ВСТУП

Стаття присвячена проблемі повернення ідеологічно відсталої термінології до сучасного термінологічного обігу. Проаналізовано «Словник російських та українських наукових термінів». Математика. Фізика», виданий у Києві 1998 року, “Наука про Землю і космос” за редакцією А. Рудника, виданий у Харкові 1999 року, “Тлумачний російсько-українсько-англійський словник-довідник з енергетики” за редакцією А. Рудника, виданий у Львові 2013 року, “Російсько-український словник з техніки і технології” термінологічної словникової серії »СловоСвіт. Український техніко-технологічний словник», виданий у Львові у 2013 році.

Мета роботи – на основі аналізу «репресованих» термінів, зафіксованих у сучасних лексикографічних працях, виявити тенденції унормування української технічної термінології, українських термінологічних словників під час видання своїх українських термінологічних словників проводили дослідження української термінології. Аналіз термінологічного матеріалу цих словників показує, що всі ці автори продовжують обґрунтовано відроджувати автентичну українську термінологію. На перше місце у словникових статтях вони чітко ставлять вимоги національних стандартів, зокрема терміни, рекомендовані постійно діючими науково-термінологічними семінарами Держспоживстандарту та Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології Міністерства освіти і науки України, а також терміни, вилучені з технічної термінології за часів тоталітарного режиму. Виходить, що укладачі словника у Львівській політехніці послідовно наслідували традицію українських термінологів 1920-х років, які були співробітниками Інституту наукових мов Української академії наук, і використовували метод написання термінологічних статей, характерний для «золотого десятиліття» української термінології.

1.Проблемами вітчизняної термінографії на різних етапах її становлення

Зокрема, описано терміни, які були вилучені з української термінології глосарієм у 30-х роках 20 століття. За допомогою структурного методу описано зміни термінологічних форм термінів. Аналітико-синтаксичне опрацювання термінологічного матеріалу використано для з'ясування історичного тла проблеми: на основі вивчення лексичних праць трьох національних термінологічних шкіл виявлено такі спільні тенденції в унормуванні української термінології. Відновлення архаїчних елементів є поширеним засобом розвитку мови в період національного відродження, а спроби відновлення автентичності - одним із шляхів очищення української фахової розмовної мови від впливу її зближення з російською На думку П. Гриценка, у двадцятому десятилітті ХХ ст. українська писемна мова сформувала простір для функціонування української мови, а «зміна українських мовних норм, тобто заміна російської мови українською у вирішальній сфері спілкування, супроводжувалася проголошенням скасування офіційної заборони та репресій щодо вживання української мови і, водночас, ідеєю побудови україноцентричної держави виникла з практичної діяльності широкого кола інтелектуалів, які були організовані та інтелектуально об'єднані на цій основі» [Гриценко, 2018, с. 64]. У цей час укладалися термінологічні словники з різних галузей знань, адже «ставилося завдання не лише випускати відповідну технічну літературу українською мовою, а й підтримати потяг широких народних мас до української мови та культури» [Гриценко, Брицин, 2019, с. 4]. Творення української термінології на основі діалектів тривало до 1930-х років, коли почалося примусове винищення української термінології з політичних мотивів. Напрямок розвитку наукової мови народів Радянського Союзу змусив її слідувати російському вектору, і вона стала підлягати «інтернаціоналізації» (тобто, як правило, пріоритет надавався термінам, запозиченим з російської мови або через неї) [Вакуленко, 2015]. Наразі в Україні функціонує кілька термінологічних центрів, основні з яких знаходяться в Харкові, Києві та Львові. У Києві вони розташовані на базі Інституту української мови (директор - Л. Симоненко). Львівський термінологічний центр створений при кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка і заснований 1992 року Міністерством державних стандартів і освіти України. Міністерство державних стандартів і освіти України створило Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (голова - Б. Ритар) Національного університету «Львівська політехніка», який здійснює широку просвітницьку діяльність, виконує державні замовлення на створення національних стандартів, а також плідно працює в лексикографічній та організаційній сферах [Кочан,. 2012, p. 60-61].

