Проект "Місто моєї мрії. Київ" для учнів 2 класу.

Дидактична гра ,,Будівельник”

Дидактичне завдання: розвивати вміння дітей визначати професію «Будівельник» за предметами, що необхідні для даної професії; розвивати пам’ять, логічне мислення; виховувати повагу до праці дорослих.

Ігрове завдання: дібрати якомога більше предметних картинок із зображенням речей, що потрібні будівельнику.

Правила:

1. Діти об’єднуються у дві команди.
2. Уважно розглядають картинки із зображенням речей.
3. Шукають предмети, які потрібні для професії будівельника.
4. По черзі відповідають та пояснюють, чому саме ці предмети потрібні для професії будівельника.

Виконавські дії:

1. Поділ дітей на дві рівні команди.
2. Розгляд картинок зі знаряддям праці.
3. Відповіді та пояснення команд на запитання вихователя.
4. Отримання фішок за правильні відповіді на запитання ( дається зелена фішка, на хибні запитання  – червона.
5. Підраховування фішок.
6. Перемагає та команда, яка набере більше зелених фішок.

Ігрові дії: правильно відповісти та пояснити свій вибір.

Результат: перемагає той, у кого назбирається найбільше зелених фішок.

«ДОБРЕ — ПОГАНО»

Мета: вправляти в умінні розпізнавати добрі та погані вчинки, описувати та давати їм оцінку; розвивати дружні стосунки, бажан­ня допомагати.

Матеріал: сюжетні картинки, на яких зображені вчинки дітей; червона і сіра скриньки.

ХІД ГРИ

Вихователь пропонує дітям по черзі взяти картинку, оцінити вчинок, зображений на малюнку, та описати його. Картинки із зо­браженням гарних вчинків діти складають у червону скриньку, а з поганими — в сіру.

Дорогі юні київляни!

Мені дуже сподобалося ваше місто, але я стурбований тим, що не всі люди, яких я бачив дбайливо ставляться до міста: смітять, пишуть нехороші написи на зупинках і стінах будинків, ламають дерева, а яка жахлива екологія в вашому місті ... Що ж буде через 100 років з містом? Яка його чекає доля? Поміркуйте, що ж станеться з містом через багато років, яким би ви хотіли його бачити, і що потрібно зробити для того, щоб майбутнє міста було щасливим? 

З надією на вас ваш старий Хоттабич. 

ВЕСЕЛІ МАЛЯРИ

Дім фарбують маляри

У веселі кольори.

Помагаймо малярам –

В цьому домі жити нам!

Синхронно рухати кистями обох рук з положення висячих кулачків до піднятих угору долоньок з розсу­нутими широко пальцями.

 ДІМ

А тепер збудуєм дім.

Дах і вікна є у нім.

Створити «дах» паль­цями обох рук, з'єднавши їх подушечками під кутом. Великі пальці з'єднати по прямій лінії. Утвориться трикутний «дах» з «вік­ном». Розсунути ширше зап'ястки, а лікті притис­нути до тулуба. Вийде «ви­сокий дім».

Чим пахнуть ремесла

Мають ремесла свої аромати:
Тістом в пекарні пахне, малята.
Мимо столярні пройдете зрана – 
Гостро запахне стружка духмяна.
Лаком і фарбою пахне маляр,
Цеглою – муляр, замазкою – скляр.
Куртка шоферська пахне бензином,
Одяг робочий – мастилом машинним.
Пахне кондитер мускатами, тминами.
Лікар – аптекою і вітамінами.
А хлібороби, що ходять за плугом,
Пахнуть чорноземом, полем і лугом.
Морем і рибою пахне рибак…
Тільки неробство не пахне ніяк.
Ледар пахтиться духами старанно,
Та пахне він, діти,
Усе ж препогано.

Джанні Родарі

ДІМ

А тепер збудуєм дім.

Дах і вікна є у нім.

Створити «дах» паль­цями обох рук, з'єднавши їх подушечками під кутом. Великі пальці з'єднати по прямій лінії. Утвориться трикутний «дах» з «вік­ном». Розсунути ширше зап'ястки, а лікті притис­нути до тулуба. Вийде «ви­сокий дім».

