Презентація "Живопис – це поезія"

ЖИВОПИС «Живопис – це поезія, яку бачать, а поезія – це живопис, який чуютью» Леонардо да вінчі Попіль Оксана Сергіївна Учительо образотворчого мистецтва Ліщинівської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів

ЖИВОПИС (малярство) – вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з передачею зорових образів шляхом нанесення кольорових матеріалів на зображальній площині, а також твори мистецтва, виконані в такий спосіб.

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ЖИВОПИСУ

ВИДИ ЖИВОПИСУ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ ТА ОСОБЛИВОСТЯМИ ХУДОЖНЬОГО ВИКОНАННЯ

МОНУМЕНТАЛЬНИЙ ЖИВОПИС філософсько-епічне розуміння дійсності; суспільно-значимий зміст; масштабність задуму; громадянський пафос; звернення до великої колективної аудиторії тощо. твори живопису великого розміру, створені для прикрас архітеркурних споруд та ансамблів (стінні розписи, мозаїка, гобелени тощо). монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою.

Джотто. Втеча до Єгипту Фреска Мозаїка Софійського собору в Києві. Оранта (Богоматір)

Д Е К О Р А Т И В Н И Й Ж И В О П И С Вид живопису, який призначений для прикрашання архітектурного ансамблю або до творів декоративно-ужиткового мистецтва.

Вітраж собору Нотр-Дам де Парі. Франція В. Зарецький. Мозаїчне панно в музеї «Молода гвардія» в Краснодоні

СТАНКОВИЙ ЖИВОПИС Вид живопису, який об’єднує твори, що мають самостійне значення і не пов’язані з архітектурним ансамблем. Станковий живопис походить від слова «станок» — мольберт, на який ставиться приготовлена основа — картон, дошка, полотно для малювання картин. Твори такого виду живопису можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях тощо.

І. Айвазовський. Чорне море Г. Терборх. Концерт П. Сезанн

ЖАНРИ ЖИВОПИСУ

ПОРТРЕТ

ПЕЙЗАЖ

НАТЮРМОРТ

МІФОЛОГІЧНИЙ

РЕЛІГІЙНИЙ

ІСТОРИЧНИЙ

ПОБУТОВИЙ

АНІМАЛІСТИЧНИЙ

БАТАЛЬНИЙ

ВИДАТНІ ЖИВОПИСЦІ ІТАЛІЇ Леонардо да Вінчі Рафаель Санті - Тіціан - Мікеланджело Буонарроті

У творчості цих художників відбились основні принципи мистецтва Відродження – відображення дійсності в усій її повноті, а головне – уславлення краси людини та її почуттів. Основні теми творів художників пов’язані і з міфологічними сюжетами, і з пробелемами, що мають загальнолюдський характер. Рафаель санті. Сикстинська Мадонна

Леонардо да Вінчі Мадонна з квіткою Леонардо да Вінчі Джоконда

Леонардо да Вінчі Таємна вечеря

Рафаель Санті Мадонна Конестабіле (тондо) Рафаель Санті Мадонна зі щигликом

ВИДАТНІ ЖИВОПИСЦІ ІСПАНІЇ Ель Греко Дієго Веласкеса Франциско Гойї Сальвадора Далі

Ель Ґреко (1541—1614) — іспанський художник грецького походження (народився на Кіпрі). За своє життя Ель Ґреко написав багато кар­тин, з-поміж яких багато чудових. Також його пензлю належать полотна, які можна назвати шедеврами. До шедеврів передусім належить «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою», 1577—1579).  Створений Ель Ґреко ві­втарний образ «Есполіо» у важкій позолоченій рамі розташований на стіні навпроти входу до сакристії собору в Толедо (Іспанія).

Для творів Ель Ґреко є характерними неймовірна емоційність, несподівані ракурси й неприродно видовжені пропорції, що ство­рюють ефект стрімкої зміни масштабів фігур і предметів. Майстер­но написані на релігійні сюжети картини із численними персона­жами своєю ірреальністю споріднені поезії іспанських містиків. Такою є, наприклад, урочисто-велична композиція «Поховання графа Оргаса» (1586—1588).