У 90-х рр. ХХ ст. створилися термінологічні центри для роботи над окремими галузями виробництва, зокрема в Харкові термінологію нафтогазової промисловості досліджують у Термінологічному центрі при НДПІАСУкртрансгаз під керівництвом М. Гінзбурга.

Оскільки існує кілька термінологічних шкіл, їх представники можуть мати різні погляди на одне й те ж поняття, його лексикографічний опис. Це потребує поєднання зусиль усіх науковців, що займаються упорядкуванням української науково-технічної термінології. Зазначимо, що різноманітними проблемами вітчизняної термінографії на різних етапах її становлення та розвитку займалися М. Вакуленко [Вакуленко, 2015], І. Кочан [Кочан, 2012], З. Куньч [Kunch, 2017], Н. Куземська [Куземська, 2009], В. Мейзерська [Мейзерська, 2007], Г. Наконечна [Наконечна, 1999], В. Пілецький [Пілецький, 2006], Л. Полюга [Полюга, 2007], Л. Симоненко [Симоненко, 2014; Симоненко, 2009], В. Старко [Старко, 2006], Л. Харчук [Харчук, 2019], В. Широков [Широков, 2004] та ін. Ми теж порушували питання розвитку української технічної термінології [Литвин та ін., 2020; Литвин, 2019].

Сучасні словники, укладені представниками різних українських наукових термінологічних шкіл, фіксують багату виразність української мови, творчий підхід авторів до кожного терміна, ретельне опрацювання та опрацьований [Симоненко, 2009, с. 5-8]. Новаторські напрацювання українських учених важливі для формування та систематизації термінології в національних стандартах, утвердження національної мови в усіх сферах суспільного життя. Укладаючи термінологічні словники, особливо перекладні, лексикограф має справу переважно з термінологічним матеріалом, що створює проблему повернення досліджуваним термінам «репресованих» назв: термінів, несправедливо й невиправдано вилучених у 1930-х роках з ідеологічних міркувань, тобто насадження російської мови; у 1934 1935 роках було видано сумнозвісний глосарій з метою «викорінення націоналізму в термінології», в якому, за словами Л. Масенко, окремі українські терміни були названі «шкідливими і націоналістичними» та «спрямованими на відокремлення української мови від російської» [Масенко, 2005, p. 14]. Підходи науковців до цієї проблеми різняться: Г. Наконечна називає п'ять підходів до укладання термінологічних систем: перший підхід - формальний, оскільки ґрунтується на кількісному показнику якнайшвидшого видання словника. Другий підхід - етнографічний, оскільки в його основі лежить ідея відродження національної термінології, і лексикографи намагаються повернути майже всі терміни «золотого десятиліття» до сучасних українських термінів. Третій підхід є консервативним, оскільки його прихильники дотримуються принципу «мови реалій» і виступають за збереження української науково-технічної термінології в тому вигляді, якого вона набула в радянський період [40]. Натомість В. Пілецький розрізняє два підходи: «одні орієнтуються на використання всіх методів і засобів, наявних в українській мові, інші віддають перевагу калькуванню з російської мови» [Пілецький, 2006, с. 11]. Чимало науковців стверджують, що радикальна заміна сучасної наукової лексики термінологією 20-30-х років минулого століття «штучно реставрує застарілі елементи мови і загрожує нав'язуванням діалектної, застарілої термінології сучасній практиці». Реалізація претензійних особистих уподобань окремих науковців може призвести до самоізоляції не лише української наукової мови, а й самої науки» [Гриценко, 2018; Вакуленко, 2015, с. 71; Симоненко, 2009]. Зіставлення термінологічних словників, перекладених сучасними мовами, дає змогу простежити, як лексикографи різних шкіл української лексикології працюють над реституцією ідеологічно вилучених термінологічних одиниць, що не лише сприяє вдосконаленню та унормуванню науково-технічної термінології, а й забезпечує Це пов'язано з тим, що вона також слугує підставою для їх усунення з сучасної практики. На основі аналізу «витіснених» термінів у сучасних лексикографічних працях виявлено тенденцію до стандартизації української термінології, яка є спільною для всіх національних термінологічних шкіл. Виявлено «замовчувані» терміни з російсько-українських словників, виданих у Києві, Харкові та Львові. Визначено, які словоформи в українській мові повернулися до технічної термінології. У дослідженні використано описово-аналітичний та порівняльний методи для узагальнення спостережень над проаналізованим лексичним матеріалом і, зокрема, для опису термінів, що були вилучені з української термінології. Структурний метод використано для опису словотвірних афіксів досліджуваних термінів. З метою з'ясування історичних передумов виникнення проблеми здійснено процес аналізу та синтезу термінологічного матеріалу. Для порівняльного аналізу використано «Російсько-український словник наукових термінів». Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю і космос», виданий у Києві 1998 року [Митропольський, 1998], “Російсько-український словник-довідник з машинобудування”, виданий у Львові 2013 року [Ханіткевич, Ківалов, Ханіткевич, Ківалов, 2013]. Ханіткевич, Кінаш, 2013], «Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з енергетики», виданий у Харкові в 1999 році [Рудник, 1999].

