Презентація. Збірка поетичних творів "Моє життя"

Укладачі:  Жуганова Віта Іванівна, вчитель української мови та літератури

Дана збірка містить поетичні твори про кохання, роздуми про буденність життя, про зраду і щирі почуття, про вчительську працю. 

Ніщо так не відволікає від проблем, як улюблена справа. Не забувай про себе. Знайди кілька хвилин, воно того варте. А за життям устигнеш.

Схвалено засіданням методичного об’єднання вчителів суспільно-гуманітарного циклу.

Протокол № 4 від 15.02.2018 року

2

ІДЕ УЧИТЕЛЬКА

Іде учителька стара. 

На ній кофтинка не нова.

А в голові лише думки - 

Учить дітей їй залюбки.

Минають роки,

А стишеним повільним кроком, Щоб не спіткнутись ненароком,

Ступає вчителька стара.

Давно вже молодість минула, А школа та ж, що і була. Давно вже скроні побіліли, 

А вчителька – ще не стара! У класах голосно лунає

5

Її розмова чарівна, 

І тиша в школі западає, 

Говорить вчителька, ще не стара!

Так швидко діти виростають

(У школі швидше роки йдуть). Її випускники діток вже колихають,

А роки йдуть, а роки йдуть.

Старання марне не пройдуть,

Добро і щирість дітям закладуть, 

Душа і серце не зчерствіє,  Учителі цим животіють.

А роки йдуть, а роки йдуть..

Ступає вчителька стара. Ні, не стара!

6

ОСIНЬ

Тихий вечір настане.

За вікном впаде дощ – 

І у душу загляне

Смуток, наче хворощ.

Осінь тихими кроками мріє

Захопити усе навкруги, 

Але є у нас трошки надії-

Тихе життя у нас буде завжди.

Нехай думки снують про хороше, 

Про веселий і радісний сміх, 

Про дітей, що мов дрібний горошок

Розсипаються тисячами ніг.

7

***

Ну, що сказать: «Я просто вчитель!»

Професія моя така, 

Але життя так мчиться, мчиться

Аж обертом йде голова.

Щодня уроки і завдання І щирі посмішки дітей.

Адміністрація ще зрання Нагадує про чергування, 

А ти спішиш вже знов і знов.

Та суть життя зовсім не в тому

Скільки уроків чи завдань,

А як працюєш і будуєш

Нове життя ти без вагань.

9

***

Я так люблю суботній вечір І книгу для читання теж.

Коли у спину тихо диха

Сон з привілеями без меж.

Там я мандрую і мудрую,  Куди податися, еге ж.

І подушку все підминаю,

Мов міряю шляхи без меж. На ранок, де той сон і дівся,  А я вже знову  « у строю».

Недільний ранок. Кава стигне.

Ах, ну їх всіх, поп’ю, поп’ю!

10

ПРО КОХАННЯ

Кохання – це зірваний листок,

Який шукає собі прихисток Серед безмежжя стоп.

Одна наступить, розітре, А інша схопить, підбере,

Обдмухає, ще й пригорне.

Знайде прекрасне в цім листку, 

Немов на дивнім на містку

Зупиниться і зробить вибір  Не простий,  бо цей листок їй дорогий.

Нащо їй зірваний листок?

Не повернусь я на місток!

Я вже зробила вибір свій:

Це мій листок і тільки мій! 

11

ВIРЮ

Вірю, що буде краще

Жити буде народ Твій і мій.

Тоді нащо війна ця, нащо?

Із прекрасного зробити пращу?

Ти не любиш народ мій?! Я прощу тобі всі облуди,  Бо усе така маячня. Коли тихо буде повсюди, Тихо радітиму й я.

Мрію, що народи наші

Не блукатимуть десь по світах,

А любитимуть землю нашу,

Пам'ять нашу нестимуть в віках. Вірю, що буде краще 

13

(Невже легше без віри жить).

Відбудуєм ми землю нашу, 

Будем краще тоді ми жить.

МАМИНА КОЛИСКОВА

Ой, люлі-люлі, дитинчатко,

Моє ласкавеє зайчатко,

Тебе я ніжно пригорну,

Із волосиночки зів’ю

Гарненькую колисочку.

А у маленьку мисочку  Я сонце покладу.

Нехай зігріє рученьки,

Засліпить твої оченьки.

Поринь, дитятко, у казковий сон

14

Нема там чорних гайворон.

Лишень тепло і ніжний дотик.

Все. Тихо, тихо, спи і ротик.

***

Писати мушу,

Бо розкриваю душу,

Щоб мати спокiй, а не втому.

Втома у всьому менi вже вiдома.

За покликом серця,

Немов iз вiдерця,  Я сиплю словами,

Словами-думками.

15

                   МАЧУХА

Кувала зозуля У тихiм гаю. Усiм долю гадала

Та не свою.

Про дiток забула У тихiм гаю.

Яєчок наклала

В домiвку чужу.

Чужi доглядають,

Годують, живуть. Вона ж долю кувала, Чужу, не свою.

16

ЗМІСТ

1.     КВIТКА

2.     ІДЕ УЧИТЕЛЬКА

3.     ОСIНЬ

4.     Ну, що сказать: «Я просто вчитель!»

5.     Я так люблю суботній вечір…

6.     ПРО КОХАННЯ

7.     ВIРЮ

8.     МАМИНА КОЛИСКОВА

9.     МАЧУХА

10. Писати мушу…

17