Презентація "Зелена аптека"

Лі́карські росли́ни — рослини, органи або частини яких є сировиною для отримання засобів, що використовуються в народній, медичній або ветеринарній практиці з лікувальною або профілактичною метою. Сьогодні відомо близько 500 000 видів рослин, однак лише невелика частина (приблизно 10%) з них широко застосовується в медицині.

Народні назви: кульбаба звичайна, бабажуля , молочай, літучки, пустодуй пухлянки. Родина айстрові (складноцвіті). Багаторічна трав'яниста рослина з білим (молочним) соком, товстим стрижневим добре розвиненим коренем і густоволохатою шийкою. Листки ланцетовидні або довгасто-обернено-яйцевидні чи струговидно-надрізані, у прикореневій розетці їх багато. Квіткове стебло (стрілка) заввишки до 40 см, без листків, дудчасте (порожнисте), на верхівці несе один квітковий кошик. Кошик великий, з численними язичковими яскраво-жовтими квітками. Плід - сім'янка з чубком. Після достигання сім'янки утворюють пухнасту сірувато-білу кулю (звідки і назва рослини). Плоди розлітаються на повітрі від легкого подиху вітру. Кульбаба - найпоширеніша рослина на земній кулі

Народні назви: подорожник ланцетолистий, придорожник, ранник, попутник, бабка, припутник, порізник, семижильник, поранник. Трав'яниста рослина з коротким кореневищем. Стебло квітконосне, заввишки до 40 см. Листки в прикореневій розетці, яйцевидні. Росте як бур'ян вздовж шляхів, біля жител, на заливних луках, городах, у садах. Для виготовлення ліків застосовують листки подорожника і окремо насіння.

У листках є дубильні і гіркі речовини, плантагова кислота, ефірна олія, хлорофіл, вітаміни (ретинол, вітамін К, аскорбінова кислота) і алкалоїди (кристалічний - плантагнін і рідкі - індикамін та інди-каїн). У насінні подорожника крім дубильних і білкових речовин багато слизу, є жирна олія та глікозид аукубін. Листки подорожника у зв'язку з наявністю в них дубильних речовин виявляють в'яжучу, протипроносну і протизапальну дію. Наявність у листі ефірної олії і вітамінів сприяє очищенню ран, зменшенню гнійних виділень і прискоренню їх гоєння та рубцювання (гранулюючий і епітелізуючий ефект). Крім того., вмістом ефірної олії пояснюється також і відхаркувальна дія подорожника. Слиз, якого в його насінні до 44%, має колоїдні властивості (набрякає в теплій воді) і справляє пом'якшувальний вплив, обволікає ушкоджені слизові оболонки, захищаючи їх від подразнення

Однорічна рослина, що має приємний запах. Стебло пряме, галузисте, заввишки до 50 см. Листки двічіпір-часторозсічеиі. Квітки в кошиках, середні - жовті, трубчасті, крайові - білі, язичкові, тризубчасті. У квітках ромашки є до 0,8% ефірної олії, азулен, гіркий глікозид, антемісова кислота та інші речовини. З них виділено речовину- так званий хамазулен, який е похідним кумарину. Доведено, що азулен виявляє протизапальну дію, а гіркий глікозид розслаблює гладку мускулатуру. Крім того, ромашка при безпосередньому нанесенні на шкіру, слизові оболонки або рани виявляє в'яжучу дію і сприяє загоюванню ран. її застосовували ще в старовину Гіппократ, Діоскорід, Пліній при лікуванні хвороб печінки, нирок, сечового міхура, головного болю тощо. Латинська назва її - Matricaria reculita, що у перекладі означає маткова трава.

Дякую за увагу