Презентація " Зима - чарівнмця "

Підготувала Вчитель початкових класів Урсуляк Ж.М. Зима – чарівниця Презентація

Назви зимових місяців Грудень. Український же грудень пов’язаний із тим, що мокра від осінніх дощів земля замерзає, і дорога стає грудкуватою. Названий від мерзлих грудок землі, що іноді серед дослідників викликає сумнів. Проте в літописі знаходимо пояснення: «поидоша на колвхъ, а по грудну пути, бо тогда місяць грудень». Інші назви: хмурень, мочавець, андрієць (християнське), солоноворот. У цьому місяці сонце «повертає на літо», тобто дні починають збільшуватися. Січень. Перший місяць року називають січнем від давньоукраїнського слова «сікти»: саме в цю пору наші предки вирубували ліс, чагарник, готуючи землю для посіву сільськогосподарських культур. Водночас, це місяць, коли у вітряну погоду січе снігом. У західноукраїнських говірках січень називають інколи «просинець» (від слова «синь»): адже в цьому місяці стає більше сонячних днів. Англійська ж назва January походить від римського бога Януса (Janus), що вартував небо. Інші назви: тріскун, сніговик, льодовик, про-синець. Остання назва за деякими версіями означає «просити в Богів добра», бо в цей час випадають різдвяні свята. Однак це не відповідає дійсності, оскільки в січні різдвяні свята стали відзначати лише в XX ст. В січні сікли ліс, готували ділянки під поля. Інша гіпотеза — від «мороз січе». Лютий. Назва лютий закріпилася за другим місяцем тому, що лютневі морози бувають болюче дошкульні. Англійська назва February походить від латинського слова februo («очищаюсь жертвою»). Усі назви місяців в українській мові (крім казок, де вони є дійовими особами) пишуться з малої літери. Усі вони - іменники, крім «лютого». Але лютий - прикметник лише за формою. У назві місяця він перейшов в іменник, а тому поряд із числом, що вказує на певний день, завжди вживається в родовому відмінку, пор. «дев’ятнадцятого лютого» (а не «дев’ятнадцяте люте»). Названий від лютих морозів, лютих вовків, які в цей час найбільше голодують. Інші народні назви: крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, громник. Остання назва від свята Стрітення (Громниця), коли за народними повір'ями Зима зустрічається з Весною. Отже, як бачимо, усі назви місяців передають одвічний зв'язок українців з природою, сезонною працею хліборобів.

Метелики Погляньте, погляньте, яка благодать! Дивіться: метелики з неба летять і летять! Квітки повмирали усюди надворі. Морозець малює на шибках узори… Картинкою гарною стає віконце. Як трошки поблискає золотом сонце. Погляньте, погляньте, яка юлагодать: Метелики з неба летять і летять. О.Олесь

Зимовий ранок

Зимовий день Летить сніжок легесенький, кружляє, Безшумно осідає він на все І килими гладенькі простеляє, Та стільки щастя й радості несе! Бо ж поле стало чисте та цнотливе, На ліс пухнасту шаль вдягла зима. У цілім світі раптом побіліло – Ні сірого , ні чорного нема. Зійшли хмарки , і небо засиніло, А сонце ген з – за обрію пливе. І всюди заіскрилось, засвітило! Напевно. Диво – казка тут живе…

Звечоріло;ніч заходе. Місяць з хмари не виходе; Ані зіроньки не мріє, Тільки сніг кругом біліє. Ось схопилась хуртовина. Закурилася долина, І кипить мороз у полі На просторі та на волі. Я. Щоголів

Краса зимового вечора

Музика снігу Замріяно пада сніг і відганяє тривогу. Тихо лягають сніжинки на ліс, на поля, на дорогу. Я прислухаюсь до білої музики снігу. Срібні дзвіночки – сніжинки приносять нам втіху…

Сніжинки Задумливо летять сніжинки, Немов шукаючи когось. А чи їм падать, може, ліньки… Задумливо летять сніжинки. Де ж пак! – летіть без відпочинку, Щоб впасти біля нас…Аж ось! …Задумливо летять сніжинки. Немов шукаючи когось.

