі,Що п'ємо, як чоловік: Ми п'ємо й усім прощаєм. Тим і пекло погашаєм. Хор. О! нехай же й та година,Що про всіх вона єдина,Буде в бозі сном смачним!Браття! словом приязним. Поминаймо всіх померших -Не судімо їх найперші!{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Український переклад Миколи Лукаша. Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам. Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розквітає братня згода. Під твоїм благим крилом. Хор. Обнімітеся, мільйони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче дай нам згоди,Ласки дай і охорони!Кого доля ощастила. Тим, що другові він друг,Кого любить Лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю. В світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону. Хор. Хто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі. Радість п'ють усі істоти. З груді матері-землі,Ті солодкії щедроти. Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим. Хор. Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони. Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машина. Нею живиться й руша. Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям. Хор. Як у безмірі світила. Хором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила. Вчених з істини свічада. Радість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віри. Піднімає хоругов,В день воскресний на псалтиріСлавить тих, хто смерть зборов. Хор. Будьте мужні, мільйони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно. Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радими. Горе й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скрусі сльози,Не гризуться каяттям. Хор. Знищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії. Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає. В день веселля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!Хор. Все хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!Хор. Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром. Присягнімо цим вином. Перед вишнім Судією!Український переклад Пантелеймона Куліша Радосте, небесна іскро!В райську церківцю твою,Ніби крильми, линем бистро. У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєшІ, мов сім'ю, єдиниш. Всіх, у кого дух свій чуєш,Як у божий рай летиш. Хор. Обнімітесь, міліони!Поцілуймо цілий світ!Браття! певно над всі зоріЛюбий наш отець сидить. Кому доля побратима. У сирітстві надала,Кого краля полюбила,Що трояндою цвіла,Гей до гурту в час веселий!Хай він буде й свинопас... Хто ж душі не зве своєю. Ні оної - геть од нас!Хор. Хто на світі пробуває,Всяк симпатії вклонись,Всяк веде вона кудись,Де Незнаєми й витає. Радощі п'ють всі тварюки. В матері-землі з грудей;Усі добрі й усі злюки. Знають любий трунок сей. Він дає цілунки в очі,Нам з усіх солодші вин.І черв'як зна солодощіІ перед Богом керубин. Хор. Поклонітесь, мілійони!Де ж небесний ваш отець?Возлітайте понад зорі: Там витає бог-творець. Радістю звемо машину,Що працює з віку в вікІ вертить світ без упину,Занедбавши зорям лік. Як троянду викликаєІз мізерного зерна,Так і сонцями палаєНедоглядними вона. Хор. Браття! як вони літають. Весело крізь пишний мир,Як герої путь верстають. Радісно на слави пир,Так стелімо й ми дорогу. В нашім серці правди богу. Радість правдоньку вітаєВ дзеркалі ума свого,Хто її в добрі шукає,Не щадить життя свого. На горі блискучій віри. Віє стяг ясний її. Нехай роблять лицеміри. Над собою олтарі;Крізь проваллє вбоге ями. Радість, в хорі янголят,Прославляє те піснями,За що мучить нас Пілат. Хор. О!Терпіте ж, мілійони!Є й над зірами ще світ. Оправдають сей завіт. Янгольські там легіони. Божества не наградити: Гарно рівнею з ним буть. Нехай горе й злидні в світіМіж веселими живуть. Забуваймо помсту-лютуІ запеклому простім,Щоб він слізьми нам за муку. Та нудьгою не платив. Хор. Простимо довги з процентом,Мир-лад будь поміж людьми!