Ель Греко Благовіщення Ель Греко Мадонна милосердя

Дієґо Веласкес (1599— 1660). Сучасники називали його «художником істини».. Головними в його творчості були портрети. Іспанська аристократія не вимагала, щоб її малювали красивішою, ніж насправді,— вона пишалася своїм походженням, тому іспанці на портретах живописця — холодні та врівноваже­ні. Портрети, створені у 1630-ті—1640-ві роки, здобули йому сла­ву майстра. Хоча у портретах Веласкеса зазвичай відсутні жести й рух, проте вони надзвичайно реалістичні. Тіло максимально відті­няє фігуру, строга колірна гама пожвавлюється ретельно дібрани­ми сполученнями кольорів. Веласкесу вдавалося у портреті пере­дати характер людини, показати суперечливість рис її характеру. Поклоніння волхвів

Дієґо Веласкес. Прялі

  Франсіско Гойя — найвизначніший, неперевершений живописець і графік XIX ст.» Наймасштабнішою фігурою у живописі на межі XVIII—XIX ст. був іспанський художник і гравер Ф. Гойя, який повернув велич живопису своєї країни. Його картони вирізнялися надзвичайним розмаїттям, багат­ством фантазії, оригінальністю задумів і майстерністю виконання. Цей декоративний у своїй основі живопис, що зображував вуличні сценки, святкування, прогулянки, ігри міської молоді, художник збагатив новими композиціями, укрупненням фігур, барвистістю колористичних знахідок, безпосереднім відчуттям національного життя, сприйнятої ним нібито зсередини.

Франсіско Гойя. Суд інквізиції

Франциско Гойї Гра в піжмурки Франциско Гойї Портрет королівської родини

Франсіско Гойя. Дім божевільних

Дієго Веласкеса Сніданок Дієго Веласкеса Меніни

Сальвадор Далі — людина, чий багатогранний талант уплинув на розвиток світової культури і мистецтва. Його пристрасть проявлялася в усьому. Уся історія його жит­тя — приклад любові й вічної пристрасті. Ім'я його коханої Гали стало символом кохання. І немає, мабуть, жодної жінки, яка не знала б, як виглядають губи знаменитої дружини Далі, адже саме вони обрані як основна тема для флаконів чарівних ароматів, що випускаються під брендом Сальвадора Дали. Творчість Далі випереджала час. Він став визнаним генієм ще за життя. До чого б не доторкнулася рука майстра, народжувався шедевр — фотографія, кінематограф, мультиплікація, література або реклама. Молода дівчина

Сальвадор Далі Розп'яття, або Гіперкубічне тіло Сальвадор Далі Голова Рафаеля, що відривається

Сальвадора Далі Сон Сальвадора Далі Сталість пам’яті

ВИДАТНІ ЖИВОПИСЦІ ФЛАНДРІЇ І ГОЛЛАНДІЇ Пітер Пауель Рубенс Ван Дейка Гарменс Ван Рейн Рембрандт

У Голландії був розвинений тип скромного, точного документального портрета, а у Фландрії більшого поширення набув парадний портрет. Голландські натюрморти прості за композицією і включають, як правило, нечисленні предмети, а фландський художник кожен натюрморт прагунув перетворити на гімн багатству і наповненості життя. Фламандському мистецтву також було пританне прагнення створювати героїчні образи, великі багатофігурні сцени, різноманітні за змістом і характером.

Пітер Пауель Рубенс Святе Сісейство і Свята Анна Пітер Пауель Рубенс Три грації

Гарменс Ван Рейн Рембрандт Урок анатомії доктора Тульпа

ВИДАТНІ ЖИВОПИСЦІ РОСІЇ Ілля Рєпін Василь Суриков Віктор Васнєцов Ісаак Левітан

Для російського образотворчого мистецтва 19ст.були характерні романтизм і реалізм. Однак офіційно визнаним методом був класицизм. Академія мистецтв стала консервативним і відсталим установою, перешкоджав будь-яким спробам свободи творчості. Вона вимагала суворо йти за канонами класицизму, заохочувала написання картин на біблійні та міфологічні сюжети. Молодих талановитих російських художників не задовольняли рамки академізму. Тому вони частіше зверталися до портретного жанру.

