Презентація з всесвітньої історії для 8 класу на тему: "Перша навколосвітня подорож"

Перша Навколосвітня Подорож

Основна Інформація. Перше навколосвітнє плавання — іспанська морська експедиція під керівництвом Фернана Магеллана та — після його смерті — Хуана Себастьяна Елькано, почалася 20 вересня 1519 року і завершилася 6 вересня 1522 року. Експедиція була укомплектована великою командою (за різними оцінками 265—280 чоловік) на 5 кораблях. У результаті заколотів, найтяжчого перетину Тихого океану і сутичок з населенням Філіппін і Островів прянощів команда сильно скоротилася. Тільки одному судну — «Вікторії» — вдалося повернутися в Іспанію, маючи 18 осіб на борту. Ще 18 осіб, які потрапили в полон до португальців, повернулися в Іспанію пізніше. Експедиція також виявилася досить успішною в комерційному відношенні, і принесла організаторам великий прибуток.

ЗадумІдея експедиції багато в чому була повторенням ідеї Колумба: досягти Сходу, тримаючи курс на Захід. Колонізація Америки ще не встигла принести істотних прибутків на відміну від колоній португальців в Індії, і іспанцям хотілося самим плавати до островів Прянощів і отримувати вигоду. На той час стало ясно, що Америка — це не Азія, але передбачалося, що Азія лежить порівняно недалеко від Нового Світу. В 1513 році Васко Нуньєс де Бальбоа, пройшовши Панамський перешийок, побачив Тихий океан, названий їм Південним морем. З тих пір протоку в нове море шукало кілька експедицій. У ті ж роки португальські капітани Жуан де Лішбоа і Іштебан Фроїш дійшли приблизно до 35 ° пд.ш. і відкрили Ла-Плату. Вони не могли його серйозно досліджувати і прийняли величезний затоплений естуарій Ла-Плату за протоку. Підпис Фернана Магеллана

Підготовка. У спорядженні експедиції велику роль зіграли європейські купці, які не мали можливості взяти участь в прибутковій торгівлі з Ост-Індією через монополію португальців. Хуана де Аранда, якому за договором з Магелланом покладалася восьма частина прибутку, відтісняють від годівниці, оголосивши, що ця угода «не відповідає інтересам нації». За договором з королем від 22 березня 1518 року Магеллан і Фалейру отримували одну п'яту частину чистих доходів від плавання, права намісництва на відкритих землях, двадцяту частину прибутку, одержуваної від нових земель, і право на два острови, якщо буде відкрито більше шести островів. Португальці намагалися протидіяти організації експедиції, але на пряме вбивство не наважилися. Вони намагалися очорнити Магеллана в очах іспанців і змусити їх відмовитися від плавання. У той же час факт, що експедицією буде командувати португалець, викликав невдоволення багатьох іспанців. У жовтні 1518 року відбулася сутичка між учасниками експедиції і натовпом севільців. Коли Магеллан підняв на кораблях свій штандарт, іспанці прийняли його за португальський і зажадали зняти. На щастя для Магеллана, конфлікт вдалося погасити без особливих жертв[6]. Щоб приглушити протиріччя, Магеллану було наказано обмежити число португальців в експедиції п'ятьма учасниками, проте через нестачу моряків в ній виявилося близько 40 португальців.{073 A0 DAA-6 AF3-43 AB-8588-CEC1 D06 C72 B9}Корабель. Тоннаж. Капітан. Тринідад110 (266)Фернан де Магеллан. Сан-Антоніо120 (290)Хуан де Картахена. Консепсьйон90 (218)Гаспар де Кассада. Вікторія85 (206)Луїс де Мендоса. Сантьяго75 (182)Жуан Серран

Експедиція, частина 110 серпня 1519 року під командою Магеллана з Севільї вирушила експедиція в складі п'яти кораблів. Флот вирушив річкою Гвадалквівір до міста Санлукар-де-Баррамеда, де він перебував ще протягом п'яти тижнів. Іспанська влада побоювалася португальського адмірала і мало що бракувало, щоб подорож була скасована, але 20 вересня Магеллан нарешті вирушив у плавання із 270 членами екіпажу, щоб досягти Молукських островів західним шляхом. Дізнавшись про відплиття Магеллана, португальський король Мануель I надіслав військово-морський загін для його переслідування, але Магеллан вислизає від переслідування португальців. Після короткої зупинки на Канарських островах прибуває у Кабо-Верде, звідки бере курс на мис Святого Августина у Південній Америці. 20 листопада експедиція перетинає екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразилії. Бразилія на той час була португальською територією. Магеллан взяв на себе відповідальність і 13 грудня став на якір поблизу сучасного Ріо-де-Жанейро, де стояла гарна погода і тубільці були дружньо налаштовані. Флот поповнив запаси, але через несприятливі стосунки це було зроблено із запізненням. Далі вони рухались вздовж узбережжя Південної Америки із зупинкою у гирлі Ріо-де-ла-Плата. Під час тривалих пошуків біля берегів Аргентини проходу до моря на інший бік континенту несподівано для експедиції настала зима.“Вікторія”

