Проект "Чинники впливу на врожайність кавунів".

ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНЯ М. БЕРЕСТЕЧКО

 ЕКОЛОГІЧНИЙ  ПРОЕКТ

ЧИННИКИ  ВПЛИВУ  НА  ВРОЖАЙНІСТЬ  КАВУНІВ

Виконавець проекту:

Мороз Дмитро,

учень 11 класу

Керівник :  Мороз  Н.Д.,

учитель біології

Берестечко - 2019

                                                    ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….      3

РОЗДІЛ1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ  ТА  ВИБІР  НАПРЯМУ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………….……….     5

1. Морфо-біологічні  особливості  кавуна…….……………………… ……….   5
2. Опис  сортів  кавуна, які  досліджуються ……………………………………  9

 РОЗДІЛ  2. ТЕХНОЛОГІЯ  ВИРОЩУВАННЯ   КАВУНА…………………………13

     2. 1. Способи  обробітку грунту…………………………………………………… 13

    2.2.  Догляд  за  рослинами…………………………………………………………. 14

    2.3. Збір врожаю…………………………………………………………..…………..15

    2.4.Особливості  вирощування  кавуна у  відкритому грунті ……………………..16

РОЗДІЛ 3. МАТЕРІАЛИ  ТА  МЕТОДИ  ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………19

      3.1. Аналіз  грунторо-кліматичних умов Горохівського району…………………19

      3.2. Методика  проведення  дослідження ………………………………………….22

      3.3.  Вплив  норм  та  способів внесення органічних  і  мінеральних  добрив при  різних  схемах  розміщення  рослин  на  ріст  і  розвиток  рослин  кавуна………….24

      3.4. Урожайність плодів  кавуна    при  різних  схемах  розміщення  рослин в  залежності  від  норм  та  способів  внесення  добрив……………………………..…26

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….  28

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ………………………………….…….   29

                                                              Вступ

Актуальність теми. Головним завданням агропромислового комплексу є забезпечення зростаючих потреб населення в продуктах харчування. Важливим при цьому є збільшення споживання баштанної продукції, яка крім поживних якостей має високі дієтично-лікувальні властивості. Вирішальним фактором для збільшення виробництва баштанних культур є постійне вдосконалення технології їх вирощування, а саме таких елементів, як застосування добрив та  раціональних схем посіву. Одним із шляхів підвищення ефективності використання  добрив є локальний спосіб їх внесення. Тому дослідження, спрямовані на вивчення підвищення ефективності застосування  добрив за рахунок локального їх внесення  при різних схемах розміщення рослин.

Завдання досліджень:

• визначити вплив способів внесення органічних і мінеральних добрив на агрохімічний склад чорнозему типового та вміст у ґрунті доступних для рослин  кавуна елементів живлення;
• вивчити особливості росту і розвитку рослин кавуна залежно від різних схем розміщення рослин;
• дати  оцінку ефективності різних способів застосування добрив під кавун.

Об’єкт дослідження: плоди кавуна,  фізіолого-біохімічні процеси, що відбуваються в рослинах кавуна в залежності від способів внесення органічних і мінеральних добрив та різних схем розміщення рослин.

Предмет дослідження:  якість продукції, зміни агрохімічних показників ґрунту при внесенні органічних та мінеральних добрив.

Методи дослідження: польові досліди із супутніми фенологічними спостереженнями,  вимірювально-ваговий метод для обліку загального та товарного врожаю плодів,  математично-статистичний – для оцінки достовірності одержаних результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено закономірності дії добрив, як фактора оптимізації мінерального живлення рослин кавуна, з урахуванням забезпеченості ґрунту рухомими поживними елементами для Горохівського  району. Обґрунтовано доцільність локального застосування органічних та мінеральних добрив при вирощуванні кавуна на чорноземі малогумусному важкосуглинковому. Встановлено оптимальну схему розміщення рослин кавуна.

 Практична цінність роботи: результати роботи можуть бути використанні як спеціалістами, так і овочівниками-аматорами в кооперативних на присадибних господарствах для отримання якісної продукції цибулі.

   Особистий внесок здобувача полягає у плануванні і проведенні польових дослідів, опрацюванні наукової літератури з досліджуваних питань, виконанні аналітичної роботи, узагальненні результатів досліджень.

Розділ I. Огляд літератури та вибір напряму досліджень

1.1.Морфо-біологічні особливості кавуна

Кавун - однорічна трав’яниста рослина з сімейства гарбузових.  Це  однодомна, перехреснозапильна,  жаро-  і  світлолюбна, трав’яниста культура. Його вирощують у відкритому і закритому ґрунті.

Коренева система. Вона складається з відносно короткого головного кореня, який проникає в ґрунт на глибину до 100 см. Від нього відходить 15 і більше бокових, які розгалужуються на більш тонкі. Таким чином в орному шарі на глибині 15-30 см розростається сильна коренева система до 5 м від головного кореня.  Коренева система кавуна стрижнева і має велику всмоктувальну силу, яка здатна використовувати вологу навіть при наявності 6% її в ґрунті. Всмоктуюча сила проростків кавунів досягає 10 атмосфер. Цим пояснюється посухостійкість рослин, а також, здатність добре рости на бідних піщаних ґрунтах. Батоги кавуна повзучі, довгі, в окремі роки досягають п’яти і більше метрів, дуже розгалужені, утворюють бічні втечі другого порядку, які, у свою чергу, також розгалужуються. Плети, особливо молоді пагони, опушені довгими шерстистими волосинками, які захищають рослину від перегрівання.

