Проєкт "Капітан далекого плавання - про життя у морі"

Виконавці проекту:

Бородай Анастасія, Бойчук Влада, Пуц Ольга – учениці 9-А класу

П’ятихатської ЗШ І-ІІІст. № 1

Керівник:

Бандуріна Алла Миколаївна, вчитель географії

Термін виконання проекту: березень – квітень 2016 р.

Мета  проекту:

• розширити знання   про професію моряка у ХХІ столітті ;
• активізувати та розвивати  пізнавальну активність;
• розвивати  вміння та навички самостійно відбирати, систематизувати, аналізувати інформацію;
• вселити віру у власні сили та бачення перспективи кращого розвитку свого майбутнього.
• виховання  почуття власної гідності, глибокої поваги і готовності до сумлінної праці, прагнення стати повноправним громадянином  своєї держави.

Основні завдання:

• організувати  зустріч з капітаном далекого плавання  Ляшенко Олександром Володимировичем;
• поповнювати знання та емоційний потенціал інформацією про країни світу, в яких побував Олександр Володимирович;
• розглянути якості, якими має володіти сьогоднішній випускник школи, що вирішує пов'язати своє життя з морем;
• виховувати здатність критично мислити та творчо сприймати  побачене.

        У житті кожної людини вибір професії та місця роботи – серйозний та відповідальний крок. Від цього вибору залежатиме багато – власне благополуччя та добробут сім'ї, можливості реалізації інтересів, перспективи творчого зростання, нові дружні й ділові контакти. Вдало обрана професія скорочує частоту фізичних і психічних проблем, пов’язаних із здоров’ям, і посилює задоволеність людини життям. Наш земляк Ляшенко Олександр Володимирович, втілив свою мрію в життя, він став моряком. Для П’ятихатщини, де найбільше води бачимо хіба що в річці, професія капітана далекого плавання є доволі екзотичною. Професію для себе Олександр Володимирович обрав ще в дитинстві, коли їздив в  Одесу до свого двоюрідного дядька Чередниченка Анатолія Миколайовича, який працював

35 років капітаном, із захопленням розповідав про країни, в яких побував. Тож, після закінчення П’ятихатської ЗШ №1 з відзнакою, твердо вирішив йти стопами дядька, вступив до Одеської державної морської академії на факультет «Морське судноводіння». В професії судноводія привабило те, що вона інтелектуальна і різноманітна . Судноводій має знати і тримати під контролем всі аспекти діяльності судна, в тому числі пов’язані з технічними установками та радіозв’язком. Дрібниць на флоті не буває.

Олександр Володимирович розповів нам, хто такий моряк, і чим він займається?

        Сьогодні моряк – це перш за все освічена людина. Для того, щоб керувати судном, давно вже недостатньо вітрила і весла. Теперішнє судно – це заплутаний лабіринт приміщень – вантажних, технічних – де повно механізмів, приборів, пристроїв, сенсорів, екранів, програмного забезпечення. І в середині нього стоїть моряк – професіонал високого класу, механік, навігатор і програміст водночас. Сучасні порти – це не темні брудні склади і слизькі східці. Вони більше схожі на футуристичні міста – величезні, складно сконструйовані, барвисто пофарбовані, вражаючі. Неможливо одразу розібратися в житті, яким живуть моряки: навантаження, розвантаження, бункерування, транспортування. Коли вперше потрапляєш в порт, і над головою пропливає в повітрі величезний контейнер, – просто непритомнієш від жаху. Але боятись нічого – його тримає ще більший за розміром кран. І в центрі цього всього теж моряк – менеджер, бухгалтер, консультант. На щастя, не все в світі змінюється. Моряк – це той, кого обливають водою, коли він вперше перетинає екватор. Той, хто на власні очі бачить полярне сяйво, перегукується з дельфінами, коли їх зграя супроводжує судно. Той, хто має кілька м’ячів, бо коли граєш у футбол на палубі, просто серед моря, і м’яч вилітає за борт, його не жбурне тобі назад перехожий. Це той, хто інакше – ширше, більше – бачить світ. 

