Проєкт "Формування духовно-моральних цінностей особистості дошкільника в освітньому процесі"

 

 

 

 

 

 

 

 

«Формування                                      духовно – моральних цінностей особистості дошкільника                         в освітньому процесі»

1.          Назва проєкту:

«Формування духовно – моральних цінностей особистості дошкільника в освітньому процесі»

2.          Мета проєкту: Проаналізувати стан проблеми в психолого – педагогічній літературі, створювати сприятливі умови у ЗДО для формування духовно – моральних цінностей дітей дошкільного віку у тісній взаємодії з сім’єю
3.          Завдання:

•        Створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дитини, розвивати в неї соціальні емоції ( співчуття, бажання допомогти), обстоювати власні інтереси.
•        Збагачувати знання дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей: справедливість, чесність, доброту, повагу тощо.
•        Збагачувати досвід спілкування з людьми різного віку, статі; виховувати повагу до рідних та довколишніх людей.
•        Розширювати уявлення дошкільника про авторитет та людські чесноти; вчити розуміти інших та враховувати чужу думку.
•        Залучати батьків в освітню діяльність по духовно – моральному вихованню дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………… 10

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО – МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ.

 

1.1. Проблема формування духовно – моральних цінностей дошкільника на сучасному етапі………………………………………18

1.2. Формування духовно – моральних цінностей у дитини дошкільного віку засобами народної педагогіки……………………..23

1.3.Створення умов для духовно – морального розвитку в тісній взаємодії закладу дошкільної освіти і родини………………………….34

 

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД РОБОТИ З ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО – МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНИКІВ.

2.1. Чесність……………………………………………………………..40

2.2. Турбота……………………………………………………………..53

2.3. Повага……………………………………………………………….59

2.4. Відповідальність………………………………………………….64

2.5. Ввічливість…………………………………………………………79

2.6. Чуйність……………………………………………………………..84

2.7. Патріотизм……………………………………………………….118

2.8. Доброта……………………………………………………………95

2.9. Милосердя………………………………………………………..107

2.10. Дружелюбність…………………………………………………..110

 

ВИСНОВКИ …………………………………………………………..121

 

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..126

ВСТУП

Однією з проблем сьогодення є гармонійний розвиток особистості, що включає в себе формування здорових моральних та духовних потреб та поєднує такі якості як: громадянські, розумові, творчі, фізичні, емоційні тощо. Дане завдання реалізується за допомогою одного з основних компонентів освіти – виховання.

 Виховання – це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку. Процес формування особистості починається із самого народження дитини. Тому потрібно ще змалечку займатися вихованням людини.

 Людина – духовна істота, вона прагне не тільки до фізичного розвитку, а й до духовного становлення. Проблему духовно-морального виховання необхідно вирішувати ще в дошкільному віці, як найбільш емоційному і сприйнятливому періоді дитинства, коли «серця відкриті для чеснот». Призначення дошкільного віку полягає не стільки у володінні знаннями, скільки у становленні емоційної сфери та моральних цінностей. Основи моральної спрямованості сформовані в дошкільному віці визначають подальше життя дитини.

 Виховання дітей повинно сьогодні спиратися на певну систему орієнтирів, духовних цінностей, до яких входять моральні, громадянські, національні, сімейні цінності.

 Таким чином, дошкільна освіта як перша сходинка в цілісній системі освіти виступає основою цілеспрямованого і всебічного розвитку особистості. В Законі України про дошкільну освіту визначено, що «дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на: формування в дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду». Саме тому одним із провідних її завданьє збагачення культурно-освітнього потенціалу народу, починаючи з дошкільного дитинства, формування духовної культури дитини, досягаючи тим самим якісно нового розвитку суспільства в цілому.

 Основні погляди на проблему духовно – морального виховання дітей було порушено у працях видатних вітчизняних учених: Г. Сковороди,            К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича, В. Ліщука, Н. Лубенець, С. Русової, А. Богуш, Н. Гавриш, О. Запорожець,

 Г. Леушеної, Т. Садової, А. Усової, Г. Волкова, Г. Виноградова, І. Беха, Н. Химича, О. Кисельової та ін.

 Ідеї взаємодії сімейного та суспільного виховання розвивалися в роботах В. Сухомлинського, зокрема, він писав: «У дошкільні роки дитина майже повністю ідентифікує себе з родиною, відкриваючи і стверджуючи себе та інших людей переважно через судження, оцінку і вчинки батьків». Тому, підкреслював він, завдання виховання можуть бути успішно вирішені в тому випадку, якщо  школа підтримує зв’язок з родиною, якщо між вихователями та батьками встановилися відносини довіри і співробітництва.

 У дошкільній педагогіці за багато років накопичений достатній науково – педагогічний матеріал у дослідженнях про взаємодії сім’ї та дитячого садка для розвитку особистості дитини (Л. Виноградова, Л. Голубева, О. Урбанская та ін.), виявлено можливості педагогічної корекції стосунків дітей з батьками, ускладнених повторним шлюбом (Е. Арнаутова та ін.), розкрито вплив фізичних параметрів середовища на розвиток психіки і діяльності дітей (Л. Новоселова, В. Петровский, Л. Смивіна та ін.)

 Однак у наявних дослідженнях недостатньо враховуються реальні умови життя постіндустріального суспільства і пов’язані з ними зміни у взаємодії сім’ї та дитячого садка, що викликали деяких забуття традиційних підходів до навчання, розвитку та виховання дітей дошкільного віку,обумовлених природою сім’ї, взаємозв’язку матері і дитини та особливостями прояву народної культури та педагогіки, в якій ще не достатньо розробці питання взаємодії материнської школи та дитячого садка в духовно – моральному вихованні дітей дошкільного віку.

 Про актуальність духовно – морального виховання у суспільстві свідчать багато кризові явища сучасного життя: криміналізація  дитячого середовища, низький рівень суспільної моралі, втрата сімейних цінностей, занепад патріотичного виховання та інші. З цього випливає необхідність виділення духовно – морального виховання в особливу виховну область, що володіє своїми методологічними домінантами, структурою, цілями і способами реалізації.

 Проблема духовно – морального виховання особистості сьогодні є дуже актуальною, а в умовах незалежної демократичної України здобула особливого значення. Духовно – моральне виховання адаптується до сучасних вимог, що визначає потребу у розв’язанні правових, етичних, культурологічних, психологічних, педагогічних проблем.

 Поняття «духовність» і «мораль» не є тотожними, тому доцільно розкрити суть кожного з них. Т. Тюріна зазначає, що моральність і духовність є різними рівнями розвитку особистості: «Моральність передбачає орієнтацію людини, в першу чергу, на суспільно – історичні норми та цінності, на конкретні оцінки інших, спільноти. Важливе завдання морального виховання – навчити жити людину серед людей, притримуючись  певних норм і правил, що прийняті у даному суспільстві, високодуховна людина приймає рішення, виходячи із вищого розуміння добра, блага, істини, орієнтуючись на своє Вище Духовне «Я», усвідомлення призначення і сенсу свого життя». Духовність – це той внутрішній фундамент людини, який відрізняє її як індивідуальність, виражаючи творчу спрямованість особистості, розкриваючи її інтереси, потреби, уподобання.

 На думку філософа Л. Буєвої, духовність – це проблема набуття сенсу. Духовність є показником існування певної ієрархії цінностей, цілей та змісту.

 У філософському словнику зазначено, що мораль – це зміна форми суспільної свідомості, своєрідна система «неписаних законів», що складається із сукупності суспільних цінностей та норм, які дозволяють розрізняти добро та зло, виражає ідеали людського життя, бачення минулого, сьогодення та майбутньої історії. Мораль є тією сферою етики, яка виступає як суспільно значуща структура цінностей, пріоритетів, правил поведінки, які визнані людиною.

 Людина в сучасному суспільстві повинна бути оснащена духовними і моральними цінностями, тому доцільно розглядати духовно – моральне виховання.

 Дошкільний вік у сенсі духовно-морального розвитку є унікальним і своєрідним. У цей період закладаються основи образного сприймання навколишнього середовища як світу, що наділений несподіванками та таємницями. Це перші кроки до формування духовного ідеалу і при певних умовах вони можуть перетворитися в любов до правди, до краси, до рідного краю. Основним завданням вихователів є залучення дітей дошкільного віку до духовних переживань, що дасть змогу зробити прагнення дитячих душ  щирими, глибокими, різносторонніми Ці навички формуються у дитини достатньо повільно, але поступово. Їх виховання значною мірою залежить від наполегливості й майстерності педагога, їхньої поваги до дитини.

 Духовно-моральне виховання дитини включає в себе формування і розвиток таких компонентів, як:

• загальнолюдські цінності – набуті попереднім поколінням морально-духовні надбання, що є основою поведінки і життєдіяльності окремої людини та суспільства загалом;
• національні цінності – це історично зумовлені і створені народом погляди, ідеали, традиції, звичаї, обряди, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але відрізняються національними проявами і є основою соціальної діяльності людей певної етнічної групи;
• громадянські цінності – це цінності, які проявляються у почутті власної гідності, внутрішньої свободи, дисциплінованості, повазі до інших, у гармонійному поєднанні патріотичних, національних та міжнаціональних почуттів;
•              сімейні цінності – це цінності, які є основними в стосунках у сім’ї, що проявляються у шанобливому ставленні до членів родини, до старших, згадках про предків, піклуванні про сім’ю.

З метою цілісного виховання дитини дошкільного віку потрібно формувати і розвивати кожний компонент окремо і в поєднанні, оскільки вони доповнюють одне одного.

Як же зазначалося, що виховання дитини в дошкільних закладах покладається на плечі вихователів, які повинні організувати виховну роботу дітей так, щоб кожний компонент духовно-морального виховання був сформований і мав певну динаміку та розвиток.

 Базовими цінностями, на яких ґрунтуються усі інші є загальнолюдські, які включають у себе виховання таких основних людських якостей як: доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість тощо.

 Основною формою духовно-морального виховання дітей є тематичні заняття. Важливо, щоб ці заняття підвищували дитяче мислення, активність. Це реалізується за допомогою порівняння, аналізу, індивідуальних завдань, питань, відповіді на які дитина може дати самостійно або порадившись із батьками, вихователями. Такі заняття можуть проходити за наступними темами: «Будь завжди ввічливим», «Що добре, а що погано і чому?», «Ваші добрі вчинки», «Чим можна порадувати маму?» тощо.

 Іншою формою виховання можуть бути читання та аналіз художніх творів. На прикладі казок можна аналізувати поведінку героїв, давати оцінку їхнім вчинкам, виділяти позитивні і негативні риси характеру героїв. У казках порушуються проблеми любові до ближнього, дружби, справедливості, чесності, гідності, краси і неповторності тощо. Тобто, на прикладі художніх творів можна розкрити суть загальнолюдських цінностей, відмежувати позитивні від негативних та пояснити дитині, в чомі між ними різниця.

 Наступною і не менш важливою у духовно-моральному виховані дітей дошкільного віку виступає гра. Гра – діяльність, що має навчальну і розважальну мету. Ігри можуть бути направлені на розвиток емоційних здібностей дітей і пізнанні себе а інших, розвиток вербальних і невербальних здібностей.

 Наступним компонентом духовно-моральних цінностей є націоналі цінності. До них належать: патріотизм, почуття національної гідності, історична пам’ять тощо.

 Почуття любові до Батьківщини починається у дитини із захоплення тим, що бачить перед собою, чому вона дивується. У цьому допомагають відносини у сім’ї, до найрідніших – матері, батька, бабусі, дідуся, братиків та сестричок. Це коріння, що пов’язують дитину із рідною домівкою.

 У кожному місці є своя природа, свої  традиції та побут. У дитини дошкільного віку повинно бути сформоване бачення своєї малої батьківщини, потрібно показати дитині, що місцевість, де вона живе, славиться своєю історією, пам’ятками, людьми.

 Для реалізації формування та розвитку даних цінностей потрібно проводити екскурсії рідним містом, розповідати про пам’ятки архітектури, пояснювати, на честь яких видатних людей їх встановили, про відомих особистостей, які тут проживали. Діти у дитячому садочку повинні знати на якій вулиці розташований їх дім та дитячий садок, яким маршрутом можна дістатися до дитсадочка. Показати об’єкти, що розташовані поблизу їхнього будинку та дитячого закладу: школа, аптека, театр тощо та пояснити дітям значення кожного закладу.

 Крім того потрібні екскурсії на природу, спостереження за працею дорослих, коли дитина розуміє, що праця об’єднує людей, потребує згуртованості, підтримки та знання своєї справи. Особливу увагу потрібно акцентувати на шануванні праці інших, на допомозі рідним у виконанні певної роботи.

 Наступний компонент – громадянські цінності, що виражаються у правах і свободах людини, в ідеї суспільної гідності, обов’язках перед іншими людьми тощо.

 Формування громадянських якостей реалізується за допомогою дотримання та продовження традицій і обрядів українського народу. Це реалізується за допомогою тематичних занять, проведенні свят за українськими традиціями та обрядами, вивченні українських пісень та танців. Не менш важливими є розповідь про національні свята, про національні костюми, про оздоблення народної оселі (характерні орнаменти, предмети побуту, посуд, рушники тощо). Так, наприклад, до свята Великодня діти разом з вихователями та батьками можуть розписувати писанки орнаментами з українськими мотивами. В дитячому садочку може бути куточок, де зберігається атрибутика українського народу та стенд, на якому розміщені державні і національні символи України.

 Останнім компонентом, але не за важливістю, є сімейні цінності. До них відносяться стосунки поколінь, пам’ять про предків, любов до рідних тощо. У дитини потрібно розвивати розуміння значення сім’ї. Цьому допомагають тематичні заходи з участю батьків, сімейні свята, організація спільних конкурсів, проведення батьківських днів. Важливим елементом є створення разом з батьками сімейного дерева. Потрібно, щоб ця робота супроводжувалася розповіддю зі сторони батьків про членів родини, про їхні здобутки.

 Процес духовно-морального виховання особистості дитини ефективний, якщо:

• буде досягнута єдність у вихованні, що здійснюється дитячим садом та сім’єю, забезпечується певна системність у духовно-моральному вихованні дитини дошкільного віку, поєднання усіх чотирьох компонентів в єдине ціле;
• в якості змісту процесу взаємодії сім’ї та дошкільного закладу у розвитку дитини виступає залучення батьків у творчу спільну діяльність з педагогами та дітьми, включення дитини в ігрову, творчу, пізнавальну емоційно забарвлену діяльність, спрямовану на становлення духовно-моральної сфери дитини дошкільника; педагогізація виховного процесу в сім’ї і її психолого-педагогічний супровід;
• нетрадиційні форми взаємодії ЗДО і сім’ї будуть використовуватися в комплексі з традиційними;
• ефективність становлення духовно-моральної сфери дитини дошкільного віку передбачає створення таких умов: збагачення соціальних зв’язків дітей, здійснення соціально-правової та психолого-педагогічної допомоги і підтримки батьків, підвищення компетентності вихователів і формування умінь рефлексії і спілкування з батьками дітей.

Важливо пам’ятати, що виховання залежить від прикладу як зі сторони батьків, так і вихователів дитячих закладів, тому потрібно, щоб усі вищезазначені цінності були розвинені на високому рівні.

 

 

 

 

 

І. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО – МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ.

 

1.1. Проблема формування духовно – моральних цінностей дошкільника на сучасному етапі.

 

На сучасному етапі розвитку суспільства гостро постає питання духовного виховання дитини-дошкільника. Варто зазначити, що у руслі перебудови освіти і виховання дітей, починаючи з дошкільного віку, у національній системі освіти здійснюється пошук нових шляхів до визначення змісту, виховання дошкільників на народних традиціях, звичаях, обрядах.

Виховання особистості – велике і складне завдання, що має стояти у центрі уваги педагогів і батьків. Народна педагогіка вчить: дитину треба виховувати тоді, коли вона «ще лежить поперек ліжка». Дошкільне дитинство це сприятливий період для розвитку особистості дитини. Надзвичайна пластичність психіки, велика емоційна чутливість сприяють розвитку моральних почуттів, роблять дошкільний вік найголовнішим періодом життя людини для формування моральних основ.

Як зазначає Л.Н. Проколієнко своєчасне моральне виховання дітей необхідне для оздоровлення суспільства. Тому проблема духовно-морального виховання особистості дитини дошкільного віку є досить актуальною та має незаперечне практичне значення. Проблемою духовності та морального виховання займалися Т. Шевченко, К. Ушинський, М. Драгоманов, Леся Українка, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський, та ін. Але поза межами дослідження залишилася проблема духовно-морального виховання дітей дошкільного віку. Сьогодні на часі не стільки проблеми технізації життя, скільки його окультурення, створення людяного суспільства, формування у нього позитивного мислення, душевної рівноваги, конструктивної поведінки, свідомості й відповідальності.

Дедалі актуальнішим стає свідоме існування людини, що ґрунтується на врахуванні нею власної природи і підпорядковується завданню самовдосконалення, духовного зростання та морального розвитку. На жаль, у системі нашої освіти досі існує значний дисбаланс, сутність якого в надмірному акцентуванні на розвитку інтелектуальних та фізичних здібностей дитини і в недостатньому – до психічного, а особливо духовного аспектів особистості. Усе це потроху робить свій внесок у витвір під назвою «програматична мораль». Адже людина не тільки тілесна , але й духовна істота, вона прагне не тільки до фізичного розвитку, але й до духовного становлення. Поєднати у собі особистісне й народне, земне й небесне, тілесне й духовне – це природна необхідність людини, покликаної у цей світ. Людські відносини навіть у найменшому їх діапазоні повинні виключати будь-які прояви безтактності й непорозуміння один одного. Необхідні нові підходи до формування морального буття підростаючого покоління, нові методи морального виховання з урахуванням сучасних вимог. Не випадково, що наш час є часом науки і релігії. Адже християнська культурна традиція є найяскравішим виразником духовного досвіду людства. Релігія, так само як і мова та звичаї, є творінням людського суспільства. На основі такого підходу основна мета виховання полягає у тому, щоб сформувати високоморальну, добропорядну, чесну особистість. Душа дитини набагато раніше потребує уваги й турботи, ніж її розум.

Проблема виховання малих дітей щодалі висувається на перший план. Над нею замислюються психологи, педагоги, філософи. Особливо гостро стоїть питання вибору форм та методів навчання і виховання, що приведуть дітей до пізнання світу та істини

 Я. Коменський розглядав виховання духовності поряд із пізнанням світу. Тільки внутрішньо вільна людина може бути моральною, – вважав він, – бо вона може свідомо прийняти на себе людські права і обов’язки, діяти по совісті, а не з примусу чи страху. У «Материнській школі» він наголошував на вихованні у дітей таких «добрих якостей», як помірність, охайність, шанобливість до старших, люб’язність, справедливість, терплячість. Особливо важливо, на його думку, розвивати витонченість манер і разом з тим привчати триматися гідно. В усьому поводитися стримано і скромно. Проблему морального виховання дітей М. Монтессорі трактує, як проблему духовної сфери людини. На її думку, насамперед треба виховувати духовні сили малюка. Тому й особливої уваги потребує проблема духовно-морального виховання дошкільників. Саме цей термін має право на існування: він підкреслює взаємозв’язок морального й духовного виховання як частини й цілого, тому що людина, дотримуючись моральних норм і постійно змінних й часом суперечливих ситуаціях, повинна мати певні непорушні орієнтири – вищі цінності, що є своєрідним компасом на життєвому шляху. Крім того, термін «духовно-моральне виховання» визначає зв’язок духовної культури суспільства й процесу виховання, тому що з категорією духовності співвідноситься потреба пізнання світу, себе, змісту й призначення свого життя. Адже людина духовна у тій мірі, у якій вона замислюється над такими питаннями: наскільки її внутрішній світ перебуває в злагоді, гармонії з вищими цінностями, духовною культурою людства. Людина духовна у тій мірі, у якій вона здійснює внутрішню роботу зі створення цієї гармонії. Вчитель чи вихователь повинен показати дитині, що поряд із зовнішнім навколишнім її світом є й інший, внутрішній світ – світ бажань, переживань, почуттів. І цим світом дитина повинна навчитись керувати. Як свідчить аналіз наукової літератури, від народження дитина має здатність відбивати деякі впливи зовнішнього світу. Як тільки дитина входить у контакт із цим світом, у неї виникають перші враження, переживання, починається її духовне життя. Спочатку це життя дуже примітивне. Воно розвивається з наповненням його певним змістом. Дитина не приносить його із собою у цей світ в якомусь прихованому вигляді. З цього приводу Я. Коменський писав, що природа не дає людині знань від народження, але кожна людина народжується з пізнавальними рефлексами, тобто здатною до пізнання речей. У духовному вихованні дитини моральні почуття, моральне життя, можливо, і не мають центрального значення, можливо, раннє дитинство більш яскраво визначається естетичним прагненням та переживаннями, проте все це правильно лише стосовно емпіричного боку дитинства. Мораль містить й гуманістичну перспективу розвитку людства. «Золотим правилом» моральності вважають: «стався до оточуючих так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе».

 У моральній регуляції важливе місце займають етичні категорії, такі, як совість, почуття власної гідності, честь. Основними категоріями моралі виступають: добро й зло, обов’язок і совість, честь і людська гідність. З перших днів життя доцільно знайомити дитину з героями духовної історії людства, ретельно підбирати розповіді та казки гуманістичного спрямування. Духовне зростання сучасної людини відбувається в період інтеграції духовних знань, коли духовність з індивідуального рівня трансформується на рівень загальнолюдський. Одна з найважливіших особливостей української культури – духовність. Значною мірою втрачена нині, вона може й повинна ввійти як невід’ємна частина національної ідеї в сучасну українську культуру, стати одним із основних принципів утворення й виховання. Становлення моральних цінностей, виховання чуйної совісті, потреби в осмисленому бутті – ось завдання утворення, які можуть бути сформульовані на основі духовності як складової національної ідеї.

Важливе питання – духовного виховання. Найперше, найголовніше, що необхідно зрозуміти й прийняти кожному вихователеві, при вихованні дошкільників – це основне положення традиційної української педагогіки: щира моральність неможлива без релігійної основи. Формування високодуховної цільної особистості відбувається тільки при звертанні до православної віри, що пропонує перспективу й програму нескінченного самовдосконалення.

