Хордові – справжні багатоклітинні двобічносиметричні целомічні тварини, які упродовж усього життя або на ранніх стадіях мають хорду, нервову трубку й зябра Синій кит (вага до 150 т)найбільша тварина. Сокіл – сапсан (швидкість до 320 км/год)найшвидша літаюча тварина. Гепард (швидкість 110 км/год)найшвидша бігаюча тварина. Жирафа (висота до 5,5 м)найвища тварина
Хордові — це вищий тип тваринного царства, який об'єднує більше 41 тисяч сучасних видів тварин. В Україні – майже 750 видів. Ці тварини дуже різноманітні за зовнішнім виглядом, способом життя та умовами проживання. Хордові живуть на поверхні суші, у товщі ґрунту, у воді, та літають у повітрі.
Ознаки, які дістались хордовим від безхребетних. Багатоклітинність (складаються з клітин, які об’єднуються в тканини, органи). Вториннопорожнинність (наявний целом, який втратив опорну функцію, але зберіг захисне значення, зменшуючи небезпеку пошкодження внутрішніх органів). Двобічносиметричність (тіло хордових можна поділити серединною площиною на дві половини). Тришаровість ( під час ембріогенезу в них закладаються : екто-, ендо- і мезодерма).
Ознаки, які дістались хордовим від хребетних Наявність хорди. Хорда утворюється у всіх хордових на ранніх стадіях розвитку їх зародків (у нижчих хордових вона зберігається усе життя, у вищих — є лише у зародків, у дорослих замінюється хребтом). Нервова система трубчастого типу. Нервова система має вигляд трубки, що міститься на спинний стороні — над хордою (утворюється з шару ектодерми). У вищих хордових передній відділ нервової трубки розростається і утворює головний мозок. Травна трубка під хордою. Основними відділами є передня, середня ізадня кишка. Наявність зябрових щілин. У всіх хордових тварин у зародковому розвитку є зяброві щілини — парні поперечні отвори, які пронизують передній відділ травної трубки. Серце – у черевній частині тіла, під хордою і травною трубкою. У ланцетника серця нема, його заміняє скоротлива черевна аорта. Увсіх інших серцемає 2-4 камери.
Підтип Личинко-хордові (Покривники)Включає близько 1500 видів морських хордових тварин. Цей тип об'єднує класи Апендикулярії, Асцидії та Сальпи. У покривників основні ознаки типу Хордові чітко виражені лише у личинковому віці. На початковому етапі життя покривники є вільноплаваючими личинками, які рухаються за допомогою хвоста. Личинки покривників мають складну будову, подібну з будовою ланцетника. У міру того як личинка перетворюється на дорослу особину, її будова спрощується. У дорослому віці у більшості з них немає хорди і нервової трубки. Тіло дорослого покривника міститься у драглистій оболонці-туніці, і нагадує мішок з двома воронками, через які входить і виходить вода. З водою тварина отримує кисень для дихання і їжу — органічні частинки. Покривники — гермафродити. Багато видів розмножуються брунькуванням, утворюючи колонії.
Підтип Головохордові (Безчерепні) Представлений невеликою групою морських хордових і включає один клас — Ланцетники, до якого належать близько 30 видів дрібних тварин. Назва «безчерепні» говорить про те, що представники цього підтипу не мають черепа і головного мозку. Будова безчерепних є досить примітивною:хорда протягом усього життя служить їм внутрішнім скелетом;функції центральної нервової системи виконує нервова трубка.
Ланцетник. Зовні ланцетник схожий на невелику рибку довжиною 4 — 8 см і за формою нагадує хірургічний інструмент — ланцет (звідси і назва тварини). Вперше ланцетники були виявлені у Чорному морі і описані вченим Петром Палласом у 1774 р. Тіло ланцетика є стислим із боків. Черепа немає, головний мозок — не сформований. Є один непарний плавець — спинний, який плавно переходить у хвостовий. З боків тіла містяться м'язи, які розділені перегородками на 50 — 80 сегментів.
Ланцетник. Протягом усього життя у ланцетника зберігається хорда (вона виконує роль внутрішнього скелета). По обидва боки від хорди у вигляді двох стрічок розташовуються м'язи, завдяки їх роботі ланцетник плаває і заривається у грунт. Нервова система. Над хордою розташована нервова трубка (від неї до внутрішніх органів і поверхні тіла відходять численні нерви). Органи чуття. Органами чуття є світлочутливі вічки Гессе (ланцетник відрізняє світло від темряви). У тонкій шкірі є дотикові клітини. На голові є нюхальна ямка, яка сприймає хімічні подразники. У ланцетика немає органів слуху і рівноваги, тому, коли він плаває, постійно перекидається то на бік, то догори черевом.
Ланцетник. Травна система. Під хордою міститься травна система. На передньому кінці тіла знизу є ротовий отвір, через який дрібні організми, які є їжею ланцетника, зі струмом води потрапляють у широку глотку. Глотка має безліч отворів — зябрових щілин, через які видаляється вода. Харчові частинки спрямовуються у кишечник, де їжа перетравлюється. Неперетравлені рештки видаляються назовні через анальний отвір. Органи дихання. Органи дихання — зябра. Газообмін у ланцетника відбувається водночас із живленням — у міжзябрових перегородках. Через тонкі стінки капілярів у кров надходить кисень, а з крові виділяється вуглекислий газ. Частково газообмін можливий і через покрив тіла.
Ланцетник. Органи виділення. Органи виділення ланцетника метанефридії. Ці трубочки містяться вздовж боків глотки (90 пар) і відкриваються одним кінцем у порожнину тіла, іншим — у навколозяброву порожнину. Розмноження. Усі ланцетники — роздільностатеві тварини. Статеві органи: у самок — яєчники, у самців — сім'янники. Запліднення — зовнішнє. Самець і самка викидають статеві клітини у воду — там і відбувається запліднення. Із запліднених ікринок розвиваються личинки, які спочатку, протягом 3 місяців, плавають у товщі води, а потім опускаються на дно, де і перетворюються на дорослих ланцетників. Ці тварини розмножуються лише один раз протягом життя через розрививи стінок статевих залоз, які не відновлюються
Підтип Черепні, або ХребетніДо цього підтипу належать Класи: Круглороті, Хрящові і Кісткові риби, Земноводні, Плазуни, Птахи і Ссавці. За будовою і способом життя Хребетні є на вищому рівні організації, ніж Безчерепні і Покривники. На відміну від малорухомих безчерепних, які пасивно харчуються, предки хребетних перейшли до активного пошуку їжі і пов'язаному з цим пересуванню. Це призвело до розвитку потужного внутрішнього скелета і мускулатури, вдосконалення процесів дихання, харчування, кровообігу, виділення, органів чуття і центральної нервової системи. Осьовим скелетом більшості хребетних служить хребетний стовп (звідси назва підтипу), який виконує опорну функцію і є своєрідним футляром для спинного мозку, тим самим захищаючи його.