Презентація з дисципліни «Політична економія» для студентів ІІ курсу на тему: «Споживач в економіці: його поведінка та особливості вибору»

Політична економія Тема 3 Споживач в економіці: його поведінка та особливості вибору

3.1. Споживач як основний суб’єкт сучасної економіки3.2. Зміст, класифікація, розвиток і обмеженість потреб3.3. Споживчі блага як засіб задоволення потреб та їх структура3.4. Корисність блага. Закон спадної граничної корисності. Кардиналістська теорія поведінки споживача3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»План:

Споживачі – це ті, хто купує і використовує товари, замовляє послуги для особистих побутових потреб, не пов'язаних з отриманням прибутку 3.1. Споживач як основний суб’єкт сучасної економіки

Корисність – це здатність благ задовольнити одну або декілька потреб Мета споживача – максимізація рівня задоволеності від споживання благ за умов обмеженого бюджету 3.1. Споживач як основний суб’єкт сучасної економіки

Споживчий вибір. Ціни на товари. Споживчі переваги. Доходи споживача3.1. Споживач як основний суб’єкт сучасної економіки Фактори, що впливають на вибір споживача:

3.2. Зміст, класифікація, розвиток і безмежність потреб. Потреба – це необхідність у певних речах, бажання володіти ними, відчуття нестачі чогось важливого. Потреба – це необхідність для людини таких умов, що забезпечують її існування і самозабезпечення, відчуття нестачі чогось важливого

3.2. Зміст, класифікація, розвиток і безмежність потреб. Класифікація потреб. За суб'єктами: Індивідуальні Колективні Суспільні(домогосподарств) (підприємств) (держави)За черговістю задоволення: Першочергові Не першочерговіЗа об'єктами: Матеріальні Духовні Соціальні

Класифікація потреб. За сферами діяльності: Праці Спілкування Рекреації3.2. Зміст, класифікація, розвиток і безмежність потреб. За участю у відтворювальному процесі: Виробничі НевиробничіЗа можливістю задоволення: Насичені (вгамовні) Ненасичені (невгамовні)

3.2. Зміст, класифікація, розвиток і безмежність потреб. Закон зростання потреб. У структурі потреб відбуваються такі зміни:перехід від домінування економічних потреб до домінування соціальнихвід задоволення елементарних потреб – до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництвавід речової структури споживання – до переважання в ній послуг, в тому числі й послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості

3.3. Споживчі блага як засіб задоволення потреб та їх структура. Споживчі блага — вид економічного блага, здатність товару або послуги задовольняти потребу Економічні блага — це блага, що є об'єктом чи результатом економічної діяльності, а отже, що існують в обмеженій кількості порівняно з потребами, які вони задовольняють

3.3. Споживчі блага як засіб задоволення потреб та їх структура. В повсякденному житті блага найчастіше класифікують на товари і послуги: Товари Послуги Особистого споживання Особисті Виробничого призначення Комерційного призначення

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – «ютиля» (від англ. utility – корисність). Споживач вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Сукупна корисність (ТU) – загальна величина задоволення, яку отримує споживач від всіх спожитих благ Гранична корисність (MU) – додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага3.4. Корисність блага. Закон спадної граничної корисності. Кардиналістська теорія поведінки споживача

Сукупна та гранична корисність пов’язані між собою законом спадної корисності блага: із збільшенням споживання певної кількості блага за умов незмінного споживання інших благ, сукупна корисність повільно зростає, а гранична корисність зменшується і може приймати від’ємне значення. Рис.1. Графіки граничної (зверху) та сукупної (знизу) корисності3.4. Корисність блага. Закон спадної граничної корисності. Кардиналістська теорія поведінки споживача

3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»Ординалістська модель поведінки споживача Може визначити, якому набору благ споживач віддає превагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Певне спрощення вибору споживача зводиться до вибору набору двох благ, кількість яких відкладено по осях системи координат Х та У. Лінії з’єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ, називають кривими байдужості. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Рис.2 Криві байдужості

Ціни на блага та рівень споживчого бюджету враховуються за допомогою бюджетної лінії Її рівняння має вигляд: В = Рx∙Х + Рy∙У Кожна точка бюджетної лінії означає для споживача набір благ, що обходиться йому в однакову суму грошей за незмінних цін. Чим далі бюджетна лінія розміщена від початку координат, тим більші бюджетні можливості вона ілюструє Y B/Py 0 B/Px XРис.3 Бюджетна лінія3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»

Рівновага споживача — це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів — у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший. Оптимальне рішення досягається у точці, де найвища з можливих кривих байдужості дотична до бюджетної лінії, що означає найбільш високий з можливих рівнів добробуту. Рис.4 Рівновага споживачат. Е – рівновага (оптимум споживача)т. А, В – при повністю використаному бюджеті маємо не оптимальний варіант задоволення потреб (споживач не отримав бажаний варіант співвідношення благ X, Y)т. Д – у споживача не вистачить бюджету для задоволення потребт. Z – бюджет повністю не використано, бажання задоволені частково 3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»

Комплементарні товари. Взаємно доповнюючі, ті які використовуються разом, попит на них змінюється в одному напрямку Товари – субститути. Взаємно замінні, один товар при певних умовах може використовуватися замість іншого, попит на них змінюється в протилежних напрямках 3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»

Крива «ціна-споживання» показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки F1 F2, F3) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту (Товар зі змінною ціною відкладаємо на вісі ОХ, з незмінною ціною – на вісі OY) Y Y 0 F1 F2 F3 X 0 F1 F2 F3 X Комплементарні товари Товари – субститути Рис.5 «Ціна-споживання»3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»

Крива «дохід-споживання» демонструє припущення, що змінюється лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Таку зміну може викликати не тільки зміна доходу, а й одночасна зміна цін (зниження ціни = зростання доходу, підвищення ціни = зменшення доходу) на товари X та Y Y 0 XРис.6 «Дохід-споживання»3.5. Ординалістська теорія поведінки споживача. Графіки «ціна-споживання», «бюджет-споживання»

Дякую за увагу!