Досліджуючи проблему духовно-морального виховання у контексті сучасності слід зазначити, що вона у нашому суспільстві ускладнюється, засобами масової інформації, які пропагують культ грошей, жорстокості, розпусти. Поняття добра, совісті й милосердя нині знецінені, а багатство зведено у ранг найвищої цінності: досягнення його будь-якими засобами, за будь-яку ціну стало жаданою метою, багатству поклоняються, них хваляться. Бідний, але чесний громадянин країни, що володіє вищезгаданими чеснотами, виявився поза полем суспільної уваги й державного захисту. Саме під такий вплив попадає дитина з раннього дитинства і особливо дитина старшого дошкільного віку, яка прагне до наслідування, прагне бути подібною до дорослих. Дітей дошкільного та молодшого шкільного віку варто переконувати в тому, що їх життя має бути наповнене загальнолюдським моральним змістом, який ґрунтується на вихованні культурно-національних і релігійних чесноти таке як: віра, поміркованість, скромність, безвинність, повага до людини. Дитяче серце надто чутливе до прищеплювання цих думок, дитяча душа глибоко переживає радість здійснення добра для людей. Якщо духовно-моральне виховання підкріплюють добрими настановами, спонуканнями до добрих справ для людей, у серці з малих років утверджуються внутрішні духовні сили, що обмежують бажання і вередування. А це дуже важливо для формування громадянської порядності.

Отже, від того, яка міра духовності стане основою життя особистості, залежить майбутнє української нації. Адже моральність нації – основа духовної стійкості та спадкоємності її історичного буття. Подальші перспективи досліджень у цьому напрямі можуть бути пов’язані з пошуком нових ефективних методів підтримки процесу духовного розвитку особистості.

 

 

1.2. Формування духовно – моральних цінностей у дитини дошкільного віку засобами народної педагогіки.

    У сучасному інформаційному і технологічному суспільстві особливої актуальності набувають проблеми окультурення життя, формування духовності особистості, її етичної культури, конструктивної поведінки, самосвідомості та відповідальності. Найбільш сприятливим періодом життя для початку формування моральних якостей людини є дошкільний вік, оскільки на цьому етапі закладаються основи моральності особистості, розвиваються уявлення, почуття, формуються звички і навички, які спрямовуватимуть подальше вдосконалення моральності особистості. Отже, дошкільне дитинство є початковим періодом становлення особистості, коли закладаються основи ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються перші моральні норми поведінки.

       Нові економічні, політичні, соціальні та інформаційні реалії вносять корективи у дошкільну освіту й систему підготовки педагогічних працівників дошкільних закладів. У Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що підготовка педагогічних працівників, їхнє професійне вдосконалення – важлива умова модернізації освіти [1]. Передусім це стосується підготовки вихователів дошкільних закладів, від діяльності яких, безумовно, залежатиме моральна вихованість  дошкільників

     Упродовж віків український народ визначив систему знань, ідей, принципів, традицій, засобів, які завжди продуктивно використовувались у формуванні загальнолюдських та національно-культурних цінностей. Цей унікальний досвід було узагальнено та виокремлено в напрям педагогічної науки – народної педагогіки, – у якій акумульовано багатий досвід виховання, сформований віками, що допомагає вихователям прилучати дитину до національних традицій, звичаїв, норм поведінки.

     Народна педагогіка – це галузь педагогічних знань, які полягають у прояві певних поглядів народу на завдання і мету виховання та сукупність методів, засобів, умінь та навичок виховання та навчання. Цей термін уперше вжив О. Духнович у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских».

      Метою виховання в народній педагогіці є формування усвідомлення належності до коренів роду і народу, значущості таких людських чеснот, як порядності, чесності, любові до матері, сім'ї, рідної країни тощо.

      В історії людства традиційно склалося, що кожний народ передає свій суспільний досвід, духовне багатство з покоління в покоління як спадок старшого покоління молодшому; виховання при цьому набуває народного характеру.

      Щоб успішно виховувати дітей на народних засадах, педагогам необхідно знати ту предметну галузь, на якій базується їх діяльність – народну педагогіку. Розглянемо основні ідеї, положення розроблень і праць, присвячених питанням народності педагогіки.

        На думку К. Ушинського, центральною ідеєю всієї педагогічної системи є ідея народності, що поєднується із принципами моральності й гуманності. Обґрунтувавши положення про те, що кожна педагогічна система має особливу мету та особливі засоби для досягнення цілей, він переконливо довів, що народ, який хоче зберегти свою самобутність, повинен опиратися на власну національну систему виховання, яка ґрунтується на народній педагогіці [4].

     Найважливішим засобом народного виховання, за  переконанням К. Ушинського, є вся народна культура як єдине ціле. Всі елементи народної культури – мова, казки, духовні й літературні традиції, – впливають на формування базових якостей особистості та особливості національного характеру. Але особливе місце у вихованні він відводить все-таки рідній мові як складовій народної культури. Саме рідна мова, на думку К.Ушинського, має найбільший духовно-моральний вплив на розвиток дитини: "Кожне слово мови, кожна його форма, кожне вираження є результатом думки й почуття людини, через які відбилася у слові природа країни та історія народу. Успадковуючи слово від предків наших, ми успадковуємо не тільки засіб передавання наших думок і почуттів. Від всього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми – спадкоємці цього живого багатства, у якому вміщено всі результати духовного життя народу" [4, с. 15-16].

      Переконливі приклади і засоби морального вдосконалення особистості, які споконвіків використовував український народ, К.Ушинський знайшов у фольклорі, зокрема у казці. У результаті тривалих спостережень за народним вихованням учений упевнився, що ніхто не здатний "змагатися в цьому випадку з педагогічним генієм народу" [4, с. 107]. Ідеал людини, представлений в українському фольклорі, на думку вченого, позначений кращими людськими якостями, як-от: чесність і працьовитість, співчуття і прихильність до слабких і покривджених, патріотизм та оптимізм у найскрутніші хвилини життя, товариська взаємовиручка, щире прагнення до знань і краси.

       Видатний педагог В. Сухомлинський – наголошував: "Народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості" [3, с. 31]. Саме з ментальності українського народу, з народної педагогіки, яку видатний педагог вважав невичерпним джерелом народної моралі, фундаментом педагогічної науки, він радив черпати духовну енергію справжньої людяності, дружби і товариськості, справжнього братства вільних людей, відповідальність, почуття вдячності людям, доброту, чуйність, гуманність, турботу про батьків, тобто ті якості, які є народнопедагогічними цінностями [3].

      Упродовж останніх років досліджено ефективність використання народної педагогіки у трудовому (Ю.Коломієць, Т.Мацейків), моральному (Л.Степаненко, С.Стефанюк, К.Плівачук, О.Гордійчук), екологічному (Л.Різник, В.Скутіна), патріотичному (В.Каюков), естетичному вихованні (Р.Дзвінка, Г.Карась, В.Пабат), у процесі формування національної самосвідомості (Г.Кловак), розвитку творчої активності особистості (З.Пазнікова, Н.Соломко) та інші.

      Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле, сучасне і майбутнє народу, уможливлюють формування високорозвиненої сучасної нації. Засвоєні і  примножені не одним поколінням, вони вміщують духовні, моральні цінності, ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки.

     Народ своїм допитливим розумом прагнув збагнути причину цього, заглибитись у духовний світ людини, виявити ті чинники, від яких насамперед залежить становлення людської особистості. І погляди спрямовував до сім'ї як першоджерела життя людини.

      Сім'я впливає на дитину з першого дня народження. Спосіб життя родини, стан взаємин у сім'ї, побут, звичаї і традиції, матеріальний стан, житлові умови  і характер спілкування з малям є визначальним щодо формування в дитини перших звичок, від яких значною мірою залежатиме її майбутня поведінка. Ідея залежності характеру дитини від середовища, побутових умов, домашнього оточення, всього укладу життя сім'ї знайшла вираз у багатьох українських народних прислів'ях і приказках: "З ким поведешся, від того й наберешся", "Ниточка веде до клубочка", "Який стук, такий грюк", "Кожна пташка свою пісню співає і своє гніздечко має". Вплив на дитину домашнього оточення, укладу життя родини особливо зростає, коли вона починає ходити й говорити. Саме тоді в неї з'являється більше можливостей для фізичного і духовного контакту з навколишнім світом ("Перший крок дитини — радість для родини", "Як говорить дитя, то вирує в хаті життя"). Сім'я позитивно впливатиме на дітей, якщо в ній пануватиме здоровий дух єдності. Родинні чвари, постійні сварки між батьками, а ще гірше — негідна поведінка когось з них, негативно позначаються на вихованні дітей.

    Чітко визначився у народних уявленнях такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом. Щодо цього маємо народні афоризми: "Добрий приклад кращий за сто слів", "Бурчання наскучить, приклад научить", "Приклад кращий за правило". У цих висловлюваннях бачимо схильність дитини наслідувати старшого брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша, а також народну виховну практику наслідування з принципом "роби так, як я". Усі три чинники розглядаються в народній педагогіці як однаково важливі, проте в різних ситуаціях кожний з них може стати вирішальним: спадковість ("Яке коріння — таке й насіння", "Яке зіллячко, таке й сім'ячко", "Від лося — лосята, від свині — поросята"), середовище ("Як зайдеш між реп'яхи, то й реп'яхів наберешся", "Як у сім'ї згідливе життя, то й виросте дитя до пуття"), виховання ("Що виховаєш, то й матимеш"), спадковість і виховання ("Яке дерево, такі його віти, які батьки, такі й діти", "Яка гребля, такий млин: який батько, такий і син").

      За традицією народної педагогіки діти в сім'ї від батьків, дідуся, бабусі, старших сестер і братів запам'ятовують, що негарно не слухати матері чи батька, обманювати їх, глумитися зі старості чи глузувати з каліцтва, знущатися з тварин, лицемірити, ображати інших, зводити наклеп, підлабузнюватись, бути байдужим до чужого горя. Народна педагогіка звертає увагу батьків на те, що правильна постановка морального виховання дітей зумовлюється його початком ("Добрий початок — половина задуманого"). Вона закликає дбати про виховання з перших років життя дитини ("Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках", "Нагинай гілляку, доки молода", "Гни дерево, поки молоде, учи дитину, поки мала", "Молоде на всі сторони гнеться", "Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме"), узявши під контроль її моральну поведінку ("Гідність людини визначають її вчинки").

       У два-три роки діти вже виконують найпростіші доручення за вказівкою "подай", "принеси" тощо. Знають, що треба берегти іграшки й речі, рослини й тварин. Між іншим, народна педагогіка не схильна ділити рослини й тварин на корисні й шкідливі. Нехай спочатку для дітей усе живе буде добрим, бо  пізнання світу має починатися з добра. Тільки за цієї умови з дитини виросте людина-добротворець. Саме тому в казках і піснях для малят звірята характеризуються пестливими словами: "зайчик-побігайчик", "лисичка-сестричка","мишка-скряботушка", "сорока-білобока", "котик-мурчик", "коник-стрибунець", "жабка-квакушка", "вовчик-братик". Ще з колиски дитя тягнеться до всього живого — до котика, який є в кожній хаті, до бджілки, яка випадково залетіла у вікно. Це пробуджується чудова природна схильність дитини брати під захист слабшого від себе. З віком дитини тваринний і рослинний світ стає для неї ще привабливішим. У трудових родинах вона вчиться доглядати тварин. Особливий інтерес у дітей викликають маленькі звірятка — цуценя, каченя, курча, гусенятко, лошатко, котик, телятко, кроленя Цей природний потяг схвалюється з неодмінним застереженням, що тварин не можна кривдити, мучити. Той, хто знущався з тварин, зазнавав загального осуду.

     У практиці, родинного виховання дитина привчається бути чемною і ввічливою. Якщо ж вона забуває вітатися, а таке нерідко буває з дитиною чотирьох-п'яти років, то їй про це нагадують, звертаючи увагу і на те, що негарно кричати, вередувати, втручатися у розмову старших. Дитина п'яти-шести років уже без нагадування має вміти вітатися і прощатися з усіма дорослими, говорити спокійно і лагідно, чемно вислуховувати дорослих і виконувати їхні вимоги, вічливо звертатися з проханням, поступатися місцем дорослим і меншим за себе, говорити правду, відповідати за свою провину, а не звалювати її на іншого, виконувати посильні трудові доручення. Якщо ж траплялось відхилення у поведінці, то дитині тут же нагадували, як слід чинити в даному конкретному випадку.

    В українських сім'ях дитина з п'яти-шести років звикала піклуватися про молодших братиків і сестричок. Вона допомагала їм одягнутися і роздягнутися, забавляла, а як треба було, то намагалася справедливо розв'язати якість дитячі суперечки. Як бачимо, народна педагогіка послідовно бореться за те, щоб організація життя в сім'ї спонукала дитину до гарних учинків, вправляла в позитивній моральній поведінці.

      За оцінкою української народної педагогіки, праця є основним критерієм оцінки моральної гідності людини. У ставленні до ледарів народна педагогіка безкомпромісна: кожний ледар — аморальний. Той, хто не хоче працювати, а хоче жити за чужий рахунок — негідник і моральна потвора, тягар для суспільства ("Ледар живе, аби землі важче", "Не живе — тільки дні пре", "Ледаще на віник та на смітник годяще"). Без праці моральне виховання дітей немислиме, до того ж праця істотно впливає на людські стосунки. "Через працю в дитині закладаються основи  здорової моралі, ненависть до зла і соціальної несправедливості, любов до чесних трудівників.

    Масова практика родинного виховання дітей в Україні традиційно відстоює дух справедливості й гуманних відносин між людьми. Провідними серед них стали миролюбність і гостинність, товариська солідарність і вірність щирому другові. "Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш", "З добрими людьми завжди згоди можна дійти", "Вірний приятель — то найбільший скарб", "Друга шукай, а найдеш — тримай", "Друзі пізнаються в біді", повчає українська етнопедагогіка. Вона схвально відгукується про такі моральні риси людини, як доброта і щирість, прагнення до справедливості й рівності, готовність прийти на допомогу в біді, повага до старших, увічливість, оптимізм, уміння піклуватися про слабих і безпомічних, здатність поділитися.

     Українська етнопедагогіка бореться за ставлення до людини як до найвищої цінності, захищає право кожного на свободу, щастя і вільний розвиток. Велика увага звертається на розуміння й розрізнення антиподів типу: добро — зло, правда — брехня, розум — невігластво, милосердя — жорстокість, красиве — потворне, щирість — лукавство, працьовитість — неробство, хоробрість —- боягузтво, чесність — безчестя, любов — ненависть ("Приятелева вода краща ворожого меду", "Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться", "З добрим дружись, а лихих стережись" та ін.). Тільки добра людина, про яку в народі кажуть, що вона й мухи не скривдить, уміє по-справжньому ненавидіти зло й боротися з ним. Не випадково у багатьох народних оповіданнях ідеться про боротьбу проти злих сил за утвердження добра. Добро неодмінно долає зло. Народна педагогіка насичена багатьма традиційними побажаннями, змістовними, емоційними, щирими й зворушливими, які люди висловлюють один одному, бажаючи добра і щастя.

     Одним з поширених у народній практиці засобів морального виховання є осудження негативних учинків через слово "гріх". Зміст цього поняття багатогранний: гріх — порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін.; поганий, непорядний учинок, недолік, помилка, недогляд; непорядно, недобре, недозволено. Звідси пішла й низка похідних слів: гріховодити — вести себе аморально, нескромно; гріховодний — той, хто порушує правила  моралі або взагалі правила співжиття; грішити — порушувати якісь правила, норми, припускатися помилки, а також фразеологізми: "брати (взяти) гріх на душу" — робити що-небудь усупереч власній совісті, прийнятим нормам моралі, "гріха не боятися" — робити погані вчинки, не зважаючи на норми моралі; "з гріхом пополам" — не без помилок, не зовсім добре та багато інших.

  У народній педагогіці формуванню почуття честі приділяється велика увага. Честь є найвищою окрасою людини. Дітей вчать змалку дорожити честю "("Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю", "Чесному всюди честь, хоч і під лавою", "Честь честі шлях прокладає"). В давній притчі розповідається, що якось Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм треба було розійтися. Вогонь сказав: "Якщо загубите мене і захочете знайти, то підіть у той бік, де відчувається тепло". Вода мовила: "А коли загубите мій слід, то шукайте разом з тими, хто хоче вгамувати спрагу". Честь стояла мовчки, слухаючи своїх друзів. "За якими ознаками тебе знайти, коли загубимо?" — запитали Вогонь і Вода. "Той, хто загубить мене, — тихо відповіла Чeсть, — уже ніколи знайти не зможе. Я буваю тільки з тими, хто мене не втрачає" . Чeсть належить до надзвичайно важливих моральних рис особистості, на яку звертає велику увагу не тільки українська народна педагогіка, а й етнопедагогіки інших народів: "Чeсна людина — щаслива людина", — кажуть молдовці.

  Отже, ми бачимо, що минуле, сучасне і майбутнє – це нерозривні компоненти, які формують світогляд, особистість кожної людини. Тому перед сучасними педагогами ставиться завдання виховання особистості, передавання її досвіду минулого, розкриття юному поколінню найважливішого призначення людини на землі, формування  його морально-духовної краси.

     Дослідження показали, що усі основні засоби і методи народного виховання мають комплексний характер, вирішують одночасно декілька педагогічних завдань. Серед дослідників народної педагогіки  немає єдиної думки щодо засобів народного виховання. В окремих публікаціях до них відносять казки, прислів'я, приказки та інше, тобто твори фольклору.

       Отже, на основі досліджень наявних праць із народної педагогіки  доходимо висновку, що всі її засоби поділяються на три групи:

      1) засоби матеріальної культури – природа, діяльність;

      2) засоби духовної культури – слово, рідна мова, фольклор, релігія, мистецтво, гра;

      3) засоби соціонормативної культури – традиція, громадська думка.

   Запропонована класифікація засобів української народної педагогіки має узагальнений характер. У контексті нашого педагогічного дослідження використовуємо іншу,  більш детальну, класифікацію. Таким чином, усі засоби народної педагогіки поділяємо на три блоки:

• фольклор – це усна народна творчість, яка засобами мови зберегла знання про життя й природу ,уявлень, почуттів і переживань, а також відбиток світу думок.
• гра – діяльність дитини з моделювання іншого виду діяльності з розвивальною чи освітньою метою.
• традиції – елементи культури, які утілюють певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, звичаї, обряди тощо.

Кожен із них складається із взаємопов'язаних елементів.

     Так, наприклад, будь-яка народна традиція включає елементи гри, пісні, і будь-яка гра не може проходити без використання малих жанрів фольклору: лічилки, мирилки, примовки тощо (рис. 1). 

                      

        Принципи виховання духовно-моральних цінностей засобами народної педагогіки – правила, норми, переконання, якими керується народ з метою кращого впливу на вихованця:

•              гуманізм (створення умов для формування найкращих людських якостей і здібностей дитини, повага до особистості, розуміння її інтересів, довіри до неї)
•              природовідповідність (урахування природи людини)
•              зв'язок виховання з життям (тісний зв'язок з культурно-історичними традиціями народу)
•              народність виховання (урахування специфіки спадковості, національної психології, його світогляду)
•              єдність вимог і поваги до особистості (вимагати не принижуючи, а сприяючи розквіту дитини, ставитись з повагою, піклуватися про дитину)

 Методи виховання духовно-моральних цінностей засобами народної педагогіки – способи, шляхи досягнення мети виховання (спосіб цілеспрямованого педагогічного впливу на свідомість і поведінку дітей, формування в них благородних якостей, збагачення їх необхідним життєвим досвідом):

• практично-дійові (режим праці та відпочинку. Гра, товаришування, мовленнєвий етикет)
• навіювальні (сугестій ні) – казка, легенди, молитва, символ, вірування, сповідь
• переконувальні (бесіда, розповідь, прислів’я, притчи, оповідання, пісня)
• попереджувальні – застереження, догляд, контроль, клятва, погроза
• спонукальні (почуття честі, віра, надія, любов, змагання, вимога, суспільна думка, нагадування, обов’язок і т.д)
• оцінювальна, схвалення та покарання (похвала, подяка, докір, осуд, догана, прокляття).

    Однак, вважаємо, з практики народної педагогіки варто виокремити ті форми, методи і засоби, які придатні для "перенесення" в навчально-виховний процес дошкільного закладу в контексті його виховних завдань. 

     Результативність морального-духовного виховання  дошкільників  засобами народної педагогіки, як засвідчує аналіз джерельної бази, значною мірою залежить від актуалізації їх змісту та використання з урахуванням вікових особливостей дітей і педагогічних умов діяльності дошкільного закладу.

  Тому перед нами, педагогами, ставиться завдання виховання людини, передача її досвіду минулого, донести до підростаючого покоління головне призначення людини на землі, навчити сприймати і любити не лише видиму красу, але й красу морально-духовну, невидиму  : "Якщо твої плани розраховані на рік — сій жито, якщо на десятиліття — саджай дерево, якщо на віки — виховуй дітей".

 

 

 

 

 

 

1.3. Створення умов для духовно – морального розвитку в тісній взаємодії закладу дошкільної освіти і родини.

      В даний час сучасне  суспільство гостро переживає криза духовно-моральних ідеалів. І найбільша небезпека, яка чатує на наше суспільство сьогодні - в руйнуванні особистості. Нині матеріальні цінності домінують над духовними, тому у дітей спотворені уявлення про доброту, милосердя, великодушність, справедливість, громадянськість і патріотизм. Високий рівень дитячої злочинності викликаний загальним зростанням агресивності і жорстокості в суспільстві. Дітей відрізняє емоційна, вольова та духовна незрілість.

     Духовно-моральне виховання в дошкільному дитинстві формує ядро особистості, благотворно впливаючи на всі сторони і форми взаємовідносин людини зі світом: на його етичний та естетичний розвиток, світогляд і формування громадянської позиції, патріотичну і сімейне орієнтацію, інтелектуальний потенціал, емоційний стан і загальний фізичний і психічний розвиток.
     У сучасній системі дошкільної освіти питань духовно-морального виховання приділяється серйозна увага. Здійснення роботи по даному напрямку обумовлено існуючою соціальною ситуацією і підтверджується нормативно-правовими документами.

     Дуже важливо, щоб моральне становлення дитини передбачало не тільки засвоєння знань та уявлень про норми і правила поведінки, вироблення звички дотримувати ці правила і виховання моральних почуттів, але і відбувалося освоєння, накопичення і збагачення морального досвіду у всіх аспектах його прояву.