2.«Репресовані» терміни, зафіксованих у сучасних лексикографічних працях

Передмова до Словника російсько-українських наукових термінів. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю і космос», у передмові автор зазначає, що словник є першим міждисциплінарним словником, який фіксує “терміни та найуживанішу номенклатуру з понад 50 галузей сучасної науки і техніки, що вживаються в сучасній російській та українській мовах” [Митропольський, 1998, с. 5]. Укладачі зазначають, що до словника не включено вузькоспеціальні та застарілі терміни й номенклатуру, а також нові терміни, які ще не пройшли повної апробації фахівцями. Цей комплексний словник термінів створювався понад 17 років, і через значні зміни в українській політиці, науці та культурі за цей час матеріал словника неодноразово «осучаснювався» та коригувався правописними версіями, але з метою прискорення виходу словника «низку термінів із суперечливим, але традиційним вживанням було вирішено включити. Наприклад, water supply - водопровід, grain washing - зерноочисний, zigzag - зигзаг, acting equally - рівнодіючий, multi-step - багатоступінчастий - багатоступінчастий» [Митропольський 1998, с.] У цьому словнику автор звертає увагу на семантичні параметри лексичного опису термінів. Омоніми зафіксовано в окремих словникових статтях, а значення омонімів подано в примітках і термінологічних словосполученнях. (підприємство) завод, -ду; цегельня, цегельний завод; лісопилка, лісопильний завод (тартак, -ка, лісопилка); .олійниця, олійний завод (олійний, олійниця). завод2 техн. 1.(дія) намотування, (незакінчена - ще) намотування; (пружин - ще) намотування. - намотчик, -ду [Митропольський, 1998, с. 185]. З наведених словникових статей видно, що автор подає синоніми. Це дає змогу науковцям та інженерам обирати більш відповідні терміни. Серед синонімів у дужках подано терміни, які були виведені з ужитку в 1930-х роках, з чого можна зробити висновок, що ці терміни ще існують, але укладач віддає перевагу традиційним термінам. Автор словника зазначає, що «там, де є два або більше українських відповідників, ми вказуємо від найбільш нормативного, рівнозначного за значенням і найбільш уживаного, до менш нормативного, майже не рівнозначного за значенням і менш уживаного» [Митропольський, 1998, с. 8]. 8], напр., зазор техн. зазор, -жу, зазор, -ру; (щель) щілина; клапанный з. клапаний зазор (щілина) [Митропольський, 1998, с. 188]; подшипник техн. підшипник, -ка, -ка валик; направляющий п. направляющий подшипник; насосный п. насос, помпа, -и; бензиновый п. бензонасос [Митропольский, 1998, с. 368]; масляный п. масло; (преимущественно мастило) мастило; (растительное) масло; (из плодов оливы) оливковое масло;. авиационное масло м. авіаційне масло; моторное масло; моторное масло м. моторне масло; снотворное масло м. снодійне масло (олія) [Митропольский, 1998, с. 314]. На жаль, наведені вище словникові статті містять кальки з російської мови, як-от: масло, маслэ, подшипник (нормативне), зазор, насос (не дуже поширені). Серед менш уживаних термінів є «витіснені», такі як ролик, мастило та шліц. Для зручності користування словник має галузеві, граматичні та семантичні анотації, а також довідкові примітки, наприклад: 1. (Дія) загартовування; 2. (неознач. - стаціонарне) гартування, загартування, загартування в маслі (мастилі); 2. (стан, характер) загартування, загартування; недок. технічний н. недогартування, -ння [Митропольський, 1998, с. 189]; підшипник технічний, фізичний, іменник підшипниковий [Митропольський 1998, p. 385]. На нашу думку, такі терміни слід вилучити зі словника, оскільки ця термінологічна одиниця є імітацією, хоча, як зазначено в коментарі, багатозначний зареєстрований прикметник в одному зі своїх значень функціонує як іменник. Як зазначає автор, приклади дієприкметників на -уч (-уч-) поодинокі: вал 2 техн. вал, -ла; в. вал зчеплення; ведений в. ведений вал; ведучий в. ведучий вал; гребінчастий в. гребінчастий вал шліцьовий в. шліцьовий вал [Митропольський, 1998, с. 67]. Цінним у цьому академічному словнику є те, що назви професій послідовно утворюються за допомогою суфіксів -івник, -ар/-яр, які є питомими для української мови. Наприклад, зака́льщик, технічн., загарту́вальник, -ка́ [Митропо́льський, 1998, с. 189]; зазо́льщик, технічн., зольни́к, -ка, тоне́р, -ра́ [Митропо́льський, 1998, с. 188]. В одній словниковій статті автор подає чоловічі та жіночі назви осіб за родом діяльності: наприклад, лицювальник, лицювальниця, -ниці; -щиця лицювальниця [Митропольський, 1998, с. 6]. У наведених вище словниках укладачі помірковано підійшли до укладання українських науково-технічних термінів, враховуючи історичні, національні та політичні умови.

