Принципи і критерії оцінювання рівня та прогресу навчальних досягнень учнів

Принципи і критерії оцінювання рівня та прогресу навчальних досягнень учнів

Базові принципи оцінювання.

Оцінка навчальних досягнень учнів, які навчаються за превентивними програмами, є однією з найважливіших і водночас найскладніших проблем. З одного боку, завжди треба пам'ятати, що справжню оцінку з цього предмета дитині поставить життя, з другого— оцінка була і є одним з дієвих інструментів у руках учителя.

Чимало проблем, традиційно пов'язаних з оцінкою у навчанні здорового способу життя, виникло через незрозумілі цілі і неправильно визначені вимоги до результатів навчання, застосування невідповідних інструментів та ігнорування інших, крім учителя, суб'єктів оцінювання. Внаслідок цього учні сприймають таке навчання як «нудьгу і примус».

Викладаючи превентивні програми, курси, шкільні предмети, оцінювати потрібно не лише теоретичні знання учнів, а й їхню поведінкову (соціально-психологічну) компетентність, яка передбачає баланс знань, умінь, ставлень (психологічних установок) та поведінки (або намірів). При цьому оцінювання має грунтуватися на таких принципах:

•         Позитивний підхід. Оцінка орієнтується на рівень досягнень і прогрес учня, не наголошуючи на рівні його невдач. Академічна оцінка має бути позитивною або не треба ставити її взагалі.
•         Чітке визначення результатів навчання. Визначення очікуваних результатів навчання має відповідати критеріям SMART (конкретність, можливість перевірки, досяжність, відповідність цілям і завданням, достатність часу на вивчення).
•         Багатовимірність. Оцінюватися мають одночасно всі визначальні складники поведінкової компетентності учнів: знання і вміння їх застосовувати; емоційно - ціннісне ставлення до себе, інших людей і навколишньої дійсності; сформованість конкретних умінь і навичок здорової і безпечної поведінки; фактична поведінка в реальних життєвих ситуаціях.
•         Урахування індивідуальних стилів навчання. Оцінка результатів має здійснюватися з урахуванням домінантних стилів навчання учнів (візуального, слухового, тактильного), а також з урахуванням різних видів компетентностей (мовної, логічної, музичної, просторово-візуальної, кінестетичної, внутрішньо-і міжособистісної).
•         Адекватність інструментів. Система інструментів оцінювання (методів і процедур) має відповідати навчальним завданням, об'єктам і суб'єктам оцінки, стилям навчання учнів і функціям оцінювання.
•         Дотримання балансу суб'єктів оцінювання. Сучасна концепція оцінювання передбачає, що тільки 20 % оцінювання здійснює вчитель, 50 % — сам учень і 30 % відбувається через взаємооцінювання.

Критерії адекватного оцінювання.

Щоб бути адекватним і мотивуючим, оцінка знань учнів має відповідати таким критеріям:

•         мати у своїй основі чіткі і зрозумілі вимоги до навчальних результатів;
•         дозволяти легко досягти і перевищити ці результати;
•         давати змогу показати свої досягнення різними способами;
•         заохочувати учнів апробувати моделі поведінки без ризику отримати за це негативну оцінку;
•         розвивати позитивне ставлення до самого себе, впевненість у своїх здібностях і можливостях;
•         використовувати самооцінку і взаємну оцінку як важливий елемент навчання;
•         надавати зворотний зв'язок учням і вчителеві.