    Для формування у дошкільнят духовно-моральних уявлень,  суджень, оцінок:

• Переконання;
• Оцінка дорослих, їх похвала;
• Розповіді дорослого;
• Бесіди;
• Розглядання картин;
• Читання літератури;
• Обговорення поведінки героїв ;
• Перегляд діафільмів, відеофільмів, телепередач тощо.

    Виховно-освітній процес у розвитку духовно-моральних якостей особистості старших дошкільників в ДНЗ будується, враховуючи

   ·комплексно-тематичний принцип з урахуванням інтеграції освітніх галузей;

   ·облік індивідуальних і вікових особливостей дітей;

   ·єдність виховних, розвиваючих і навчальних цілей і завдань;

  ·неприпустимість перевантаження дітей;

·використання необхідного і достатнього матеріалу, максимально наближеного до «розумного» мінімуму;

·введення культурних і регіональних компонентів;

·розвиваюче середовище (тема повинна бути відображена в підборі матеріалів, які знаходяться в групі в куточках розвитку).

Весь освітній процес будується навколо однієї центральної теми. Це дає великі можливості для розвитку дітей. 
  Два рази в місяць центральною темою цього періоду планується підсумкова організована освітня діяльність дітей по духовно-моральному вихованню. 
       У підсумковій організованої освітньої діяльності упор робиться на розвиток у дітей пізнавальної та мовленнєвої активності, формування у дітей моральних почуттів, моральності, моральної позиції, на узагальнення, закріплення знань, умінь і навичок за запланованою темою цього періоду. 

    У всіх видах діяльності вирішуються завдання духовно-морального виховання дітей центральною темою цього періоду, включаючи етнокультурне розвиток дітей.

  Навколо однієї центральної теми щодня протягом дня в освітній діяльності, здійснюваної в ході режимних моментів, в самостійній діяльності дітей планується робота по духовно-моральному вихованню, в якій особлива увага звертається:

1) на формування моральних почуттів (совісті, боргу, віри, відповідальності, громадянськості, патріотизму), морального вигляду (терпіння, милосердя, лагідність, незлобивости), моральної позиції (здатності до розрізнення добра і зла, прояву самовідданої любові, готовності до подолання життєвих випробувань);

2) на дотримання історичної спадкоємності поколінь, щоб діти не позбавлялися можливості брати приклад з людей, які жили в минулому, знали, як люди вирішували свої проблеми, що стало з тими, хто пішов проти вищих цінностей, і з тими, хто зміг змінити своє життя, подаючи нам яскравий приклад.

Завершують вивчення кожної теми, вечори розваг, народні  свята. Свято дасть позитивні результати і підведе підсумок всієї попередньої роботи і дітей і дорослих тільки в тому випадку, коли діти в різних видах діяльності самі підготують свято разом з педагогами та батьками.

Участь батьків в освітній діяльності

Вжиті на сьогоднішній день спроби виховання духовно-моральної особистості дитини показують, що найбільш слабким місцем у цій діяльності є сім'я. Багатьом батькам просто невідомо, що саме в дошкільному віці відбувається засвоєння соціальних норм, моральних вимог і зразків поведінки на основі наслідування. Тому необхідно допомогти батькам усвідомити, що в першу чергу в сім'ї повинні зберігатися і передаватися моральні і духовні звичаї.

Сім'я є традиційно головним інститутом виховання. Те, що дитина в дитячі роки набуває в сім'ї, він зберігає протягом усього подальшого життя. Важливість сім'ї як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з сім'єю. У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу до школи він вже більш ніж наполовину сформований як особистість.
Позитивне вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім самих близьких для нього в сім'ї людей - матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить його так і не піклується стільки про нього.
   Діяльність сім'ї з розвитку, перетворення і формування духовно-моральної сфери є провідною протягом усього періоду дошкільного віку.

   Робота в тісному співробітництві з батьками  в ході виховно-освітнього процесу дозволили нам     розширити духовно - моральні уявлення дітей про власної душевної близькості, причетності свого «Я» з іншими людьми, що живуть, працюють, поруч. Ми отримали можливість «занурення» дітей в інформативну, нову для них предметне середовище, можливість співпереживання загальних вражень з батьками, іншими дітьми і дорослими, можливість продуктивного відображення отриманих вражень, переживань в дитячій і спільної з батьками, вихователями творчої діяльності (образотворчої, інтелектуальної, мовний - накопичений досить багатий словниковий запас, розвивається зв'язна мова, ручна умілість, мислення тощо). Таким чином, зіставивши педагогічні спостереження від спілкування з дітьми, батьками за останні два роки, ми переконалися в тому, що в результаті поліпшення партнерських стосунків з батьками спостерігається зростання духовно-морального виховання дітей.

Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю

Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей і громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це од­ним із принципово важливих чинників успішного розвит­ку і виховання дітей.

Вплив дошкільних закладів на роз­виток педагогічної культури батьків буде ефективним, як­що відповідатиме таким критеріям:

1. Спрямованість і адресованість. Даючи конкретні по­ради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки самі звертаються до ви­хователів за педагогічними порадами, у тому числі з кон­кретними питаннями щодо власної дитини.

2. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогіч­них знань і навичок батьків, вносить за необхідності відпо­відні корективи.

3. Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педа­гогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну ди­тину з її особливостями, перспективами вікового та індиві­дуального розвитку.

   Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колектив­них форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяль­ності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання «круглого столу» з диску­сійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихова­телями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьків­ські конференції.

     Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуаль­ні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залу­чення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення ігра­шок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культ­походів тощо).

    Найпоширенішими наочноінформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публіка­цій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного ви­ховання.

      Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєд­нання різних форм роботи. Як свідчить досвід, у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про ви­ховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси.

       Часто педагоги свої міркування ілюструють магніто­фонними записами розмов з дошкільниками, відеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їхніх робіт.

       Актуалізації уваги батьків до проблем виховання до­шкільників сприяють доручення їм виступити з конкрет­ного питання на батьківських зборах; «домашні завдання» на спостережливість; участь батьків у роботі гуртків, про­веденні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у прове­денні рольових і ділових ігор.

      Значного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги і спів­робітники дошкільного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостерігати за дитиною під час її взаємодії з дорос­лими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, кон­курсі, засіданні дискусійного клубу).

      Доцільно залучати до роботи не окремих, а всіх пред­ставників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до ви­ховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з ін­шими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку і ви­ховання своїх дітей.

     У роботі дошкільного закладу з батьками істотне зна­чення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення і вміння поповнювати свої педа­гогічні знання і після вступу дитини до школи.

 

 

 

 

ІІ. ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД РОБОТИ З ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО – МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНИКІВ.

2.1. Чесність.

«Як виховати в дітях чесність?»

     Порада 1. Вірте вашій дитині.

     Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите. Пусть ребенок знает и чувствует, что вы ему вірите

     Порада 2. Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна.

     Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один – одному.

     Порада 3. Не створюйте ситуації для обману.

     Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.

     Порада 4. Не вчиняйте принизливих допитів.

     Порада 5. Винагороджуйте правдивість.

     Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».

     Порада 6. Показуйте приклад чесності.

     Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ?

      За своєю прородою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

     Як ми це робимо?

     Найтиповіший спосіб - поставити дитину в ситуацію, коли їй потрібно вигадувати, придумувати казки для батьків. Можливо, у дитини великі неприємності, такі, що одному не справитися? Чому вона про це не говорить? Можливо, не моє надії на ваше розуміння, допомогу? Соромиться? Не довіряє? Боїться? Вона буде шукати допомоги в іншому місці? А чи знайде? А якщо знайде – то яку? Як видно, дитяча брехня небезпечна не тільки тим, що вас вводить в оману, а й тим, що дитина відсторонюється від вас! А це свідчення того, що дитина сумнівається у вашій безумовній любові!

     Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли:

     1. Довіряє їм

     2. Не боїться їх гніву чи осуду

     3. Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість

     4. Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити

     5. Допоможуть, підтримають, коли їй погано

     6. Дитина твердо знає, що ви на її боці

     7. Впевнена, якщо накажуть, то мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м’яких!

     Маленька брехня, помножуючись, породжує велику недовіру. Із зникненням довіри, повільно руйнується бузумовна любов! Дитина розуміє: є умови за яких мене будуть любити. Любов для неї стає іншою - обумовленою.

Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися: в які умови ви ставите свою любов? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові? Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :

     1. Намагається не дивитися вам в очі

     2. Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається

     3. Потирає очі

     4. Часто покашлює під час розмови

     5. Потирає підборіддя, виски

     6. Несвідомо торкається носа

     7. Посмикує мочку вуха

     8. Почісує шию, відтягує комірець

     9. Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати .

     Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно !

Тема. Чесність і правдивість.

Мета. Розширити змiст понять чеснiсть i правдивiсть; навчити розпiзнавати цi моральнi явища; формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та вчинки товаришiв; виховувати чеснiсть та правдивiсть

 Обладнання: вiршi та оповiдання за темою,друковані прислів’я на дошці,жетони, мультимедійний та музичний супровід.

Хід роботи:

     I. Вступна частина

     1. Привітання

     Дружно всі візьмемося за руки,

     Веселіше стане всім.

     Бо у класі всі ми друзі,

     Сяють усмішки. Лунає сміх.

     2. Перевірка готовності до роботи.

     Діти подивіться, щоб вам нічого не заважало. Покажіть мені як ви вмієте гарно сидіти і як правильно тримати руку.

     3.Оголошення теми уроку.

     - Сьогодні, наш урок тісно пов'язаний з реальним життям. У ньому ми, прагнучи бути ідеальними людьми, маємо пройти довгий шлях до самовиховання . Брехня або неправда - підступна особа, яка здатна замаскуватися під правду, переконати людину, що в даний момент саме вона, брехня є найкращим варіантом поведінки, і тільки вона веде до виходу з якоїсь кризової ситуації. Тобто поводиться як підступний ворог. Ми з вами, маємо виробити звичку й навичку боротися з цим ворогом . А найкращий спосіб боротьби із брехнею - це побачити, зрозуміти і викрити.

     II. Основна частина

     1. Розповідь вихователя

     -Як ви розумієте значення слова «правда»?

     -Тлумачний словник дає таке визначення: «Правда - це те, що відповідає дійсності, істина».

     * Скажіть, чи буває так, що вам дуже важко сказати правду? Часом, коли ми відчуваємо провину за який-небудь поганий вчинок, нам так і хочеться звалити цю вину на когось іншого. У такому випадку неправдивість іде поряд із боягузтвом, малодушністю.

     Трапляється, ви соромитеся сказати правду товаришеві, тому що не хочете образити його або засмутити. Але недаремно кажуть: «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже».

     Іноді люди говорять неправду, щоб виправдати власні лінощі. Наприклад, не хочеться робити домашнє завдання — і ви говорите мамі чи татові: «А нам сьогодні додому нічого не задавали». Або спізнилися у школу через те, що проспали, а пояснили своє запізнення несправним будильником.

     Навіть сказавши один раз неправду, людина втрачає частку довiри серед оточуючих, втрачає моральне право вимагати правдивого ставлення до себе.

Затямте, дівчатка!

Затямте, хлоп’ята!

Безчесність, брехливість —

це кепсько, це вада,

Для чесності часом

не вистачить духу —

І ось як виходить:

втрачаєш ти друга.

Хто збреше хоч раз, потім знову нам збреше,

І буде від цього нікому не легше...

Неправда підступно затягне у пута...

     Тож краще правдивими й чесними бути!

     -Уявіть собі, що фея правди доторкнулась до вас всіх чарівною паличкою і ви розучились обдурювати, і на далі будете говорити лише саму правду (вчитель кожному учневі дає «сердечко правди»).

     -Це сердечко буде допомагати вам говорити лише саму правду.

     2. Опрацювання казки «Канікули у бабусі»

     - Діти, послухайте, будь ласка, першу казку і дайте відповідь на питання: Як почувався Олежко, дізнавшись про намір бабусі зварити з півня холодець?

     Маленький Олежко приїхав на канікули до бабусі в село. Цікаво хлопчику на бабусиному подвір’ї! Тут і качки походжають перевальцем, і кури бігають, і маленькі курчатка. Та особливо Олежку сподобався півник — от вже що красень, то красень: увесь строкатий, яскравий, а хвіст аж перламутровий, різними барвами виграє! А жвавий який, як дзвінко співає!

     Одного разу пішла бабуся до магазину, а внукові наказала посидіти тихенько вдома та не робити шкоди. Олежко спочатку гуляв по двору, але потім йому це набридло. Він зайшов до хати, забувши прикрити за собою двері, і почав нишпорити по кухонних шафках. «Так, ось сіль, ось крупи якісь, макарони... А це що?» — увагу хлопчика привернула велика скляна банка. «Здається, тут варення!» — подумав хлопчик. Він вирішив відкрити банку і скуштувати смачного бабусиного вареннячка. Витягнув банку із шафи, аж тут у сіни забіг голосистий півник та як закукурікає! Олежко з переляку і впустив банку на підлогу. Банка з тріскотом розбилася, розлетілася на дрібні скалки, варення розповзлося по доріжці липкою червоною калюжею.

     Аж тут входить до хати бабуся. «Оце так! — розпачливо мовила.— Навіщо ж ти, внучку, наше варення розбив? Адже я саме збиралася спекти з ним пирога, ось борошна купила!»

     Олежку стало лячно й ніяково. І він вирішив сказати неправду: «А це не я, бабусю! Це все півник... Він забіг до хати, відкрив крилами шафу та й звалив на підлогу банку...»

     «Справді?» — здивувалася бабуся. «Так, так»,— розохотився Олежко.

     І хлопчик став із запалом розповідати, як неслухняний півень влетів в оселю, як він пустував, розмахуючи крильми, а потім зробив-таки шкоду.

     «Ну, якщо так,— сказала бабуся,— піде завтра наш півень на холодець». І стала мовчки прибирати. А Олежку раптом стало так неприємно на душі: і соромно, і ніяково, і прикро... А вже півника як шкода! «Це ж із моєї вини півника заріжуть!» — подумав Олежко.

     Він набрався сміливості, підійшов до бабусі і тихо сказав: «А це не півник, бабусю... Це я розбив банку... А півник просто в сіни зайшов, бо я двері забув закрити. Він крикнув — от я зненацька банку і впустив... Пробач мені, бабусю... І не ріж, будь ласка, півника...»

     Бабуся суворо поглянула на онука. «Добре, що хоч зараз зізнався,— сказала вона,— не знаю, як би ти почувався, якби за твій вчинок відповів півник».

     Олежко поглянув у двір, де гребенястий півник безтурботно дзьобав пшеничку. Він розумів, що бабуся сердиться. Але тепер хлопчикові стало значно легше на душі.

     Запитання до тексту:

     * Як би ви вчинили на місці Олежка?

     * Як ви вважаєте, чому хлопчик сказав бабусі неправду?

     * Чи повірила бабуся онуку?

     * Чи подумав Олежко про те, як можуть покарати півника?

     * Як почувався Олежко, дізнавшись про намір бабусі зварити

     * з півня холодець?

     * Чому хлопчик все ж таки вирішив зізнатися у тому, що це він

     * зробив шкоду?

     * Чи відчув хлопчик полегшення, сказавши нарешті правду? Чому?

     3. Гра «Мозковий штурм»

     -Діти , нам потрібно з вами закінчити речення,тож слухайте уважно.

     * 1.Коли я говорю неправду, я відчуваю ...

     * 2.Коли мені говорять неправду, я відчуваю ...

     * 3.Людина, яка обманює ...

     Таким чином робимо висновки, що:

     * 1.Коли мене обманюють і коли я обманюю, то я переживаю погані відчуття;

     * 2.Людина, яка обманює, компрометує себе в очах інших, утрачає їхню довіру, хороше ставлення.

     Відомий французький письменник Еміль Золя сказав: „Якщо ви приховаєте правду і закопаєте її в землю, вона неодмінно виросте і набере такої сили, що одного разу, коли вона вирветься, то знесе все на своєму шляху".

     Підтвердження цієї думки можна знайти і в українському фольклорі, зокрема у прислів'ях і приказках.

     Запитання до тексту:

     * Що неправильно зробив молодший брат?

     * Що б ви йому порадили пiд час зустрiчi з ним?

     4.Гра «Чесно – нечесно».

     - Я ставитиму вам питання. Якщо ваша відповідь " так" - ви повинні сидітимете, а якщо " немає" - підвестися.

     Чи чесно кидати друга у біді?

     Чи чесно визнавати свою провину?

     Чи чесно обговорювати вчинки інших?

     Чи чесно признатися батькам, що ти отримав двійку?

     Чи чесно без попиту брати чужі речі?

     Чи чесно користуватися підказками?

     Чи чесно повернути знайдену річ хазяїну?

     Чи чесно коли ти вчинив нечесний вчинок, а підозрюють в цьому іншу людину?

     Чи чесно повернути гроші в магазин, якщо продавець дав більше здачі, ніж потрібно було?

     5.Фізкультхвилинка

     Відео «Мульт-зарядка»

     6. Гра «Дайте вiдповiдь»

     * Як ви вчините, коли:

     * знаєте, що товарищ завинив, а карають iншого?(2-3уч.)

     * соромно сказати правду?(2-3уч.)

     7. Опрацювання оповідання Г.М.Кирпи «Маленька брехня»

     * Послухайте оповідання про дiвчинку Наталку, яка вважала, що маленька брехня — це i не брехня зовсiм,і після оповідання відповісте на питання.

     Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв.

     Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє.

     Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що у неї, мовляв, бабуся захворiла.

     — Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка. Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.

     — Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.— Я зовсiм трiшечки збрехала.

     * Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, що i велика. Адже i мала брехня - це неправда, i пiв брехнi — теж неправда

     Запитання до тексту:

     * Як ви думаєте: брехня може бути малою чи великою?

     III. Підсумок заняття

     Чи поважають людину, яка каже неправду? Чому?

     Чи хочемо ми, щоб нас поважали? Чому?

 

 

 

 

 

Прислів’я про правду

Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.

Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.

Правда — як олія, скрізь наверх спливає.

Вийде правда наверх, як олія з води.

Правда і в морі не втоне.

Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає

Все минеться, одна правда останеться.

Ніде правди діти.

Правда суду не боїться.

Правда очі коле.

Що правда, те не гріх.

Правду не сховаєш.

Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога.

Не шукай у других правди, як в тебе її нема.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

У нього стільки правди, як у решеті води.

Стільки правди, як у шелягу срібла.

Стільки правди, як у кози хвоста.

Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.

I за рідного батька правду кажи!

Правда в постолах, а кривда в чоботях.

Правда розмислу не потребу

Де сила панує, там правда мовчить.

Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.

Коли золото випливає, правда потопає.

Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

Не на брехні світ стоїть.

Брехень багато, а правда одна.

«Два брехуни одної правди не скажуть»?

Художні твори

Казка «Хлопчик-пастух»

Троє братiв пасли отару овець. Двом старшим братам потрiбно було зiйти з гори в село. Вони залишили молодшому рiжок i сказали йому, що як тiльки буде загрожувати небезпека, слід одразу дути в рiжок. Не встигли брати вiдiйти, як пролунали звуки рiжка, що сповiщали про небезпеку. Вони швидко повернулись назад, але виявилось, що малий просто пожартував. Брати знову вирушили в дорогу та невдовзi змушенi були повернутись назад. Їх зустрiв живий-здоровий брат. Брати розсердилися i знову почали спускатися з гори. Почувся звук рiжка, але брати не зважали, вони думали, що це знову витiвки малого пустуна. Та на цей раз небезпека була насправдi: на отару напали вовки. Два рази збрехавши, на третiй не чекай, щоб повiрили.

Оповiдання «Маленька брехня»

Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв. Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє. Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що в неї, мовляв, бабуся захворiла.

— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка

.— Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.

— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.

—Я зовсiм трiшечки збрехала. Г. Кирпа

Казка «Лисичка в суддях»

Двоє котиків роздобули собі клинчик сиру. Пішли з ним далі і почали міркувати, як його краще поділити, щоб не було кривди ні тому, ні тому, щоб якраз по правді рівнесенько розділити. Один котик і каже:

— Поділим отак, упоперек. А другий каже:

— Ні, розділимо краще вздовж. Отак і сперечаються. Коли се біжить лисичка і побачила котиків, побачила сир, спинилася й питає:

— А що тут у вас таке? Про що клопочетесь?

— Так і так,— говорять котики,— ось не знаємо, як нам краще поділити клинчик сиру. — Е,— каже лисичка,— се можна дуже добре зробити. Ось дайте я вас поділю! Котики й дали їй, щоб розділила. Лисичка переділила сир надвоє, далі й каже

: — Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти.

Та й над’їла одного шматочка.

— А тепер,— каже,— оцей більший, треба його трохи підрівняти, щоб по правді було.

Не можна, щоб комусь із вас кривда була!

І знов над’їла. Та так рівняла, рівняла — то того шматочка над’їсть, то того,— поки стало дві зовсім маленькі грудочки.

— Ну,— каже лисичка,— оце ж маєте тепер вже зовсім однаковісінькі шматочки — хоч і на вагу покладіте!

— Ну добре,— кажуть котики,— але ж ти багато нашого сиру з’їла! За віщо ж ти стільки нашого добра взяла?

— Як за віщо? — одказала лисичка.— А я ж вас за те поділила!

Казка «Знай міру»

Овочівник і котляр проходили повз город

. — Дивися,— каже котляр,— он які великі головки капусти

. — Знайшов, чому дивуватися,— озивається овочівник.— Я одного разу виростив таку велику головку капусти, як дім

— Все то може бути,— відповів котляр.— Але от я зробив одного разу такий великий котел, як клуб. Засміявся овочівник

: — Який ти хвалько! Говориш неправду і навіть не почервонієш! І в брехні знай міру! Ну скажи, навіщо тобі потрібен був той котел?

— Я у нім хотів зварити твою головку капусти.