Російсько-українсько-англійський тлумачний словник з енергетики за редакцією А. Рудника був виданий у Харкові в 1999 році. Як зазначає автор у своїй передмові, поштовхом до укладання цього словника стала відсутність усталеної української термінології. Ця термінологія довгий час зі зрозумілих причин розвивалася дуже повільно, але зараз формується, викликаючи великі труднощі в роботі виробничників, конструкторів, науковців і управлінців різних рівнів. У документах, що випускаються, для опису одного і того ж поняття використовуються різні терміни, деякі з яких мають вільні тлумачення, що не збігаються в різних документах, що ускладнює роботу фахівців і негативно позначається на результатах їхньої діяльності. Словник містить терміни, які є стандартизованими та рекомендованими в енергетиці та суміжних галузях знань [Рудник, 1999, с. 5]. Безперечною позитивною рисою словника є те, що він поєднує функцію тлумачення термінів та їх перекладу з англійської, російської та української мов на дві інші, з науково обґрунтованими та чітко сформульованими визначеннями термінів відповідно до правопису 1993 року, який уніфікує українську енергетичну терміносистему. Спроба виявилася успішною [Харчук, 2019, с. 354]. У вступі автор зазначає, що при укладанні словника автори прагнули забезпечити відповідність (еквівалентність) між російськими термінами, стандартизованими в міждержавних стандартах (ГОСТ), та українськими термінами, стандартизованими в українських національних стандартах (ДСТУ). Тому українські відповідники, взяті з ДСТУ, можуть не бути прямим перекладом російських термінів, унормованих у ГОСТі. Редакція відзначає численні порушення чинних правил правопису (в тому числі й українських національних стандартів), перекладу українською мовою деяких загальновживаних термінів і сполучень термінів, вживання окремих слів у певних значеннях, вживання окремих слів у певних значеннях між згаданими джерелами (між різними українськими національними стандартами, між словниками, між словниками та окремими українськими національними стандартами) через виявлені розбіжності. Автор також підкреслює, що сьогодні як термінологія, так і українська мова загалом стрімко розвиваються, що супроводжується відродженням українських термінів, невиправдано вилучених у різні часи, вилученням невдалих запозичень і цитат, переглядом деяких правописних і стилістичних норм [Рудник, у 1999, p. 7]. Якщо взяти для порівняння одиниці розглянутих вище термінів, то можна помітити, що автор не подав російських перекладів для таких термінів: ведомый вал, тяжелый вал; ведущий вал, тяговий вал [Рудник, 1999, с. 48]; зазор, промежуток [Рудник, 1999, с. 48]. Рудник, 1999, с. 119]; несучий, несучий (характеристика), тримаючий (щодо навантаження) [Рудник, 1999, с. 730]. У цьому словнику нормативними є терміни насос, помпа [Рудник, 1999, с. 259], термін помпа як варіант, холостий хід, холостий хід [Рудник, 1999, с. 739] і терміни без навантаження та холостий хід як варіанти. Таким чином, переклад термінів з російської мови на українську також дотримується поміркованого підходу, залишаючи нормативні терміни, поширені в радянський період, як нормативні, а «репресовані» - як варіанти. 2000 року Національний технічний університет «Львівський політехнічний інститут» започаткував глосарій «СловоСвіт». Лексикографи цього закладу, наслідуючи традицію українських термінологів 1920-х років, які були співробітниками Науково-лінгвістичного інституту Всеукраїнської академії наук, вважали за доцільне залучити до формування національної термінологічної системи діалектну та ремісничу лексику різних регіонів України і, що характерно для «золотого десятиліття», - до створення словника «СловоСвіт». Використано метод опису термінологічного матеріалу. Розглянемо, як описували «замовчувані» терміни автори «Російсько-українського техніко-технологічного словника». У цьому словнику 42 000 статей. Розглянуто терміни, пов'язані з технічними процесами в металообробці, будівництві, металургії, гірничій справі, енергетиці, теплотехніці та хімічній промисловості (з деякими поясненнями), споріднені терміни з фізики, математики та хімії, а також загальновживані слова, що є складовими споріднених термінів. За словами авторів, словник укладено з урахуванням вимог Національного стандарту України ДСТУ 3966-2009 «Принципи та правила розроблення стандартів щодо визначення термінів і понять» [Ханіткевич, Кінаш, 2013, с. 12-13]. Вони стверджують, що «цей словник закладає фундамент для відновлення автентичності української мови. Назви нафтопродуктів, що містять вуглеводні (бензин, парафін), ухвалено на факультеті нафтотехнологій Державного університету «Львівська політехніка» (Російсько-український словник з хімії та хімічної технології - Львів, 1993). Російсько-український словник з хімії та хімічної технології - Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1993). Для відбору термінів словника використано науково-технічну літературу з технології машинобудування, сучасні загальні та спеціалізовані російсько-українські науково-технічні словники, починаючи з 30-х років минулого століття» [Ганіткевич, Кінаш, 2013, с. 13]. Цікаво, що синоніми, які відображають багатство української мови та допомагають оволодіти її словотворчими засобами, такі як: паяльщик лютня, -ер, лютняр-чоловік, -жінка; паяльщик лютня, -ер, лютня, -ря [ Ганіткевич, Кінаш, 2013, с. 301]; качати насос, -па, дим, -ка [Ганіткевич, Кінаш, 2013, с. 248]; масло 1. 248]; масло 1. (технічне) масло, -ва, мастило, -ра; 2. (тваринне) масло, -ла, тошуш, -шуш; 3. (рослинне) олія; 4. (мінеральне) олія, -лі [Ханіткевич, Кінаш, 2013, с. 210]. Автори цього словника зазначають, що в українській частині словникової статті на першому місці стоїть відповідний основний термін, а далі йдуть другорядні, багатозначні терміни, які в дужках вказуються зі своїм значенням [Ханіткевич, Кінаш, 2013, с. 6-7]. Словник містить чимало термінів, рекомендованих у проектах словників 20-30-х років ХХ ст., як-от: Сицилія, -на, луз, -за; Лютник, -ка, Лютівник, -ка; Лютватуник, -ка, Лютар, -ля; Помпа, -па, смок, -ка. За нашими спостереженнями, у словниках, виданих у Києві та Харкові, таких термінів не виявлено. Тому автори цього словника ставлять собі за мету повернути в сучасну українську мову якомога більше політично вилучених термінів.

