Природа рідного краю (Тернопільщина).

 Віра МАГЗЕР, вчитель біології та хімії І категорії Вівсянської філії Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради.

Тема: Природа рідного краю (Тернопільщина).

Мета: Поглибити знання учнів про природні особливості Тернопільської області, сприяти формуванню екологічної свідомості, виховувати любов до рідної землі та бажання її зберігати.

Епіграф "У природи немає поганої погоди,
У природи немає чужих країв.
Все, що створене нею – це диво,
Що милує серце і тішить наш зір."

1. Вступна частина

• Вітання учнів, оголошення теми.
• Дискусія: «Що для вас означає природа рідного краю?»

2. Основна частина.

Географічне положення та природні особливості Тернопільщини.

      Тернопільська область розташована на заході України, у лісостеповій зоні. Значна частина території належить до Подільської височини, яка характеризується хвилястим рельєфом. Клімат тут помірно-континентальний: літо тепле, зима м’яка. Область багата на водні ресурси, серед яких найбільші річки – Дністер, Серет, Збруч та Стрипа, що створюють мальовничі долини. Унікальними природними об'єктами є карстові печери, зокрема Оптимістична (найдовша у світі гіпсова печера) та Кришталева.

Природні заповідники та визначні місця.

• Національний природний парк «Дністровський каньйон» – одна з наймальовничіших природних пам’яток Європи. Він утворений річкою Дністер, його круті скелясті береги містять печери, гроти та водоспади. Це унікальна територія з багатим біорізноманіттям. Тиша тут порушується лише звуками природи: співом птахів, шумом води та шелестом вітру.
• Скелясті схили каньйону є заповідною територією. Травертинові утворення, вкриті мохами та водоростями, додають місцевості особливої атмосфери. Із тріщин у скелях пробиваються джерела, що утворюють маленькі струмки та каскади, які впадають у Дністер.
• Печери Тернопільщини – це понад 100 природних утворень, найбільш відома серед яких – печера Оптимістична (більше 240 км ходів). У багатьох печерах зустрічаються кольорові мінерали та кристали, а деякі з них раніше слугували житлом для людей. Сьогодні там мешкають кажани.

Кременецькі гори – природна перлина Тернопільщини.

        Ці гори є залишком давніх геологічних формацій. Під шаром осадових порід приховані рештки давнього моря, що існувало тут мільйони років тому. У післявоєнні роки тут навіть видобували буре вугілля.

На території Кременецьких гір виявлено кілька печер, найбільші з яких – Холодна, Студентська та Піщана. Це лабіринти, що простягаються глибоко в гори, складаючись із величезних брил.

Флора і фауна цієї місцевості дуже багата: науковці знайшли тут рештки мамонтів, носорогів, печерних ведмедів, зубрів та інших вимерлих тварин. Сучасний тваринний світ представлений козулями, дикими кабанами, лисицями, вовками, зайцями, а також понад 200 видами птахів.

На Дівочих скелях і прилеглих урочищах Кременецьких гір росте близько 900 видів рослин, а також понад 120 видів лишайників.

Ця унікальна природна спадщина Тернопільщини потребує дбайливого ставлення, адже саме від нас залежить її збереження для майбутніх поколінь.

Озеро Світязь – найбільше карстове озеро області, відоме чистою водою та мальовничими краєвидами. Світязь — найглибше озеро в Україні. Належить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь є одним із семи природних чудес України. Це озеро часто називають “поліським морем”.

Максимальна глибина – 58,4 м, середня глибина – 6,9 м. Вода в озері має цілющі властивості, адже у своєму складі вона містить срібло, йод і гліцерин. А шкіра після купань у Світязі стає відчутно еластичною. Воду з озера колись возили до Варшави, де продавали місцевій прекрасній половині людства. Такі ванни вкрай сприятливо впливали на шкіру, позбавляючи від проблем.

З великої висоти обриси озера чимось нагадують мамонта, який відпочиває посеред незайманого лісу. Світязь отримує воду з підземних джерел і опадів. В нього не впадає жодна річка, що вкрай дивно для природного водоймища.

Вода з озера придатна для вживання без кип’ятіння, завдяки високому вмісту срібла, яке вбиває всіх бактерій. Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. У 1822 році Адам Міцкевич написав баладу «Світязь», події якої розгортаються на однойменному озері.