Над тим зорявим наметом. Судить бог, як ми самі. В наших кубиках золотимиІскрами вино кипить. Злюка зло гамує з ними,Добрий учиться як жить. Се ж шумує радість наша... Браття!Встанем за столом,І нехай ся повна чаша. Бризне з небес вином!Генію добра не мертву. Віру принесімо в жертву!Хор. Що гімни йому співаєм. З силами його гуртом, -Духу благ всіх воссилаєм. Жертву в небеса вином. Бодрий дух, в журбі великий,Поміч праведна в біді,Присяга тверда вовіки,В дружбі правда й на суді,Самоповажаннє в трона,Кожному своя корона. По заслузі, так нам жить,Хоч би й жизню наложить!Ви ж, єхиди ви зрадливі,Пагуба вам, злочестиві!Хор. В круг тісний з'єдинимося,Поклонімось золотим,Що клятьби не зречемося. Перед вічним всеблагим!Визвол з пут, із тих кайданів,Що насильство знай кує,Милосердє й до тиранів,Як безвинну кров проллє. Хто на ліженьку конає,На останню вже пряде,В бозі й той надію має,До благого в руці йде.І нехай померші живіБудуть в дусі божім вік. Пиймо, браття! ми щасливі,Що п'ємо, як чоловік: Ми п'ємо й усім прощаєм. Тим і пекло погашаєм. Хор. О! нехай же й та година,Що про всіх вона єдина,Буде в бозі сном смачним!Браття! словом приязним. Поминаймо всіх померших -Не судімо їх найперші!{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Український переклад Миколи Лукаша. Радість, гарна іскро Божа!Несказанно любо нам. Увійти, царице гожа,В твій пресвітлий дивний храм. Все, що строго ділить мода,В'яжеш ти одним вузлом,Розквітає братня згода. Під твоїм благим крилом. Хор. Обнімітеся, мільйони,Поцілуйтесь, мов брати!Вічний Отче дай нам згоди,Ласки дай і охорони!Кого доля ощастила. Тим, що другові він друг,Кого любить Лада мила, —Йдіть до нас в веселий круг. Йдіть усі, хто зве своєю. В світі душу хоч одну!Хто ж весь вік черствів душею —Йди у іншу сторону. Хор. Хто живе в земній юдолі,Всяк симпатії скорись!Нас веде вона у вись,Де Всесильний на престолі. Радість п'ють усі істоти. З груді матері-землі,Ті солодкії щедроти. Мають всі — і добрі, й злі. Радість нас вином сп'яняєІ цілунком огневим;І черв'як утіху знає,І небесний херувим.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Хор. Поклонітесь, мільйони,Перед мудрістю Творця!Сповніть милістю серцяІ чиніть його закони. Радість — всесвіту пружина,Радість — творчості душа,Дивна космосу машина. Нею живиться й руша. Радість квіти розвиваєІ розгін дає сонцям,Їх в простори пориває,Не відомі мудрецям. Хор. Як у безмірі світила. Хором райдужним пливуть,Браття, йдіть у славну путь,Що нам радість освятила. Вчених з істини свічада. Радість успіхом віта,До чеснот провадить радо,Хоч тропа до них крута;На ясній вершині віри. Піднімає хоругов,В день воскресний на псалтиріСлавить тих, хто смерть зборов. Хор. Будьте мужні, мільйони!Вірте, страдні, в кращий світ!Тих, що справдять заповіт,Прийме Бог у вічне лоно. Божество не наградиме, —От би нам зрівняться з ним!Хай радіють із радими. Горе й злидні в крузі цім!Не відомста, не погрози —Всепрощення ворогам!Хай не ллють у скрусі сльози,Не гризуться каяттям. Хор. Знищим книги борговії!Помирімося усі!Браття! Бог на небесіНе забуде благодії. Радість в келихах шумує,Плин іскристий виграє,Канібалів лють гамує,Кволим духу додає. В день веселля а чи тризни,Коли ходить круговий,Хай до неба піна бризне,Дух прославимо благий!Хор. Все хвалу йому співає —Хай гримить псалом гучний!Дух прославимо благий,Що над зорями витає!Будь твердим в лиху годину,Поміч скривдженим давай,Всюди правду знай єдину,Зроду клятви не ламай,Не знижайсь перед потужним,Коли треба — важ життям!Шана й слава чесним, мужнім,Згуба підлим брехунам!Хор. Станьмо дружною сім'єю,Жити правдою й добром. Присягнімо цим вином. Перед вишнім Судією