У дев'яностих роках ХХ ст. - на початку ХХІ ст., як видно з наведених вище словників, під час унормування терміносистем на словниковому рівні науковці використовували синоніми на додачу до термінів, усталених протягом останніх восьми десятиліть, зокрема й «золотого десятиліття» За словами М. Вакленка, у радянський період переклади «спрощували», щоб для «спрощення» та «полегшення» автоматичного опрацювання тексту намагалися уникати синонімів технічних термінів. Так, у більшості українських словників радянських часів так звані «інтернаціональні слова» (зокрема й кальки з російської, як-от: насос, датчик тощо), біг, перенесення тощо, утворені від російських дієприкметникових форм на -ач (-яч -), забагато неукраїнських активних дієприкметників із суфіксами -уч (-юч-) і замало власне українських термінів [Вакуленко, 2015, с. 71]. Аналіз словників, виданих у Києві, Харкові та Львові після здобуття незалежності, показав, що відродилися терміни-кандидати, які відповідають духові української мови, але були вилучені з ідеологічних міркувань (наприклад, проміжок - простір, олія - мастило, нафта). Автори рецензованих словників небезпідставно продовжують відроджувати автентичні українські терміни-кандидати. Зрозуміло, що вони віддають перевагу термінам, рекомендованим Технічним комітетом стандартизації науково-технічної термінології Державного комітету стандартизації науково-технічної термінології та Постійно діючим науковим термінологічним семінаром Міністерства освіти і науки України, а також вимогам національних стандартів. За нашими спостереженнями, багато назв, які були скасовані в тоталітарний період, зараз знову використовуються. Словник, підготовлений лексикографами Львівського технічного університету, містить терміни, яких немає в двох інших словниках. Це «витіснені» терміни, які автор подав як прийнятні після основних відповідників (арматура, -ка, риштування, -ка). Термінологічні одиниці з вираженням і змістом, що не відповідають сучасним нормам української літературної мови, до аналізованих словників не включено.