Експедиція, частина 2 Магеллан вирішив перезимувати в Патагонії. Екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан. Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п'яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.24 серпня продовжили плавання, і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллана, що сталося. На 52 градусі південної широти 21 жовтня флот досяг мису Вірхенес, і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Протока Всіх Святих, бо флот зайшов у неї на День Всіх Святих, 1 листопада. Згодом цю протоку стали називати Магелланова протока. Вона сполучає Атлантичний і Тихий океани, перетинаючи південну частину Південної Америки. Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Ештевана Гомеша, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Спокійне море через їхню спокійну поведінку протягом першого етапу подорожі. Магелланова протока

Загибель Магеллана. Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 року експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції. Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521 під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів. Раджа острова Себу, що уже склав присягу на вірність королю Іспанії, скористався з того і заманив іспанців на урочистий обід, де влаштував різню та убив декілька десятків мореплавців. Кораблям довелось терміново відплисти. Брак досвідченого керівника дався взнаки. Вже поблизу мети подорожі флотилія витратила декілька місяців, щоб досягти Молуккських островів. Смерть Магеллана, малюнок 1860 р.

Розділення експедиції. Повернення. На Молуккських островах закупили прянощі, й експедиція готувалась до зворотного маршруту. На островах іспанці дізналися, що португальський король оголосив Магеллана дезертиром, а його кораблі підлягали арешту. Під час плавання судна зносилися і обдерлися. «Консепсьйон» ще раніше був залишений командою і спалений. Залишалося тільки два кораблі. «Тринідад» було відремонтовано і судно вирушило на схід до іспанських володінь у Панамі, а «Вікторія» — на захід в обхід Африки. «Тринідад» потрапив у смугу зустрічних вітрів і змушений був повернутися до Молуккських островів, де був захоплений в полон португальцями. Більшість його екіпажу загинула на каторзі в Індії. «Вікторія» під командуванням Хуана Себастьяна Елькано продовжила маршрут. Екіпаж був поповнений незначним числом острів'ян-малайців (майже всі вони загинули в дорозі). На кораблі незабаром стало бракувати провізії і частина екіпажу стала вимагати від капітана взяти курс на приналежний португальській короні Мозамбік та здатися до рук португальців. Проте більшість моряків і сам капітан Елькано вирішили будь-що спробувати допливти до Іспанії.«Вікторія» з труднощами обігнула мис Доброї Надії і потім два місяці без зупинок йшла на північний захід уздовж африканського узбережжя.9 липня 1522 року зношений корабель з виснаженим екіпажем підійшов до островів Зеленого мису, що перебували у португальському володінні. Не зробити тут зупинки було неможливо через крайню нестачу питної води і харчів. Хитрощами вдалось частково поповнити запаси харчів у португальців. Але, щоб уникнути арешту, команда змушена була вирушити далі, залишивши в полоні на березі тринадцятьох моряків.6 вересня «Вікторія» під командуванням Елькано дісталася до Іспанії, ставши єдиним кораблем флотилії Магеллана, що переможно повернувся до Севільї. На кораблі було вісімнадцять мандрівників.

Підсумки експедиціїЕлькано отримав від короля Карла V шляхетність та платню у 500 дукатів на рік. Король зажадав, щоб його свояк Жоао III звільнив з португальського арешту на Островах Зеленого мису решту 13 членів екіпажу. Заступник Елькано — Мігель де Родас — отримав від короля зарплату 50.000 мараведі на рік (подвійна зарплатня офіцера на той час), а три роки потому він скаржився, що нічого на руки так і не отримав. Основний інвестор експедиції Магеллана — Крістобаль-де-Аро, незважаючи на загибель людей і суден, став багатою людиною. Привезено приблизно 1925—1926 тонн гвоздики, яку було продано за приголомшливу ціну 7888634 мараведі, що відповідає 947 тисячам сьогоднішніх доларів США[9]. Пізніше, в 1525 році, ще четверо з 55 членів команди корабля «Тринідад» були доставлені до Іспанії. Також були викуплені з португальського полону ті члени команди «Вікторії», які були схоплені португальцями під час вимушеної стоянки на островах Зеленого Мису. Продаж вантажу, привезеного «Вікторією», не тільки покрив усі витрати на експедицію, але й, незважаючи на загибель 4 кораблів з 5, дав значний прибуток. Що стосується приналежності Молуккських островів, то португальський король повірив у їхню приналежність Іспанії і відкупив їх за величезну суму в 350 тисяч золотих дукатів. У 1523 був виданий звіт імператорського секретаря Максиміліана Трансільвана про подорож, а потім були опубліковані і детальні спогади одного з учасників експедиції — венеціанця Антоніо Пігафетта. Отже, іспанці здійснили перше в історії навколосвітнє плавання, відкрили західний шлях до Азії і Островів Прянощів. Це перше в історії навколосвітнє плавання довело правильність гіпотези про кулястість Землі і неподільність океанів, що омивають сушу.