Ілля Рєпін Бурлаки на волзі

Василь Суриков Бояриня Морозова

Віктор Васнєцов Битва росіян зі скіфами

Ісаак Левітан. Озеро Русь

ВИДАТНІ ЖИВОПИСЦІ ДАЛЕКОГО СХОДУ - - Янь Лібень - Ван Вей - Чон Сон - Хуан Цюань

 Китайський живопис Анонім 12 століття.Птахи і квіти В Гохуа є свої традиційні умовності. Так, носієм кольору виступає особливий різновид туші - так звана китайська туш. Розтерта на порох і розведена водою, туш дає багато відтінків чорного - від найслабшого сірого до вугільно-чорного. Слабкі відтінки сірого використовуються для умовної позначки перспективи, бо Гохуа не притаманна перспектива італійського зразку. Водночас умовність поширена і на багатоколірність. Усе розмаїття кольорів зведено у проміжок від найслабшого сірого до вугільно-чорного.

«Поет під деревом» Ще однією умовнистю Гохуа виступає активне використання художньої порожнечі і фрагментарності. Для натяку на зображення весняних квітів дикої червоної сливи було не обов'язковим зображення усього дерева. Було досить дати лише одну гілку з поодинакими квітами і бутонами.

Янь Лібень Імператор У-ді

Ван Вей Після снігопаду

ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО БЛИЗЬКОГО СХОДУ

Багдадська книжкова мініатюра Збережені зразки мініатюрного живопису арабських країн відносяться до періоду, що настав після розпаду Халіфату, і належать до так званої багдадської (або месопотамської) школи ХІІІ ст. Багдадська школа відрізняється імпульсивністю ліній, м’яким насиченим колоритом, спробою використання світлотіні. У відтворенні фігури та обличчя людини багдадські майстри виявляли максимум винахідливості та творчої активності.

Головна увага в мініатюрах приділена людині. Приземкуваті, великоголові фігури дещо грубуваті. Обличчя з крупними носами та великими очима типізовані та завжди написані у фас. Люди одягнені у мішкуваті одежі синіх, зелених, жовтих, червоних, лілових кольорів та в чалми. Безпосередністю позначені пози дійових осіб. Хоча торси людей нерухомі, руки їх завжди зображені у русі, жваво жестикулюють при розмові, передають предмети, тримають перо, ваги, мішки і т.д.

Турецьке гончарне мистецтво Кераміка виготовлялась з добре обробленої світлої глини, що після випалу покривалася ангобом. Розпис виконували рідкими фарбами. Для посилення чіткості малюнку його обводили чорним, рідше — темно-зеленим чи синім контуром. Для закріплення фарб та зміцнення виробу, після нанесення малюнку він покривався свинцевою безбарвною глазур’ю.

В середині ХХ ст. в гончарному мистецтві Туреччини намітилося повернення до османських форм та стилів. Головні центри виробництва в наш час знаходяться в Ізніку та Кютахьє, причому в обох містах виготовляється широкий асортимент класичної, неокласичної та сучасної кераміки. І сьогодні вражає найвища якість, чистота дизайну, фарб та розмаїття цих унікальних виробів.

ІРАНСЬКЕ КИЛИМАРСТВО Перські килими завжди були і залишаються невід'ємною частиною іранської культури і повсякденного життя народу. Іранці були одним з перших народів, які почали виготовляти килими.

Перські килими відомі різноманітністю дизайну, кольору, розміру і матеріалу, кожен килим і його палітра тісно пов'язані з самобутньою культурою та технікою килимарства. За багато століть перський килим отримав міжнародне визнання за свою художню пишність. У палацах правителів, багатих будинках і музеях усього світу перський килим є однією з найдорожчих речей.

Новий розквіт іранського килимарства настав в ХІХ столітті, під час правління династії Каджар. Торговці Тебріза налагодили постачання килимів до Європи через Стамбул. Експорт килимів став важливою складовою прибутків держави, і шахи активно регулювали і розвивали цю галузь господарства.

Гобелен Вітраж