        Розпочав „морську” кар’єру  Олександр Володимирович у 2002 році штурманом іноземних кораблів, працює на танкері. Танкер – морське та річкове судно для транспортування нафти і нафтопродуктів. Обсяг  танкера може коливатися в межах від 600 до 10 000 м³ . Корпус танкера поділений на ряд відсіків (танків), які заповнюють наливом. Об'єм одного танка 600-1500 м³. Розвантаження танкера відбувається за допомогою насосів (вантажного насосного відділення). Нафта і нафтопродукти завантажують у танкери з берега, а розвантаження ведуть за допомогою корабельних насосів і трубопроводів, прокладених в танках і вздовж палуби.

— Танкер є танкер, це не круїзний лайнер, — розкриває суть специфіки Ляшенко О.В.

— Тут ми завжди пам’ятаємо про три речі. Перше — це забезпечення безпеки мореплавства. Друге — пожежна безпека. Третє — екологія. Все це вимагає від екіпажу пильної уваги та дисципліни. Танкери ставляться до найпоширеніших судів морського транспортного флоту. Особливо у останнім часом, коли перевезення нафти і нафтопродуктів морським шляхом є найвигіднішою і тому зручною. В 2014 році отримав звання капітана, останні 4 роки працює на судні MS SOPHIE під прапорами Ліберії та Мальти.

                                 У кожній країні є свій колорит, своя певна екзотика

        Під час нашої зустрічі Олександру Володимировичу знадобилися карту світу, щоб пригадати всі країни, які відвідав під час плавання. Він дуже любить подорожувати, саме це його найбільше приваблює у цій роботі. Коста-Ріка, Сан-Сальвадор, Перу, Еквадор, Чилі, Аргентина, Бразилія, Мексика, Панама, - і це не весь список країн, де він побував. У Африці відвідав Мозамбік, Нігерія та Туніс, а також був у Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Індонезії, Китаї, Сінгапурі, Єгипті, Франції, Німеччині, Швеції, Нідерландах, Естонії, Латвії. Іспанії, Португалії, Туреччині, Греції. За плечима в капітана вже дві навколосвітні подорожі, і йому легше сказати, де він не був, аніж був: у Індії, Японії, ЮАР, Лівані, Сирії, Болгарії, Кіпрі, Мадагаскарі. Дуже гарний аеропорт у Сінгапурі, квітуче місто, школярів зустрінеш лише в формі, люди працюють без вихідних. Поліцейських на вулицях практично немає, зате всюди стоять камери - з їх допомогою здійснюється контроль за порядком.

          У Перу на пляжі вигріваються морські котики, а в Аргентині морські леви. Чилі – найдовша і найкрасивіша країна Латинської Америки, її берегова лінія простягається на 4 тис. км, а  в південній частині зосереджені найбільші колонії пінгвінів.

 У Бразилії багато папуг. Проходили через Панамський канал.. Панамський канал - це водна артерія, по якій щодня проходять розкішні яхти і вантажні кораблі. До слова, його розміри дозволяють пройти судну в Атлантичний океан з Тихого або у зворотному напрямку, шириною до 32,3 метра. Максимальна довжина судна не повинна перевищувати 294 метра. Судно, будь це навіть невелика яхта, не має права рухатися по каналу самостійно, його тягнуть спеціально призначені для цього поїзди, що отримали прізвисько серед моряків "мули".  Кожному судну, залежно від його розмірів і тоннажу, за таку розкіш, як перехід з одного океану в інший доводиться платити.

  Гаваї не схожі жодне місце на планеті, вони унікальні, там повітря насичене запахом квітів. Там також багато риби. А в парку Венесуели капітан бачив ігуан, самку і самця більше метра завдовжки, які вільно гуляли, жуючи капустяне листя і позуючи для фотокамер. В Норвезькому морі бачили північне сяйво, – одне з найпрекрасніших явищ природи. Описати це видовище словами дуже важко, настільки воно різноманітне, незвичне та й просто чарівне.