ПАЛЬЧИКИ

Раз-два-три-чотири-п'ять –

Вийшли пальчики гулять.

Раз-два-три-чотири-п'ять –

Вже в будиночку сидять

.

По черзі розгинати всі пальці, починаючи з мізинця, потім так само згинати.

Робочі черевики

Вони часто стояли   поряд, хоч і належали   різним  людям, — чепурні Туфлі з вузькими носами й грубі незграбні Черевики. їх хазяї жили в одній квартирі.
Туфлі були дуже гарні й сяяли, як дзеркало, так що Черевики бачили в них своє відображення. Ох, вони були такі негарні! Широкі, тупоносі, з латками на зморшкуватій шкірі, з грубою нерівною підошвою, вони здавалися собі смішними потворами поряд із своїми прекрасними побратимами.
— Пхи, — щовечора кривилися Туфлі, — невже наш хазяїн не може знайти для нас іншого сусідства!
Але через те, що поблизу нікого не було, якщо не рахувати старих кімнатних Капців, Туфлі, ще трохи побурчавши, заспокоювались.
Вони були дуже поважні, ці ошатні, блискучі Туфлі. Вони гордо задирали догори носи й нікого навкруги не помічали. Зате про себе були надто високої думки. І, як усі себелюбці, ладні були говорити про це вранці, і вдень, і ввечері, і навіть уночі. О ні, вони не втомлювалися! Адже весь інший час вони або нудилися під столом у ресторані, або безцільно швендяли з такими ж Туфлями по вулицях міста. А, повернувшись додому, тільки те й робили, що говорили про себе:
— Ах. які ми гарні! Які ми чепурні! Які ми ніжні! Навіть хазяїн бере нас у руки дуже обережно. Видно, він нас любить більш за все на світі. Ще б пак! Адже це завдяки нам він так легко збігає по мармурових сходах. Без нас він не міг би так гарно танцювати на вечорах. Це ми робимо його таким — це ми, це все ми. Всі нами милуються!..
Але кімнатні Капці не слухали хвалькуватого базікання Туфель і тільки зрідка зітхали в своєму кутку. Вони були вже дуже старі.
А Черевики не пропускали жодного слова з того, що говорили Туфлі. Звісно, вони теж чимало могли б розповісти. Та це були Робочі Черевики, і вони були дуже скромні. День у день вони вірою і правдою служили своєму хазяїнові — вмілому будівельникові. В Черевиках він спокійно міг ходити під дощем, не боячись промочити ноги. їх нерівна підошва міцно чіплялася за камінь і дерево, коли хазяїн працював на високих стінах або риштуванні новобудов. Черевики зігрівали хазяїна в мороз, у хуртовину. А як ловко облягали вони ноги хазяїна! Тільки самі вони про це й не здогадувалися...
І ось що сталося одного разу. Хазяїн і ті, хто з ним працював, закінчили величезний будинок і перейшли на інший кінець міста. Вони будували нову фабрику, роботи тут не припинялися ні вдень, ні вночі.
Хазяїн працював у другій зміні. Та сьогодні...
— Кінчай, хлопці, нас чекають! — сказав чийсь веселий голос, і всі пішли з роботи раніше, ніж звичайно.
Черевики хотіли попрямувати до знайомої тролейбусної зупинки. Але хазяїн повернув зовсім в інший бік. І Черевики його послухали — адже вони не могли інакше.
Хазяїн ішов усе далі й далі. Вулиці тут були прямі, рівні. Під підошвами порипував свіжий сніжок.
І раптом Черевики опинилися серед знайомих місць. Так, вони багато разів бували тут! А ось і той величезний будинок, якого нещодавно споруджував їхній хазяїн. Та що це? Будинок не впізнати! Раніше сірий, він тепер сяє білизною, у величезних вікнах яскраве світло, лунає музика...
Черевики піднялися високими мармуровими сходами. Ступили на блискучий паркет, побачили в ньому своє відображення і здивувались. Вони й раніше бачили цей паркет. Але тоді він лежав окремими дощечками, був сірий і негарний.
Стіни високих кімнат прикрашували картини. А посеред величезного залу стояла ошатна, вся в різнобарвних вогнях та іграшках ялинка!
І тут Черевики зрозуміли, що вони — в Палаці! У Палаці, збудованому їхнім хазяїном.
Разом з іншими Черевиками вони пройшли через зал і піднялися на сцену. Вони дуже боялися, що хтось помітить цяточки вапна на їх шкірі, які не встиг відчистити хазяїн.
Але нікого в залі це не бентежило. Всі радісно говорили: «О, який гарний Палац!» — і плескали в долоні, дякуючи будівельникам.
Робочі Черевики почували себе трошки незручно серед такої краси і тихенько порипували...
А Туфлі цього вечора нетерпляче чекали повернення Робочих Черевиків.
— Що за часи настали, просто жах! — обурено сказали вони Черевикам, коли ті опинилися поряд. — Цілісінький вечір ми простояли біля дверей нового Палацу і все ж таки не потрапили до залу. Нам сказали, що ми з хазяїном недостойні веселитися там!
— А ми з моїм хазяїном були у Палаці, — скромно відповіли Черевики.
Туфлі не повірили:
— У Палаці? Ха-ха! Не смішіть! Ви, напевне, щось плутаєте!
Та Робочі Черевики вже не чули цього. Вони спали. Треба було добре відпочити. Адже попереду їх чекав новий трудовий день.