Український переклад Пантелеймона Куліша Радосте, небесна іскро!В райську церківцю твою,Ніби крильми, линем бистро. У гарячому хмелю: Ти однаково чаруєшІ, мов сім'ю, єдиниш. Всіх, у кого дух свій чуєш,Як у божий рай летиш. Хор. Обнімітесь, міліони!Поцілуймо цілий світ!Браття! певно над всі зоріЛюбий наш отець сидить. Кому доля побратима. У сирітстві надала,Кого краля полюбила,Що трояндою цвіла,Гей до гурту в час веселий!Хай він буде й свинопас... Хто ж душі не зве своєю. Ні оної - геть од нас!

Хор. Хто на світі пробуває,Всяк симпатії вклонись,Всяк веде вона кудись,Де Незнаєми й витає. Радощі п'ють всі тварюки. В матері-землі з грудей;Усі добрі й усі злюки. Знають любий трунок сей. Він дає цілунки в очі,Нам з усіх солодші вин.І черв'як зна солодощіІ перед Богом керубин. Хор. Поклонітесь, мілійони!Де ж небесний ваш отець?Возлітайте понад зорі: Там витає бог-творець. Радістю звемо машину,Що працює з віку в вікІ вертить світ без упину,Занедбавши зорям лік. Як троянду викликаєІз мізерного зерна,Так і сонцями палаєНедоглядними вона. Хор. Браття! як вони літають. Весело крізь пишний мир,Як герої путь верстають. Радісно на слави пир,Так стелімо й ми дорогу

Zitate von Friedrich Schiller. Wie viele andere Schriftsteller seiner Zeit hat Friedrich Schiller Sätze und Phrasen geprägt, die auch heute gern als Zitate verwendet werden. Als Kind der Aufklärung und Weimarer Klassik sind Schillers Gedanken vielfältig: sie reichen vom Mensch in seinem Streben nach dem Idealen, über das Wissen und die Wahrheit bis hin zur Beschäftigung mit Schicksal und Zufall. Auf dieser Seite findet sich eine kleine Auswahl seiner Zitate, die aus verschiedenen Werken Schillers zusammen getragen wurden. Weitere Aussprüche lassen sich, geordnet nach Thema, auf den anhängenden Seiten erkunden. Sieh vorwärts, Werner, und nicht hinter dich! (Wilhelm Tell, 1804)Frisch also! Mutig an’s Werk! (Die Räuber, 1781)Die arme Sünderin auf dem berüchtigten Henkerstuhl lacht zu Weltuntergang. (Kabale und Liebe, 1783)Die Lüge muß hier gangbare Münze sein, wenn die Wahrheit so wenig Glauben findet. (Kabale und Liebe, 1783)Doch große Seelen dulden still. (Don Carlos, 1787)Ein Erröten // Zurückzunehmen, haben manche schon // Der Schande sich geopfert. (Don Carlos, 1787)Eng ist die Welt, und das Gehirn ist weit. // Leicht beieinander wohnen die Gedanken, // doch hart im Raume stoßen sich die Sachen. (Wallenstein – Trilogie, 1799)

Hinter dem U kommt gleich das Weh, // das ist die Ordnung im ABC. (Wallenstein – Trilogie, 1799)Verstellung ist der offnen Seele fremd. (Wallenstein – Trilogie, 1799)Was man nicht aufgibt, hat man nie verloren. (Maria Stuart, 1800)Wo rohe Kräfte sinnlos walten, // Da kann sich kein Gebild gestalten. (Das Lied von der Glocke, 1799) Glück & Glaube. Schiller über Glaube und Götter. Nur zwischen Glaube und Vertraun ist Friede. (Wallenstein – Trilogie, 1799)Es lebt ein Gott, zu strafen und zu rächen. (Wilhelm Tell, 1804)Noch keinen sah ich fröhlich enden, // Auf den mit immer vollen Händen // Die Götter ihre Gaben streun. (Der Ring des Polykrates, 1797)Schiller über Glück und Unglück. Doch mit des Geschickes Mächten // Ist kein ew’ger Bund zu flechten, // Und das Unglück schreitet schnell. (Das Lied von der Glocke, 1799)Nicht an die Güter hänge dein Herz, // Die das Leben vergänglich zieren! // Wer besitzt, der lerne verlieren, // Wer im Glück ist, der lerne den Schmerz! (Die Braut von Messina, 1803)Leutselig macht das Missgeschick. (Wallenstein – Trilogie, 1799)Des Menschen Wille, das ist sein Glück. (Wallenstein – Trilogie, 1799)Seligkeit zerstören ist auch Seligkeit. (Kabale und Liebe, 1783)Ein Augenblick, gelebt im Paradiese, // Wird nicht zu teuer mit dem Tod gebüßt. (Don Carlos, 1787)