Стебло (огудина) повзуче, довге (до 5 м і більше), дуже розгалужене, утворює бокові пагони першого, другого і третього порядків, які в свою чергу також розгалужуються. Стебло має округло-гранчасту форму з розгалуженими вусиками, які утворюються в пазухах листків. Вони чіпляються до грудочок, прикріплюючись до поверхні ґрунту за допомогою додаткових коренів. Стебла опушені довгими шорсткими волосками, що захищають рослину від перегрівання. При богарному вирощуванні коренева система кавуна більш розвинена, ніж при зрошуванні.

Листки. На рослині формується, залежно від сорту та умов вирощування, до 300 листків з асиміляційною поверхнею, за даними О.П. Непочатова,  до 30 м². Вони великі та середні за розміром, довгочерешкові, трьох-, п’ятилопатеві, кожна з яких також розділена на дрібні часточки, без прилистків , опушені, чим зумовлюється висока стійкість рослин до посухи. Листки переважно сіро-зеленого, рідше зеленого і темно-зеленого забарвлення. Вегетативна маса рослин спочатку розвивається повільно, оскільки в цей період інтенсивно наростає коренева система. Через 20-30 днів після з’явлення сходів рослини за сприятливих умов швидко ростуть, утворюють бокові пагони, цвітуть. Приріст усіх пагонів на рослині в цей період досягає 2 м за добу.

Квітки. У рослин кавуна є три типи квіток: чоловічі, жіночі (моноецій) та двостатеві (андромоноецій). Вони середніх розмірів і розміщаються в пазухах листків. Чоловічі квітки - групові, жіночі - поодинокі. Чоловічі квітки закладаються на головному стеблі та рівномірно розподіляються на рослині. Квітконіжка різної довжини. У жіночих квіток віночок дзвоникоподібний і складається з п’яти пелюсток, зрослих біля основи з чашечкою. Вони широко-округлі, зеленкувато-жовтого, лимонного та жовтуватого забарвлення. У ранньостиглих сортів перші жіночі квітки з’являються у пазухах п’ятого-восьмого листків, а пізньостиглих-п’ятнадцятого-двадцятого. Приймочок частіше три, а іноді й чотири і п’ять із присосками, розділені у верхній частині. Вони зеленого, жовтого або оранжевого забарвлення.  Зав’язь нижня, округла, овальна, циліндрична, трьохгнізда, слабо або добре опушена.  Чоловічі квітки зацвітають на 2-5 діб раніше, ніж жіночі, та цвітуть лише протягом одного дня. Вони менші за розміром, мають 5 тичинок, з них 4 - попарно зрослі, одна вільна. Пилок важкий і липкий. Він переноситься на приймочку за допомогою комах — бджіл, мурашок. Запилення найкраще відбувається з 6 до 10 години ранку. Цвітіння кавуна буває аж до приморозків. На рослині зацвітає до 200 квіток чоловічих і 30 жіночих. Однак, зав’язуються плоди тільки з перших 2-4 запилених. Останні квітки та зав’язі опадають. У кавуна також зустрічаються й двостатеві квітки. Вони мають, крім тричленної маточки, ще три пиляки. З них розвиваються переважно кулясті плоди. Зустрічаються також сорти, які мають лише жіночі одностатеві квітки без пиляків. У них формуються плоди видовженої форми. На формування статі впливають температура і вологість повітря та особливо спектральний склад світла. Зав’язування плодів найбільш інтенсивно відбувається в перші 12-14 діб після початку квітування. Однак, коли рослини розвинені слабо, перша зав’язь переважно опадає. Після запліднення квітка закривається, і зав’язь починає розростатися. У насінницьких посівах кавуна потрібно дотримуватися просторової ізоляції — на відкритій місцевості 1000 м і на закритій — 500 м. Відстань між посівами столового та кормового кавуна повинна становити на відкритій місцевості 2000 м, а на закритій — 1000 м.

Плід — багатонасінна, м’ясиста, несправжня ягода (гарбузина) зі зрослими в одну 3-5 плацентами. Тривалість часу від зав’язування плодів до біологічної стиглості залежить від сорту, погодних умов та агротехніки. За формою розрізняють плоди сплюснуті, округлі, тупо-еліптичні, овальні, грушоподібні, циліндричні. За довжиною плоди поділяють на короткі (до 15 см), середні (15-25 см), довгі (понад 25 см); за масою — на дрібні (до 2,5 кг), середні (2,5-5,0 кг) і великі (понад 5 кг). Поверхня плодів буває гладенька, сегментована та горбкувата, білого, жовтуватого, яскраво-зеленого, зеленого, сірувато-зеленого, темно-зеленого, чорно-зеленого, рідше оранжевого забарвлення. Вони можуть бути з рисунком або без нього. Рисунок може бути сіткоподібним, ниткоподібним, із мармурованими смугами, вузькими або широкими колючко-подібними смужками, фестоподібними (розмитими) смугами та у вигляді дрібної або більш крупної мозаїки. Забарвлення м’якушу рожеве, оранжеве, червоне та малинове, консистенція зерниста, ніжна, ослизнена, грубо-щільна. За смаком м’якуш буває слабосолодкий, солодкий і дуже солодкий. За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до настання біологічної стиглості) сорти і гібриди кавуна поділяють на ультраранні (до 70 діб), ранні (71-80), середньостиглі (81-90), середньопізні (91-100) і пізньостиглі (понад 100 діб).

Насіння за розміром, формою та забарвленням дуже різноманітне і поділяється на дуже дрібне (менше 5 мм), дрібне (6-10 мм), середнє (11-15 мм), велике (16-20 мм) і дуже велике (понад 20 мм). Воно буває вузьким, середнім та широким. За забарвленням — біле, кремове, сіре, світло-cipe, брунатне та чорне з рубчиком (у кормового кавуна — без рубчика). Залежно від маси 1000 насінин воно поділяється на крупне — понад 100 г, середнє — 70-99 г і дрібне — 30-69 г. Насіння видаляють із спілих плодів і підсушують до вологості 10%. У такому стані воно добре зберігає посівні якості протягом 6-8 років.

