Презентація "Всеукраїнський день краєзнавства"

Всеукраїнський день краєзнавства. Щороку, 28 травня українські краєзнавці відзначають своє професійне свято, а саме Всеукраїнський день краєзнавства. Мета цього свята – зробити доступною до широких мас історію, культуру та звичаї нашого народу. В цей день кожен з нас має зрозуміти, наскільки важливими є пізнання про свою батьківщину, рідний край, домівку. Історики та краєзнавці з різних куточків нашої країни мають можливість налагодити зв’язки та покращити співпрацю з органами влади, культурними та навчальними закладами.

Ініціаторами встановлення Всеукраїнського дня краєзнавства стали представники НСКУ (Національної спілки краєзнавців України). Офіційно дату було впроваджено на 4-му з’їзді цієї організації, який відбувся взимку 2017 року. До вибору дати святкування підійшли з особливою ретельністю, тому вона чудово відповідає події. Адже саме 28 травня 1925 року відбулася Перша краєзнавча конференція всеукраїнського масштабу. Подія проходила у Харкові та закінчилася формуванням Комітету краєзнавства України. Ця дата стала знаковою для впровадження інституту українського краєзнавчого руху, було створено Національну спілку краєзнавців України.

Початок 19 століття ознаменувався на теренах нашої держави початком краєзнавства як окремої дисципліни. Так, протягом перших десятиліть у великих містах України, а саме у Харкові, Одесі, Полтаві тощо, починають функціонувати просвітницько-етнографічні центри. А у лавах Харківського університету починають проводитися дослідження в сфері народознавства. Праці дослідників публікуються в університетських періодичних виданнях. Викладацький склад разом зі своїми студентами активно працює над вивченням та систематизацією матеріальних пам’яток культури, зібраним у місцевих жителів.

У 30 роки 19 століття краєзнавчі дослідження зазнають розвитку і на західних землях України. Так, Духовна семінарія міста Львова стала осередком функціонування «Руської трійці». Це товариство однодумців активно вивчало історичні краєзнавчі надбання. Руська трійця видає народознавчі збірки, серед яких «Син Русі». А першим україномовним рукописом організації стало видання «Русалка Дністровая». Практичними дослідженнями на Львівщині займалися Яків Головацький, Іван Вагилевич та інші видатні історики та краєзнавці. Вони пішки подорожували по містах теперішньої Львівської області, щоб зібрати важливі історичні документи, етнографічні та фольклорні матеріали, поспілкуватися з представниками народу. Також під час таких подорожей проводилися важливі археологічні дослідження.

Період з 1920 по 1940 рр. вважається «золотим» у розвитку краєзнавчих установ. У ці ж роки Краєзнавство розвивається як наука. Водночас проводиться велика робота серед народу з метою пробудження національної свідомості. Також видавалися методичні праці та шкільні підручники. Відомими краєзнавцями того часу вважаються М. Грушевський, Д. Багалій, С. Рудницький та ін. Одним із напрямків краєзнавства стає охорона природи, адже ще тоді історичні та природні пам’ятки перебували в одному правовому полі. Саме в радянський період з’являється так зване історичне краєзнавство, яке розглядається окремо від загального. Воно відрізняється окремими археологічними та документальними дослідженнями.

Краєзнавчі науки продовжують розвиватися та знайомити нас з розмаїттям, особливостями, традиціями та звичаями нашого краю. Це не просто наукова дисципліна, а надбання кожного з нас. Саме достеменні та глибокі знання про рідну землю виховують любов, відданість та вірність до неї. Чим більше ми дізнаємося про звичаї наших прадідів, чим глибше ми заглиблюємося в особливості землі, на якій мешкали наші предки, тим більше прив’язуємося до неї. І не просто прив’язуємося, а стаємо невіддільною часткою. https://wordwall.net/uk/resource/29136762