 Нова Зеландія вразила Олександра Володимировича своїм охайним, зеленим і 100% чистим іміджем, який старанно зберігається. Тут дзеркально-чисті озера і водоспади, унікальні представники місцевої флори і фауни, яких не зустрінеш більше ніде.  Це дуже дивно чиста і красива країна, хижаків та отруйних комах немає. Питання охорони навколишнього середовища - одне з головних у розвитку цієї країни. Звісно, досягти ідеальної «чистоти» дуже важко, але тому, як жителі Нової Зеландії охороняють свій зелений дім, можна лише позаздрити.

У Мексиці сподобалася архітектура: модерн гармонійно поєднується із старобудовами.

  В кожній країні є свій колорит, своя певна екзотика. І всюди дуже цікаво. Звичайно приємно, заходячи у порт, скажімо, Сінгапуру чи Нової Зеландії, бачити як тебе зустрічають хороші знайомі, чекають, радіють тобі, можливості разом посидіти, поговорити…

Якості, якими має володіти сьогоднішній випускник школи, що вирішує пов'язати своє життя з морем.

– У першу чергу людина, яка хоче стати моряком, має бути наполегливою та мати бажання навчатися, самовдосконалюватися. Вчитися доведеться все життя, адже, по-перше, галузь постійно розвивається, а, по-друге, кожен рейс – це набуття нового досвіду.

Не менш важливою є дисциплінованість. Якщо на лекцію студент може собі дозволити запізнитися, то на вахту вже не запізнишся. Написано, що потрібно прибути за 10 хвилин до початку вахти, значить, маєш прибути, ознайомитися з обстановкою. З вахти протягом її тривання не підеш. Усе – за розкладом. Третій кит, на якому тримається професія, – знання англійської мови, вміння неї вільно спілкуватися. Воно набувається тільки у постійній мовній практиці. Також у рейсах важливо пам'ятати, що кожне судно – зі своїм характером. Крім того, для досягнення успіху у морській професії необхідні гарне здоров’я, відсутність шкідливих звичок, мотивованість. У цій професії все залежить тільки від самої людини – від того, як вона себе проявила. Адже на судні чудово видно, хто прагне до здійснення своєї мети. Кваліфікація українських моряків високо цінується і високо оплачується в усьому світі.

 Наша держава не має власного великого флоту, але може похвалитись 80 тисячами моряків, з яких половина – офіцери. Ми перші в Європі за кількістю офіцерського складу і другі за рівнем працевлаштування робітників моря. Для рідних також є і невелика віддушина - морська карта в онлайн-режимі, на якій можна простежити шлях будь-якого судна і дізнатися, де зараз знаходиться близька людина.

На борту завжди є Інтернет і радіозв’язок, можна бути постійно на зв’язку зі світом. Улюблена програма моряків – Skype.

          Але, звичайно ж, є і недоліки. Жити далеко від сім’ї 6-8 місяців на рік непросто. Великі психологічні навантаження, особливо під час штормів. Зараз судна вже не стоять по декілька днів на рейді і біля причалів, погуляти екзотичними місцями, як це було раніше, випадає нечасто. Наприклад, танкер будь-якого розміру має розвантажуватися не довше, ніж за 12 годин. Стоянка контейнеровоза в порту - лічені години.  Життя змінилося. У ньому більше динаміки, відповідальності і навантажень різного типу.

Тож дисциплінованість, наполегливість і знання мови – основи для того, щоб бути конкурентоспроможним фахівцем у галузі морського транспорту.

                                    Професія моряка - це покликання душі.

        Вже якщо романтика далеких подорожей кого покличе - той подолає всі перешкоди і піде-таки в плавання. Моряк - це більше спосіб життя, ніж професія. Почав морську кар'єру людина потрапляє в справжню залежність від неї Навіть у проміжках між рейсами моряк продовжує жити морем. Він сумує за океанським простором, блакитній воді, свіжому вітру, новим країнам. За ясним і встановленим укладом життя, в якому кожен корисний і необхідний.

Напевно, немає на світі людини, яка не дивився б з захопленням у бездонні сині морські простори, мріючи коли-небудь відправитися на білосніжному лайнері в захоплюючу подорож. Невипадково професія моряка оточена таким романтичним ореолом, і багато хлопців марять мрією стати капітаном далекого плавання.

Фото Олександра Володимировича Ляшенко

.