Презентація "Збирання та зберігання врожаю"

Збирання та зберігання врожаю. Мокрокалигірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області Народознавство7 клас. Дідук Л. Т., вчитель –методист, вищої кваліфікаційної категорії

Сьогодні на уроціДізнаємося:про систему робіт збирання врожаю;про традиційні послідовні етапи жнив;про традиції, звичаї та вірування хліборобів;Познайомимося:* з поетичними творами та творами живопису.

Збирання врожаю — сукупність робіт на завершальній стадії землеробства. Включає збір врожаю, доставку його до місця післязбиральної обробки, саму післязбиральну обробку, доставку врожаю в місця зберігання або продажу. Сучасне збирання врожаю характеризується великим ступенем механізації.

В минулому період жнив, як правило, розпочинався у липні, коли на більшості території України достигали зернові культури. Жнива традиційно включали ряд послідовних етапів: «зажин», «жниво», «дожинки», або «обжинки», яким відповідали певні ритуально-магічні дії.

Перед тим як розпочати збір урожаю жита чи пшениці, селяни у чистому одязі виходили на поле, дякували Богу, що дочекалися цього великого свята, й просили: «Господи-Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько». Хліборобські звичаї та традиції

Першим зажинав хто-небудь з господарів поля або «легка на руку» весела, моторна жінка. В деяких місцевостях збирання хліба намагалися розпочати в так звані «легкі дні», тобто дні тижня з жіночими назвами — у середу, п’ятницю, суботу. Перший зжатий сніп, який в українців називався «воєводою» або «зажином», урочисто приносили додому і встановлювали на покуті, де він знаходився до кінця жнив. Церемонії з цим снопом нерідко супроводжувалися піснями, в яких висловлювалися побажання веселої праці, здоров’я женцям та багатства господарю.

Прикрашений червоною стрічкою обжинковий сніп — «дід», «дідух» — на Святвечір урочисто ставили на покуті поряд з кутею та узваром. Потім його за символічну плату й частування обмолочували парубки й хлопчики-сівачі. Якщо в сім’ї була дівчина на виданні, перший сніп тримали до весілля, адже борошно з нього додавали до весільного короваю.

Українці так само, як і решта землеробських народів Європи, обов’язково залишали на хлібній ниві декілька пучечків незжатого колосся. У кожній місцевості вони називалися по-різному – «спасовою бородою», «хвостом», «козою», «перепілкою» тощо. К. Копержинський, описуючи обрядові дії, пов’язані з «бородою», згадував символічну оранку серпами з наступним «боронуванням» зораного поля пальцями. Іноді «бороду» обсипали зерном або клали під неї шматок хліба і дрібку солі. Чимало дослідників вбачають у цьому звичаї пережитки жертвоприношення матері-землі. Існувало повір’я, що в «бороді» знаходять притулок польові духи. Вірили також, що останнє колосся зберігає врожайну силу поля до наступного року, тому його заламування і зав’язування повинне було сприяти переходу цієї сили в землю. Подекуди зберігався звичай, за яким, скінчивши роботу, потомлені жниці качалися по стерні й снопах, примовляючи: «Нивко, нивко, верни мою силку!» або «Рілля, рілля! Хліба нам дай, а силу нашу віддай!». Однак, вже у XIX ст. цей звичай виконувався селянами не з магічною, а з розважальною метою. Народні вірування

З останніх колосків пшениці, жита або ячменю в’язали також красивий сніп і вінок, останній прикрашали польовими квітами, стрічками і одягали на голову найкращій жниці. Коронована вінком жінка (у деяких місцях її називали княжною, царівною) зі снопом у руках йшла попереду процесії, що з піснями й танцями рухалася з поля в село. 

Органічно вплітався в обжинкові пісні мотив обрядового частування: А вже сонце заходить,А місяченько сходить. Женці вже дожинають,Стигле жито кінчають. Жніте, женчики, жниво,Буде горілка і пиво.

В окремих місцевостях Лівобережжя замість вінка плели хрест з колосся. Це — один з елементів впливу християнської церкви на народний обряд. На Поділлі обжинковий сніп нерідко заміняла «квітка» — символ успішно завершеної роботи, врожаю і достатку. Звичайно вона мала вигляд сплетеного з колосків жита або пшениці букета заввишки близько 50 см., що розділявся в основі на 3 пучки — ніжки. «Квітку» виготовляли з останньої вижатої жмені або із зібраних на полі загублених колосків.

У більш давні часи, коли українці ще суворо дотримувалися аграрно-магічних традицій, особі жниці, якій належало нести вінок з поля, приділялася особлива увага. Його могла нести лише молода, красива дівчина з хорошою репутацією, обов’язково незаймана. Ідіте, дівочки, в долину,В червоную калину. Становіться в рядочок: Котра подобная — під віночок,Позаторік несла старая,То вродила мітла самая,А вже торік — молода,То вродило жито, як стіна.

У тих випадках, коли обжинки влаштовувались після збирання врожаю толокою, тобто колективно, господар поля зустрічав процесію женців у себе на подвір’ї, після чого запрошував усіх до святкового столу. Натомість женці з традиційними побажаннями щастя і добробуту йому передавали символічні сніп та вінок. Цей вінок зберігали в коморі до весни і зерном з нього розпочинали сівбу наступного року. Останній сніп

Транспортування та зберігання врожаю

Спосіб збирання визначається погодними умовами, забур’яненістю полів та ін. Передчасне збирання зменшує урожай зерна і його якість. Запізнення зі збиранням зазвичай призводить до істотних втрат зерна. Зернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості, нижче критичної, зберігають у сухому стані. При цьому висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і несуттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). 

Зберігання зерна Тимчасово зберігають зерно на токах під навісами, розміщуючи його невисокими буртами, зручними для догляду за ними. На постійне зберігання сухе зерно краще розміщувати в зерно- та насіннєсховищах високими насипами (3 м і більше), забезпечуючи можливість контролю за його зберіганням

Ван Гог «Пшеничні снопи в полі»Поль Сезанн «Поле з колосками» У майстерні художників

Поетичні жнива. Поле, волошки, пшениця. Ось ваша праця, серпи!Ляжуть покоси, снопи…Хлібові сонце сниться... Марить вогонь в печі,Тісто дрімає в теплі,Борошна сніг на столі,Праці у них ­– не злічить. Синього неба шибка... Вдячно душею схилюся,Богу за хліб помолюся,Трепетно вріжу скибку. Зоряна Живка Урожай. Жнива ідуть… Пшениця у снопах…Зерно, як криця, золотом сіяє,Стерня мовчить в зелених споришах,Я вірш пишу багатому врожаю. Гудуть комбайни, в’яжуться снопи,Таке багатство маємо ми нині,Збирають хліб і згадують хрести,Що голод залишив по Україні. А я пишу і славлю хліб святий,Нелегку працю брата хлібороба,І коровай, що наче золотий,Сіяє на столі, його найвища проба. Вклоняюся мозолистим рукам,Землі родючій і людині праці,Святому небу у рясних зірках,Новому дню, що наступає вранці. Віталій Назарук

Підсумуємо Яку систему робіт включає збирання врожаю ?Назвіть традиційні послідовні етапи жнив. Які традиції, звичаї та вірування були у хліборобів?Які традиції, звичаї та вірування збереглися і в наш час?Назвіть художників, які намалювали поле з колосками та сніп пшениці?

Використана література та джерела. Українське народознавство С. Павлюк, Г. Горинь, Р. Кирчіва,http://ethnography.org.uahttps://uk.wikipedia.orghttp://bogpoet.com.uahttp://www.poetryclub.com.uahttp://uchni.com.ua