ПРОЄКТ З НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ "МОЯ УКРАЇНА. ДУХОВНІ ЦІННОСТІ". Категорія: Виховна робота

ПРОЄКТ «МОЯ УКРАЇНА»

Мета проєкту : 

• підвищення статусу патріотичного виховання в українському суспільстві загалом та ліцеї зокрема;
• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки - Герба, Прапора, Гімну України, української мови як духовного коду нації та історичних святинь;
• утвердження в свідомості здобувачів освіти об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України;
• підтримання кращих рис української нації - працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

• Формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини.
• Забезпечення єдності навчання, виховання і психологічної підготовки учнів до захисту Батьківщини; вироблення єдиних поглядів на проблему виховання громадянина, патріота.
• Формування компетентної особистості, орієнтованої на загальнонародні традиції, з усвідомленою громадянською позицією.
• Формування в учнів громадської та правової свідомості, почуття власної гідності, творчого мислення, відповідальності, правових норм, естетичних станів, духовного багатства, системи наукових знань про природу, людину, суспільства.

Духовні цінності

1. Чесно́ти.
2. Віра.
3. Надія.
4. Любов.
5. Добродіяння.
6. Сила духу.
7. Одухотвореність.

Характеристика духовних цінностей

Чесно́та– позитивна моральна якість людини; людяність, сердечність, моральність, совість тощо.

Віра – почуття й усвідомлення певного ідеалу як вищої сутності, до якого прагне людина; беззастережне прийняття людиною обраного нею ідеалу; сприйняття людиною чого-небудь як правдивої істини, іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб’єктивного переконання, що не потребує жодних доказів.

Надія (сподівання) – зазвичай розуміється як цілковите покладання на свою віру; чеснота, що допомагає позитивно мислити, діяти, перемагати. У повсякденній життєдіяльності людини її впевненість в існування сил, на які можна розраховувати, особливий стан чуттєвих переживань і свідомості;  почуття і усвідомлення людиною сподівання на позитивні наслідки змін, що відбуваються у світі; почуття й усвідомлення людиною необхідності змін, її наближення до обраного нею ідеалу чи «віддаленість» від нього.

Любов– це внутрішній, духовний потяг до чого-небудь; глибока повага, шанобливе ставлення чи приязнь до людини; здатність зрозуміти іншого (людину, світ) й самого себе в їхній унікальній неповторності (сказати «ти») і водночас осягнути їхню цінність і необхідність (сказати «так»). Любов – це життєвий пріоритет, що визначає ідеали, цілі, духовні пошуки, потреби душі відчувати свою гармонійну єдність із вищими силами світу, пошук сенсу життя; ставлення людини до когось або чогось як такого, без чого неможливо прожити; почуття й усвідомлення людиною предмета чи явища як невід’ємної умови свого існування.

Добродіяння– дія за значенням добродіяти, а також те, що є її наслідком. Цінність добродіяння – це складне інтегративне структурно-особистісне утворення, яке передбачає наявність позитивних духовно-моральних якостей особистості, супроводжується емоційним станом задоволення від результатів учиненого та зумовлюється позитивною ціннісною динамікою у свідомості особистості. Альтруїзм як безкорислива дія; добродійність, філантропія.

Одухотвореність – вираження духовної краси. Одухотворений – той, хто сповнений високих помислів, благородних почуттів, духовної краси тощо.

Виховні орієнтири духовних цінностей:

• формування духовності як моральної сутності людини; усвідомлення переважання духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними; моральні ідеали, переконання, норми та принципи; шляхи пошуку духовності;
• виховання людяності у вчинках і стосунках, співчуття, милосердя, непримиренність до зла; побудова взаємин із навколишнім світом на основі доброти, сердечності, взаєморозуміння, любові;
• совість як мірило вчинків; виховання почуття сорому, відповідальності за слова та дії, почуття обов’язку; розуміння внутрішньої моральної чистоти та честі;
• моральний розвиток особистості, піднесення духу, облагородження; формування безкорисливості, орієнтованості особистості на дії заради блага оточуючих; прагнення до добра й справедливості встановлення гуманних відносин зі світом;
• формування віри в добро, любов, у власні потенційні духовні сили та самовдосконалення; розвиток власної активності, спрямованої на інших; розвиток внутрішній свідомості; усвідомлення моральності власних учинків;
• внутрішня краса людини; формування потреби в красі, розуміння прекрасного; розвиток моральної культури; позитивне й оптимістичне ставлення до життя;
• розуміння духовного начала в людині як сенсу існування будь-якої особистості; усвідомлення своєї життєвої місії, призначення, особистісного самовизначення; духовний пошук та прагнення до самовдосконалення; означення майбутнього, цілями та смислами.