Презентація "Як досліджують погоду з космосу"

Як досліджують погоду з космосу

Зміст4 Чим досліджують погоду з космосу1 Метеосупутники2 Метеорологічні кулі-зонди3 Висновок5 Метеорологічні радіолокатори

Чим досліджують погоду з космосу. Американський метеорологічний супутник «GOES-8»

Метеосупутники. Метеорологíчний супýтник — штучний супутник Землі, в програму роботи якого входить фотографування хмарності і інші спостереження за станом нижнього шару атмосфери. Метеорологічний супутник створюють для отримання з космосу метеорологічних даних про Землю, які використовуються для прогнозу погоди. Супутники цього типу несуть на борту прилади, за допомогою яких спостерігають зокрема за температурою поверхні Землі і хмарним, сніговим і льодовим покривом. Методи отримання метеоінформації і способи її обробки за допомогою метеосупутників вивчає супутникова метеорологія.

Метеорологічні кулі-зонди. Найпростіший тип метеорологічної повітряної кулі – куля-пілот – це невелика гумова куля, наповнена воднем або гелієм. Шляхом оптичних спостережень за змінами азимута і висотою польоту кулі і припускаючи, що швидкість його підйому постійна, можна розрахувати швидкість і напрямок вітру як функцію висоти над земною поверхнею. Для нічних спостережень до кулі прикріплюється невеликий ліхтар, що працює на батарейках. Метеорологічний радіозонд – це гумова куля, що несе радіопередавач, терморезисторний термометр, барометр-анероїд і електролітичний гігрометр. Радіозонд піднімається зі швидкістю ок. 300 м/хв до висоти ок. 30 км. В міру підйому дані вимірів постійно передаються на станцію запуску. Спрямована приймаюча антена на Землі простежує азимут і висоту радіозонда, по яких розраховуються швидкість і напрямок вітру на різних висотах.

Метеорологічні радіолокатори Сигнал, що посилається радіолокатором, відбиває дощем, снігом або температурною інверсією, і цей відбитий сигнал надходить на приймаючий пристрій. Хмари звичайно не видні на екрані радіолокатора, тому що утворюючі їхні крапельки занадто малі, щоб ефективно відбивати радіосигнал. До середини 1990-х років Національна метеорологічна служба США була переоснащена радіолокаторами з ефектом Доплера. В установках такого типу для виміру швидкості наближення часток, що відбивають, до радіолокатора або видалення від нього використовується принцип т.зв. доплеровского зсуву. Тому ці радіолокатори можуть застосовуватися для виміру швидкості вітру. Особливо вони корисні для виявлення смерчів, оскільки вітер по одну сторону смерчу швидко несеться назустріч радіолокаторові, а по іншу – стрімко від нього віддаляється. Сучасні радіолокатори можуть виявляти метеорологічні об'єкти на відстані до 225 км.

Висновки. Отже, прогноз погоди – одна з найважливіших напрямків метеорології. Її досліджують, як з землі, так і з космосу. Для дослідження з космосу використовують: супутники, радіолокатори та кулі-зонди. Але крім науки, люди користуються народними прикметами. Це мудрості, які були складені на основі довгих спостережень. Крім того кожен вид опадів має свої позначення – метеорологічні знаки.)