Оповiдання «Неслухняний м’ячик» В. Сухомлинський

Усякі бувають м’ячики: і хороші, і погані. Тільки великим дітям чомусь попадаються завжди хороші, а малим неодмінно погані, пустотливі. Важко з таким пустотливим м’ячиком гратися: завжди він намагається кудись закотитися чи зробити яку шкоду. Був такий неслухняний м’ячик і в Людочки. М’ячик — як усі м’ячики, нічого особливого: один бік синій, другий червоний. Коли мама купувала його в магазині, продавець сказав, що ліпшого м’ячика в усьому світі не знайти. А виявився він таким неслухняним, що з ним просто не можна було гратися. Тільки підкинеш — а він тікати. Біжить за ним Людочка, біжить за ним тато і ледве-ледве спіймають його десь у канавці. І не тільки в саду він такий — вдома теж любить попустувати. То стрибне на буфет, то на стіл. А недавно таке було. Взяла Людочка м’ячик і почала з ним гратися в кімнаті. Спершу він добре стрибав, невисоко. А потім розпустувався і почав стрибати то на ліжко, то на комод, то на стіл. І раптом як скочить на підвіконня, а чашка з молоком — дзень! — і розбилась. Людочка швиденько схопила ганчірку й заходилась витирати, та не встигла — до кімнати увійшла мама.

— Це що таке? Чому молоко на підлозі і чашка розбита? —спитала вона.

— Це не я, мамочко,це м’ячик розбив,— відповіла Людочка.

— Де ж він? — Він тебе злякався і втік під ліжко. — Який він неслухняний у тебе. Ну я ж йому!.

— Мамусю,не треба його ставити в куток. Він ненавмисне. Мама заглянула під ліжко, дістала м’ячик і, не довго думаючи, покотила його в куток.

— А ти,— сказала вона дочці,— дивись не підходь до нього. Як жаліла Людочка бідного м’ячика! Він лежав у кутку сам і, напевне, гірко-гірко плакав. Людочка все поглядала на нього, і так їй хотілося взяти його в руки, пожаліти, але мама нікуди не виходила з кімнати. Раз у раз Людочка підходила до мами і запитувала:

— Вже можна?

— Ні,— сердито відповідала мама. Потім Людочка не витримала і сказала:

— Мамусю,це ми разом розбили чашку…

— Так чому ж ти одразу не сказала мені про це? Людочка, опустивши додолу очі, потупцялася на місці:

— Я думала, що йому все одно… Мама з докором похитала головою:

— Не можна свою провину звалювати на іншого.

Треба завжди говорити правду. Ну, а за те, що ти сказала правду, на цей раз прощаю. Ох і весело ж підстрибнув м’ячик! Потім ударився об підлогу і знову підскочив. І скільки він не стрибав, крім Людоччиних рук, він нікуди більше не потрапляв.

 

    

 

 

2.2. Турбота.

Поради щодо виховання чуйної дитини

1. Заохочуйте увагу й турботу

Учіть дитину бути ніжною й ласкавою. Ваша дитина з радістю бере на руки новонародженого малюка, але це виходить у неї якось грубувато? Нічого, просто наберіться терпіння й покажіть їй правильний спосіб. Скажіть: «Ти береш малюка трохи незграбно. Давай робити це ніжно. Ось так...». Потім торкніться руки вашої дитини й наочно покажіть, як виглядає ніжний дотик.

Розмовляйте лагідно. Ваше добре турботливе ставлення буде дітям прикладом того, як треба ставитись до інших людей. Коли вашій дитині боляче або вона погано себе почуває, даруйте їй своє тепло й турботу: «Мама дуже хвилюється, що ти себе погано почуваєш. Давай, ти ляжеш на диван, ми тебе вкутаємо, щоб тобі стало тепло й затишно і ти змогла відпочити, доки я приготую вечерю».

2. Виховуйте співчуття на прикладах

Ви всією сім'єю вирушаєте на вечерю в ресторан, і офіціантка приносить вам не ті страви, які ви замовили. І хоча ви прочекали своє замовлення півгодини (та й діти дуже голодні!), не піддавайтесь спокусі прокричати: «Та що ж це таке, врешті-решт? Це абсолютно не те, що ми замовляли!».

Краще покажіть приклад терпіння й розуміння. Скажіть: «Вибачте, мої діти замовили курку, а не яловичину. Чи не могли б ви забрати це та принести ті страви, які ми замовили?». Потім поясніть ситуацію дітям і попросіть їх поставити себе на місце іншої людини (офіціантки): «Як, на вашу думку, почуває себе людина на такій метушливій і копіткій роботі?».

3. Пишіть оригінальні листи подяки

У сучасному техногенному світі люди для висловлення своїх думок використовують, як правило, електронну пошту, смс-повідомлення та соціальні мережі. Хоча це все прекрасно та зручно, але власноруч написана записка із приємними добрими словами – це чудовий приклад вираження подяки.

Коли діти отримують приємний подарунок або несподівану допомогу, попросіть їх написати особистий лист подяки. Спитайте їх: «Як би ви себе відчули, коли б витратили багато часу на вибір чудового подарунка для друга, а він вам не подякував?» і «Що відчуватиме ваш друг, коли отримає поштою дуже особистий лист зі словами подяки?».

Якщо ваша дитина ще маленька, не наполягайте на тому, щоб вона обов'язково брала в руки ручку й писала записку (навіть якщо вона просто подумає про те, як висловити свою подяку, це вже величезне досягнення). Просто самі напишіть лист і попросіть малюка підписати його.

4. Схвалюйте добрі вчинки

Коли ви бачите, як ваш син пропонує приятелю половину свого бутерброда, звертайте на це свою увагу й підкреслюйте: «Ти молодець, що поділився своїм бутербродом, хоча він був зовсім невеликим». І додайте: «Як ти думаєш, що Сашко відчув, коли ти з ним поділився?».

Або, як у випадку з рожевими джинсами, можна сказати доньці: «Донечко, це просто неймовірно, що ти віддала дівчинці останню пару джинсів, хоча так сильно їх хотіла. Як ти думаєш, що вона відчула, коли вдягла їх у школу вперше?».

Це сіє насіння доброти, яке неодмінно проросте в майбутньому.

5. Волонтерська діяльність

Батьки можуть турбуватись через те, що знайомство дітей із суворими життєвими реаліями буде занадто травмувати їх незміцнілу емоційну сферу. Але, виявляється, коли діти бачать страждання інших людей, вони починають відчувати вдячність за те, що мають, і пишатись тим, що можуть допомогти комусь.

Чудовий спосіб залучити дітей до волонтерської діяльності – допомагати в церкві перед релігійними святами, відвідувати будинки для літніх людей та інтернати. Потрібно, щоб діти розглядали благодійність як відповідальність, а не як один з варіантів діяльності. Якщо у вашій родині стануть звичкою благодійність і волонтерська діяльність, діти, коли виростуть, не тільки будуть самі допомагати знедоленим людям, а й пропагуватимуть волонтерську роботу серед своїх друзів, однокурсників. Ваші діти зрозуміють, що не всі малюки так добре харчуються й отримують таку ж любов і турботу, як вони.

6. Навчайте дітей піклуватись у дружніх стосунках

Одна з кращих можливостей для батьків виховувати в дітей турботу та співчуття надається їм під час щоденних ігор на дитячому майданчику.

•               Забороняйте дітям обзивати інших дітей. Починати вчити співчуття треба з розповіді дитині про те, що припустимо, а що ні. Наприклад, під час гри вашого сина з іншим хлопчиком ви почули, як він назвав приятеля «порося». Звісно, це не жахлива образа й навіть може примусити вас засміятись, але замість того, щоб не звернути увагу на інцидент, негайно втрутьтеся й розкажіть дитині, що доброта у ставленні до тих, хто їх оточує, є правилом, а казати образливі слова неприпустимо. Якщо ви втручаєтесь негайно, то даєте зрозуміти дитині, що доброта повинна стояти на першому місці, а обзиватись не можна за жодних обставин.
•               Помічайте доброту. Коли ви помічаєте, як ваша дитина пропонує лопатку приятелю в пісочниці, підкріпіть її дії фразою: «Ти проявив себе як хороший друг» або «Ти дуже добре проявив турботу». Згодом дитина зрозуміє, що допомога другу, сестрі, сусіду й будь-якій людині – це те, що ви цінуєте.
•               Будьте уважним. Хоча набагато простіше роздати запрошення на день народження дитини безпосередньо на дитячому майданчику, ніж відправляти їх по пошті або телефоном, поясніть їй, що ті діти, які будуть перебувати поруч і при цьому не отримають запрошення, можуть образитись. Поясніть, що хоча ви не можете запросити на свято всіх дітей, ви можете зробити так, щоб ті діти, яких ви не запросили, не відчували себе ображеними. Чітко поясніть дитині, що розсудливий спосіб вирішити ситуацію полягає в тому, щоб ніхто не образився. Якщо ви пояснюєте дитині, чому ви робите так, а не інакше, це залишить у неї незабутнє враження. І в майбутньому вона, треба сподіватись, буде поводитись так, як і ви в подібній ситуації

 

Ігри та вправи, спрямовані на розвиток у дітей навичок спільної діяльності, почуття колективізму, розуміння індивідуальних особливостей інших людей, формування уважного, доброзичливого ставлення долюдей і один до одного

„Біографія за фотографією"

Мета. Вироблення чуйності до переживань іншого.

Для цієї вправи вам знадобляться кілька фотографій. Добре, якщо ці фотографії принесуть самі діти, але в цьому разі слід простежити, щоб кожній дитині дісталася не та фотографія, яку принесла вона сама. Діти складають розповіді про людей, зображених на фотографії. Особливу увагу слід звернути на те, що в даний момент відчуває ця людина, які можливі причини цих переживань.

„Поводир"

Мета. Розвивати почуття відповідальності за іншу людину, довіри один до одного.

Вправи виконуються в парах.

Спочатку ведучий водить веденого з пов'язкою на очах, відчуваючи почуття керівництва і відповідальності за його безпеку. Потім діти міняються ролями.

„Квітка - семицвітка"

Мета. Сприяти розвиткові уміння робити правильний вибір, співпрацювати з однолітками.

Для цієї гри знадобиться квітка-семицвітка, а також червоні та жовті фішки. Кожен, зірвавши квітку, може задумати одне заповітне бажання. Розповісти про нього можна лише тоді, коли пелюстка облетить „увесь світ". По черзі діти кружляють з пелюстками разом з іншими.

Якщо загадане бажання пов'язане із задоволенням її особистих потреб - дитина одержує жовту фішку, якщо воно має суспільне значення - червону. Зібравши в кінці гри усі фішки, можна визначити рівень морального розвитку групи, але не варто говорити про дітям, оскільки в подальшому вони можуть приховувати свої заповітні бажання, підлагоджуючись під оцінки дорослих.

„Казка"

Мета. Сприяти кращому усвідомленню себе, оцінці своїх кращих якостей.

Дитині пропонується вигадати казку про людину, яку звуть так само, як і її, спираючись на значення і звучання імені.

Наприклад, Марина - морська, казка про дівчинку, яка живе у морі.

„Приділи увагу іншому"

Мета. Вчити дітей висловлювати своє позитивне ставлення до інших людей, вчити приділяти і приймати знаки уваги.

Діти стають у коло і по черзі говорять, щось позитивне одному з учасників гри. Знаками уваги можуть відзначитися особистісні якості, зовнішність, манера поведінки тощо. У відповідь дитина говорить: „Дякую, я теж думаю, що я..." (повторює сказане їй, а потім вона підкріплює це ще однією похвалою на свою адресу: „А ще я думаю, що я...").

„Назви свої сильні сторони"

Мета. Розвивати уміння думати про себе у позитивному плані.

Кожна дитина протягом кількох хвилин має розповідати про свої сильні сторони - про те, що вона любить, цінує й приймає, про те, що дає їй почуття впевненості у собі.

Не обов'язково говорити тільки про позитивні риси характеру. Важливо, щоб дитина говорила прямо, не принижуючи своїх хороших якостей.

„Близнюки"

Мета. Допомогти усвідомити й прийняти індивідуальні особливості власні й особливості інших людей.

Обігрується сюжет, коли всі навколо стали абсолютно однаковими. Однаково мислять, одягаються тощо. Після гри проводиться обговорення, чи сподобалося бути всім однаковими, у чому полягали труднощі.

„Компліменти"

Мета. Допомогти дитині побачити свої позитивні сторони, відчути, що вона приймається й цінується іншими дітьми.

Гра починається зі слів: „Мені подобається в тобі..." Дитина говорить цю фразу усім учасникам гри, дітям і дорослим. Інші учасники також говорять компліменти решті, намагаючись, щоб ці компліменти були різні.

 

 

2.3. Повага.

Конспект заняття для старших дошкільників

«Повага до людей – любов до України»

Мета: Збагачувати уявлення дітей про людські чесноти. Вчити оцінювати вчинки – свої й інших людей, проявляти повагу та любов до рідної країни, дорослих та однолітків. Розширювати уявлення про шанованість і потрібність кожної людини у своїй країні. Формувати вміння відстоювати власні цінності та інтереси і водночас поважати погляди та цінності інших. Розвивати увагу, вміння взаємодіяти з найближчим оточенням. Виховувати толерантність, культуру спілкування;

Матеріал та обладнання: ілюстрації національностей, видатних людей; атрибути національної й державної символіки України; картки мовленнєвого етикету; оповідання Бориса Комара «Груші – дві та одна»; відеозапис про Україну.

 Попередня робота:

 • бесіда про національності, раси;

• розучування віршів, прислів’я;

• читання творів морально-етичного змісту;

Хід заняття:

-  Давайте, дітки, спочатку з вами привітаємося.

Доброго ранку, сонце привітне,

 Доброго ранку, небо блакитне,

Доброго ранку, у небі пташки,

Доброго ранку, маленькі дубки.

Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

 Бо живемо ми в одному краю.

•              Молодці дітки! А тепер хочу поділитися з вами однією історією.  Пропоную послухати вам її і висловити свою думку.

Одного разу Романка й Оксанка сиділи на лавочці у скверику. Повз них пройшла старенька бабуся. В одній руці вона несла кошик з грушами, іншою спиралася на палицю.

 Несподівано старенька спіткнулася об камінець, який лежав на дорозі, і ледь не впала. А кошика не втримала, випустила з рук, груші висипалися.

 От біда! - забідкалася бабуся, голосно зітхнувши.

 Відкинула палицею камінець і заходилася збирати грушки. Але їй, старенькій, важко було нахилятися. Та й бачила вона погано: довго мацає навкруги, доки знайде яку-небудь грушку.

Романко підійшов до бабусі і став показувати пальцем де лежать груші. 

Ось тут… Ось… Та не там… Ось же… - сердився хлопчик, коли вона мацала не там, куди він показував.

До них підбігла Оксанка. Але Вона не показувала, де лежать груші, а швидко-швидко позбирала їх у кошик.

 Всі? – запитала старенька.

Всі! – дружно відповіли діти.

-  Дякую, діточки, за допомогу – І бабуся пригостила дітей грушами

- Це тобі, дівчинко, - старенька дала Оксанці дві величезні, рум’яні груші.

- А це тобі, хлопчику…

-У руках у Романка опинилась одна велика груша.

 Діти швидко побігли додому, щоб розповісти все мамі. Мама зраділа, що у неї такі чемні діти. А потім помітила, що в Оксанки дві груші, а у Романка – одна. 

-Ти свою другу вже з’їв? – запитала мама.

-Ні, не їв, - відповів хлопчик.

-Бабуся дала Оксанці дві, а мені тільки одну.

- Чому ж? – не зрозуміла мама.

-  Не знаю… Можливо, тому, що Оксанка маленька, або тому, що дівчинка.

-Ні, тут щось не так… - а коли діти в подробицях розповіли про подію, мама все зрозуміла і сказала: 

Бабуся могла й зовсім тебе Романку не пригостити.

  Чому? – розгубився хлопчик.

 Запитання до дітей:

1.          Як ви гадаєте, чому мама так сказала?
2.          Що можна було зробити, аби бабуся не спіткнулася на дорозі й не розсипала груші? 
3.          Хто з дітей проявив справжню повагу до інших людей?
4.          Шанувати – це проявляти інтерес до людини, поважати її гідність, допомагати в якійсь справі, чимось ділитися, співчувати, захищати, бути уважним і слухняним, вживати «чарівні слова». 
5.          Як би ви вчинили, коли б груші розсипала молода жінка або дівчинка; чоловік або хлопчик; іноземець чи українець? Чому?  Поважати, робити добро потрібно всім людям незалежно від віку і статі, раси й національності.

Діти, давайте скажемо один одному якийсь красивий комплімент.

Дидактична гра «Усміхнись і скажи комплімент» Діти сідають у коло й, по черзі торкаючись долоньками одне одного, говорять компліменти, намагаючись передати свою повагу.

Фізхвилинка.

Швидко стали по порядку.

Розпочнем мерщій зарядку.

 Руки в боки розвели,

 Мов на чайках попливли.

Ліва, права, ліва, права

Роблять руки наші вправи.

 Ми веселі козачата

Любим дружно танцювати.

Не лінуйтесь, присідайте

 І здоров’ячко зміцняйте,

Ніжками затупотіли,

На місця тихенько сіли.

 

Мовленнєва права «Етикет» (На столі розкладені картки, діти беруть по одній і описують ситуацію).  Якими словами можна сказати про дану ситуацію, використовуючи ввічливі слова?

 

 

 

 

Бесіда «Які люди живуть в Україні» Переглянути відеозапис «Моя країна – Україна» та обговорити з дітьми його зміст.

 Запитання до дітей:

 Як називається наша держава?

 Чим багата наша країна?

 Як називають людей, які проживають в Україні?

 Які на вашу думку українці?

 Люди, яких національностей живуть в Україні?

 В Україні живуть люди, які вважають себе українцями. У них різний вік і стать, національності й раси, серед них є селяни і городяни, але всі вони люблять свою країну й прагнуть жити у мирі та злагоді.

Пограємося з вами в таку гру «Знайди символи України»

Не соромтеся показати іншій людині, що вона вам подобається, що ви раді зустрічі з нею. Для цього використовуйте «чарівні слова», частіше усміхайтеся, допомагайте, навіть тоді, коли людина не бачить цього.

 

2.4. Відповідальність.

Вихователь: – Ми дуже любимо тваринок, правда, діти, і залюбки з вами подружимось, а поки заходьте і послухайте, сьогодні ми будемо говорити саме про вас. Ви хочете послухати як людина подружилася із собачками та котиками?

Діти, кого називають найменшими друзями людей?

Так, різних тварин – котиків, собак, хом’ячків та ін. А як же вони стали друзями людини? Ви знаєте? Тоді слухайте. (Показ ілюстрацій)

– Історія такої дружби розпочалася тисячі років тому, коли первісна лю­дина помітила у тварин унікальні якості, що були набагато краще розвинуті, ніж у людини

– За давніх часів людина приручила сірого вовчика. Він першим прийшов до неї із лісових хащ. Поступово хвостатий друг привчився охороняти дім, захищати, допомагати пасти череду, полювати на звірів. Відтоді пройшло дуже багато часу, стосунки людини і собаки розвивалися і збереглися аж до наших днів. Зараз на земній кулі немає такого місця, де б поруч із людиною не жив собака. Собака – вірний товариш і помічник людини.

В чому допомагає собака людям? Відповіді дітей.

– Людина також приручила і котів. Колись ця тварина була священною, божеством, їй поклонявся стародавній народ Єгипту. Поважали кішок за спритність та вміння охороняти дім від гризунів

– Як ви думаєте, діти, завдяки чому наші котики є такими хорошими мис­ливцями?

– У котів дуже гострі кігті і хороший слух, вони гарно бачать вночі. А що дозволяє нашим муркотунам рухатись непомітно і тихо?

– Коли кішки біжать, то вони ховають кігті і стають лише на товсті та м’які подушечки пальців, тому й рухаються безшумно. А ви знаєте у котів і собак є своя мова. Розгляд ілюстрацій.

 

Гра «Кіт чи собака» 

– А тепер давайте пограємо в гру. Я буду називати риси характеру тва­ринок, а ви будете вгадувати, хто це: собачка чи котик. (якщо собачка,діти гавкають, як собачки, якщо відноситься до котиків – нявкають)

– Отже, розпочинаємо:

• охоронець;
• майстер підкрадання;
• любить багато спати;
• любить вмиватися;
• муркотун;
• його легко дресирувати;
• не любить купатися;
• приносить капці;
• має чутливі вуса;
• любить прогулянки на вулиці.

Собачка: Які ви молодці.

Я знаю одну історію про  собачку Тимка, який врятував свою господарку.

Вночі, коли всі спали собачка Тимко почув своїм носиком неприємний запах, він  почав скавучати, спираючись лапами на ліжко господарки, аж поки не розбудив її. Це був дим, господарка встала та оглянула звідки пахне димом. Це із  кухні пахло димом, зіпсувався холодильник і із нього ішов дим. Господиня швидко вимкнула холодильник із розетки і все обійшлося. А могла б статися пожежа.

Вихователь: – Ось так домашня собачка врятувала своїх господарів. Коли тваринка живе зі своїм господарем, вона дуже любить свого господаря, довіряє йому і ніколи його не зрадить.

– Діти, ви чули коли-небудь вислів: «Ми відповідальні за тих, кого приру­чили». Цей вислів означає, що, беручи в дім будь-яку живу істоту, ми беремо на себе велику відповідальність. Адже тварини беззахис­ні перед людиною, тому їх не можна зраджувати та кривдити.

– Щоб у вашого домашнього улюбленця завжди був гарний настрій, слід правильно за ним доглядати.

– Будь-яка тварина – це велика відповідальність, і перед тим, як завести собі улюбленця, необхідно дізнатись, що ж йому потрібно і як за ним потрібно доглядати.

– А скажіть, будь ласка, як треба доглядати за своїми домашніми улю­бленцями?

 У нас діти підготувалися і принесли фотографії з своїми улюбленцями, про них і розкажуть.

Ми послухаємо, хто з вас допомагає батькам піклуватися про до­машніх улюбленців? І як саме ви це робите? ( Дитина показує фотографію свого улюбленця та розповідає про нього)

 (На екрані телевізора картинки з предметами, які потрібні для догляду за тваринами.)

Вихователь: – Так, якщо у вас проживає песик або котик, то необхідно їх годувати, роз­чісувати їм шерсть, водити у ветеринарну лікарню на огляд та щеплення, вигулювати, купати їх, якщо вони забруднились (але лише з дорослими), гратись із улюбленцем.

– Як ви вважаєте, як правильно годувати кішок і собак?

– Можна годувати їх спеціальним кормом, у якому є всі необхідні для життя речовини. Також ці тварини полюбляють каші з м’ясом та рибою (без кісток).