Redewendungen. So wie die Werke Friedrich Schillers, sind auch einzelne Sätze daraus noch heute als Redewendungen präsent. Manche verwenden wir ohne ihre Herkunft zu kennen. Daher präsentieren wir hier einige bekannte Textstellen aus den Werken Schillers, sowie die Version, in der wir sie heute kennen und nutzen. Die Uhr schlägt keinem Glücklichen. (Wallenstein – Trilogie, 1799)► oft zitiert: Dem Glücklichen schlägt keine Stunde. Was ist der langen Rede kurzer Sinn? (Wallenstein – Trilogie, 1799)► oft zitiert: Lange Rede, kurzer Sinn. Wer nicht ist mit mir, der ist wider mich. (Wallenstein – Trilogie, 1799)► oft zitiert: Wer nicht für mich ist, ist gegen mich. Früh übt sich, was ein Meister werden will. (Wilhelm Tell, 1804)Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben. (Wallenstein – Trilogie, 1799)Sein Maß ist voll, er ist zur Ernte reif. (Die Jungfrau von Orléans, 1801)► oft zitiert: Das Maß ist voll. Donner und Doria! (Die Verschwörung des Fiesco zu Genua, 1784)Die Axt im Haus erspart den Zimmermann. (Wilhelm Tell, 1804)Daran erkenn‘ ich meine Pappenheimer. (Wallenstein – Trilogie, 1799)► oft zitiert: Ich kenne meine Pappenheimer. Geld macht den Mann nicht. (Kabale und Liebe, 1783) 

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Радість, не поділена з другом, — це не радість, навіть не піврадості, а якась погана четвертинка, мізерія якась.[1] — Всеволод Нестайко{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Для мене спілкування з журналістами — завжди радість.[2] — Віктор Янукович{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Справедливо, що скрізь і завсіди хліб дешевший за вино, бо радість дорожча за життя.[3] — Володимир Державин{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Горе можна пережити на самоті, але радість — щоб пізнати її повною мірою — потрібно розділити з іншою людиною.[5] — Марк Твен{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Радість, не поділена з другом, — це не радість, навіть не піврадості, а якась погана четвертинка, мізерія якась.[1] — Всеволод Нестайко{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Очікування радощів, це вже радість.[4]— Готгольд Лессінг

Die Ode »An die Freude« ist eines der bekanntesten Gedichte von Friedrich Schiller. Während seines Aufenthalts bei Körner in Dresden stellte er die Ode im November 1785 fertig. Doch unzufrieden mit dem Lied, das seiner zweiten lyrischen Schaffensperiode zuzurechnen ist, schloss er es zeitweise gänzlich aus dem Kanon seiner Werke aus und bearbeitete es mehrfach. Berühmtheit erlangte die Ode »An die Freude« durch die musikalische Bearbeitung von Ludwig van Beethoven, der sie im 4. Satz seiner 9. Sinfonie verarbeitete. Text der Ode „An die Freude“ mit Worterklärungen in der frühen Fassung (1785)An die Freude Freude, schöner Götterfunken, Tochter aus Elysium1, Wir betreten feuertrunken Himmlische, dein Heiligtum.5 Deine Zauber binden wieder, Was der Mode Schwert geteilt; Bettler werden Fürstenbrüder, Wo dein sanfter Flügel weilt. Chor Seid umschlungen, Millionen!10 Diesen Kuß der ganzen Welt! Brüder – überm Sternenzelt Muß ein lieber Vater wohnen.   