Джуринський водоспад – найвищий рівнинний водоспад України, розташований неподалік Червонограда. Він виник унаслідок руйнування скельного масиву та вважається одним із наймальовничіших природних об’єктів Тернопільщини. Водоспад приваблює безліч туристів завдяки своїм величним потокам води та чудовим краєвидам, що дарують відпочинок від міської метушні.

Джуринський водоспад є частиною Національного природного парку «Дністровський каньйон» і має ще одну назву – Червоногородський водоспад. Досі існують кілька теорій щодо його походження.

За однією з них, водоспад утворили турки під час облоги Червоногородського замку в 1672 році. Вони змінили русло річки, щоб залишити фортецю без природного захисту. Однак ця версія суперечить історичним картам XVIII століття, які свідчать про існування водоспаду навіть у ті часи.

Інша теорія припускає, що водоспад створили під час реконструкції маєтку для оздоблення парку. Але наявність мосту XIX століття неподалік спростовує цю гіпотезу, оскільки в такому разі у великій річці вже не було б потреби.

Найбільш імовірна версія свідчить, що водоспад виник у процесі будівництва млина, адже на той час подібні споруди потребували потужного потоку води для своєї роботи.

Ширина водоспаду становить 20 метрів, а висота падіння води – 16 метрів, що робить його найвищим рівнинним водоспадом України. Завдяки трьом каскадам він створює потужний шум, тому біля підніжжя майже неможливо почути співрозмовника.

Неподалік від Джуринського водоспаду знаходяться ще дві цікаві природні пам’ятки – водоспад «Дівочі сльози» та грот «Печера відлюдника». Згідно з легендою, вода у «Дівочих сльозах» має цілющі властивості, а поруч із гротом встановлені фігура Божої Матері та хрест, що робить місце особливо значущим для паломників.

Червоногород і однойменне урочище отримали свою назву завдяки характерному червонуватому відтінку ґрунту, який набуває ще більш насиченого кольору після дощу, створюючи калюжі, що нагадують вино.

Багатьох цікавить питання: чому водоспад досі існує, а річка зникла? Справа в тому, що за радянських часів тут діяла гідроелектростанція, після закриття якої водосховище спустили, а природний потік не відновився.

Печера Вертеба – унікальна археологічна пам’ятка трипільської культури

      Це підземне утворення розташоване на півдні Тернопільщини і сформоване потужними гіпсовими пластами. Вона входить до системи печер, яка включає Атлантиду, Озерну, Кристалічну, Млинки та Оптимістичну. Вертеба відіграє важливу роль у вивченні історії давніх цивілізацій і є визначною археологічною знахідкою, що привертає увагу науковців з усього світу.

Печера складається з численних широких галерей, які з’єднуються вузькими проходами – перемичками. У 2004 році її офіційно визнали першим в Україні підземним музеєм Трипільської культури. Відвідувачі можуть побачити оригінальні артефакти, діорами та предмети побуту трипільців. Стандартна екскурсія триває близько 1 км, а для підготовлених туристів передбачений спелеомаршрут, доступ до якого необхідно узгоджувати заздалегідь.

      Уперше печеру виявили в 1823 році – місцевий землевласник Ян Малевський натрапив на її вхід під час полювання. Біля входу він знайшов велику кількість керамічних виробів, які помилково відніс до античного періоду. Насправді це була невідома на той час трипільська культура.

Згодом новий власник села Леон Сапега заклав тут паркову зону. Під час її облаштування робітники натрапили на уламки глиняного посуду, керамічні черепки та фігурки. Для дослідження цих знахідок був запрошений науковець Едвард Дедушинський. Дослідження печери Вертеба тривають і сьогодні.

Загальна довжина вивчених підземних ходів сягає приблизно 9 км. Печера розташована у верхній частині великокристалічного гіпсу, але на відміну від подібних утворень, тут відсутні кристали вторинного гіпсу. Стіни печери мають темний відтінок і гладку поверхню, більшість ходів заповнені мулом. На стелях можна побачити карбонатні натічні утворення, кірки та невеликі сталактити.

Середня температура всередині становить +11°C із можливими коливаннями в межах одного градуса. Вологість повітря тут дуже висока – 92-98%.

Вхід до печери виглядає як своєрідна лійка серед поля з кам’яними стінами. Вертеба вражає своєю геологічною структурою – вона складається з просторих галерей та вузьких ходів. Основний зал розташований на глибині близько 10 метрів, а його склепіння підтримується масивними колонами. Далі розгалужуються лабіринти підземних коридорів.