– Ні котикам, ні песикам не можна давати солодкого (наприклад, шокола­ду чи цукерок), адже цим ми можемо зашкодити маленьким пухнастикам.

– Також пам’ятайте, що слід обов’язково мити руки після кожного контак­ту з тваринами. Адже на їхній шерсті можуть бути хвороботворні бактерії.

– Коли ви вигулюєте вашого песика на вулиці, то слід обов’язково мати гігієнічний пакет і прибирати за твариною.

– Оскільки ви – головні помічники ваших батьків, то повинні не забувати допомагати доглядати за своїм маленьким другом.

Котик Пушок: Так, так, так. Люблю, як добрі діти гладять шерсть густу мою,

Як дарують всі гостинці, кашку молочко дають.

Та сердитись починаю, як граються хвостом моїм

Очі робляться зелені, я не п’ю тоді й не їм

Собачка Дружок: Я сміливий та відважний, прудкий, вправний та безстрашний.

Маю гарний зір та слух,в мене бездоганний нюх.

Я чужого відганяю, та ваш дім охороняю.

І знає кожна дитина ,що собака кращий друг людини.

Виховалель: А зараз наші друзі запрошують нас відпочити.

Хвізкультхвилинка. Мій собачка – гарний друг.

                   Я гуляю з ним навкруг.

                   В м’ячик граю і стрибаю,

                   Він мене охороняє.

                   А як в дім заходжу з ним

                   Миємо лапки я і він.

                   Командам я його навчаю,

                   Класного я друга маю.

Гра «Правильно-неправильно»

– А зараз давайте ми з вами пограємо та перевіримо, які правила по­ведінки з тваринами ви знаєте.

Правила гри: під час гри учні мають сплеснути у долоні, якщо твердження правильне, або схрестити руки, якщо твердження помилко­ве (при цьому темп не повинен бути надто повільним).

– Готові? Починаємо!

• В людному місці улюбленця треба водити на повідку. (Так)
• Всі коти вміють плавати. (Ні)
• У собак та котів має бути своє місце в квартирі. (Так)
• Собаки вміють ловити щурів. (Ні)
• Собаку можна дражнити. (Ні)
• За домашнім улюбленцем потрібно прибирати. (Так)
• Песиків і котиків можна годувати шоколадом. (Ні)
• Після спілкування з улюбленцем потрібно мити руки. (Так)
• Безпритульного котика та собачку можна підгодовувати лише з бать­ками. (Так)

– Так, можна підгодовувати. Але ми з вами повинні знати, що біля школи та житлових будинків собак і котів годувати не бажано, адже вони почнуть створювати зграї. Якщо ви хочете погодувати безпритульну тваринку, кра­ще це зробити разом із батьками, подалі від людних місць.

Обговорення «Безпритульні тварини»

– Так уже склалося, що люди часто виявляються невдячними за те, що тва­ринки роблять для них, викидаючи своїх вихованців на вулицю. Бувають ви­падки, коли тваринка загубилась, і господарі не можуть її знайти, а бувають і такі безвідповідальні господарі, які й не шукають. Так з’являються безпритульні тварини

– Пам’ятайте, що життя на вулиці позначається на поведінці тварин. Інколи безпритульні тварини можуть становити небезпеку для людей, а саме: переносити небезпечні захворювання, збиватися у зграї та бути агре­сивними. Тому потрібно бути обачними.

Діти розглядають картинки-ілюстрації на екрані телевізора «Правила поведінки з безпритульними тваринами»

Під час зустрічі з безпритульним собакою забороняється:

• замахуватися на собаку палицею, гілкою, рукою, кричати;
• намагатися відібрати у нього те, що він їсть (гризе);
• починати бігти, коли ви побачили безпритульну тварину;
• підходити і гладити незнайомого собаку чи кота.

– Але є люди, які переймаються долею безпритульних тварин. Це спеціалі­сти ветеринарних клінік, волонтери та працівники притулків для тварин

– Волонтери тварин – це люди, які допомагають тваринам, що потрапи­ли в біду. Вони забирають тварин із вулиці та шукають для них нові сім’ї. Якщо знайти нову сім’ю одразу не вдається, то тварину тимчасово поселя­ють у притулок (спеціальне місце, де проживають тварини, у яких немає господарів).

(Показ притулків для тварин на екрані телевізору)

Собачка Дружок. Так, мені дуже шкода цих собачок, вони всі там чекають що хтось із людей із добрим серцем забере їх до себе в сім’ю, і так буває дуже часто. Я надіюсь у вас у всіх добре сердечко і ви ніколи не викинете на вулицю своїх улюбленців.

Відповідь дітей.

Висновки до заняття

– Молодці, діти! Ви сьогодні були дуже активні. Я побачила, що ви дуже дружні й любите тварин.

– Хто мені скаже, як слід піклуватись про домашнього улюбленця?

– А як слід вчинити коли, ви зустріли безпритульну тварину?

– Молодці, діти!

– Запам’ятайте: перед тим як брати тваринку додому, треба добре все продумати, чи зможете ви виконувати свої обов’язки постійно і багато років. Не забувайте, що ви відповідальні за тих, кого приручили. Майте чуйне, щедре і добре серце, у якому знайдеться місце для любові до тваринок! А зараз ми намалюємо малюнки своїх домашніх улюбленців і подаруємо їх Дружку та Пушку і скажемо їм, що ми всі дуже любимо тваринок і їх ніколи не образимо.

 

 

 

 

 

 

 Конспект заняття

 для дітей старшого дошкільного віку:

«Пригоди Лунтика»

 Програмовий зміст:

Ознайомлювати дітей з поняттям «природне довкілля».

Вчити розрізняти об’єкти живої та неживої природи.

Закріплювати знання про сонце як об’єкт неживої природи, без якого неможливе життя на Землі.

Розширити й поглибити уявлення дітей про значення і місце знаходження повітря на землі та значення його для людини під час проведення дослідів.

Уточнювати уявлення дітей про стани, властивості води, іі місце знаходження на Землі, розширювати знання про використання води для побутових потреб та гігієнічних процедур;

Формувати елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості.

Виховувати в дітей шанобливе, відповідальне ставлення до всіх виявів життя в природі.

Словникова робота: активізувати словник дітей словами-ознаками до заданої тематики

Попередня робота: вивчення віршів та загадок, спостереження за об’єктами живої та неживої  природи.

 Матеріали та обладнання :

Іграшка бібабо Лунтик,  демонстраційний магнітний  мапа-пазл  із зображенням природи; презентація  про природу, презентація до дидактичної гри «Живе-неживе», глобус; мікрофон;  магнітні екологічні знаки; загадки та вірші про природу; для дослідницької діяльності: склянки  із водою, соломки для води, серветки,  тарілочки із грудочками землі.

Хід заняття

Вихователь:

Діти, до нас сьогодні завітали гості, давайте з ними привітаємось та разом зі своїми посмішками подаруємо всім хорошій настрій!

( діти вітаються, посміхаються)

Вихователь: 

Мені здається, що хтось ще поспішає до нас в гості.

( У вихователя в руках іграшка Лунтик)

Вихователь:

        Малята, це ж Лунтик! 

(діти вітаються з Лунтиком)

Лунтик:

 Добрий день діти! Мене звати Лунтик. Я завітав до вас з Місяця. Мені  дуже сподобалась все те, що я побачив навкруги.

Вихователь: Так Лунтику, у нас дуже красива планета та природа. Діти, а що таке природа?(Все, що оточує нас і не зроблене руками людини)Лунтик, подивись будь-ласка наше привітання. Допоможе нам, малята, ця  підказка.

На фоні відео презентації вихователь розповідає вірш разом з дітьми.

       Все, що є довкола тебе:

Сонечко, хмаринка, небо,

І пісок, каміння, води,

Й люди – часточка природи,

Поле, гори і травичка,

Ліс, повітря і водичка,

Бджілка, пташечка і зорі,

Вільний вітер на просторі,

Квіточки і різне зілля –

Ось це, Лунтик, й є довкілля.

 Лунтик:

ООО, зрозуміло!!! Я запам’ятав, що таке природне довкілля і хочу відправитись в подорож до казкового лісу, де я, напевно, зустріну багато друзів! В мене і мапа є. Тількі мені треба допомогти її вірно скласти, та я бачу що ви, діти, дуже розумні та дружні і, напевно із задоволенням допоможете мені.

Вихователь:

Діти, А ви бажаєте допомогти Лунтику скласти мапу та вирушити в цікаву подорож до казкового лісу, де Лунтик знайде собі багато друзів? Але, щоб наша подорож була цікавою та  в нас  вийшла вірна картинка, діти повинні уважно слухати і виконувати завдання.

Лунтик:

А ось і перша частина мапи.

(прикріплюємо на мольберт першу частку із зображенням дитини)

Вихователь:

Хто зображений на картинці? Чи є людина часткою природи?

(так, бо вона народжується, росте, дихає, харчується)

Лунтик:

Якою буває природа?

(живою та неживою)

Що таке жива природа?

( Жива природа – це усе, що народжується, живиться, дихає, росте, розмножується, відмирає.)

Вихователь: Щоб ти, Лунтик, краще запам’ятав що таке жива, а що нежива природа давай пограємо з дітьми

Дидактична гра «Жива-нежива природа»(на відео презентації з’являється зображення предмета або явища, а діти, плескаючи піднімаючи руки вгору або присідаючи, вказують приналежність зображення до живої чи неживої природи.)

Вихователь:

Молодці діти, вірно виконали завдання! І ми можемо рушати далі!

Ось і наступна частка мапи, на якій намальовано…. А що намальовано – ви дізнаєтесь, відгадавши загадку.

Дитина:

Хто без дров, без вогню,

світить, гріє нас щодня.

Високо ходить, землю водить.

Одне око має, всюди заглядає.

Дивиться у віконце…

Що це діти? (Сонце)

(Виставляємо пазли із зображенням сонця)

Лунтик:

Що нам дає сонечко?

Вихователь:

Кому сонце дарує своє тепло і світло?

(рослинам, тваринам, рибкам, лісам, полям,квітам)

Як ви гадаєте чи можливе життя на землі без сонця? Чому?

Так завдяки сонечку все росте і квітне.

Чи впливає сонечко на наш настрій? (так, воно дарує нам гарний настрій)

 Хвилинка релаксації «Сонечко»

Вихователь:

       Жовтіє Сонечко нас зігріває

       Жовті промінчики нам посилає!

Малята, погріємо свої долоньки на сонечку и посміхнемось йому. 

 Лунтик:

Діти, як гарно ви відпочивали! А ось і наступна загадка, яка допоможе нам відкрити ще одну частку мапи і швидше знайти друзів:

Куди ступиш — всюди маєш,

хоч не бачиш, а вживаєш.

Носом ми його вдихаємо,

Як побачити не знаємо?

(Повітря)

(Виставляється наступна частка мапи із зображенням неба)

Вихователь:

Так, це повітря. А хто мені скаже, де мешкає повітря? (відповіді дітей)

Сьогодні я хочу вас запросити до лабораторії, де ми разом з вами перетворимось на дослідників та впізнаємо дещо цікаве про повітря.

 Дослідницька діяльність.

Вихователь:

Чи може людина прожити без повітря? 

Дослід 1. Вихователь пропонує закрити долоньками ніс та ротик і протриматись не вдихаючи повітря.

Висновок: людина не може існувати без повітря.

Вихователь:

За допомогою досліду ми з’ясуємо, де живе повітря ? 

Дослід 2. На столах стоять скляночки із водою, біля скляночок лежать коктейльні трубочки та знаходяться тарілочки із ґрунтом.

Крок 1. Вихователь пропонує дітям розглянути воду в скляночках  та звернути увагу на бульбашки повітря в воді .

Висновок: повітря є в воді.

Крок 2. Вихователь пропонує за допомоги коктейльних трубочок, опущених в воду зробити видих повітря з легенів.  На поверхні води з’явились бульбашки повітря.

Висновок: повітря є всередині нас.

Крок 3. Вихователь пропонує кинути в скляночку із водою грудочку ґрунту. На поверхні води з’явилися бульбашки повітря.

Висновок: повітря є в ґрунті.

Лунтик:

Ой, які цікаві досліди! Тепер я точно знаю, що повітря є скрізь!

Вихователь:

Лунтику, я  пропоную трішечки перепочити  та перетворитись з малятами на краплинки – веселинки!

Фізкультхвилинка «Краплинки»

Вихователь:

Молодці діти! Погляньте, куди привели нас крапельки! Ось наступна частка мапи.  Давайте відгадаємо загадку та відкриємо її:

Відома здавна рідина,

Усяк її вживає.

Буває хмаркою,

Сніжинкою буває.

Бува, як скло –

Крихка, тверда,

Звичайна крапля, це….

Що це, діти? (вода)

Лунтик:

Коли я дивився на Землю з Місяця, то помітив, що земля має переважно блакитний колір, як на цьому глобусі.  А що ж позначено блакитним і синім кольором?   (воду)

Вихователь:

Так, саме блакитним і синім кольором позначено воду. Вода – найцінніший скарб Землі. Вона займає найбільшу частину нашої планети. Неможливо уявити життя без води.

Поміркуйте, де мешкає вода в природі? (річки, озера, моря, океани, в хмаринці, в калюжі, в сніжинці, в льодинці…)

Діти, а якою буває вода за станом? (рідкий, твердий, газоподібний, як лід, як пара, як крапелька дощу тощо)

Діти, які ви знаєте властивості води? ( Вода текуча, не має власної форми, прозора, безбарвна, не має запаху, при нагріванні розширюється)

Діти, як ви думаєте, навіщо нам вода? (пити, готувати їжу, митись, купатись, прати, поливати рослини).

Вихователь:

Діти, а скажіть мені:

•                   Як ви вважаєте для людей, тварин та всього живого, яка потрібна вода та повітря? Чому?

(Тому що ми ним дихаємо, а коли повітря забруднене ним важко дихати).

•                   Що забруднює повітря та воду? (Дим, вихлопні гази, злив відходів у воду)

Вихователь:

Часто люди, не задумуючись, своїми діями забруднюють природу. Викиди диму з труб фабрик і заводів, вихлопні гази автомобілів, спалювання опалого листя з дерев, утворення сміттєзвалищ  приводить до забруднення довкілля. Забруднене повітря та вода шкідливе для людей, живих організмів, із-за забрудненого повітря та води  можуть виникати різні хвороби.

•                   Що потрібно робити для того, щоб повітря було чистим?

(Насаджувати більше дерев , кущів, різних рослин, адже вони очищують повітря, не смітити).

Вихователь:

Ось ми підійшли  до останній частки мапи!

Що ви бачите зображене на ній? (дерево, квіти, трава)

Як ми назвемо їх одним словом? (Рослини – наші зелені друзі)

Лунтик

Що дають нам рослини?

Вони не тільки несуть красу, милують наше око, вони іще й очищують повітря. Також рослини годують людей, птахів, тварин. А крім того дуже багато рослин мають лікарські властивості, вони допомагають нам бути здоровими.

 Лунтик:

Скільки всього корисного дають рослини! Я зрозумів, якщо ми з вами природу збережемо, то природа відповість нам добром.

 Вихователь:

Саме так Лунтику! 

А твоя мапа вже складена і тепер ти точно знайдеш казковий ліс де обов’язково знайдеш друзів.

А на згадку про нашу зустріч ми подаруємо тобі ось такі екологічні знаки. А діти розкажуть, що позначає той або інший знак.

Дидактична гра «Екологічні знаки»

(робота дітей зі знаками)

 Лунтик:

Дуже дякую за подарунок! А ось Вам дарунок від мене – це смачне зоряне печиво!

(Лунтик  йде)

Гра мікрофон:

Працювали ви завзято.

Дуже гарні ви малята.

В руки мікрофон беріть,

Що сподобалось кажіть.

(відповіді дітей)

Підсумок:

 Діти, світ навколо нас дуже привабливий та цікавий, і ми живемо в ньому, як у рідному домі. Ми теж частинка цієї природи. А щоб нам було затишно і добре, треба поводитись відповідально, оберігати природу.

Бережіть природу діти -
і дерева, і луг і квіти,
І тварин, і воду й ґрунт ,
Природа – надійний наш друг.

 

 

 

2.5. Ввічливість.

Слова вітання та прощання

— Доволi часто зовнi красива, акуратно одягнена людина поводиться грубо, непристойно. Така людина нiкому не подобається. Навiть її зовнiшнiй вигляд не може змiнити думку оточуючих про неї. Всiм нам хочеться спiлкуватися, бути поруч iз людьми добрими, чуйними, ввiчливими. Уже по тому, як людина заходить до кiмнати, вiтається, яким тоном промовляє слова вiтання, прощання, вдячностi, можна робити висновок про її культуру i вихованiстъ. Існує багато правил культурної поведiнки та безлiчввiчливихслiв.

Сьогоднi ми зупинимося на словах вiтання i прощання. Ви будете вчитися, як правильно звертатися до людей, висловлювати їм слова вдячностi.

Казка «Сини феї Ввiчливостi».

У феї Ввiчливостi було троє синiв. Перший син прокидався разом зi сходом сонця, будив пташок, i тi своїм спiвомсповiщали, що настав ранок. Люди вставали, снiдали i готувалися до трудового дня. А як сонце висушувало росу, на змiну першому братовi до дiла брався середущий брат. Вiн працював для ввiчливих людей весь день, аж доки сонце не ховалось за обрiй. Тодi естафету пiдхоплював старший син. Вiнзустрiчав перехожих на вечiрнiх вулицях, дарував приязнi слова i усмiшки. Матуся гордилася своїми синами, тому що вони дарували радiсть людям, без них не обходилась жодна чемна людина.

— Хто iз вас, дiти, здогадався, як звали синiв? (Добрий ранок, Добрий день, Добрий вечiр)

Вірш.

Сiюдитинi в серденько ласку,

Сiйся-родися, нiжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибi», «Вибач» тремтливе,

Слово у серцi, як зернятко в нивi.

«Доброго ранку!», «Свiтлої днини!»

Щедро даруй ти людям, дитино.

- Вiтання бувають рiзнi. Але чи то уклiн, чи слова вiтання, чи лагiднаусмiшка, спiльним в них є те, що привiтання означає: «Ти менi — приємна людина. Знай, я тебе поважаю. Я тобi бажаю всього найкращого: здоров’я, миру, радостi, щастя». Ось що означають простi слова «Доброго ранку», «Доброго дня», «Ми радi вас вiтати». Пам’ятайте, що чарiвнi слова завжди промовляються з посмiшкою.

Принцеса Ввічливість:

У нашiйрiднiймовiчарiвнi є слова.

Слова цiвсiмвiдомi, бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення», i усмiшкасiя!

Велике мають значення оцiпростi слова!

Як скаже син чи донечка «Спасибi вам», «Будь ласка»,—

Яснiше сяє сонечко, в словах — любов i ласка.

Ось цiпростiживi слова не забувайте, дiти.

Вiд них i радiстьожива, в очах промiннясвiтить.

Від цих чарiвних, добрих слiвтеплiше людям жити,

Якщо ти їх не говорив, то треба говорити!

Це «Дякую» i «Добрий день», «Пробачте», «Йдiтьздоровi»,—

Вживайте, дiти, їх щодень у нашiйрiднiймовi!

Прислiв’я.

•        Слова щирого вiтаннядорожчi за частування.

• Лагiдне слово — що ясний день.

• Добре слово краще за цукор i мед.

• Гостре словечко коле сердечко.

*Ласкаве слово – щовесняний день.

*« Будь ласка» не кланяється, а « Спасибі» спини не гне.

*Ввічливе слово – цілющеповітря.

*Поводься з людьми так, як битихотів, щобповодилися з тобою.

*Від теплого слова й лідрозмерзає.

*Шабля ранить голову, а слово – душу.

*Удар забувається, слово пам’ятається.

*Дурнийязикголовіне приятель.

*Мудрий не все каже, щознає, а дурень не все знає, щокаже.

*Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого, як  ввічливість. 

Розповiдь про те, як звертатися до людей, спiлкуючисьiз ними.

•              Щодня ви спiлкуєтесьзi своїми батьками, сусiдами, друзями. Кому iз них ви кажете «Ви», а кому — «ти»?

— Здавна в Українi до батькiв звертались на «Ви», i це було виявом шанобливого ставлення до них. На «Ви» звертались до iнших старших членiв родини, до дорослих людей. Навiтьдорослi, якiнезнайомi один з одним, говорять один одному «Ви». Тiльки до своїх ровесникiв ви можете звернутись на ти.

Мовленнєвий етикет.

•        Перш нiж звернутись, ви повиннiпривiтатися, назва-ти причину, з якої ви потурбували знайомого чи незнайомого.

• Першим вiтається молодший зі старшим, хлопчик — iздiвчинкою, але руку вони першими не подають. З двох людей одного вiку i стану перший вiтається той, хто краще вихований. Якщо твiй товариш привiтається з кимось, слiдпривiтатися й тобi. Вiтатипотрiбно людей, з якими часто зустрiчаєшся (продавцiв у магазинi, поштаря, мешканця iзсусiдньогопiд’їзду, вихователя із сусідньої групи), навiть якщо ти з ними незнайомий.

• Побачивши знайомих у автобусi, в читальному залi, на другому боцiвулицi, вiтають їх, якщо вони вас помiтили. Кричати, безумовно, не слiд. Слова замiняють жестом, усмiшкою, поклоном.

• Дехто вважає, що говорити «Привiт» не можна. Але все залежить вiд обставин.   Але привiтати цим словом друга, однолiтканеобхiдно.

ВІД ТЕПЛОГО СЛОВА І ЛІД ТАНЕ.

ЗАВЖДИ ВІТАЙТЕСЯ,

заходячидокімнати, зустрічаючись з людьми. Роблячи так, Ви бажаєтеусім добра й здоров’я. Ви чемнопривітаєтеся – і Вас зустрінутьусмішкою, приймуть з радістю.

КОЛИ ЗВЕРТАЄТЕСЬ З ПРОХАННЯМ, ЗАВЖДИ ВЖИВАЙТЕ ВВІЧЛИВІ СЛОВА.

Адже Ви сподіваєтесь на люб’язністьіншоїлюдини. Не дарма ввічливі слова називаютьчарівними. Вонисправдівідчиняютьусідвері.

ЗАВЖДИ БУДЬТЕ ВДЯЧНИМИ ЗА ДОБРО.