Вимоги до ґрунтів (елементів живлення)

Кавуни краще вирощувати на ґрунтах, що добре прогріваються і аеровані, з глибоким заляганням ґрунтових вод. Високий вміст органічних речовин, позитивно впливає на врожайність і якість плодів. Треба так само враховувати, що на легких піщаних ґрунтах дозрівання відбувається іноді на 1-2 тижні раніше, ніж на чорноземі. Оптимальний рівень рН - 5.5 - 7. 0.

Вимоги до тепла і світла

Мінімальна температура для розвитку рослин кавуна 12-15°С (залежно від сорту, гібрида). Оптимальна температура зростання і розвитку рослин 15-20°С вночі і 25-30°С вдень. Температура вище 40°С погано позначається на цвітінні: квітнуть в основному чоловічі квіти і зав’язуються округліші плоди. Плоди краще всього зав’язуються при температурі 25-35°С в яскраві сонячні дні. Тривалість дня впливає на зав’язування менше, хоча оптимальна довжина світлого періоду 12-14 годин.

1.        Опис  сортів  кавуна, які  досліджуються 

Особливості та характеристика кавуна сорту Вогник.
Вогник відноситься до ранніх сортів, невибагливий в догляді, легко переносить несприятливі погодні умови: весняні заморозки, посушливе літо і зниження температури.   Не дарма він так любимо дачниками і городниками. Від   початку   сходів до збору врожаю цієї баштанної культури проходить від 70 до 90 днів.

Опис сорту: ягода куляста вагою від 1,5 до 2,5 кг. Насичено-червоне забарвлення м'якоті дала назву сорту. Кірка темно-зеленого кольору, тонка, насіння кавуна дрібні. На стеблах багато опушених батогів. Листя трикутні жорсткі, з кинута на довгих черешках. На батоги вони розташовані по черзі. Корінь проникає в грунт до одного метра глибини.  У зоні Нечорнозем'я він добре росте і дозріває. Його стійкість до погодних умов і раннеспелость дозволяють спробувати першу ягоду раніше багатьох іноземних гібридів.   Сорт   Вогник  достигає через три місяці, а іноді і раніше.

Способи  вирощування.  Як вирощувати кавун сорту Вогник - садити відразу на ділянці, в теплицю або через розсаду? Це залежить від клімату і погодних умов. Але треба врахувати, що його не можна садити після гарбуза і пасльонових культур протягом 6 років. Кращими попередниками є пшениця, боби, цибуля. Грунт потрібна піщана або супіщаних, з низькою кислотністю.   Невибагливість сорту дозволяє проводити вирощування кавуна Вогник не тільки в тепличних умовах, а й на відкритих ділянках. Для цього в підготовлені лунки насипають по 2 столові ложки золи і по 1 чайній ложці суперфосфату.  Лунку проливають водою до повного вбирання. Потім кладуть хороший перегній і висаджують розсаду, обережно виймаючи її з стаканчиків. Зверху утрамбовують грунт і присипають сухою землею. Садити насіння у відкритий грунт можна з середини квітня до другого тижня травня. Розсаду можна висаджувати з середини травня і до другого тижня червня. Рослини повинні знаходитися один від одного на відстані не менше 60 см. Ширину міжрядь залишають півтора метра. Кавун вогник любить легку прогріту землю. Якщо стоїть холодна погода, можна використовувати до початку проростання насіння плівкове покриття. При температурі менше 15 градусів насіння можуть не зійти.

У теплиці баштанні культури садять частіше. Застосування шпалерного способу дає хороші результати. При цьому плоди поміщають в сітки, прив'язані до шпалери, щоб під власною вагою вони не обірвали батоги.
Насіння, приготовані для посіву, обробляють, замочуючи  на ніч в слабкому розчині марганцівки. Потім промивають содою або чистою водою, просушують. Зазвичай кавунові насіння піддають процедурі загартовування, витримуючи при температурі 0 градусів. Але Вогник - кавун холодостійка сорти і не потребує цього. Для отримання раннього врожаю використовують вирощування розсади. Коли на рослинах будуть чотири листочка, і мине загроза нічних заморозків, їх висаджують на постійне місце. Кущ формують в одне стебло, бічні пагони видаляють. На одній рослині залишають не більш трьох зав'язей. Подальший догляд полягає в розпушуванні, підгодівлі і поливу баштанних посадок.

 Для прискорення зростання кавуна Вогник при вирощуванні використовують укриття плівкою або нетканим матеріалом. Дозрівання під плівкою настає раніше на 2-3 тижні. Укриття захищає рослини і від шкідників. У посушливій місцевості роблять каркаси з дроту або лози і накривають зверху підручним матеріалом. У жаркий день покривний матеріал прибирають, провітрюючи посадки, щоб вони не згоріли. Якщо плівку не знімати, можуть розвинутися хвороби і розплодитись шкідники. Та й запилення доведеться проводити вручну. Для залучення бджіл посадки оббризкують солодким сиропом або садять поруч рослини медоноси. Пересохлий грунт прополюють і розпушують. Бур'яни не повинні відбирати у кавуна світло і харчування, тому їх знищують.
Поливають теплою водою в міжряддях в 40 см від рослин. Зайву зав'язь видаляють, залишаючи не більш 4 кольорів. Якщо цього не зробити, плоди будуть дрібними. Баштан підгодовують настоями кропиви. Її нарізають, складають у відро, заливають водою і тримають три дні до появи запаху. Потім розводять з водою в співвідношенні 1 до 1 і поливають посіви.