Wem der große Wurf gelungen, Eines Freundes Freund zu sein;15 Wer ein holdes Weib errungen, Mische seinen Jubel ein! Ja – wer auch nur eine Seele Sein nennt auf dem Erdenrund! Und wers nie gekonnt, der stehle20 Weinend sich aus diesem Bund! Chor Was den großen Ring bewohnet, Huldige der Sympathie! Zu den Sternen leitet sie, Wo der Unbekannte thronet. 25 Freude trinken alle Wesen An den Brüsten der Natur, Alle Guten, alle Bösen Folgen ihrer Rosenspur. Küsse gab sie uns und Reben,30 Einen Freund, geprüft im Tod. Wollust ward dem Wurm gegeben, Und der Cherub2 steht vor Gott. 

Chor Ihr stürzt nieder, Millionen? Ahndest du den Schöpfer, Welt?35 Such ihn überm Sternenzelt, Über Sternen muß er wohnen.  Freude heißt die starke Feder In der ewigen Natur. Freude, Freude treibt die Räder40 In der großen Weltenuhr. Blumen lockt sie aus den Keimen, Sonnen aus dem Firmament3, Sphären rollt sie in den Räumen, Die des Sehers Rohr nicht kennt. Chor45 Froh, wie seine Sonnen fliegen, Durch des Himmels prächtgen Plan, Laufet, Brüder, eure Bahn, Freudig wie ein Held zum Siegen.  Aus der Wahrheit Feuerspiegel.

Aus der Wahrheit Feuerspiegel50 Lächelt sie den Forscher an. Zu der Tugend steilem Hügel Leitet sie des Dulders Bahn. Auf des Glaubens Sonnenberge Sieht man ihre Fahnen wehn,55 Durch den Riß gesprengter Särge Sie im Chor der Engel stehn. Chor Duldet mutig, Millionen! Duldet für die beßre Welt! Droben überm Sternenzelt60 Wird ein großer Gott belohnen.  Göttern kann man nicht vergelten, Schön ists, ihnen gleich zu sein. Gram und Armut soll sich melden, Mit den Frohen sich erfreun.65 Groll und Rache sei vergessen, Unserm Todfeind sei verziehn, Keine Träne soll ihn pressen, Keine Reue nage ihn. Chor Unser Schuldbuch sei vernichtet!

Ausgesöhnt die ganze Welt! Brüder – überm Sternenzelt Richtet Gott, wie wir gerichtet.  Freude sprudelt in Pokalen, In der Traube goldnem Blut75 Trinken Sanftmut Kannibalen, Die Verzweiflung Heldenmut – – Brüder, fliegt von euren Sitzen, Wenn der volle Römer kreist, Laßt den Schaum zum Himmel sprützen:80 Dieses Glas dem guten Geist. Chor Den der Sterne Wirbel loben, Den des Seraphs4 Hymne preist, Dieses Glas dem guten Geist Überm Sternenzelt dort oben! 85 Festen Mut in schwerem Leiden, Hülfe, wo die Unschuld weint, Ewigkeit geschwornen Eiden, Wahrheit gegen Freund und Feind, Männerstolz vor Königsthronen –!

Brüder, gält es Gut und Blut, – Dem Verdienste seine Kronen, Untergang der Lügenbrut! Chor Schließt den heilgen Zirkel dichter, Schwört bei diesem goldnen Wein:95 Dem Gelübde treu zu sein, Schwört es bei dem Sternenrichter!  Rettung von Tyrannenketten, Großmut auch dem Bösewicht, Hoffnung auf den Sterbebetten,100 Gnade auf dem Hochgericht! Auch die Toten sollen leben! Brüder trinkt und stimmet ein, Allen Sündern soll vergeben, Und die Hölle nicht mehr sein. Chor105 Eine heitre Abschiedsstunde! Süßen Schlaf im Leichentuch! Brüder – einen sanften Spruch Aus des Totenrichters Munde!