Ніколи не забувайтедякувати за все, щоотримуєте у житті. Слова «Спасибі», « Дякую» маютьдивовижнуоб’єднавчу силу. Пам’ятайте добро, якезробили Вам.

ЗРАЗКИ ДОБРИХ СЛІВ ТА ВИРАЗІВ,

ЯКІ МАЮТЬ ЗАСВОЇТИ ДІТИ.

ВІТАННЯ:доброго ранку, доброго дня, доброго вечора; доброго здоров’я; моєвітання; радий вас бачити; вітаю вас; радий зустрічі; привіт.

ПРОЩАННЯ:до побачення; до зустрічі; на добраніч; бувайтездорові; бажаювсьогонайкращого; щасливої дороги; уклін вам; щасливогоповернення; чекатиму на зустріч.

ЗНАЙОМСТВО:будьмознайомі; радий знайомству з вами; дозвольте з вами познайомитися.

ПОДЯКА:щиродякую; спасибі; видужелюб’язні; прийміть моювдячність; вдячний вам.

ПРОХАННЯ:будь ласка; будьте ласкаві; чи не могли б ви; дозвольте; прошу вас; якщо ваша ласка; можна вас попросити.

ПОБАЖАННЯ:вітаю вас; доброго здоров’я; смачного; з днем народження; щасти вам; мир вашому дому; хай щастить; бажаювсілякихгараздів.

ВИБАЧЕННЯ: пробачте; будь ласка; приймітьмоївибачення; зрозумійте мене; прошу пробачення; даруйте; я бувнеправий.

Бабуся Ввічливість

                              Українська народна казка Кіровоградщини

 Жили собі на світі двоє діток, хлопчик Петрик і дівчинка Наталочка. Ходили діти в одну школу, навчалися в одному класі. Дівчинка була вихованою і добре навчалась, а хлопчик завжди пустував і не любив книжки.

 Одного разу пішли діти в ліс по гриби. Сталося так, що вони заблудились у лісі в різних місцях. Діти гукали своїх батьків, але все було марно, ніхто з батьків не відгукувався.

 Тут Петрик і Наталочка почули голос одне одного і зустрілися. Вони міркували, як їм вибратися з лісу. Але в лісі були такі закони, що вибратися міг тільки той, хто знав слова ввічливості.

  Діти блукали по лісі і побачили хатку, а в тій хатці жила бабуся Ввічливість. Діти просили бабусю показати їм дорогу до виходу з лісу. Але бабуся сказала, що з лісу може вийти тільки той, хто знає слова ввічливості.

  Наталочка дуже зраділа, бо вона знала таких слів дуже багато, а Петрик дуже засмутився, бо він таких слів ніколи не вживав. Дівчинка була розумною і мала добре серце, вона ніколи не кидала нікого в біді. Наталочка навчила Петрика слів чарівних, і діти разом попросили бабусю:

— Вельмишановна бабусенько, ми вас дуже просимо, будь ласка, покажіть нам дорогу до виходу з лісу.

  Бабуся Ввічливість показала дітям дорогу, ще й гостинців дала, грибів та ягід. Діти повернулися додому, де їх чекали батьки.

  Після походу в ліс Петрик став добре навчатися і завжди говорив: «вибачайте», «будь ласка», «дуже прошу», «дякую». Батьки хлопчика дуже раділи такій зміні. Вони не розуміли, що сталося в лісі, а Наталочка мовчала і тільки посміхалася.

  Бабуся Ввічливість живе й досі в лісі і помагає всім, хто потребує допомоги, але тільки за однієї умови. Якої саме, думаю ви вже здогадалися.

 

 

2.6. Чуйність.

Дидактична гра

                                                   «Чуйне сердечко»

Мета:збагачувати знання дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей: чуйність;формувати прагнення утримуватись від наслідування соціально несхвальних вчинків і поведінки;вчити дітей емоційно відгукуватися на прояви людських вад характеру, давати їм відповідну оцінку, уточнити та узагальнити знання дітей про духовно – моральні якості особистості; розвивати зв’язне мовлення, мовний етикет, навички логічного мислення;збагачувати активний словник дітей ввічливими звертаннями; виховувати культуру діяльності: вміння планувати та організовувати гру.

Матеріали: картинки – ілюстрації з зображенням різних моральних ситуацій, добрі та злі смайлики - сердечка.

Хід гри:

Діти отримують ігрові поля з зображенням різних життєвих ситуацій обмірковують їх, підбирають до кожної картинки відповідні смайлики сердечка: добрі та злі, або висловлюють свої припущення щодо тієї чи іншої ситуації; як би вчинили вони. Доводять і обґрунтовують свої судження.

Ускладнення:

Дошкільники об’єднуються у пари: відшуковують зображені ситуації протилежного значення (наприклад: картинка на якій зображена дитина яка годує пташок в годівничці, і навпаки та яка стріляє в пташок з рогатки), з’ясовують в якій ситуації опинилися діти, хто чинить вірно, а хто навпаки.

 

 

 

 

 

Інтегроване заняття з використанням творів В. О. Сухомлинського на тему: «Чуйне серце з усякої біди порятує» (освітні лінії «Дитина в соціумі», «Мовлення дитини»)

Програмовий зміст:формувати у дітей уявлення про чуйність на основі творів В.О. Сухомлинського та з власного досвіду, прагнення утримуватись від наслідування соціально несхвальних вчинків і поведінки, створювати сприятливі умови для становлення соціальної компетентності дошкільників, розвивати соціальні емоції (співчуття, бажання допомогти). Збагачувати знання дітей про пріоритети загальнолюдських цінностей (чуйність). Спонукати та заохочувати дітей до аналізу вчинків однолітків ,дорослих та героїв з оповідань,казок. Продовжувати вчити дітей вести розмову не поспішаючи,правильно висловлювати свою думку, не втручатись (не перебивати) в розмову дорослих та однолітків. Розвивати мовлення, мислення, увагу, культуру мовлення. Виховувати культуру діяльності: вміння планувати, організовувати гру, прагнення досягати позитивного результату в індивідуальній та спільній діяльності, повагу до оточуючих.

Матеріали:демонстраційний: пелюстки до квітки «Квітки чуйності»; ілюстрації на фланелеграф до казки «Як білочка дятла врятувала»; іграшка колобок; роздатковий: картинки для дидактичної гри; листки білого паперу, кольорові олівці; наклейки-смайлики в подарунок.

Хід заняття:

Вихователь пропонує дітям утворити коло та привітатися.

Вправа «Наше коло мов сім’я»

Наше коло мов сім’я: 1, 2, 3

Друзі всі і ти і я: 1, 2, 3

Посміхнись тому хто з права

Посміхнись тому хто зліва,

Ми однасім’я.

Наше коло мов сім’я: 1, 2, 3

Друзі всі і ти і я: 1, 2, 3

Привітай того хто з права

Привітай того хто зліва,

Ми одна сім’я.

Наше коло мов сім’я: 1, 2, 3

Друзі всі і ти і я: 1, 2, 3

Обніми того хто з права

Обніми того хто зліва,

Вихователь: - Дітки,ви знаєте,зі мною таке сталося?! Коли я сьогодні вранці прокинулась до мене завітала Чарівна Фея та повідомила мене, що в її країні чуйних та справедливих людей трапилась біда. Вчинки злих та не вихованих дітей зламали пелюстки чарівної «Квітки чуйності». Залишилась одна тільки серединка «Чарівної квітки». Фея доручила мені з вами розв’язати певні завдання і зібрати пелюстки квітки, щоб в її країні запанувала гармонія. В допомогу вона мені передала чарівну стрілку, яка вказуватиме які завдання вирішувати.

- Ну,що ви допоможете?

Діти: - Так, ми готові!

Вихователь: - Ну тоді,можемо розпочинати , але  пам’ятайте ви повинні бути дуже уважними, ввічливими,тому що на шляху нас чекають багато різних ситуацій, які ми повинні виправити,щоб отримати пелюстки. Діти крутять чарівну стрілку промовляючи слова та обирають завдання.

- Стрілко, стрілко покрутись,

- Нам завдання покажись!

1 завдання.

Читання оповідання В.О.Сухомлинського «Як білочка дятла врятувала»

Серед, зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Не має чого їсти дятлові, стукає об лід, а до кори не достукається. Сів дятел на ялинці й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають. Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, стриб прибігла до дятла. «Чого це ти, дятле плачеш?» — «Немає чого їсти, білочко».

Жаль стало білочці дятла. Винесла вона із дупла велику ялинову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою. Сів дятел біля шишки та й ну довбати її дзьобом.

А білочка сидить біля дупла й радіє. І білченята в дуплі радіють. I сонечко в небі радіє.

Запитання і завдання до казки:

•              Подумайте і назвіть, - які риси характеру появилися у білочки в цій казці?
•              Уявіть, що перед вами — голодний птах. Як би ви діяли?
•              Розкажіть про подібний вчинок, який трапився у вашому житті.
•              Уявіть собі, що білочка запросила б вас до лісу саме в той час, коли трапилась ця історія. Що б ви їй зробили?

Вихователь: - за те ,що ви допомогли розібратися з подіями які відбулися у лісі  ви отримуєте першу пелюстку «Чуйність до тварин»

•              Стрілко, стрілко покрутись,

- Нам завдання покажись!

2 завдання.

Дидактична вправа «Чуйний господар»

З'ясувати з дітьми, що має вміти робити чуйна людина? (Втішити, вислухати, допомогти у скрутну хвилину, поділитися тощо.)

Потім діти стають у коло. Вихователь обходить всіх дітей і вкладає в руки когось одного маленького колобка. Ця дитина—чуйний колобок. Кожен придумує і розповідає колобку будь-яку тяжку ситуацію, в яку він потрапив. Колобок має допомогти дітям знайти казковий вихід із тієї чи іншої ситуації. (Наприклад, у лісі на мене напали розбійники і прив'язали до дерева. Колобок: «Я покличу свого друга зайчика, а він своїми гострими зубами перегризе мотузку». Після того, як колобок допоможе комусь із дітей, ця дитина міняється з ним місцями, і гра триває).

Вихователь: - за те ,що ви змогли вийти вірно з різних ситуацій ви отримуєте другу пелюстку «Чуйний господар»

- Стрілко, стрілко покрутись,

- Нам завдання покажись!

3 завдання.

Бесіда: «Чуйна людина»

Запитання і завдання для бесіди:

- Хто у вашій сім ї найбільш чуйний і чому?

- Чи вважаєте ви себе чуйною людиною?

- Розкажіть про будь-який випадок у своєму житті, коли ви побачили на вулиці якусь людину чи тварину, котрим потрібна була допомога, і допомогли їй.

Дидактична вправа «Відповідай швидко та правильно»

Запитання:

• Чому в казці «Зайчик-вуханчик»  зайчик заплакав ще сильніше?/ тому,що Сорока не вислухала до кінця біду ,яка з ним трапилась/
• Чого не вистачало дівчинці Олі з одного оповіданняколи вона захворіла?/ доброго слова/

• Як врятувався головний герой казки «Ввічливий кролик»?

/ він ввічливо попрощався зі змією і втік/

• Без запрошення  йди в гості, не вітайся там ні з ким,

І нізащо слів « будь-ласка» і «прощайте» не кажи!/ Ні!/

• Галасуй ,пищи,гукай,коли хтось відпочиває?/Ні!/
• Привітайся до матусі , рідна з добрим ранком /Так!/
• Роби комусь зле ,якщо цього ніхто не бачить ? / Ні,неможна!/
• У якій  казці Добро відплатило добром /казка « Про Добро і Зло»/
• Друг в біді не лишить,щирим словом втішить,отакий  він не зрадливий ,справжній друг? /Так!/
• Що трапилось у віршику « Жахливі слова» і як на це відреагувала природа? / сонечко заховалося у хмарку,здійнявся сильний вітер/
• У творі В. Сухомлинського « Як Сергійко навчився жаліти» коли саме хлопчик зрозумів і пожалів дівчинку? / коли прокинувся вночі і уявив себе сліпим як вона,тоді він зрозумів як це коли нічого не бачиш/
• Як називається твір де дідусь порадив хлопчику говорити «будь-ласка»?/ «Чарівне слово»/
• Що сталося з природою  в творі « здраствуйте» коли хлопчик  привітався з бабусею? / сонечко засяяло  яскравіше ,листочки забуяли/
• Що зробив дідусь в оповіданні « Дякую» коли попив води зі струмочка / очистив струмок і подякував/

Вихователь: – Молодці,ви відповіли на всі запитання і за це отримуєте наступну пелюстку яка так і називається «Чуйна людина»

- Стрілко, стрілко покрутись,

- Нам завдання покажись!

4 завдання.

Вправа - малюнок «Дарунки для мешканців землі»

Всі діти — чуйні хмаринки. Кожен має придумати і намалювати свійподарунок тому чи іншому жителю землі.

Наприклад, я подарую хворій личинці пухку подушечку; дитині, яка плаче, подарую пухнастого зайчика з хмаринки тощо.

Вихователь: – за ваші чудові малюнки отримуєте наступну пелюстку яка так і називається «Дарунки для мешканців землі»

- Стрілко, стрілко покрутись,

- Нам завдання покажись!

5 завдання.

Творча гра «Допомагаємо в біді»

Вихователь читає прислівя:«Чуйне серце з усякої біди порятує».

Потім пропонує дітям поділитися на дві групи та просить їх подумати і розповісти, як і чому сонечко (різні мешканці лісу, зірки, хмари тощо) допомагає героям тієї чи іншої відомої казки. Наприклад, «Колобок», «Рукавичка «Яйце-райце», «Мудра дівчина» тощо.

Вихователь: – за ваші чудові вчинки отримуєте наступну пелюстку яка так і називається «Допомагаємо в біді»

Вихователь – Погляньте серединка квіточки нам посміхається , давайте по-черзі зберемо пелюстки  і пригадаємо які завдання ми виконували.

1.  - пелюстка «Чуйність до тварин»

2. - пелюстка «Чуйний господар»

3. - пелюстка «Чуйна людина»

4. - пелюстка «Дарунки для мешканців землі»

5. - пелюстка «Допомагаємо в біді»

Вихователь: Квіточка вам дуже вдячна і на згадку хоче подарувати часточки свого серця,щоб ви завжди залишалися такими чуйними, добрими і хорошими.

(Вихователь дарує діткам смайлики –наклейки на згадку від квіточки)

Дидактичні мовленнєві ігри та вправи що формують основи духовно –моральних

якостей дошкільників

1.          «Рученята»

Мета: формувати усвідомлене розуміння дій у ситуації конфлікту.

Хід:Діти об’єднуються у пари і виконують дії згідно з текстом вправи.

— Наші рученята вітаються, сваряться, миряться, жаліють одне одного, обіймаються, прощаються.

Вправа повторюється декілька разів із прискоренням.

 «Назви одним словом»

Мета: розвивати усвідомлення моральних норм.

Хід:Мама, тато, сестричка, братик — сім’я.

Дякую, будь ласка, до побачення, вітаю — чарівні слова.

Доброзичливість, чуйність, щирість — моральні якості.

Посмішка, радість, співчуття — …

Вередливість, егоїзм, упертість —…

 «Скажи навпаки»

Мета:навчати називати моральні якості; формувати розуміння, що людей цінують за їхні моральні якості.

Хід:Добрий — злий, веселий — сумний, свар­ливий — миролюбний, сміливий — боязкий, щирий — потайний, жалісливий — черствий, милосердний — жорстокий, працьовитий — ледачий.

 «Мама — мамуся»

Мета: учити добирати пестливі слова.

Мама — мамуся, тато — таточко, сестра — сестричка, брат — братик.

 «Скажи, який?»

Мета:формувати вміння визначати та називати чесноти людей.

Мама — добра, ніжна, ласкава, лагідна…

Тато — сильний, сміливий, працьовитий…

Бабуся — лагідна, добра, роботяща, ста­ренька…

  Дівчинка, хлопчик…

2. «Відповідай швидко і точно»

Мета:формувати вміння оцінювати взаємини людей.

Бабуся старенька, а мама…

Хороший друг пожаліє, а поганий…

Щира людина поділиться, а скупа…

Увічлива людина попросить, а не ввічлива…

3. «Хто це?»

Мета:систематизувати уявлення про взаємини людей.

Рідна, лагідна, найдорожча — хто? (Мама)

Сильний, сміливий, працьовитий — хто? (Тато)

Вірний, добрий, щирий — хто? (Друг)

4. «Хто що вміє робити?»

Мета: учити називати людей, які виконують дії.

Любить, піклується, жаліє —… (мама).

Любить, ремонтує, допомагає, виховує — … (тато).

Навчає, доглядає, турбується — … (вихо­ватель).

Оглядає, лікує, дає поради —… (лікар).

5. «Закінчи прислів’я»

Мета: ознайомити з етичними еталонами поведінки; розвивати логічне мислення.

Без терпіння немає —… (уміння).

Шила в мішку —… (не заховаєш).

Друга шукай, а знайдеш —… (тримай).

Праця годує, а лінь —… (марнує).

Шануй батька й неньку й тобі буде — … (гладенько).

 6. «Коли? Якщо?»

Мета:  виховувати почуття емпатії та повагу до оточуючих.

Якщо мама стомилася,… (слід гратися тихо).

Коли завершив гру,… (необхідно прибрати іграшки).

Якщо другові сумно,… (потрібно розважити його).

 Моральні логічні задачі, що передбачають аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків

Задача 1

Одного разу Миколка та Сашко пішли до лісу, взявши із собою собаку. Собака весело біг попереду, обстежуючи

кожен кущ, кожну травинку. Сяяло сонечко. В лісі стояла тиша.

Але раптом тишу порушив гавкіт. Хлопчики підбігли до собаки - він стояв біля пташиного гнізда. Самої пташки там не було. У гнізді лежало двоє яєчок. Хлопчики взяли ще теплі яєчка в руки, а потім знову поклали до гнізда. Забрали собаку, а потім знову пішли собі стежкою далі.

• Як би ти вчинив у такій ситуації?

Задача 2

Петрик з мамою часто виїжджають до приміського лісу. От і цієї травневої неділі вони прийшли на улюблену галявину. Аж ось хлопчик вглядів на галявині конвалії і захоплено вигукнув:

•       Давай нарвемо!
•       Не слід їх рвати, синку!
•       Чому? Дивись, які гарні! А пахнуть як!
•       Саме тому, що гарні й так ніжно пахнуть...
•       Поставимо їх у вазу, будемо милуватися, радіти...

Чи ж довга буде для нас та радість? За два-три дні квіти зів'януть. А тут вони ще довго даруватимуть людям радість.

 - Так інші їх усе одно зірвуть, - не погоджувався Петрик.

•              Як на твою думку, хто справді любив конвалії - мама чи Петрик?

Задача 3

Сергійко йшов стежкою до саду. А назустріч йому вибіг чорний кудлатий пес, Сергійко злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилося маленьке кошеня. Воно, мабуть, теж злякалося і просило у хлопчика захисту.

Стоїть Сергійко, дивиться на кошеня.

А воно позирає на нього

жалібно нявчить

Хлопчикові стало соромно.

Він узяв кошеня на руки.

•              Чому Сергійкові стало соромно?

Задача 4

Собака сердито гавкав. Прямо перед ним, притиснувшись до тину, сиділо маленьке кошеня. Трохи осторонь стояли двоє хлопців і спостерігали, що ж воно далі буде.

Дорогою йшла жінка. Вона прогнала собаку і сердито гукнула до хлопців:

 - Як вам не соромно!

 - А чого соромитися? Ми нічого не зробили, - здивувалися ті.

•              Чому жінка насварилася на хлопців?

Задача 5

Батько подарував своїм синам-близнюкам - Павлику і Дмитрику - на день народження два дубки. Хлопчики разом із татом викопали біля хати ямки і посадили деревця. Павлик старанно доглядав за своїм дубком: підв'язав його, зробив загорожу, щоб ненароком не зачепили.

А Дмитрик забув про деревце. Тато нагадував йому, що воно ще маленьке і його треба доглядати, та Дмитрик не зважав на це. "Виросте, як у лісі, без догляду" - казав він.

•              Хто із хлопчиків мав рацію? Чому?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.8. Доброта.

Свято доброти

Розвага «Доброта врятує світ»

(для дітей старшого дошкільного віку)

Завдання:

• закріплювати у дітей отримані знання про емоції;

• продовжувати сприяти відкритого прояву емоцій різними соціально прийнятними способами (словесними, фізичними, творчими);

• підвищувати емоційний фон настрою вихованців;

• розвивати комунікативну функцію у дітей;

• виховувати добрі почуття і бажання робити добрі вчинки.

Інтеграція освітніх галузей: соціалізація, комунікація, музика.

Хід розваги

В зал під пісню «Дорогою добра» входять діти і стають півколом.

Ведуча:

Доброго ранку! Доброго дня!

Доброго — вчора, сьогодні, щодня ...

Хай не псується годинник на вежі.

Хай буде все на землі, як належить:

Сонце — як сонце, літо — як літо,

Дощик — як дощик, діти — як діти.

Кожному дому щастя бажаю.

Маку — цвітіння, житу — врожаю,

Небові — миру, голубу — неба,

Кожній дитині — всього, що треба.

Хай усміхаються діти щодня.

Всі: -Доброго ранку! Доброго дня!

            Вірші

Сказав мудрець: живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро й у вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра!      

                    ***

Врятує світ краса –

Завжди так говорили.

Тепер врятують світ любов і доброта,

Бо однієї вже краси занадто мало.

                         ***

Тож, люди, на землі

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості, любові і добра!

Ведуча: - Є красива легенда, що, коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитинки ангелів – охоронців. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло – аби воно було розумне, в личко – щоб було красиве, та в груди, аби здоров’я, любов і доброта вселилися в його тіло, серце та душу.

Діти читають вірші про доброту

• Добро творити на Землі

           Людині лиш дано

      І навіть діточки малі

      Всі знають це давно

• Краса і море доброти

           Оточує нас всіх

      Подібним будь до сонця ти

      Щоб зазвучав твій сміх,

• Щоб ти освітлював всім шлях,

           Як сонце з висоти.

      Хай сяє усмішка в очах,

           Будь завжди добрим ти!

Світло в залі пиглушується і під тривожну музику з'являється з-за ширми злий Троль .