Нельсон — це високопродуктивний і урожайний гібрид. Цей сорт відмінно росте на супіщаних і піщаних грунтах. Ділянка, на якому ви хочете розсаджувати кавуни повинен добре прогріватися і бути освітленим. Постарайтеся зробити так, щоб він знаходиться на злегка піднесеному місці.

Для цього сорту абсолютно непридатна занадто волога земля з важким складом, який найчастіше зустрічається недалеко від грунтових вод. Кращим варіантом буде лужна або нейтральне середовище. Якщо ви будете вирощувати кавуни Нельсон в кислому грунті, у вас виростуть зовсім маленькі плоди, який швидко потріскаються, ще перебуваючи в зеленому стані. Кожен рік варто міняти місця посадки. Це дуже сприятливо впливає на ґрунт. На місці, де ви вирощували кавуни найкраще в наступному році посадити пшеницю або кукурудзу. На одному і тому ж ділянці землі можна вирощувати сорт Нельсон не раніше ніж через 4 роки.

Для того щоб провести посів необхідно переконатися в тому, що грунт вже прогрілася на 8-10 см вглиб до п’ятнадцяти градусів Цельсія. Рекомендується перед посівом обробити насіння кавуна в розчині марганцевокислого калію, а потім ретельно промити їх чистою проточною водою. Якщо ви вибрали розсадний спосіб вирощування Нельсона, починайте висаджувати розсаду після того, як мине загроза заморозків, у віці трьох-чотирьох справжніх листків. У відкритий грунт Нельсон засаджують за схемою 140 x100 см, а в теплицях підійде розмір 70х70 см з використанням шпалер. Вегетаційний період кавуна Нельсон з дня висадки розсади близько 68-72 дні.

Нельсон відрізняється своєю високою та стабільною врожайністю, незважаючи на різні умови. У цієї рослини потужна вегетативна частина і сильно розвитий кореневій апарат, що і забезпечує хорошу врожайність. Від перегрівання та сонячних опіків плоди ховаються величезними листами. Плоди Кавуна Нельсона в середньому важать 12-15 кг. У даного сорту кавуна оптимальна товщина шкірки, він без проблем переносить будь-які транспортування і великі відстані, зберігаючи при цьому свої товарні і смакові якості.

РОЗДІЛ ІІ. ТЕХНОЛОГІЯ  ВИРОЩУВАННЯ  КАВУНА

2.1. Способи обробітку грунту

Підготовку грунту починають з лущення стерні після попередника. Через 2 тижні проводять оранку з внесенням добрив. Глибока оранка на 27-30 см створює кращі умови для розвитку коріння. Навесні при першій нагоді виходу в полі проводять боронування грунту, спушення грунту на глибину 10-12 см, друге спушення проводять перед висадкою. Азотні добрива краще вносити навесні. Дози мінеральних добрив потрібно коректувати залежно від вмісту відповідного елементу живлення в ґрунті. Особливо це стосується азоту, при надлишку якого зростає кількість нітратів в продукції, погіршуються її смакові якості і лежкість плодів.

Для того, щоб отримати 40 т/га урожаю кавун в середньому використовує з грунту: N - 70 кг, P2O5 - 55, K2O - 100, MGO - 30. При складанні програми добрива потрібно враховувати наявність елементів в ґрунті, втрати речовини, що діє, при вимиванні і мінералізації. Тому при внесенні добрив (особливо, якщо він здійснюється безпосередньо в грунт, а не через краплинний полив) можна порекомендувати наступні норми: N - 100-200, P2O5 - 150-250, K2O - 150-300, MGO - 50-100. Крім того MGO і CAO можуть бути використані як підгодівля через листя або з поливною водою.

Не рекомендується безпосередньо під кавун вносити свіжий гній, оскільки він погіршує смакові якості плодів, затримує їх дозрівання і знижує стійкість рослин до хвороб.

2.2. Догляд за рослинами

Всього за вегетаційний період проводять 2-3 спушення грунту на глибину       8-10 см. Критичним по відношенню до вологи в ґрунті є період від цвітіння до масового плодоутворення. Перший раз рослини поливають, коли утворюється 5-7 листя, другий - на початку цвітіння, третій і при необхідності четвертий - в період плодоутворення.  Поливи припиняють перед збором урожаю, оскільки це погіршує якість плодів. Якщо грунт з осені не був достатньо удобрений живильними речовинами, то в період масового формування плодів проводять додаткову підгодівлю натрієвою селітрою (300 кг/га) і сульфатом калію (100-150 кг/га) разом з поливом.

Боротьба з бур’янами має істотне значення для отримання високоякісних кавунів.  Вміст цукру може бути значно знижений, якщо бур’яни затінюють кавуни і конкурують з ними. Чорний поліетилен допомагає в боротьбі з бур’янами на ранній стадії зростання.

2.3.  Збір врожаю

Збирають урожай кавуна  вибірково в міру дозрівання плодів. Ознакою дозрівання кавуна є засихання вусика в пазусі листка і підсихання плодоніжки. Дозрілі плоди стають глянцевими, мають типовий для сорту малюнок і тверду кору. Постукування пальцем по таких плодах дає звук низького тембру, а натискання долонями з обох боків на плід — слабке потріскування.

Для тривалого зберігання плоди кавуна  треба збирати на початку їх достигання. У процесі зберігання вони достигають і м'якуш їх набуває відповідного забарвлення, консистенції і запаху. Плоди зберігають в овочесховищах, на балконах. Під час зберігання їх систематично оглядають, щоб не допустити загнивання. Оптимальна температура для зберігання кавуна 6-8°С і відносна вологість повітря 80-55%. У таких умовах плоди їх можуть зберігатися до 3 місяців. Плоди дині зберігають за температури 2-4°С і відносної вологості повітря 70-80%. Вони добре зберігаються також підвішеними у сітках.

