Про читання дітей у сім'ї

        Багато вже було    написано і сказано про значення книги в житті людини. Дитині слід про це говорити неодноразово, наголосивши, що книга навчить не лише якихось понять, а й навчить поважати людину і самого себе.

Сім’я повинна допомогти дитині розібратися в системі книжкової інформації.

Керівництво читанням у сім’ї здійснюється задовго до відвідування дитиною школи.

Слухаючи читання вголос, вивчаючи напам’ять невеликі віршики, розглядаючи картинки, дитина вчиться говорити правильно, збагачує словниковий запас.

Цікавістьдо книги закладена в ранньому дитинстві, в більшості випадків залишається на все життя. Тому батькам необхідно піклуватися про те, щоб з раннього дитинства виховувати у малечі любов до книги, бережливе ставлення до неї. В сім’ях прийнято, що книги старших переходять до молодших, і школярі із задаволенням читають своїм меньшеньким братикам і сестричкам.

Часто можна спостерігати в сім’ях, що дорослі захоплені читанням, а маленьких до процесу не залучають. Вони не цікавляться і не керують читанням дітей. В таких сім’ях діти або не люблять читати зовсім, або “ковтають” все підряд, не отримуючи користі від змісту книги.

Нерідко можна зустріти і таке: батьки вважають за головне підручник і забороняють школяреві користуватися додатковою літературою.

     У батьків поширена думка, що процесом читання має керувати вчитель або бібліотекар.

Це, звичайно, невірно. Керівництво читанням необхідно здійснювати спільними зусиллями сім’ї і школи.

Початок має бути, звичайно, в сім’ї. І почати можна з комплектування власної бібліотеки. Кращим подарунком для дитини любого віку є книга. Купувати книги слід поступово, вибираючи те, що цікавить малюка, що йому доступно, зрозуміло. Пізніше слід радитися з учителем, з бібліотекарем. Щоб не стала домашня бібліотека лише для форми, слід керувати процесок користування літературою.

Пропонується декілька форм роботи.

1. Читання вголос.

Слухаючи голосне читання чи своє читання, дитина краще сприймає зміст книги. Вона звертає увагу на окремі епізоди, описи, на характеристику дійових осіб. При самостійному читанні “про себе” багато що може залишитися поза увагою. Читати вголос слід змалечку.

Але щоб прочитане доставило радість дитині, слід ретельно відбирати книжку, яка буде зрозуміла, цікава, корисна.

Щоб дитині хотілося читати вголос, її слід слухати дорослому. І якщо голосне читання буде взаємним, то в результаті можна не  сумніватися.

Такі сімейні читання можна влаштовувати по вихідних днях, після роботи.

Читання вголос допомагає зацікавити книгою  дитину, яка мало і слабо читає.. І це не означає, що дитина просто лінується, а їй важко опанувати процесом читання. Тому можна почати читати дорослій людині, а на самому цікавому зупинитися. Дитині безперечно забажається дочитати.  А саме ця мета і переслідувалася.

Для підвищення зацікавленості до науково-художньої літератури можна використовувати організацію колективного читання. Для колективного читання, особливо з молодшими школярами, викликають зацікавлення книжки, що складаються з окремих розповідей. Таке читання не втомлює дітей і самі книжки не набридають, так як автор розповідає в них про  різні речі, явища.

Поступово діти зацікавляться науково-художньою літературою, втягнуться в читання. Коло їх інтересів значно розшириться.

2. Бесіда про книжку.

Якщо дитина читає мовчки, то особливо важливо прослідкувати за тим, як вона читає. Декілька питань по змісту прочитаних глав чи сторінок, покажуть батькам, чи достатньо уважна була дитина під час читання, чи все їй зрозуміло. Розмову вести, безумовно, тактовно, виключаючи зайве домагання.

Тематика дитячих книжок різнобічна. Тому і бесіду слід будувати згідно теми, не нав’язливо, спокійно. Говорячи з дітьми про книжки, не можна не згадати автора, письменника. Необхідно розповісти про те, що письменник пише про своє, йому близьке, цікаве. Один пише про дітей, школу, інший – про тварин, третій  - на історичну тематику.

3. Ведення читацьких щоденників і відгуків про книжку.

Дуже важливо привчити дітей записувати прочитану літературу. Найбільш поширеною формою запису є читацький щоденник. Молодшим школярам цікавіше оформити його з ілюстраціями. Детально, звичайно, описувати зміст зайве. А от автора і головне слід відмітити. Якщо дитина звикла вести щоденник,  письмово викладати свої думки, то вона надалі буде читати вдумливо, уважно, не гортаючи сторінки у пошуках цікавих сюжетів.

4. Індивідуальний план читання.

Деяким дітям дуже важливо на основі списку літератури, що погоджений з учителем чи бібліотекарем, скласти свій, індивідуальний план читання. Такий план необхідний дитині, яка мало і слабо читає. Батькам, порадившись з учителем, слід включити в план лише ті книжки, що зацікавили дитину, аби не допустити відрази до читання.