2. Fassung (1808)Wie wir bereits erfahren haben, betrachtete Schiller seine Ode „An die Freude“ durchaus sehr kritisch. In einer posthum erschienen Werkausgabe, die 1808 erschien, findet sich eine Bearbeitung der Ode. Hierin ist die letzte Strophe vollständig gestrichen worden. Die erste Strophe sehen wir hierin leicht verändert: Freude, schöner Götterfunken, Tochter aus Elisium, Wir betreten feuertrunken, Himmlische, dein Heiligthum.5 Deine Zauber binden wieder, Was die Mode streng getheilt, Alle Menschen werden Brüder, Wo dein sanfter Flügel weilt. Elysium oder auch Elysion ist in der griech. Mythologie die Insel der Seligen. Auf die Insel gelangen alle, die von den Göttern geliebt wurden oder denen sie Unsterblichkeit schenkten.       Ein Cherub ist im Alten Testament ein Engel von hohem Rang, dargestellt als ein Mischwesen mit Menschengesicht und Tierleib. Bereits in der Geschichte von Adam und Eva finden Cherubim (= Mehrzahl) als Wächter des Paradieses Erwähnung.       Das Firmament, auch als Himmelszelt oder Himmelsgewölbe bekannt.       Ein Seraph ist ein Engel hohen Ranges, der den Thron Gottes umschwebt und Gott lobpreist (Mehrzahl = Seraphim).       

Entstehung der Ode »An die Freude«Dieser begeisterte Hymnus ist ohne Zweifel ein Ausfluss des Glücksgefühls, dass der Dichter dem mit Körner geschlossenen Geistes- und Freundesbund verdankte. Schiller siedelte am 17. April 1785 auf Einladung von Körner nach Leipzig über. Davor war Schiller ein finanziell angeschlagener Flüchtling. In Leipzig fand er Anregung und Belebung im Umgang mit vielen gebildeten und geistreichen Männern wie Oeser, Weiße, Hiller (dem Musikdirektor und Komponisten), Huber, Jünger (dem Theaterdichter), dem Schauspieler Reineke und anderen. Aber was Schiller wohl den stärksten Schwung gab, war die innige Freundschaft mit Körner. Schiller verlebte einige Monate des Sommers 1785 in Gohlis, damals ein Dorf und heute Stadtteil von Leipzig. In einigen der von dort an Körner geschriebenen Briefe atmet dieselbe Stimmung, die Schiller in seinem enthusiastischen Gesang „An die Freude“ eingegeben hatte. Die Konzeption der Ode ist gerade dieser Zeit zuweisen, wenn auch ihre völlige Ausführung dem Herbst angehört. „Eine dunkle Ahnung“, heißt es in diesem Brief vom 3. Juli, „ließ mich so viel, so viel von Euch erwarten, als ich meine Reise nach Leipzig beschloß; aber die Vorsehung hat mir mehr erfüllt, als sie mir zusagte, hat mir in Euren Armen eine Glückseligkeit bereitet, von der ich mir damals auch nicht einmal ein Bild machen konnte.“ Übrigens sagt auch Körner selbst in seinen „Nachrichten über Schillers Leben“, dass das Lied „An die Freude“ in Gohlis entstanden sei.

Am 13. September 1785 siedelt Schiller nach Dresden-Loschwitz über und wohnte dort im Weinberghaus Körners. Im November vollendete er die Ode „An die Freude“ und am 29. November desselben Jahres sendet er sie zum Druck für die Thalia an Göschen nach Leipzig. Da sich Schiller aber unzufrieden mit seinem Lied zeigte, arbeitete er es noch mehrere Male um. Sogar aus seinem Werke-Kanon hatte er das Werk für einige Zeit ausgeschlossen. Die letzte Bearbeitung Schillers wurde erst nach seinem Tod 1808 veröffentlicht. Hierin hatte der die erste Strophe in der Wortwahl verändert und die  letzte Strophe (9.) ganz gestrichen.