2.4. Особливості вирощування кавуна у відкритому ґрунті

Кращими попередниками для кавуна є перелоги, багаторічні трави, озима пшениця та кукурудза на силос. Обробіток ґрунту такий самий, як під огірок. Сприятливі умови для сівби кавуна настають, коли ґрунт прогріється на глибині загортання насіння до температури 16-18°С. При сівбі насіння в холодний ґрунт частина його пліснявіє та втрачає схожість. Запізнення з сівбою призводить також до зрідження сходів, затримання строків збирання, зниження врожайності плодів та їх якості. Насіння скоростиглих сортів і гібридів висівають за схемою 140×70 см, 140×140, 140+70×70 см, середньо- і пізньостиглих — 210×140, 210×210, 280×210, 210+70×70 см. Норма висіву насіння залежить від густоти рослин та його розміру. У дрібнонасінних сортів та гібридів норма висіву становить 3-4 кг/га насіння, у крупнонасінних — 5-6 кг/га.  Сівалки точного висіву дозволяють її зменшити удвічі. Глибина сівби — до 5 см, а на легких ґрунтах та при низькій вологості - до 7 см. При з’явленні сходів розпушують міжряддя на глибину 4-6 см. У фазі 2-3 листків рослини проривають, залишаючи одну-дві найкраще розвинені в гнізді. До розля-гання стебел проводять 2-3 розпушування міжрядь. На поливних землях у період масового утворення плодів рослини поливають. На початку квітування для кращого запилення квіток вивозять бджолосім’ї з розрахунку 1-2 вулики на 1 га. Для одержання більш раннього врожаю кавун вирощують розсадним способом. Розсаду вирощують у горщечках розміром 10×10 см і висаджують у 25-30-денному віці, коли мине загроза весняних приморозків. Урожай плодів збирають у біологічній стиглості, коли плоди набудуть відповідного забарвлення і блиску та почнуть засихати плодоніжки та вусики в пазухах листків. Урожайність плодів кавуна в умовах богари в середньому становить 15,0-20,0, а на поливних землях — до 60,0-80,0 т/га.

Кращими попередниками для кавунів є озимі зернові культури або багаторічні трави. Для розміщення кавунів та інших баштанних культур не придатні поля, на яких у посівах попередніх культур застосовували гербіциди. З органічних добрив вносять по 4-6 кг/ м²  . перегною. Перед висаджуванням розсади чи сівбою насіння перегній доцільно змішати з ґрунтом. З мінеральних добрив вносять 25-30 г/ м²  . аміачної селітри, 50-60 г суперфосфату і 15-20 г сірчанокислого калію. Насіння кавуна висівають коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 16°С. У нашій  місцевості - це друга половина травня. Висіяні у більш ранні строки сходи можуть загинути від весняних приморозків. Під плівкове покриття висівати насіння можна на 5-7 днів раніше. У кожне гніздо висівають по 3-4 насінини. За наявності в ґрунті дротяника норму висіву збільшують у 2 рази. Глибина сівби насіння кавуна - 3-5 см. Після сівби гнізда мульчують перегноєм. Після з'явлення сходів міжряддя розпушують. У фазі одного справжнього листка рослини в гніздах проривають, залишаючи по 2-3 найкраще розвинених. Вдруге проривають у фазі 3-4-х листків, залишаючи по 1-2 кращих рослини. Згодом огудину спрямовують у протилежні боки від гнізда, щоб правильно розподілити листковий апарат на площі. Щоб плоди краще дозрівали і наливалися, після утворення 3-4 зав'язей у кавуна після останньої прищипують огудину, а також видаляють усі неплодоносні пагони. Доцільно також у 2-3 місцях огудину присипати вологим ґрунтом. У місцях присипання вона укорінюється, що запобігає перевертанню її вітром та втраті листків. Дальший догляд за рослинами полягає у підтриманні посівів у чистому від бур'янів стані, розпушуванні міжрядь та боротьбі з хворобами і шкідниками. Збирають урожай кавуна вибірково в міру дозрівання плодів. Ознакою дозрівання кавуна є засихання вусика в пазусі листка і підсихання плодонжки. Дозрілі плоди стають глянцевими, мають типовий для сорту малюнок і тверду кору. Постукування пальцем по таких плодах дає звук низького тембру, а натискання долонями з обох боків на плід — слабке потріскування. Закінчують збирати кавун до настання осінніх приморозків.  Для тривалого зберігання плоди кавуна треба збирати на початку їх достигання. У процесі зберігання вони достигають і м'якуш їх набуває від повідного забарвлення, консистенції і запаху. Плоди зберігають в овочесховищах, на балконах. Під час зберігання їх систематично оглядають, щоб не допустити загнивання. Оптимальна температура для зберігання кавуна 6 - 8°С і відносна вологість повітря 80-55%. У таких умовах плоди їх можуть зберігатися до Нового року. Вони добре зберігаються також підвішеними у сітках.

Розділ ІІІ.  Матеріали та методи досліджень

3.1. Аналіз ґрунтово-кліматичних умов Горохівського  району

Клімат району помірно-континентальний. Зима м’яка, з частими відлигами, літо тепле, з достатньою кількістю опадів. Середні багаторічні температури літніх місяців типові для території з помірно-континентальним кліматом: у червні (+17С), липні (+18,5С), серпні (+17 +17,5С). Для зимових місяців характерні такі дані: грудень (-2,5 С), січень (-5,5 С), лютий (-4,4 С).