Троль:  - Про яке добро ви тут базікаєте? А чи знаєте ви, що я спеціально з'явився тут повідомити вам, що я маю намір стати королем самого злого на світлі царства. І це царство я сам собі візьму. Я відправлю своїх помічників з чарівним дзеркалом. І хто подивиться чи доторкнеться до цього дзеркала, стане злим і потворним і відразу ж перетвориться у мого підлеглого.

 Ха-ха-ха! Ось так-то. Гей, слуги мої противні, бридкі і злі, несіть моє чарівне дзеркало.

Слуги за ширмою сперечаються:

1-ий - Я понесу чарівне дзеркало!

2-ий - А чому це ти? Я краще тебе з цим справлюся!

З'являються і продовжують суперечку і тягнуть дзеркало кожен до себе. Раптом дзеркало падає і лунає звук скла, що розбивається.

З'являється Троль: - Ах, ви негідники! Що ви наробили, мерзотники? Як мені тепер собі слуг шукати?

Троль метається по краю ширми і вигукує: - Придумав! Моє дзеркало було зачароване злом, а значить і уламки теж зачаровані злом. І тому....(чаклує) і на останніх словах зі злим сміхом зникає за ширмою:

Летіть уламки дзеркала злого,

Перетворіть прямого в кульгавого,

Налякайте безстрашних, переможіть добро.

Нехай той, кому потрапить мій уламок

Бачить у світі тільки чорне зло!!!

Вед:

Що-ж робити нам діти?

Що-ж робити, як нам бути?

Як нам перемогти злого Троля?

Уламки чіпати нам не можна.

Інакше буде у нас біда.   (Варіанти відповідей дітей)

Вед: - Ми не просто сьогодні в залі зібралися. А ніби в якусь чарівну казку потрапили. Добре, якби тут жила і добра чарівниця - фея Доброти.

Під звук чарівної музики з'являється Фея Доброти.

Ф.Д.: - Здрастуйте, хто кликав мене? Так рідко звуть мене зараз люди.

Діти розповідають про те, що сталося.

Ф.Д.: - Ви абсолютно праві, не можна ні в якому разі торкатися вам до чарівного дзеркала, але зібрати його і розчаклувати потрібно. Та й мені не можна самій зібрати дзеркало, тому що я казковий персонаж, а врятувати свою планету від злого Троля можуть тільки справжні люди. Але  допомогти я вам можу, я все-таки чарівниця фея. Однак, я вам можу допомогти за умови, якщо й ви мені допоможете. Ви виконаєте завдання за моїми підказками. І тоді з'явиться уламок дзеркала. З уламків ми зберемо все дзеркало і знімемо зле прокляття Троля. Згодні? (відповіді дітей)

Ф.Д.: - А ось і перша підказка (дістає з чарівної скриньки словосполучення «Добре слово». Діти, а як нам добре слово може допомогти перемогти зло? (варіанти відповідей дітей).

Ігрова вправа «Перетвори слово лихе в слово чарівне»

(варіанти: жадібність, дурість, злість, ненависть, страх, лінь, брехливість і т.д.)

А зараз потрібно продовжити фразу.

Приказки та прислів’я

• Не одяг красить людину, а добрі діла;

• Хто людям добра бажає, той і собі має;

• Від добра  добра не шукають;

• Добре діло роби сміло;

• Добре роби, добре й буде;

• Світ не без добрих людей;

• Хочеш собі добра – не роби нікому зла;

• Хто добре робить, тому зло не шкодить;

• Де є добрі люди, там біди не буде;

• Доброго тримайся, поганого цурайся;

• Добро не лихо, ходить тихо.

Вед: - Молодці! Ви всі слова розчаклували. І якщо ви зробили все правильно, то в чарівній скриньці Фєї  повинен з'явитися уламок дзеркала вже без злого прокляття. Фея дістає перший уламок і встановлюють його на місце, в рамку дзеркала).

Вед: - А тепер відкриваємо наступну підказку (дістає з чарівної скриньки малюнок - скрипічний ключ і нотки). Як же музика нам зможе допомогти? (Музика піднімає настрій, може розвеселити)

Муз. номер

Вед: - Ви чудово співали і танцювали, а тепер давайте подивимось, чи з’явився уламок дзеркала. (Фея дістає уламок і прикладають його на дзеркало)

Ф.Д.: - Третя підказка (дістає з чарівної скрині зображення долоньок). Діти припускають, як вони можуть їм допомогти.

Дитина: - Сильні руки не кинуться в бійку,

Добрі руки погладять собаку,

Розумні руки вміють ліпити,

Чуйні руки вміють дружити.

Зараз ми пограємо в гру, в якій нам допоможуть наші ручки.

Гра «Добрі і погані вчинки»

— Зараз я запропоную запитання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долоні, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитеся сидіти спокійно. 

 • Допомагати мамі мити посуд. 

• Робити комусь зле, якщо він цього не бачить. 

• Не вмиватися. 

• Берегти рідну природу та охороняти її. 

• Шанувати працю інших людей. 

• Галасувати, коли хтось відпочиває. 

• Бути вихованою, стриманою дитиною. 

• Обманювати, хвалитися. 

• Насміхатися з чужого горя. 

• Добре вчитися, багато читати. 

• Не слухати батьків. 

• Допомагати друзям у біді. 

• Ділитися тим, що є в тебе. 

• Ображати інших. 

• Захищати слабкого. 

• Красти. 

• Любити своїх батьків. 

• Ображати тварин. 

• Сваритися. 

Гра  «ТАК» чи «НІ»

— Коли вам краще жити: 

Коли сміються діти? 

А чи тоді, як всі кричать, 

І їм не можна ради дать. (Відповіді дітей.) 

— Бабусі хлопчик допоміг. Він, діти, добрий хлопчик? (Так) 

— Тепер усі скажіть мені: У сварці жити добре? (Ні) 

— А як немає забіяк, тоді усім прекрасно? (Так) 

— А як серця у всіх ясні, то вам погано, діти? (Ні) 

— Співає хлопчик гарно як! А вам подобається? (Так) 

— А як обличчя всіх пісні, похмурі, злі? Вам добре? (Ні) 

— Реве і трощить все чудак, це теж погано, діти? (Так) 

— Тоді іще скажіть мені: Як діти б'ються, добре? (Ні) 

— Звичайно, краще в мирі жити 

     І з усіма дітьми дружити. 

     Щоб всі веселими були, 

     У мирі й злагоді жили! 

Танок «Дружба»

Вихователь: - Дорога Фея, наші діти дуже добрі і вміють дружити.

Ф.Д.:  - Так, Ви праві. І тому, подивимося, чи з’явився  ще один уламок. (Дістає із скриньки уламок і кладе його в рамку).

Вед: - Ви чудово справляєтеся з завданнями. Дістаємо наступну підказку. (Фея дістає з чарівної скриньки слово «Казка»). Скажіть, як нам може допомогти чинити добро Казка? (Казка вчить як на світі жить)

Вед:

Гра «З якої це казки?»

• Він звірят усіх лікує, 

Від халепи їх рятує, 

І зайчат, і мавпенят, 

Бегемотів і тигрят, 

Вилікує він за мить 

Все, що в звірів заболить, 

Наш добрий лікар... (Айболить) 

— Про кого йде мова? 

— Яку добру справу виконував лікар Айболить? 

• Сидить півник на печі, 

Їсть смачненькі калачі, 

Тут лисичка прибігає, 

Півника мерщій хапає. 

Біжить котик рятувати, 

В лиса півника забрати.       («Котик і Півник») 

— Хто і яке добре діло виконав у цій казці? 

• Вигнав дід козу із хати, 

Та й пішла вона блукати, 

В зайця хату відібрала. 

Всі козу ту виганяли. 

Рак козуню ущипнув — 

Зайцю хатку повернув.         («Коза-дереза») 

— Хто допоміг зайчику повернути свою хатину? 

— Яким він був? 

• Виріс цей хлопчина 

З маленької деревини. 

У печі зміючку спік, 

Сам на дерево утік. 

Його гусятко врятувало — 

На крилечка свої узяло. 

Принесло до тата й мами, 

Частувалось пирогами.      («Івасик-Телесик») 

— Хто в цій казці зробив добрий вчинок? 

Вед:  - Здається, вам вдалося звільнити ще один уламок. Фея дістає уламок і кладе його в дзеркало.

Ф.Д.: - Залишився всього один уламок. Давайте подивимось останню підказку. (Фея дістає з чарівної скриньки піктограму -  зображення доброї людини).

Ігрова вправа «Коли я радісний, то...»

(Діти по колу передають «посмішку» і кажуть, продовжуючи фразу).

Пісня

- Діти, ось ми сьогодні багато говоримо про доброту. А як виглядає добра людина? (Відповіді дітей). У Троля багато помічників. А пам'ятаєте злих помічників Троля? Які в них були обличчя? (Фея пропонує виправити злі обличчя помічників Троля на добрі)

Примітка. Стіл (бажано круглий). На столі прикріплені до пластикових стаканчиків повітряні кулі із злими обличчями (з розрахунку - одна кулька на двох дітей). Деталі для аплікації наклеєні на двосторонній скотч. Вихователь пропонує згадати як розташовані риси обличчя у доброї людини і виправити злий вираз на добрий.

Вед: Подивіться, діти, вийшло у нас зробити героїв добрими? (Діти показують один одному кульки.) Молодці, і тут ми впоралися!

Ф.Д.: - Тепер у Троля немає більше помічників. Він залишився один. А у нашій чарівній скриньці залишився останній уламок. (Фея кладе його в рамку, накриває хусткою, чаклує і дістає з-під хустки ціле дзеркало, заздалегідь приховане в рамі).

- Діти, ви молодці! Нам вдалося відновити дзеркало і тепер воно стане добрим і всі, хто в нього подивляться стануть добрішими і веселішими.

З-за ширми з'являється злий Троль:

- Що Ви наробили!!! Навіщо ви зіпсували моє дзеркало. Та я вас....Та я..  Я негайно .... (Троль лається, не може підібрати слів і лопається).

Вед: Зло не призводить ні до чого хорошого. А від злості можна луснути. Спасибі вам, діти! Ви врятували світ від лиходія. Я дарую вам чарівне дзеркало. А ви, коли раптом відчуєте, що починаєте злитися, подивіться на нього, подумайте про нашу подорож, посміхніться, і дзеркало допоможе вам стати добрішими.  Не даремно в народі кажуть «Добро перемагає зло».

 

Фінальна пісня «Дорогою добра»       Пісня « Ми бажаєм вам добра»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дидактичні ігри та завдання

Дидактична гра  «Придумай добрий  вчинок»

Мета: систематизувати уявлення дітей про  добро;  поповнювати словниковий запас дітей словами  ввічливості. Вихователь: Бачите, як багато тут різних предметів: зернятка, зламана іграшка, порвана книжка, брудна чашка, аркуш папер та фломастер. Подивіться на ці предмети. З їх допомогою можна зробити добрий вчинок. Скажіть який? Відповіді дітей: зернятками нагодувати птахів, іграшку відремонтувати, книгу підклеїти, брудну чашку вимити, на аркуші паперу намалювати щось приємне і подарувати близькій людині. 

Дидактична гра  «Хто який»

 Мета: сприяти формуванню морально – вольових  якостей; навчати правильно оцінювати  вчинки людей. Діти сідають  у коло. Вихователь кидає м’яч . Той, хто  спіймає  м’яч, називає  будь – яку добру людину  та пояснює, у чому полягає  її  доброта (наприклад, моя сестра  усіма добра, бо щодня  читає  мені  казки). Коли всі діти  розкажуть  про добрих  людей, вихователь  просить когось  із  дітей перелічити   всіх  добрих людей, про яких  розповіли  їхні друзі.

Дидактична гра    «У якому вчинку живе добро»

 Мета: розширити уявлення дітей про людські  чесноти; заохочувати до корисних справ; учити  відрізняти  добре від поганого. Вихователь називає вчинки, а діти  мають  визначити,  які з них  є добрими, а які  - ні. когось ображати; захистити  слабкого; когось обдурити; поважати старших; не ділитияс  іграшками; берегти природу; вихвалятися  перед.

Дидактична гра «Добре – погано»

 Мета: вчити дітей добирати слова-антоніми. Вихователь називає слово, а діти відповідають, добре це чи погано. 

Погано                    Добре

розірвав                  захистив

образив                   відвідав

посварилися           обігрів

відібрав                  допоміг

штовхнув                поділився

Дидактична гра «Добрий друг»

Мета: формувати у дітей узагальнене уявлення про дружбу і товаришування.  Діти під музику крокують по колу. Коли стихає музика, вихователь дає м’ячик одній дитині, і та, називаючи ім’я свого друга, говорить про нього добрі слова. Пречудово в світі жити, І по-справжньому дружити. І любити геть усіх – Хай лунає пісня й сміх! Гарно друзів вірних мати, З ними у танку кружляти. Пісеньки співати, гратись, З друзями не розлучатись.

Дидактична гра «Добре чи погано »

Мета: спонукати дітей до прояву добрих вчинків, аналізувати.  Вихователь: Я буду озвучувати вчинки, а ви будете їх оцінювати; якщо так вчиняє добра людина, то плесніть , будь ласка, в долоні, а якщо ні – тупніть ногами. Наприклад :

 допомогти мамі мити посуд;

 шанувати працю інших людей;

 обманювати, хвалитись;

 насміхатися з чужого горя;

 допомогти друзям в біді;

 ділитися тим, що є в тебе;

  захищати слабкого;

 любити своїх батьків

  ображати тварин;

 бути вихованою, стриманого людиною.

 Молодці! Ви дійсно хороші діти і сподіваюсь, що завжди будете робити добрі.

Дидактична гра «Коли приходить доброта»

Мета: усвідомлення значення доброти в житті людини; усвідомлення свого емоційного стану, уміння адекватно його виражати.

 Вихователь: Діти, сьогодні до нашої групи завітала фея Доброти і подарувала нам скриньку з особливими подарунками - подарунками доброти. Як ви гадаєте, що це за дарунки? Що може бути добрим? Так , правильно! Це і добра посмішка, і добрі очі, і добре серце, і звичайно добре слово. Для цього потрібно:  подивитися один на одного добрими очима;  посміхнутися один одному лагідного й ніжною посмішкою;  сказати один одному ласкаві слова. Давайте передамо по колу один одному на дарунки доброти : посмішку, погляд, ласкаве слово. Діти з посмішкою дивляться один одному а очі і промовляють щирі слова. Вихователь: Діти погляньте краплинки – краплинки доброти від феї. Вона їх нам також подарувала (вихователь роздає дітям вирізані з паперу краплинки). Давай з ними також пограємо.

Дидактична гра «Скажи ведмедику добрі слова»

Мета: виховувати дружні взаємини між дітьми; вчити дітей вживати добрі слова, передаючи потрібну інтонацію.  Вихователь запрошує на заняття іграшкового ведмедика. Ведмедик: Добрий день малята, мені сьогодні чомусь сумно, а тому я хочу почути добрі слова. Діти стають в коло садять ведмедика в центрі на стільчик. По черзі діти підходять до ведмедика погладжують його і придумують для нього добрі слова вихователь допомагає у підборі слів.

Вправа  « Стали рано ми на ганок і сказали: «Добрий ранок!»

Мета: Сприяти  розвитку дрібної моторики, а отже, й мови малюка, координації рухів його рук; закріпити  форми вітання, виховувати  любов  до рідного  слова.   

Стали рано ми на ганок і сказали:  «Добрий ранок!»  Сонцю, полю і травиці, добрим людям, тихій річці…  Добрий ранок, світе мій, мирний, чистий, голубий.

 

 

 

 

 

2.9. Милосердя.

Золоті правила милосердя і доброти

1.          Стався до інших так , як  ви  б хотіли , що б ставилися до вас.
2.          Поважай інших, особливо старших і слабших від себе.
3.          Слухай маму, тата, бабусю.
4.          Любити та берегти природу, тварин.
5.          Любити природу і все живе. Бережливо стався до краси.

 

Дивіз милосердя

« Твори добро завжди і всюди , нехай тебе шанують люди »

 

 

Легенда

«За добро – добром»

 

Літалабджола й попала в колодязь. Крила намочила, вилетіти не може. Голуб побачивїї у біді, виламавдзьобомгалузку і впустив у колодязь. Бджолавилізла на листя, крилаїї обсохли і вона полетіла у свійвулик.

А через якийсь час бджолаврятувала голуба, коли йогохотівубитилісник.Узявлісникціль, а в кого куля намірена, у того, кажуть, і летить. Та прилетілабджола і вжалиластрільця в ніс, збилайомуціль. Вінвистрілив, та не влучив.

От кажуть у народі: «Рятуючиодне одного, віддячують за добро-добром».

Оповідання

«Майже чарівна розмова»

Цебуло теплого сонячного дня. Все навкругираділовесні. Квітнули сади, щебетали пташки. У блакитномунебілетівжуравлиний ключ. Десь весело дзюрчаввеснянийструмок. А підвисокоютополею на вулиці стояв маленький хлопчик і плакав. Він не бачив, як квітнуть сади. Він не чув, як щебечуть пташки. Небо здавалосьйому не блакитним, а чорним. Журавлиний ключ здававсяхлопчикові разком сльозин. Люди йшлиповз маленького хлопчика й не помічали, щовін плаче. Один дідусьпобачив хлопчика, підійшов до нього, поклавйому руку на голову. Віндовгощосьхлопчикові говорив, щосьйогорозпитував. Хлопчик крізьсльозищосьрозповідавдідусеві. Так вони розмовляли з годину. І от хлопчикусміхнувся. Вінпобачив, як навкругиквітнуть сади. Вінпочув, як весело щебечуть пташки. У блакитномунебі перед ним затремтівжуравлиний ключ, і хлопчик подумав: а зараз весна! Як то мило та гарно, коли хто осушить сльози на очах іншоїлюдини й пробудить у неїусмішку.

                                                                                                  В.А Сухомлинський

Дидактичні ігри

 

Мета: розширити поняття дітей про милосердя  людської душі; з’ясувати зміст понять  «милосердя», «співчуття»; розвивати почуття відповідальності за свої вчинки і викликати бажання творити добро та бути милосердними; виховувати поняття гідності, чуйності, доброти, любові до ближнього.

«Мої добрі справи»

У кожноїдитини  настолі— шаблонитрьохсердець.

— Діти, як вивважаєте, якогокольорусерце у доброїлюдини? (Червоного)

— А у злої й сердитої? (Чорного)

— А у якоїлюдиниможе бути білесерце? (У байдужої)

— Дітки, оберітьсерце такого кольору, що зараз у вас є,  іназвітьсвоїдобрісправи. Нехай вашісерцянаповнятьсявідсонечка добром, любов’ю, ласкою, милосердям, щедрістю. Від ваших маленьких сердець і добрих справ засяяласонячнаквітка Милосердя та Доброти!

                                      «Сонечко милосердя»

— З чимможнапорівняти добро? (Ізсонечком)

— Скількипромінчиків у сонечка? (Дужебагато)

— Якщо добро схоже на сонечко, то промінчики — цекомпонентимилосердя.

— Наше сонечкоприкрасимопромінчиками словами добра та милосердя ( людяність, чуйність, любов,  допомога,  щирість, доброта та щедрість)

Дітиприкрашаютьсонечко на дошціпромінчиками.

— Що є протилежністю добра? (Зло)

— А як вивважаєте, чого у світібільше — добра чи зла?

«Дерево милосердя»

Завдання для дітей прикріпити до дерева компоненти милосердя , де є :

Листочки – добрі слова

Квіточки – добрі думки

Плоди -  добрі справи 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.10. Дружелюбність.

Конспект  інтегрованого  заняття

«Секрети  дружби»

(старший  дошкільний  вік)

Мета:

• продовжувати розширювати уявлення  про моральні цінності (сім’я, любов, дружба, добро, милосердя, допомога);
• формувати  вміння справедливо оцінювати вчинки людей;
• розвивати здібності до співчуття,  вміння  проявляти  ціпочуття;
• виховувати повагу  до  дорослих, милосердя,  доброзичливість, взаємодопомогу,позитивне  ставлення  до  моральних  цінностей  та  бажання  діяти  у  відповідності  з  ними.

Обладнання: зерна, квітка в горщику, зламана іграшка, пописана книга, цибуля, сонечко та промінці, макет  дерева  з  квітами, набори  розрізних  картинок  про  дружбу, оповідання  В.Сухомлинського  «Іменинний  обід», вірш Л.Вознюк  «Дружба».

  Хід заняття

Діти, а чи знаєте ви, що кожен новий день треба починати з гарного настрою. А для того, щоб настрій був гарний і веселий давайте візьмемось за руки і побажаємо один одному гарного настрою (діти по  черзі  бажають  один одному  гарного  настрою).

Подивіться, у нас з’явилося дерево. Але це дерево не просте. І взимку і влітку, в будь яку пору року , воно зацвітає, якщо навкруги люди здійснюють добрі вчинки.

А чи  знаєте  ви, що  таке  дружба, і чи  є  у  вас  друзі? (відповіді  дітей).

     Сьогодні, ми  звами  дізнаємось, які  секрети  має  дружба. І кожен раз, коли ви будете відгадувати секрети дружби, дерево буде дарувати вам квітку.

Давайте  відгадаємо перший секрет дружби?

Звучить пісня  «Посмішка» (слова  та  музика  У.Гудзій).

Скажіть, будь ласка, без  чого  не  буває дружби? Правильно без  посмішки. Чому  потрібно  усміхатись?  Чому  посмішка  створює  гарний  настрій? Подивіться як швидко і легко ви відгадали перший секрет. А ось і перша квітка на дереві, подивіться, яка вона гарна.

Для того, щоб відгадати другий секрет дружби, я пропоную вам послухати оповідання  В. Сухомлинського  «Іменинний  обід».

У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся.

Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся – ложка дрижить, крапельки падають на стіл.

Скоро у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна нехай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це і бабуся за стіл сяде. А в неї ж руки тремтять.

Ніна тихенько сказала мамі:

-Мамо, хай бабуся сьогодні за стіл не сідає.

– Чому? – здивувалась мама.

– В неї руки тремтять. Крапає на стіл.

Мама зблідла.

Не сказавши жодного слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.

Довго сиділа мовчки, потім сказала:

-У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною.

Бесіда з дітьми

• Діти, вам сподобалась розповідь?
• Чому навчила вас ця розповідь?

Ось ще один секрет дружби розгадали. Як назвемо цей секрет? Правильно – вірність (на дереві з’являється друга квітка).