ВИСНОВКИ

Отже, в результаті аналізу й узагальнення словникового доробку трьох національних термінологічних шкіл було виявлено такі спільні тенденції в унормуванні української термінології: 1. 1. прагнення відродити несправедливо забуті або примусово вилучені терміни, що відповідають нормам української літературної мови Бажання. Це призвело до збільшення кількості синонімів, причому новостворені та відроджені терміни часто вживаються в словниках паралельно (підшипник-ролик, насос-насос); 2. створення нових термінологічних одиниць за українською словотвірною моделлю; 3. створення нової термінологічної одиниці за українською словотвірною моделлю (напр., «насос», «ролик»). Лексикографи української мовної школи використовують у своїх словниках такі українські словотвірні моделі: -алн (гальмування, фільтрація); -ин (буферизація, розрив); -ін (ізоляція, металургія); -овання (пристрій, прес); -н(я) (лісопилка, нафтопереробний завод); -лн (різання, фільтрування); -вн -овн (прикладний, перетворюваний). Етимологічне написання та звучання технічних термінів відновлено відповідно до нової редакції українського правопису (серія словників «СловоСвіт»). Варто зазначити, що провідні термінологи використовують і поступово впроваджують канонічні норми української літературної мови.3 Це дає змогу точніше передавати суть складних технічних понять, уникати неточностей і робити визначення чіткішими.4 Сучасну українську наукову термінологію розвивають три національні термінологічні школи їх об'єднує спільна позиція на користь рідного мовного ґрунту та врахування здобутків попередніх поколінь термінологів. Усі ці тенденції в сучасній українській термінології є мовними виявами розвитку технологій, інженерних рішень та загального національного науково-технічного ідеологічного руху Від 1990-х років і до сьогодні українська термінологія зазнала чимало позитивних змін. Процес її нормалізації та вдосконалення був непростим, і після десятиліть примусового «мовного зближення» він не був швидким і гладким, частково через розбіжності в наукових поглядах, консерватизм та екстралінгвістичні чинники. Однак відновлення національної ідентичності в науково-технічній термінології є постійним процесом на всіх мовних рівнях, включаючи лексику, словотвір, морфологію та синтаксис. Питання реституції вилученої термінології не є всеохопним і потребує подальших досліджень. Наприклад, порівняльний аналіз лексикографічних досліджень у різних галузях знань щодо відновлення «замовчуваних» у тоталітарний період термінів, науково обґрунтоване визначення можливості заміни неадекватно запозичених іншомовних термінів у галузевих терміносистемах позначеннями, штучно вилученими в радянський період тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вакуленко М.О. Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз. Івано-Франківськ: Фоліант, 2015. 361 с.
2. Городиловська Г.П., Наконечна Г.В., Литвин О.Г., Булик-Верхола С.З., Харчук Л.В. Українське словникарство: історія, теорія, практика: колективна монографія. Львів: Галицька видавнича спілка, 2020. 208 c.
3. Гриценко П., Бріцин В. Цінне джерело формування української наукової мови [передмова]. Словник технічної термінології (загальний) / за ред. І. Шелудько, Т. Садовського. Київ: Вид. дім Дмитра Бураго, 2019. С. ІІІ–ХХ.