Найхолодніший період у районі триває 60 днів, з середини грудня до середини лютого. Середня річна кількість опадів становить 600-650 мм. Основна маса опадів випадає протягом теплого періоду року – 400 мм, решта припадає на холодну пору.

Зима починається з переходом середньодобової температури через 0 С, і припадає на середину-кінець листопада. Стійка зима починається з переходом середньодобової температури через 5 С, і встановлення стійкого снігового покриву (початок січня).

Весна починається з останніх днів лютого – початку березня, коли сходить сніговий покрив, пробуджується природа і середньодобова температура переходить через +5 С, після чого починається справжня весна.

Літо починається з кінця травня і триває до вересня. Влітку у районі найвищі середньодобові температури, кількість опадів, та найдовші за тривалістю дні. Так 22 червня день дорівнює 16 годинам 34 хвилинам. Влітку переважає, в основному, антициклональна погода, хоча циклони з Атлантики часто приносять значну кількість опадів, які випадають у вигляді злив. Проте, в 2016-2017 рр. випала дуже мала кількість опадів влітку і висока температура повітря помітна у вересні, до +30 С.

Осінь починається, як правило, з середини вересня. Характерними ознаками осені є затяжні дощі та часті тумани. Початок осені характеризується збиранням врожаю, сівбою та оранкою. ,,Золота осінь,, триває, як правило, протягом першої половини жовтня, часом і весь жовтень, характеризується ясною прохолодною погодою, та суцільним пожовтінням листя. Останній період осені – глибока осінь, наступає тоді коли середньодобова температура встановлюється нижче +5 С, зростає хмарність, частішають приморозки, прискорюється листопад.

В цілому клімат Горохівського району сприятливий для розвитку сільського господарства.

Географічний розподіл ґрунтів у Горохівському районі підпорядкований загальним законам широтної зональності.

Залежно від зовнішніх фізико – географічних умов, у межах району виділяють такі основні типи ґрунтів: дерново-підзолистий та їхні підтипи, чорноземи опідзолені, лучні та лучно-чорноземні, чорноземи вилужені, темно-сірі та сірі лісові ґрунти.

Складні природні умови району, і у першу чергу розмаїття при поверхневих геологічних утворень (материнський порід), зумовили строкатість і різноманітність ґрунтового покриву описаної території.

У північній частині району у межах Поліської низовини переважають дерново-підзолисті ґрунти та їх підтипи. У північно-західній частині сформувалися дерново-підзолисті піщані і глинисто-піщані глейові, у центральній частині Поліської низовини сформувалися дерново-приховано-підзолисті піщані (борові піски).

Дерново-підзолисті ґрунти характеризуються кислою реакцією ґрунтового розчину, мають несприятливі водоповітряні властивості. Відсутність в’язкості,природної структурності, мала вбирна здатність і незначна буферність ґрунтів дерново-підзолистого типу зумовлюють нестійкість поживного режиму і незначний вміст гумусу. І все ж таки незважаючи на це, ці ґрунти досить інтенсивно використовуються у с/г виробництві району.

Великі території займають чорноземи опідзолені. За своєю морфологією, фізико-хімічними властивостями і родючістю ці ґрунти наближаються до чорноземів типових. Високі рівні розорення опідзолених ґрунтів в умовах хвилястої поверхні вододільних просторів сприяють інтенсивному розвитку ерозійних процесів, що проявляються через втрату природної родючості ґрунтів.

Поширені лучні та лучно-чорноземні ґрунти. Формуються вони переважно під трав’янистою рослинністю на алювіальних та делювіальних відкладах в умовах надмірного тимчасового зволоження. Ці ґрунти одночасно поєднують ознаки лучних ґрунтів і чорноземів, хоча у порівнянні з останніми вони більш зволожені. Ці ґрунти мають порівняно високо потенційну родючість і використовуються переважно як природні кормові угіддя.

Сірі й темно-сірі лісові ґрунти поширені у західній, в південно-західній, східній, південній і південно-східній частині району.

Темно-сірі опідзолені ґрунти, на відміну від сірих, містять 2,5 – 4,5 % гумусу, мають слабо кислу реакцію та добре розвинутий гумусовий горизонт (40-55 см). Сірі та темно-сірі ґрунти інтенсивно розорюються і використовуються для вирощування зернових, технічних, кормових і плодових культур. Аналіз різних властивостей ґрунту показує, що переважна частина ґрунтів може досить ефективно використовуватись у сільськогосподарському виробництві лише за умови штучного їх поліпшення, тобто вимагає застосування науково обґрунтованої системи.

Оскільки рослини цибулі дуже вимогливі до ґрунтів, їх цілком можна вирощувати по всій території Горохівського району. Що ж до кліматичних умов, то при вирощуванні цибулі завжди існує ризик утратити врожай. При весняному висаджуванні, якщо встановлюється аномально гаряча погода з кінця квітня до середини травня, необхідно висаджувати рано, коли є достатня кількість вологи, бо температура повітря може бути не високою, основне зберегти вологу. Волога потрібна для розвитку кореневої системи, що дальше позитивно впливає на зростання і розвиток та формування врожаю.

3.2. Методика  проведення  дослідження

Дослідження проводилось на базі власного присадибного господарства в м.Берестечко  по  вул. Козацька,51.   Горохівського  району, Волинської  області протягом 2016-2019 років. Для  дослідження  обрано  сорти  кавуну -  Вогник  та  Нельсон.

Грунт дослідної  ділянки представлений чорноземом типовим малогумусним легкосуглинковим.    Попередником  на  даній ділянці  була озима пшениця, після якої проводили лущення ґрунту на глибину 6-8 см, оранку на глибину 25-27 см. Після ранньовесняного боронування проводили культивацію на глибину 10-12 см. При появі сходів ми  проводили перший міжрядний  обробіток ґрунту. Наступні обробітки ґрунту виконували в міру появи сходів бур’янів. Всього за вегетаційний період проводили по 4 міжрядні обробки.