А тепер давайте трошки відпочинемо.

Фізкультхвилинка

Що за чудо- чудеса,

Раз рука і два рука.

Ось долонька права, ось долонька ліва.

Ставим руки на  бочок,

Затанцюймо  гопачок.

Будем  з  вами  всі  дружити,

Не  сваритись  і  не  битись.

Кмітливі  руки вміють ліпити,

Чуйні руки вміють дружити.

Тож скажіть мені третій секрет дружби. Правильно-це чуйність. (Руки потрібні не для того, щоб битися, а щоб робити добрі вчинки).

А тепер я хочу знати,як ви можете працювати.

Подивіться, у вас є розрізні картинки. Зараз треба скласти цілу  картинку  і сказати, що зображено на картинці( розповіді  дітей).

Діти, а чи чули ви вислів «живуть , як кішка з собакою». Як ви розумієте цей вираз? Так, постійно сваряться. Скажіть, а постійні сварки підходять до слова дружба? Дійсно, друзі повинні жити дружно, а по іншому можна сказати- мирно (з’являється ще одна квітка).

Робота в парах

Діти, подивіться, скільки тут різних предметів: зерна, квітка, зламана іграшка, пописана книга, цибуля. Скажіть, які добрі вчинки можна зробити з їх допомогою?

Діти: зернятками нагодувати птахів, зламану іграшку відремонтувати, квітку полити, в книжці витерти записи,цибулю посадити.

Молодці,  діти. А тепер давайте з вами пограємо в гру «Сонячний промінчик».  Подумайте і скажіть, якою  буває добра людина? Після кожної відповіді будемо класти промінець до нашого сонечка, щоб воно засяяло.

Відповіді дітей: уважна, турботлива, не жадібна, готова прийти на допомогу і т. д.

Ви виконали завдання і ще одна квітка з’явилася на нашому дереві.

Все наше дерево  розквітло. Ви розгадали всі секрети дружби і готові бути справжніми друзями.

   Читання  вірша  Л.Вознюк  «Дружба».

Дружить  хмарка  з  дощиком,

Носить  воду  горщиком.

Дощик із  травичкою,

А трава – з копичкою,

А копиця  з  коником,

Що гасає  з дзвоником.

А ще – із телятком,

Баранцем, лошатком.

Всі вони  - з  Даринкою,

Дівчинка  з  хмаринкою,

З тою, що  із  дощиком

Носить  воду  горщиком.

Ось  замкнулось  дружнє  коло,

Подружились  всі  довкола.

Якщо раптом ви з другом посварилися, присядьте тут під деревом  і згадайте секрети дружби. І ніколи не забувайте їх.

РОЗВАГА «ПОТЯГ ДРУЖБИ»

 

         Під веселу музику діти заходять до музичної зали і стають півколом.

 

ВЕДУЧА: Незвичайне, гарне свято завітало у садок.

                   Скільки хлопчиків й дівчаток, скільки дружних тут діток.

                   Ви навколо озирніться, одне одному всміхніться.

                   Хто сварився – помиріться, добрим словом поділіться!

 

         Діти виконують пісню «Добрий день» ( сл. і муз. Т. Березовської).

 

ВЕДУЧА: Сьогодні в нашій групі ми відзначаємо день Дружби, день Друзів.

                   Це свято відзначають у багатьох країнах світу. Ось і ми вирішили

                   поговорити, що для нас значать слова «дружба», «друзі».

 

1 ДИТИНА: Дружба, дружба над усе,

                      Дружба радість нам несе.

                      Дружба всім нам дорога,

                      Дружба житьдопомага.

 

2 ДИТИНА: В житті усім потрібна дружба

                      І для розваг, і для журби й для служби.

                      Із другом легше в світі жити,

                      Але й дружити треба вміти.

 

3 ДИТИНА: Слід другові допомагати,

                      В пригоді завжди захищати.

                      Слід жарти друга розуміти

                      Й самому жартувати вміти.

 

4 ДИТИНА: Коли ж якесь нерозуміння,

                      Потрібно виявить терпіння –

                      При сварці швидше помиритись.

                      Не варто з друзями сваритись.

 

 

5 ДИТИНА: Райдуга місток зробила,

                      Сонце з хмарою здружила.

                      Хай з них приклад беруть діти,

                      Треба дітям всім дружити.

 

         Діти виконують пісню «Дружні діти» (сл. і муз. Ю. Пурденко).

 

Сідають на стільчики. Чути веселу музику.

 

ВЕДУЧА: Чути музику веселу, переливи голосні.

                   Це до нашої оселі гості їдуть звідусіль.

 

         До зали заходить Маша (дорослий).

 

 

МАША: Привіт, сонечко ласкаве!

              Привіт, хмарко золотава!

              Привіт, друзів усіх сім'я,

              Рада бачити вас я!

              Хочу вас всіх запитати –

              Як живете ви, малята?

 

         Діти виконують пісню-гру «Ось так» (сл. п. Неворка, муз. Ю. Пурденко).

 

ВЕДУЧА: Добрий день, Машо! Ми дуже раді вітати тебе в нашому садочку і

                  сподіваємося, що станемо тобі справжніми друзями.

 

МАША: Звичайно, ми потоваришуємо. Проте, чи знаєте ви секрет справжньої

              дружби?

 

1 ДИТИНА: Що зробити, щоб удвічі торт здавався вам смачнішим?

                      Що зробити, щоб удвічі кожний день для вас побільшав?

                     Щоб і радості, і щастя вам було би ніде діти?

                      Тут ніякого секрету! Треба з другом все ділити!

 

2 ДИТИНА: Я признаюсь вам відверто, що боюся злющих псів.

                      Тільки раз на мого друга пес кудлатий налетів.

                      Мав він зуби, як у вовка, знай підстрибує, гаса.

                      Та не думаючи довго, кинувсь я на того пса.

                      Його вдарив раз і вдруге, не боявся я тоді,

                      Бо хіба ж покинеш друга, якщо друг твій у біді?

 

3 ДИТИНА: Ліс – ні краю, ні початку, дикі зарості кругом…

                      Пострічалося дівчатко із колючим їжачком.

                      – Звешся як? – дівча питає. – Будьмо друзі – ти і я!

                      А їжак із переляку геть забув своє ім’я. 

 

4 ДИТИНА: Твій друг тобі віддасть усе: і свій квиток на карусель,

                      І цвях, і ґудзик, і літак, та не за щось – а просто так.

                      І ти нічого не жалій – ніколи і нітрохи!

                      І навіть м’яч футбольний свій віддай, як друг попросить.

                      І усміхнеться друг тобі – аж схочеться співати,

                      І ти подумаєш тоді, як гарно – дарувати!

 

МАША: Так, правильно, із другом треба всім ділитись. Але щоб знайти справжнього друга, треба багато вміти і знати правила дружби. А навчитися знаходити друзів нам допоможе Потяг Дружби. Нумо, мандрувати казковими

              країнами!

  Діти стають за Машею і, крокуючи, виконують пісеньку «По доріжці я крокую». Ведуча в цей час до центральної стіни прикріплює назву                       «КРАЇНА  ЧЕСНІСТЬ».

МАША: Ось ми прибули до країни Чесність. Діти, а ви знаєте, як це бути чесним?

1 ДИТИНА: Дуже легко чесним бути –

                      Назавжди запам’ятай!

                      Треба про чуже забути,

                      Що не клав, те й не чіпай!

 

2 ДИТИНА: І не заздри – не потрібно,

                      Це погане почуття.

                      З правилом цим, відповідно,

                      Йди спокійно у життя.

 

МАША: Для того, щоб бути чесними з друзями, їх ніколи не треба обманювати.

              А чи можете ви чесно розв’язати завдання, не хитруючи і не підглядаючи?

         Проводиться гра з хусткою «Хто схований».

 

МАША: Друзі, Потяг Дружби кличе нас продовжити казкову подорож. Треба

              поспішати, тож уперед!

Діти стають за Машею і, крокуючи, виконують пісеньку «По доріжці я крокую». Ведуча в цей час до центральної стіни прикріплює назву               «КРАЇНА   ВЗАЄМОДОПОМОГИ».

 

МАША: Ми в країні Взаємодопомоги. І ось погляньте – тут, недалеко від станції посеред поля, щось видніється. (Звертає увагу дітей на дівчинку-Ріпку).

              Що це?

ДІТИ: Ріпка!

МАША: Так, це Ріпка, але чому її досі не забрали до комори?

РІПКА: Росла-підростала, діда дивувала.

              Зразу така, як мишка, була.

              Потім – як кулак, потім – як два.

              А наприкінці стала, як дідова голова!

 

ВЕДУЧА: Радіє дід, не знає, де і стати.

                   Час вже нашу Ріпку рвати!

 

МАША: А у мене є чарівна торбинка, у якій усе необхідне для перетворення дітей на персонажів казки.

         Проводиться гра «Ріпка».

ВЕДУЧА: Молодці, діти, з цим завданням впорались. А все тому, що ви підтримували один одного.

МАША: Друзі, знову Потяг Дружби кличе нас продовжити казкову подорож!

 

Діти стають за Машею і, крокуючи, виконують пісеньку «По доріжці я крокую». Ведуча в цей час до центральної стіни прикріплює назву              «КРАЇНА  ВІРНІСТЬ».

МАША: (тримає в руках іграшкового песика) Вітаю всіх у країні Вірність. Ви, мабуть, знаєте, хто в мене вірний друг? Так, це песик Дружок.

              Ми з ним – справжні друзі, уміємо цінувати і берегти дружбу. Ви,

              ймовірно, чули прислів’я про те, що старий вірний друг – ліпше нових

              двох. А ще в народі кажуть, що в лиху годину пізнаєш вірну людину.

              А у вас є вірні друзі? Нумо це перевіримо, граючи в гру.

 

         Проводиться гра «Знайди собі пару».

МАША: Друзі, знову Потяг Дружби кличе нас продовжити казкову подорож.

 

Діти стають за Машею і, крокуючи, виконують пісеньку «По доріжці я крокую». Ведуча в цей час до центральної стіни прикріплює назву         «КРАЇНА  ЩИРІСТЬ».

МАША: Ми в країні Щирість. В цій країні живуть діти, які вміють у мирі жити, з іншими – не сваритися.

 

ВЕДУЧА: А хто сварився – то час миритись! І наші діти знають справжні мирилки.

 

1 ДИТИНА: Пироги печуться, а хлопчики б’ються.

                      Вже спеклися пироги, хлопчики не вороги.

                      Нумо, цур не битися.

                      Нумо вже миритися!

 

2 ДИТИНА: Годі, годі сумувати!

                      Соромно ворогувати!

                      Ти не злись і схаменись,

                      Та до мене посміхнись.

 

3 ДИТИНА: Годі сердитись! Давай покладемо сварці край.

                      Помирімося швиденько, буде знову веселенько!

 

МАША: Ось ми й здійснили неймовірну казкову подорож країнами Дружби.

              Гадаю, під час мандрівки ви зрозуміли, якими треба бути і як чинити, щоб  знайти вірного друга.

 

ВЕДУЧА: Якщо друг у тебе є, життя радісним стає.

                   Разом можна все зробити, тож без друга не прожити.

 

         Діти виконують пісню «Щедре сонечко сяє» (сл. і муз. О. Твердої).

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, бачимо, що на всіх етапах розвитку суспільства мораль, як і право, політика, традиції, звичаї, табу, є важливим регулятором людської поведінки, людських відносин, а моральність (моральна практика) — одним із критеріїв оцінки чеснот людини.

  Поєднуючи в собі моральну свідомість, моральну практику, моральні відносини, мораль як складний феномен реалізується у реальному бутті людини, її повсякденній взаємодії з соціумом, з природою, аналітичному баченні себе, своїх помислів і дій. Щодо цього однаково важливі й усвідомлення норм і принципів загальнолюдської моралі та моралі середовища, в якому живе людина, і дотримання їх у повсякденній практиці, і послуговування ними в оцінці реалій суспільного буття, людських учинків, у тому числі своїх. Такі якості не передаються генетично, вони формуються в процесі соціалізації людини під впливом багатьох соціальних інститутів, передусім у процесі виховання і самовиховання.

   З позицій гуманістичної свідомості основою особистості є її моральний розвиток, який виявляється у сповідуваній нею системі поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють її поведінку. Моральна особистість узгоджує свої дії з інтересами інших людей, керується у своїх помислах критеріями загальнолюдських цінностей, відповідає за свої вчинки не лише перед законом, людьми, а й перед власною совістю. Саме на таких вимірах моральності людського буття наголошує народна мудрість, надбаннями якої живиться етнопедагогіка. У ній втілені моральні імперативи (веління, настанови), критерії моральності, які проповідують доброту, чесність, щирість, вірність, любов, повагу до людей, відвагу, окреслюють обриси морального розвитку особистості.

   Моральний розвиток — рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки.

   Становлення уявлень особистості про світ, стосунки людей, про себе починається у дошкільному дитинстві одночасно з розвитком почуттів і моральних якостей (гуманізму, колективізму, любові до батьків та ін.). Перші уроки моралі дитина засвоює у сім'ї, опановуючи з допомогою батьків норми порядності, доброти, працьовитості тощо. У процесі морального розвитку протягом дошкільного дитинства під впливом дорослих формується спрямованість особистості — система мотивів поведінки.                   С. Русова, вважаючи творення моральної особистості стрижнем усієї виховної роботи, стверджувала, що “моральним вихованням має бути перейняте все навчання, все життя”, а головним у цій роботі є “вироблення характеру”.    Знання моральних норм є етапом морального удосконалення. Механізмом перетворення моральних норм на суб'єктивну моральність є моральні почуття — стійкі переживання у свідомості людини, її суб'єктивне ставлення до себе, явищ суспільного буття, до інших людей. Певний тип поведінки набуває для індивіда значення й усвідомленості через почуття задоволення, радості або, навпаки, — сорому, дискомфорту. Завдяки моральним почуттям моральна свідомість і вчинки набувають морального смислу. Моральна свідомість поєднує у собі знання моральних норм, усвідомлення їх значення для особистості, яке здійснюється через моральні почуття. Значну роль при цьому відіграє воля, яка допомагає людині опановувати себе, дає їй внутрішню свободу і спонукає до морального вчинку. Моральність людини є результатом засвоєння і внутрішнього прийняття нею норм моралі, які набувають регулюючої сили, зумовлюють її поведінку, ставлення до світу і себе. Виявляється вона у вільному свідомому виборі способу дій і здатності до моральної поведінки. За твердженням психологів, формуванням моральної поведінки відбувається у такій послідовності: життєва ситуація — морально-чуттєве переживання — моральне осмислення ситуації і мотивів поведінки — моральний вибір вчинку — вольовий стимул — моральний вчинок — моральна спрямованість поведінки — моральна якість.                                                                                                            

Сформовані в дошкільному віці основи моральної спрямованості особистості значною мірою визначають подальше її життя, а виправити допущені батьками, педагогами помилки у моральному вихованні дітей важко або неможливо.

Отже, моральне виховання — цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

Можна зробити висновки, завданням морального виховання сучасні концепції дошкільного виховання спрямовують педагогів на особистісно-орієнтований підхід, використання різноманітних форм взаємодії дорослого і дитини, гуманізації педагогічного процесу в дошкільному закладі. У системі національного виховання серед інших завдань виділяють: — виховання громадянської й соціальної відповідальності; — вивчення і пропаганду культурних надбань свого й інших народів; — озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації (охорона навколишнього середовища, атомне роззброєння), готовність жити і діяти за принципами гуманізму; — оволодіння народною мораллю, етикою; — ознайомлення з родинною педагогікою; — виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.    Формування моральної свідомості (уявлень про моральні норми).Моральна свідомість індивіда існує в уявленнях, поняттях, переконаннях, ідеалах. У дошкільному віці формуються елементарні уявлення про мораль, судження про те, що добре і що погано, що можна робити і чого слід уникати. У цьому процесі дитина вчиться правильно оцінювати вчинки, обирати адекватну ситуації форму поведінки, усвідомлювати свої дії. Оцінювання вчинків відбувається за способом їх здійснення (як вчинив), результатами (які наслідки вчинку) і мотивами (чому так вчинив).    Психолог Ж. Піаже, проаналізувавши генезис моральних суджень на різних етапах дошкільного періоду, стверджував, що дітям молодшого, середнього і навіть старшого дошкільного віку властиві автономна мораль, некритичне ставлення до вимог дорослих. Свої вчинки вони оцінюють переважно за результатом. Приділяючи значну увагу розвитку логіки у моральних судженнях дітей, Ж. Піаже значно нижче оцінював значення моральних почуттів, що дало підстави визначити обґрунтовану ним теорію як моральний реалізм дитини. 

Принцип виховуючого навчання передбачає єдність освітніх і виховних завдань. Навчання дітей дошкільного віку здійснюється не лише на заняттях, а й у повсякденному житті. Вони навчаються з перших хвилин існування, пізнаючи навколишній світ і себе. Цей процес значно більше, ніж на наступних етапах розвитку особистості, залежить від дорослого, оскільки передбачає постійне спілкування дитини з педагогом і батьками. Вплив вихователя повинен спрямовуватися не лише на ефективність навчання, а й на встановлення гуманних стосунків між дітьми і педагогом, а також на взаємини дітей.    Виховний ефект навчання у дошкільному віці забезпечують:  

 1. Емоційна насиченість навчання. Завдяки їй утримується увага дітей на об'єкті пізнання, власній дії, поведінці дорослого, виникає інтерес до засвоєння змісту навчання. 

  2. Поєднання ігрових та неігрових моментів. Ігрові моменти у дошкільному навчанні формують культуру пізнання, волю й почуття.  

 3. Взаємоперехід позицій дитини і дорослого. Навчальні зусилля краще спрямувати не на дисциплінуючий мотив “так потрібно”, а на усвідомлення дитиною значення навчання для себе.   

Процеси навчання і морального виховання дітей дошкільного віку за мотивами, змістом і засобами здійснення є тотожними. Адже стосунки між дитиною і дорослим, що складаються в процесі навчальної діяльності, впливають на формування моральних якостей дітей, закріплюються і розвиваються в інших видах діяльності. Вони одночасно спрямовані на формування позитивного ставлення до навчання, пізнавальної активності, потреби самостійного пошуку відповідей на конкретні питання, прагнення вчитися; на розвиток морально-вольових якостей (наполегливості, відповідальності, старанності), а також на виховання чуйного, доброзичливого ставлення до однолітків, формування досвіду спільної діяльності.    Виховна сила навчання зумовлена не лише роллю вихователя, а й потребою дитини в отриманні нових вражень, знань і способів пізнавальної діяльності. Задоволення цієї потреби позитивно впливає на розвиток особистості. Якщо педагог при цьому зважає на моральний аспект процесу навчання, дитина поступово усвідомлюватиме, що успішне навчання є запорукою формування її як успішної особистості.    Моральне виховання ефективне лише за умови уважного ставлення педагога до дитини, здійснення навчання і виховання на гуманістичних засадах, оскільки дисциплінарна модель взаємодії в процесі виховання породжує відчуженість, а формалізм — байдужість, подвійну мораль, лицемірство, нещирість. Упровадження і розширення особистісно-орієнтованої моделі спілкування сприяє забезпеченню психологічного комфорту, радісного сприймання Дитиною світу. Лише за таких умов формується повноцінна особистість, гуманістичні засади її ставлення до навколишньої дійсності (природи, творінь людської праці, до людей і до себе).

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. 1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція): Науковий керівник А.М.    Богуш та ін.. – К.: Видавництво, 2012.- 26с.

2. Гавриш Н. Доброму всюди добре, або як допомогти дітям зростати доброзичливими / Н. Гавриш // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2017. – № 8. – С. 40-45.

3. Доманюк О. М. Виховання доброзичливого ставлення до однолітків у дітей старшого дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема / О. М. Доманюк // Педагогічні науки : збірник наукових праць. – Херсон, 2017. – Вип. LХХІХ. – Т. 2. – С. 80–84.

4. Доманюк О. М. Формування доброзичливості у дітей старшого дошкільного віку : навчально-методичний посібник  / О. М. Доманюк. – Кременець, 2018. – 144 с.

5. Дошкільна освіта : історія і сьогодення : довідник / упоряд. Л. В. Лохвицька. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – 208 с.

6. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія : навчальний посібник / Т. В. Дуткевич. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 424 с.

7. Каплуновська О. Добрі справи, гарні вчинки. Духовно-моральне виховання дошкільнят. Старший дошкільний вік / О. Калуновська. – Харків : Ранок, 2017. – 144

8. Кисельова О. І. Морально-етичне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами українського фольклору : дис. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Кисельова Ольга Ігорівна. – Одеса, 2009. – 278 с.

9. Короленко В. Л. До проблеми морального виховання дітей дошкільного віку / В. Л. Короленко // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. – 2015. – № 2. – (Серія "Педагогічні науки"). – С. 101–104.

10. Ладивір С. Перші уроки добра / С. Ладивір // Дошкільне виховання. – 2008. – №12. – С. 5–7.

11. Пархоменко А. В. Особливості виховання гуманних почуттів у дошкільників / А. В. Пархоменко // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2015. – №2. – С. 118–122.

12. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля» / О.І. Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко та ін..- Тернопіль: Мандрівець, 2017.- 256с.

13. Поніманська Т. І. Підготовка педагога до виховання дітей старшого дошкільного віку в світлі гуманістичної парадигми [Електронний ресурс] / Т. І. Поніманська // Науковий вісник Донбасу. – 2013. – № 4. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2013_4_46.

14. Пономарьов О. С. Безальтернативність педагогіки добра / О. С. Пономарьов // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. – 2015. – Вип. 42 (46). – С 27–36.

15. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. – Вибр. твори у 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. школа, 1976. – Т. 2. – 670 с.

16. Сухомлинський В. Добре слово : оповідання / В.Сухомлинський // Розкажіть онуку. – 2002. – № 10. – С. 31.

17. Сухомлинський В. Казки / В. Сухомлинський // Палітра педагога. – 2008. – № 5. – С. 28–30.

18. Ушинский К. Д. Моя система воспитания. О нравственности / К. Д. Ушинский. – М. : АСТ, 2018. – 590 с.

 19. Національна Доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта України. – 2001. – № 29 від 18 липня. – С. 4-6.

20.  Про дошкільну освіту : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2628-14.