Номер слайду 8
Зі світанку трудився селянин в полі. Вирішив перепочити. Сів на межі і дістав з торби глечик з водою і хліб. У цей час пробігав повз нього вовк. Побачив сіроманець, що чоловік їсти збирається, та й пристав до нього з привітаннями.— Здоров був, чоловіче! Бачу, їсти збираєшся. Дозволь попитати, що то в тебе в руці за пожива?— Буханець житній.— Зроду-віку такого не куштував. А пахне так смачно, що аж слина котиться. Чоловік пригостив вовка хлібом, поділивася буханцем. З охотою проковтнув хліб вовк, аж облизався.— Ну й смачний! — похвалив. — А де ти його взяв?— Та де взяв! Землю плугом виорав…— І все?— Ні, потім посіяв жито…— І вже маєш хліб?— Та ні, — каже чоловік, — коло жита в полі ще добре походить треба. Діждатися, поки жито зійде, вженеться в колос, поспіє. Потім я його серпом вижав, у снопах ціпом помолотив, у жорнах намолов борошно. Потім ще тісто замісити треба, діждатися, поки воно в діжі зійде. Тоді буханці з нього формують і в добре розігріту піч садять, печуть.— Що смачний хліб, то смачний, — сказав вовк, — та скільки біля нього походить треба.— Твоя правда, — сказав чоловік, — багато клопоту. Але без труда нема плода.