4. Гриценко П.Ю. Стратегії сучасних лінгвістичних досліджень і завдання академічної лінгвоукраїністики (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 18 квітня 2018 року). Вісник НАН України. 2018. № 6. С. 64–74.
5. Кочан І. Українське термінознавство в іменах. Львів: Літопис, 2012. 292 с.
6. Куземська Н. Проблеми культури української мови в проектах національних стандартів України (про «пихаті твердження» стосовно «металевих шкарпеток» і «книжкових пам’ятників»). Українська наукова термінологія. Проблеми перекладу. К.: Наукова думка, 2009. С. 27–47.
7. Литвин О. Генеза української технічної термінології. Куньч З.Й., Фаріон І.Д., Василишин І.П., Литвин О.Г., Ментинська І.Б. Український науковий термін: діахронний контекст: монографія. Львів: Галицька вид-а спілка, 2019. С. 100–129.
8. Мейзерська І.В. Лексикографічна параметризація: структурний та функціональний аспекти. Вісник Сумського державного університету. 2007. № 1. Т. 1. С. 151–155.
9. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. Історія і сьогодення. Львів: Кальварія, 1999. 110 с.
10. Пілецький В.I. Український термін як національно-культурне явище. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2006. Вип. 38. Ч. І. С. 47–56.
11. Полюга Л. Проблематика процесів творення термінологічних словників. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету: Мовознавство. Тернопіль, 2007. № 1 (16). С. 255–265.
12. Російсько-український словник з інженерних технологій: понад 40000 термінів / за ред. М. Ганіткевич, Б. Кінаш. Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2013. 1024 с.
13. Російсько-український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та космос / за ред. Ю.О. Митропольського. К.: Наукова думка. 1998. 892 с. Симоненко Л. Термінологічні справи сьогодення. Українська наукова термінологія. Проблеми перекладу. Київ: Наукова думка, 2009. С. 5–8.
14. Симоненко Л.О. Українська термінографія: стан і перспективи. Мовознавство. 2014. № 4. С. 28–35.
15. Старко В. Активні елементи в термінологічному словнику. Вісник: Проблеми української термінології. 2006. № 559. С. 70–77.
16. Тлумачний російсько-українсько-англійський словник з енергетики. Основні терміни: понад 3500 термінів / за ред. А.А. Рудніка. Харків: ВАТ УЦЕБОПнафтогаз, 1999. 752 с.
17. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду / за ред. Л. Масенко. К.: КиєвоМогилянська академія, 2005. 399 с.
18. Харчук Л.В. Відображення української електроенергетичної термінології у вітчизняній лексикографії кінця ХХ – початку ХХІ ст.. Термінологічний вісник. 2019. Вип. 5. С. 352–359.
19. Широков В.А. Феноменологія лексикографічних систем. К.: Наукова думка, 2004. 328 с. Kunch Z., Kharchuk L., Syerov Y., Fedushko S. Development of concept of terminological online assistant for electric power engineering specialists. Proceedings of the 12th International Scientific and Technical Conference on Computer Sciences and Information Technologies (CSIT 2017). Lviv, Ukraine 5–8 September 2017. Lviv: IEEE, 2017. Vol. 1. Р. 83–86.
20. Bakalavr. Сайт для студентів та учнів. URL: https://www.bakalavr.com/ (дата звернення: 19.02.2026)