Протягом весни (з кінця травня – моменту висіву у  ґрунт) –  до  вересня   вели спостереження   під час всіх феноперіодів вегетації певних сортів кавуна.

Збір інформації здійснюється шляхом маршрутних досліджень і періодичних оглядів модельних ділянок рослин, що виділяються навесні з моменту обробітку ґрунту, висаджування рослин на весь вегетаційний період.  За кожною обліковою ділянкою проводиться спостереження.

У  досліді 1  „ Розвиток  рослин  за  різних  схем розміщення”

 виявляли вплив способів розміщення  кавунів  на  формування  біометричних показників  розвитку  рослини  (довжину  пагона, кількість листків,  урожаю  плодів).

У  досліді 2  „Вплив способів та норм внесення органічних та мінеральних добрив на  продуктивність кавуна”

 виявляли вплив способів та норм внесення органічних і мінеральних добрив на формування урожаю плодів  кавуна за різних схем розміщення рослин.

Схема досліду:

 без добрив – контроль,

 1) 40 т/га перегною врозкид під осінню оранку,

2) 20 т/га перегною врозкид під осінню  оранку,

3) N₁₆P₁₆K₁₆ під культивацію врозкид,

 4) N₁₆P₁₆K₁₆ локально при посіві.

 Із органічних добрив вивчали вплив  перегною в дозі 200 г в лунку, на схемах розміщення рослин 140×70 см.

Досліди проводили у  характерних для нашого регіону умовах. Вивчення елементів технології вирощування кавуна, зокрема застосування добрив і стимуляторів росту, особливостей живлення, формування урожаю, розміщення рослин на площі, строків збирання урожаю різної стиглості та фенологічні спостереження проводили згідно   „Методики дослідної справи в овочівництві і баштанництві”    за редакцією Л.Г. Бондаренка, К.І. Яковенка (2001).

Біометричні спостереження за рослинами проводили в фазу масового цвітіння. Збирання урожаю проводили при досягненні плодами віку 50-55 днів.

3.3.   Вплив  норм  та  способів внесення органічних  і  мінеральних  добрив при  різних  схемах  розміщення  рослин  на  ріст  і  розвиток  рослин  кавуна

Ріст і розвиток кавуна залежить від біологічних особливостей рослини. У  нашому досліді  ( сорти кавуна  Нельсон  та  Вогник, 2016 рік ) перший справжній листок утворювався через 5-10 днів після сходів. В період масового утворення листків вони з’являлися кожні 2-3 дні в кількості 4-5, формувались пазушні бруньки, і через 12-15 днів розпочинався ріст пагонів. Перші чоловічі квіти розкривались через 7-12 днів після початку галуження, а жіночі – через 10-15 днів. Від строку цвітіння жіночих квіток залежить тривалість вегетаційного періоду сорту, який складав в наших умовах 90-95 днів.

Таблиця 1

Розвиток  рослин  за  різних  схем  розміщення

Аналіз біометричних показників вказує на те, що розвиток рослин  значною мірою залежав від схем розміщення рослин. Кращі умови для  розвитку рослин складалися за схемою розміщення рослин 140×140 см з площею живлення 1,96 м². На цьому варіанті рослини мали більшу кількість листків та довжину головного пагона. За схемою розміщення 140×70 см з площею живлення 0,98 м²    було 68-92 листків, а довжина головного стебла – 24-51 см. найменшими  були  показники  за схемою  розміщення 140х35.

 За  результатами  дослідження  ми  виявили, що   на посівах за схемою 140×35 см    плодів масою менше 2 кг було більше, ніж на інших схемах з більшою площею  живлення. Тому оптимальною густотою в  у  випадку вирощування  кавунів  на  присадибній  ділянці   є  розміщення  рослин  за  схемою  140×70 см, а  у  великих  господарствах  за  схемою 140х140.

3.4. Урожайність плодів  кавуна    при  різних  схемах  розміщення  рослин в  залежності  від  норм  та  способів  внесення  добрив.

На всіх варіантах досліду незалежно від схем  розміщення було одержано приріст урожаю плодів  кавуна  сортів  Вогник  та  Нельсон  порівняно до контролю (табл. 2).   Кращими виявились результати при застосуванні перегною врозкид дозою 40 т/га,  мінерального добрива N₁₆P₁₆K₁₆ локально під рослину.  В середньому за період  дослідження по схемах розміщення рослин застосування перегною врозкид 40 т/га сприяло підвищенню урожайності  плодів від 2,9 до 4,0 т/га.  Застосування   N₁₆P₁₆K₁₆   локально підвищувало урожайність  Вогника  на 2,0 т/га , а сорту Нельсон    на  3,0  т/га . 

Таблиця 2

Урожайність плодів кавуна залежно від внесення добрив при різних схемах розміщення рослин, т/га

Внесення органічного добрива   ( перегною )   локально підвищувало урожайність плодів у  сортів  Вогник  та  Нельсон , відповідно  від  3,4  до  4,8 т/га порівняно з контролем.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено   закономірності   взаємодії  при застосуванні органічних і мінеральних добрив,  різних схем посіву, густоти рослин на 1 га на урожайність кавуна, його ріст  на чорноземі типовому малогумусному легкосуглинковому .  