У печері мешкає кілька видів кажанів, частина з яких занесена до Червоної книги. Відомо, що під час Другої світової війни тут розташовувався штаб одного з загонів УПА, а також підпільна друкарня, де випускали листівки. У правій частині печери «Хатки» в роки війни знайшли прихисток близько 65 євреїв.

Головною гордістю Вертеби є унікальна діорама, яка дозволяє дізнатися більше про побут трипільців. Тут добре збереглися керамічні вироби, гіпсові фігури, а також людські рештки, вік яких, за даними ДНК-аналізу, перевищує 6000 років.

     Екскурсії проводяться лише у складі організованих груп. Незважаючи на облаштованість підземелля, варто взяти з собою ліхтарик, теплий одяг і аптечку. Заборонено заходити за огорожі, пролазити у вузькі проходи та виносити з печери будь-які матеріали або артефакти.

Вже на вході відвідувачі отримують інструктаж щодо правил поведінки в печері. Вертеба – це не лише історична пам’ятка, а й важливий об’єкт природної спадщини, який потребує дбайливого ставлення.

Рослинний і тваринний світ Тернопільщини

Рослинний світ: У регіоні зростають рідкісні представники флори, такі як ковила, підсніжник, черемша. Ліси багаті на дуби, буки, ялини та граби.

Тваринний світ: Територія області є середовищем існування багатьох рідкісних тварин, серед яких рись, видра, борсук, чорний лелека та орел-могильник.

Червона книга України: Багато видів флори і фауни Тернопільщини потребують охорони. Серед них вовчі ягоди пахучі, лілія лісова та інші рідкісні рослини.

Ендемічні види: У регіоні зустрічаються рідкісні види рослин і тварин, зокрема деякі види орхідей, які характерні лише для Карпатського регіону.

Тернопільщина – мальовничий край, розташований між річками Серет, Збруч і Дністер. З давніх часів тут мешкали люди, які зараз ідентифікують себе як тернополяни. Для життя в цьому регіоні важливими були не лише природні умови, але й багатий рослинний і тваринний світ.

Давня рослинність і тваринний світ

Першими рослинами, знайденими на території області, були викопні куксонії – примітивні рослини, що росли на берегах Дністра в Борщівському районі. Вони мали тонкі стебла без коріння та листя, а їхнє розмноження відбувалося спорами. З часом на цих землях сформувалися ліси, залишки яких збереглися до наших днів.

Давні тварини

Згідно з науковими даними, перші люди на території України з’явилися близько 1 мільйона років тому, а наш регіон почали заселяти приблизно 200 тисяч років тому. У той період клімат був значно холоднішим, тому люди вели кочовий спосіб життя та займалися полюванням.

Близько 125-40 тисяч років тому наші предки навчилися добувати вогонь і полювати на мамонтів, первісних зубрів і волохатих носорогів. Археологи виявили залишки поселень давніх людей у районі сучасного села Циганка. Тут знайдено кістки мамонтів, первісних коней, а також крем’яні знаряддя праці.

Біля сіл Дичків і Шляхтинці ще напередодні Першої світової війни були знайдені зуби та кістки мамонта. Аналогічні знахідки виявлено в районах Великий Глибочок, Пронятин, Біла. Це свідчить, що місцеві жителі полювали на великих стадних тварин – мамонтів, волохатих носорогів, зубрів, північних оленів.

Окремо слід згадати знахідку біля Пронятина – на променевій кістці зубра було викарбувано зображення великої тварини, що є унікальним артефактом давніх часів.

Тваринний світ у період Австро-Угорщини та Польщі

У XVIII – на початку XX століття фауна Тернопільщини залишалася багатою. Закон Галичини від 1897 року підтверджує, що на полювання діяли спеціальні правила, а завдані збитки компенсувалися організаторами мисливських заходів.

На території краю діяли мисливські господарства, площа яких загалом складала 27,4 тисячі гектарів. Середній розмір угідь становив 994 га. Полювали переважно на оленів, лосів, тетеревів, рябчиків, дрохв, голубів, косуль і зайців.

Після окупації регіону Польщею мисливське законодавство продовжувало розвиватися. Мисливські ділянки поділялися на дві категорії: ті, що здавалися в оренду, і ті, де могли полювати лише представники польської знаті. Останні перебували під контролем держави, і з часом там майже не залишилося диких тварин.

Відомий натураліст доктор Г. Мальсбург зазначав, що в деяких мисливських угіддях, де урядовці самі займалися незаконним полюванням, слідів тварин не залишалося.