Eine volkstümliche Erzählung über die Entstehung der Ode »An die Freude« Ganz unverbürgt ist die folgende Erzählung von der Entstehung des Gedichtes. Sie zeigt aber, wie mächtig der Eindruck desselben gewesen sein muss, da der sagenbildende Trieb im Volk sich in der Regel am Großen und Wirkungsreichen betätigt: Auf einem Morgenspaziergang durch das Rosenthal an der Pleiße, so wird erzählt, sah Schiller einen halb entkleideten Jüngling in bildender Stellung am Flussufer stehen, der eben im Begriff stand, sich zu ertränken. Schiller redete ihn an und vernahm, dass es ein armer Studierender der Theologie war, der lange mit dem schrecklichsten Mangel gekämpft hatte und zuletzt in Verzweiflung geraten war. Der Dichter schenkte ihm seinen geringen Geldvorrat und ließ sich von ihm das Versprechen geben, wenigstens acht Tage lang die Ausführung des frevelhaften Entschlusses auszusetzen. Innerhalb dieser Zeit wohnte Schiller einer Hochzeitsfeier in einer wohlhabenden Leipziger Familie bei. Bei der Festfreude stand er auf, erbat sich für einen Augenblick Gehör, erzählte, was ihm auf dem Spaziergang zugestoßen sei, forderte mit herzlichen Worten die Anwesenden zu Beiträgen für den Unglücklichen auf und sammelte diese selbst im Kreis umhergehend in einen Teller. Sie fielen so reichlich aus, dass der arme Studierende damit sein Leben bis zu einer Anstellung fristen konnte. Im frischen Bewusstsein dieser Tat nun, heißt es, sang Schiller seinen Hymnus „An die Freude“.

Країни євросоюзу і мешканці Land Sprache Einwohner Einwohnerindie Schweiz deutsch der Schweizer die Schweizerin. Deutschland deutsch der Deutsche die Deutsche. Frankreich franzosisch der Franzose die Franzose. Italien italienisch der Italiener die Italienerin. Belgien belgisch der Belgier die Belgierin. Bulgarien bulgarisch der Bulgare die Bulgarin. Ungarn ungarisch der Ungare die Ungarin. Griechenland griechisch der Grieche die Griechin

Die Fragen zur „Ode an die Freude“Beantwortet bitte meine Fragen!Welche Eigenschaften und Charakterzüge oder Emotionen der Menschen lobt (preist) der Dichter in seinem Werk? Nennt diese Charakterzüge. Welche Emotion ist besonders beachtet ?Was nennt der Dichter ‚Tochter aus Elyseum“?Alle Menschen werden…(Freunde,Feinde,Bruder,Schwestern..)?Mit wem vergleicht der Dichter „der Bund der Menschen“?Was sollen die Menschen machen,um freudig zu sein? Nennt die zitate aus Gedicht. Was gefallt dir oder gefallt nicht besonders in diesem Gedicht?

Die Schlüsselwörter. Ключові слова оди. Die Freude (-n)-радість schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium - гарна іскра божа, дочка із Елісіум Der Gotterfunken-божа іскра Freude, schöner Götterfunken-радість, гарна іскра божа Das Heiligthum-святість Wir betreten feuertrunken, himmlische, dein Heiligthum!- твоя небесна святість!der Flugel-крило wo dein sanfter Flügel weilt-де знаходиться твоє мяке крилоder Jubel-крик радості mische seinen Jubel ein-добавити його крик радостіdie Seele-душа Ja, wer auch nur eine Seele Sein nennt auf dem Erdenrund!-Так, хто також лише душу називає буттям на землі!der Bund-спілка,союз weinend aus diesem Bund- плачучи з цієї спілкиder Ring-колоder Cherub-херувим,ангел Und der Cherub steht vor Gott- І ангел стоїть перед Бо- гомder Schopfer-творець Ahnest du den Schöpfer,Welt- Чи ти поважаєш творця світ  