2. Внесення добрив позитивно впливало на урожайність кавуна.  При схемі розміщення 140×70 см формувалися товарні плоди середньою масою у сорту Вогник – 2,5 кг. Доцільним було внесення перегною 40 т/га врозкид, приріст урожайності становив 2,2 т/га або 15 % до контролю.  Приріст урожаю збільшується до 33 ц/га або на 23 %, а норма внесення біокому і перегною зменшується  до 2 т/га. Мінеральні добрива ефективно вносити локально в дозі N₃₀P₄₀K₃₀. Приріст урожаю становив 2,2 т/га і перевищував приріст, одержаний від мінеральних добрив, внесених врозкид в дозі N₄₅P₆₀K₄₅.

3. Кращі умови для розвитку рослин та  врожайність складалися при схемах розміщення рослин 140х70, 140х140 см. Рослини мали більшу кількість листків, довжину головного стебла, сумарну довжину бічних пагонів.  

4. Найбільшу урожайність як плодів одержано при вирощуванні кавуна за схемою розміщення 140×70 см при густоті рослин 20 тис/га – 15,5 т/га плодів.

5. Економічна ефективність застосування добрив була високою.

СПИСОК ВИКОРИСТАН ДЖЕРЕЛ

1. Бобось І. М. Смакові та якісні показники плодів колекційних зразків кавуна у плівковій теплиці / І. М. Бобось // Науковий вісник Національного аграрного університету / НАУ.- К.: НАУ, 2005.- Вип. 86.- C. 2. Бобось І. М. Удосконалення технології вирощування розсади кавуна і дині з використанням ростових речовин / І. М. Бобось // Науковий вісник Національного аграрного університету / НАУ.- К., 2005.- Вип. 84.- C. 138-142

3.Бритік О. А. Вихідний матеріал для створення гібридів кавуна столового / О. А. Бритік, Н. Ю. Головко // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2010.- Вип. 70.- C. 70-73

4. Бритік О. А. Оцінка комбінаційної здатності селекційного матеріалу кавуна столового / О. А. Бритік // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2009.- Вип. 63.- C. 63-68

 5.  Гращенков С. М. Кавуни під плівкою / Н. В. Гращенкова // Дім, сад, город.- 2003.- № 8.- C. 6-7

6.  Ільїнова Є. М. Вплив доз, строків і способів внесення органічних і мінеральних добрив на урожай кавуна при різних схемах вирощування. / Є. М. Ільїнова // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2005.- Вип. 39, Ч. II.- C. 143-147

7. Кныш В. Способы получения ранней продукции арбуза в полевых условиях / В. Кныш // Овощеводство - 2013.- № 3(99).- C. 44-47

8. Кныш В. Технология выращивания арбуза столового в неорошаемых условиях юга Украины / В. Кныш // Овощеводство.- 2008.- № 6.- C. 40-44

9. Косачев С. П. Вплив зрощення та добрив на продуктивність столового кавуна сорту Таврійський в умовах півдня України: дис. ... канд. с.-х. наук / С. П. Косачев; Херсонский сельскохозяйственный институт им. А. Д. Цюрупы.- Херсон, 1997.- 97 с.

10. Лимар А. О. Вплив способів, доз внесення добрив на врожай та якість плодів кавуна / А. О. Лимар, П. А. Марчук // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2006.- Вип. 46.- C. 12.

11. Лимар А. О. Вплив ширини міжряддя, площі живлення на продуктивність та якість плодів кавуна / А. О. Лимар, П. А. Марчук // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2005.- Вип. 39, Ч. II.- C. 194-

12 Лимар В. А. Технологія вирощування екологічно безпечної продукції баштанних культур для використання у лікувально-профілактичному харчуванні / В. А. Лимар // Чисте місто. Чиста ріка. Чиста планета, 3й Міжнарод. екологічний форум (17-18 листопада 2011 р.; Херсон).- Херсон: ХТПП, 2011.- C. 250-251 .

13. Мостіпан М. І. М 84 Рослинництво. Лабораторний практикум .– Кіровоград : видавець – Лисенко В.Ф., 2015. – 320 с. ISBN 978-617-7197-32-3

13.Павлова С. Л. Технология выращивания арбуза на Юге Украины / С. Л. Павлова, В. И. Кныш // Овощеводство.- 2012.- № 5(89).- C. 44-47

14. Ромащенко М. І. Водоспоживання та продуктивність кавуна за краплинного зрошення / М. І. Ромащенко, А. П. Шатковський, О. В. Дячок // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2010.- Вип. 70.- C. 127-132

15. Сергієнко О. В. Оцінка колекції кавуна столового за господарськоцінними ознаками / О. В.Сергієнко // Таврійський науковий вісник.- Херсон: Айлант, 2005.- Вип. 39, Ч. II.- C. 63-69

16. Слепцов Ю. Всеми любимый арбуз. Выбираем сорт / Ю. Слепцов // Овощеводство.- 2011.- № 1(73).- C. 52-56

17. Чаленко В. В. Возможности инструментального метода контроля степени зрелости арбуза / В. В. Чаленко // Хранение и переработка сельхозсырья.- 2005.- № 8.- C. 49

18Щербина В. Щ . Бессемянный арбуз: экзотический гость или новый сосед на украинском рынке? / В. Щербина // Овощеводство.- 2009.- № 8(56).- C. 66.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

На основі виявлених закономірностей підвищення урожайності за рахунок удосконалення елементів технології вирощування кавуна на продовольчі цілі виробництву рекомендується застосовувати на чорноземі типовому :

- під кавуни вносити мінеральні добрива дозою N₃₀P₄₀K₃₀ локальним способом при схемі розміщення 140×140 і 140×70 см;

- вносити органічні добрива  (  перегній )  дозою  200 г в лунку  локально або 40 т/га перегною врозкид (всі способи внесення мінеральних і органічних добрив відповідають вимогам енергозбереження).