Дорога біла стелиться, І краю їй нема. Сніжок мете. Метелиця. Прийшла до нас зима. Льодком тоненьким скована, Спинилася ріка. Повита тихим сном вона, Весняних днів чека. І ліс дріма. Безлистою Верхівкою поник. Над ним пісні висвистує Лиш вітер сніговик. В.Бичко

Білі черевики у зими Вкрив дерева білими крильми Морозець колючий, мов шипшина Білі черевики у зими, Біла – біла в неї кожушина. Білі сани , білогриві коні, Білі рукавички пухові. Білі щоки, а вуста червоні, Мов розкриті маки польові. М. Сингаївський

Зимова калина Все жахав мороз калину: - Побілієш ти, як сніг, Заморожу до загину. – Заморозити ж не зміг. Червоніла, пломеніла, Грона жевріли як жар, Не лякалась, не біліла – Не калина, а пожар.

Грудень Всі річки тепер в обнові, Біле скло над бережком. Ходить грудень по діброві, Застеляє світ сніжком. Вишні з інею розквітли, В білих шубах всі дубки. Позирають ночі світлі В розмальовані шибки. Є вже саночки новенькі, Є хороші ковзани, А мороз веселий дзенька, Налітає з далини. Т. Масенко

Шумить ріка: - Спішу! Спішу-у-у!

Сонце блищить, а мороз тріщить

Білі мухи налетіли, Все подвір’я стало біле. Не злічити білих мух Що летять неначе пух. М. Рильський

Січень Січень-сікач Ой багато насік. Насік з морозу гілок, Та запріг снігура у візок, Та привіз до Вітра-брата, Поскладав у холодній хаті. До весни іще довго жити, Буде чим у печі топити. М. Воробйов

Лютий в гості на гостину Кличе всю свою родину. Та родина – чимала, Суне й суне без числа: Морозища, морозенки — І великі, і маленькі; Завірюхи капловухі, І сніжинки-балеринки, І Вітренко, і вітрисько — Вже вони близенько, близько. Ще до ночі в темнім борі Вся родина буде в зборі. Запита родину Лютий, Чи то кожний добре взутий?.. Гей, у танець!.. І зі сну Збудять танцями весну! О. Сенатович

Лютий Лютий — місяць дуже лютий: Запитає, в чому взутий? Виє хуга-завірюха, Не пускає без кожуха. Але сонечко сміється, Стиха до землі проб'ється, Хоч частинку, хоч хвилинку, А погріє її спинку. Л. Кондрацька

Уночі мороз поволі Інеєм упав на шлях... Спотикається на полі Місяць грудень по грудках. І тому такий він гнівний, Дружить з вітром крижаним. А хуртеча рівно-рівно Засипає слід за ним. Сипле сніг, мов стеле килим, Щоб за груднем із дібров Тим рипучим снігом білим Рік Новий до нас ішов. М. Литвинець

Змерзлим груддям скрізь і всюди Вкрилось поле і шляхи. — Це вже Грудень! — кажуть люди І вдягають кожухи. І дерева в білий іній Вбрались, як у кожушок. Річка спить у кризі синій, І замовкнув спів пташок. Завмирає вся природа. А у нас кипить життя: Йде робота по заводах, Йдуть у школах заняття. Н. Забіла

Безмежна тиша навкруги – Ні голосу, ні шуму… На все навіяли сніги Якусь глибоку думу. О.Олесь

Зима Розлютилася зима, Все навколо замела. Листя всі з дерев зірвала, Річку в ланцюг закувала. В лісі царствує одна, Прикрашає все сама. Вовком виє в чистім полі, Розгулялася на волі. Розлютилася зима Налякала всіх вона.

Січень Подивись: з початку року На землі лежать сніги. Скрізь, куди сягає око, Кучугури навкруги. Вітер снігом б'є в обличчя, Засипає снігом дах, І ведуть між себе січу Хуртовини у степах. Звір в цю січу попадеться — Геть тікає ледь живий. І по праву січнем зветься Місяць перший, зимовий. Л. Горлов

Прислів’я та Приказки Узимку сонце світить та не гріє. Зима білим килимом усе поле вкрила. Сніг для рослин – це шуба. Грудень рік кінчає, зиму починає. Взимку сонце крізь сльози сміється. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече. Січень – року початок, а зими середина. Січень без снігу – літо без хліба. Лютий малює, красну весну чує. Взимку деньок як комариний скок.