Сільськогосподарські тварини та флора сучасної Тернопільщини

Окрім диких тварин, місцеві жителі здавна займалися розведенням свійських тварин, які продавали на ринках, ярмарках і сільськогосподарських виставках. Зокрема, село Сухостав, що поблизу Чорткова, славилося вирощуванням племінних коней, які були предметом гордості місцевих жителів.

Тернопільщина розташована в зоні лісостепу, а довкола обласного центру збереглися значні лісові масиви. Ліси на Кутківецькому схилі, поблизу сіл Петриків, Шляхтинці, Стегниківці – це природні багатства регіону. Тут переважають грабові ліси, а на площі понад 40 га розташована 60-річна ясенево-дубова діброва, яка є природною пам’яткою.

До природних заповідних територій належать ботанічний заказник «Кутковецькі чагарі» площею 87 га, а також заказник «Шляхтинецький» (36 га), де поширені рідкісні рослини: крушина, черемха, а навесні – барвінок.

Тернопіль по праву вважається одним із найбільш озеленених міст України, адже на кожного мешканця припадає 39,5 м² зелених насаджень. У місті ростуть рідкісні дерева: 250-річна липа на вулиці Листопадовій, ягідний тис, японська сакура. У Старому парку росте понад 16 видів дерев, серед яких дугласія зелена та сосна веймутова.

Водно-болотні угіддя Тернопільщини багаті на різноманітну рослинність. У заплаві Серету зростають лисяча осока, тонконіг, повзуча мітлиця, рогоза. Серед лікарських рослин – кульбаба, стокротки, мати-й-мачуха, яглиця, живокіст.

Тваринний світ сучасної Тернопільщини

      У лісах, гаях і луках області мешкає велика кількість гризунів, хижаків, рукокрилих і парнокопитних тварин. Тут можна зустріти білку, зайця, лисицю, куницю. У водоймах мешкають видра та норка.

На водних просторах Тернополя зустрічаються численні види птахів: крижні, чирки, бекаси. Вони з’являються після початку сезону полювання та залишаються на річках у зимовий період.

У Тернопільському ставі мешкає понад 20 видів риби, серед яких в’язь, лящ, плітка, йорж, карась, короп, окунь, щука, лин, верховодка, товстолобик, ялець, амур. Також тут можна зустріти хутрових звірів, зокрема видру та ондатру.

Пташиний світ змінюється залежно від пори року. У різні сезони можна побачити сойок, сорок, сірих ворон, галок, граків, горобців, вівсянок, зябликів, шпаків, ластівок, чайок. Увечері, прогулюючись річковими хащами, можна почути спів солов’я.

У лісах області водяться куниця лісова, заєць, білка, дикий кабан, рись, вовк, рябчик, тетерев, куріпка, жайворонок, перепілка, стрепет. У південній частині області мешкають горностай, ласка, дикий кіт, рябчик, орел-сапсан, снігур, кедрівка, косуля, олень.

На жаль, через надмірне полювання популяції багатьох тварин значно скоротилися. Майже зникли лосі, косулі, олені, дрохви. Останніх можна було зустріти в Кременецькому районі до 1960-х років. У Шумському районі перестали з’являтися рябчики, а сіра гуска та стрепет також зникли з місцевої фауни.

Нині в регіоні мають обмежене поширення подільський кріт, плямистий ховрах, мала кутора, чагарникова полівка. До Червоної книги України занесені такі рідкісні види, як лелека чорний, тхір степовий, широковух звичайний, пугач, орлан-білохвіст, лісовий кіт, беркут, мала кутора, скопа, полоз лісовий.

Флора і фауна Тернопільщини зазнали значних змін за останні десятиліття, а людська діяльність створює додаткові загрози для довкілля. Збереження природи – це спільне завдання для кожного з нас.

Людина і природа: як допомогти довкіллю?

Основні екологічні проблеми регіону:

• Забруднення води через використання хімікатів у сільському господарстві та промислові відходи.
• Неконтрольована вирубка лісів, що призводить до знищення екосистем.
• Зникнення червонокнижних рослин через людське втручання.
• Масове забруднення природи пластиковими відходами.

Що може зробити кожен з нас?
✅ Брати участь в екологічних ініціативах (прибирання парків, висадка дерев).
✅ Берегти природні ресурси (економити воду, сортувати сміття).
✅ Поширювати екологічну культуру серед знайомих і близьких.
✅ Підтримувати природоохоронні заходи та звертати увагу на законодавчі ініціативи щодо охорони навколишнього середовища.

Підсумок