Die Schlüsselwörterprächtig- величний, пишний durch des Himmels prächtigen Plan- через небесний величний план. Die Fahne – прапор Sieht man ihre Fahnen wehn-Бачать як розвіваються від вітру їхні прапори. Der Glaube- віра Auf des Glaubens Sonnenberge-на сонячних горах віри. Der Heldenmut- героїзм Die Verzweiflung Heldenmut-сумнів у героїзміDer Geist-дух Dieses Glas dem guten Geist-склянка хорошого духу. Die Hoffnung- надія Hoffnung auf dem Sterbebetten-надія на смертному одрі

Die Wortpaare suchen{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Freude……schoner Gotterfunken!Tochter……aus Elyseum. Bettler……werden Furstenbruder!Mische…ein…seinen Jubel. Freude……trinken alle Wesen!An den Brusten……der Natur. Freude……heisst die starke Feder. Freude……treibt die Rader!Freudig……wie ein Held zum Siegen!Freude……sprudelt in Pokalen!Wahrheit gegen……Freund und Feind. Findet passende Worter! Sucht die Wortpaare!

Der Lückentext. An die Freude: Friedrich Schiller. Freude, schöner Götterfunken,Tochter aus Elysium,Wir  feuertrunken, (enter)Himmlische, dein Heiligthum. Deine Zauber   wieder, (bind, unite)Was die Mode streng getheilt;Alle Menschen   Brüder, (become)Wo dein sanfter Flügel   . (lingers)(Chor.)   umschlungen, Millionen! (be)Diesen Kuß der ganzen Welt!Brüder - überm Sternenzelt  ein lieber Vater   . (must dwell)Wem der große Wurf   , (succeeded)Eines Freundes Freund zu sein,Wer ein holdes Weib   , (won, gained, earned)  seinen Jubel ein! (mix)Ja - wer auch nur eine Seele. Sein   auf dem Erdenrund! (calls, names)Und wer's nie   , der   (could) (creep, steal)Weinend sich aus diesem Bund.

Der Lückentext. Freude   alle Wesen (drink)An den Brüsten der Natur;Alle Guten, alle Bösen  ihrer Rosenspur. (follow)Küsse   sie uns und Reben, (gave)Einen Freund,   im Tod; (proven)Wollust ward dem Wurm   , (given)Und der Cherub   vor Gott. (stands)Ihr   nieder, Millionen? (plunge, fall)  du den Schöpfer, Welt? (perceive, feel)  ihn überm Sternenzelt! (look for, seek)Über Sternen muß er wohnen.. . . . . . . . Froh, wie seine Sonnen   (fly)Durch des Himmel prächt'gen Plan,  , Brüder, eure Bahn, (go, wander)Freudig, wie ein Held zu Siegen.

Die Zitate nennen. Nennt die Zitate aus dem Gedicht!1. In welcher Strophe geht es um die Freude!2. In welcher Strophe geht es um die Freundschaft und die Brüderschaft der Menschen?3. In welcher Strophe geht es um Gott und Engel? Wie nennt man ihn.4. In welcher Strophe geht es um Himmel, Sonne, Sterne?5. In welchen Strophen geht es um solche Emotionen wie: Weinen,Jubel,Küsse,Heldentum?  

Eine interessante Geschichte über Beethoven{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}    Fokus Lesen Beethoven. Was passt? Wählen Sie aus. Ludwig van Beethoven betrat ein Wiener Gasthaus, in dem er schon oft zu Mittag gegessen hatte. Er nahm an einem freien Tisch Platz und rief nach der Kellnerin. Nachdem er eine Weile gewartet hatte , zog er sein Notenpapier aus der Tasche und  begann eine Melodie aufzuschreiben, die ihm gerade eingefallen war. Schließlich kam  die Kellnerin. Als sie jedoch sah , dass der Gast ganz mit dem Komponieren  beschäftigt  war, wollte sie ihn nicht stören und entfernte  sich wieder. Beethoven schrieb und schrieb. Die Bedienung  schaute immer wieder zu ihm hinüber, doch er  schrieb weder etwas zu sehen noch zu hören. Nachdem schließlich mehr als eine Stunde vergangen war, sah Beethoven zufrieden von seinen Noten auf und rief : „Ich möchte zahlen. Die Rechnung, bitte.“