Зима багата снігами, а осінь – снопами. Добрий той сніг , що вчасно ліг. На Новий рік прмбавилось дня на заячий скік. Зима без снігу , як літо без хліба. Узимку сонце крізь плач сміється. І собака зимою про хату думає. Зимою деньок , як комарів носок. До завірюхи треба кожуха. Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. У зимовий холод кожний молод. Мороз – не свій брат. Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. Нема снігу – нема сліду. То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха. Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.

Народні прикмети Горобці ховаються в затишок – на мороз і заметіль. Рипить під ногами сніг, далеко чути голоси – на мороз. Іній на деревах – перед морозом, а туман – перед відлигою. Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою. Узимку без вітру шумить ліс – бути хуртовині. Галки збираються великими зграями та сильно кричать – на ясну погоду й мороз. Яскраві зірки взимку – на мороз. Дим піднімається стовпом до неба – на мороз. Горобці розвірінькалися на відлигу. За ніч усі дерева вкрив іній, отже вдень сніг не випаде. Якщо в лютому хмари пливуть низько – до морозної погоди. Глибокий сніг узимку – на дощове літо.

Перед потеплінням шибки у вікнах і у мороз запотівають. Гуска ховає ніс під крило – на мороз. Падає великий лапатий сніг – на негоду і сирість. Собака качається по землі – на сніг. Кішка тягнеть до тепла, спить, згорнувшись клубочком – на морози. Птахи перед потеплінням сідають на нижні гілки дерев. Снігур цвірінькає під вікном - на відлигу. Горобці заглядають у вікна - на сильний мороз. Грудень холодний та сніжний – хліб буде буйний та пишний. Як уночі іній на дерева ліг – не випаде вдень сніг. У небі воронячий “ хоровод” – чекай снігопаду. З дахів звисає багато довгих бурульок – на гарний урожай. Якщо січкнь холодний, липень буде сухий і спекотний.

Загадки Веселий Дід Мороз в руках Несе нам подарунки. І на засніжених шибках Малює візерунки. Або ще й носа обпече До холоду незвичним. Тому, що скрізь мороз січе – Цей місяць зветься… (Січнем) Аж тріщіть мороз, лютує, Сніжна віхола танцює. А ставок у лід закутий. Це зимовий місяць… (Лютий)

Що за гостя в нас така І зелена, і струнка? Сяє зірка у горі, На гіллячках ліхтарі. І ростуть на ній не шишки, А цукерки і горішки! (Ялинка) Прийшла до нас бабуся У білому кожусі. Поля причепурила, Пухнастим снігом вкрила. Вгадайте:”Хто вона така, Бабуся чепурна?” (Зима ) Сніг на полях, лід на ріках, Хуртовина гуляє. Коли це буває? ( Взимку) Хто малює на вікні уночі зробив мені? ( Мороз) Сам не біжить ,а стояти не дозволяє. ( Мороз) Що то за гість, що тепло їсть? ( Мороз) Потрібен я зеленим лукам, полям,лісам, траві, кущам. У нас взимку білим цвітом сад розцвів, неначе літом. ( Іній)

Прозорий, мов скло, а не вставиш у вікно. (Лід) Срібний кинджал хвильку в хаті полежав – І зовсім розтав. ( Бурулька) Взимку гріє, весною тліє, Влітку вмирає, восени оживає. ( Сніг) Летить – мовчить, Лежить – мовчить, А як помре – то зареве. ( сніг) Біленьке, пухнасте, літає, як муха, Залітає за кожуха. ( Сніг) Ніжна зірка сніжно – біла На рукав мені злетіла, Поки ніс її сюди – Стала краплею води. ( Сніжинка) В нас зимою білим цвітом сад зацвів , неначе літом. (Іній)

Кінець