Дидактична гра «Професії»
Мета: розвивати уявлення про професії, збагачення і поповнення словникового запасу слів; розвиток уяви, мислення, навичок словотворення.
Інвентар: Не вимагається.
Зміст: Ведучий починає пропозицію, діти повинні його закінчити, вставляючи відсутні слова. Або задає питання, а діти відповідають. Варіантів таких ігор багато, нижче - кілька прикладів. 
Хід гри: 
Ведучий описує різні професії. Завдання дітей-назвати професію.
-Носить білий ковпак, готує смачну їжу. Хто це?
- Кухар!
- Водить машину...
-Водій! і т. п.

Дидактична гра
«Хто більше розповість про професії».

Мета: співвідносити дії людей з їх професією. 
Організація: Вихователь уточнює розуміння дітьми слів «професія», «дія». 
Вчитель: 
- Діти, я працюю в школі вчителем. Це моя професія. Я розповідаю вам, як себе вести, граю з вами, малюю, читаю, співаю, гуляю, навчаю... А як ви думаєте, яка професія у Оксани Олександрівни, яка готує нам обід? Правильно, кухар. А які ви ще знаєте професії? (Висловлювання дітей). Кожна доросла людина має свою професію. Він працює і виконує якісь дії. Що ж робить кухар? (Кухар варить, пече, смажить, чистить овочі...)
- А що робить лікар? (Лікар оглядає хворих, вислуховує, лікує, дає ліки, робить уколи, операції). 
- А що робить кравець? (Кравець кроїть, наметывает, порет, гладить, приміряє, шиє).
Вихователь називає ще професії будівельника, сторожа, пастуха, шевця, а діти називають дії людей цих професій.

Дидактична гра «Визнач по предмету професію»
Діти по черзі витягають з мішечка предмети (ополоник, вата, монети, гребінець, свисток, указка, фарби, нитки, молоток тощо), які необхідні для тієї чи іншої професійної діяльності. По предмету діти повинні назвати професію, в якій предмет використовується.

ПРИСЛІВ'Я ПРО ПРАЦЮ

(зі збірки "Народ скаже, як зав'яже" та збірки Матвія Номиса)

Білі руки роботи бояться

Більше діла — менше слів

Більше робити, а менше — говорити

Балаканням роботи не почнеш і не закінчиш

Без діла слабіє сила

Без охоти нема роботи

Без охоти не скоро йдуть до роботи

Був би початок, а кінець якийсь та буде

Без початку нема кінця

Будинки зводять не язиком, а сокирою

Була б охота — знайдеться всяка робота

Була б охота — буде гарна робота

Від діла до діла у кожного своя дорога

Із шкури вилазить — так робить


Боже поможи!
– ... Спасибі за добре слово — отут і положи.
– Помагай Біг!
– Здорові, Боже поможи!
– Здорові, Боже й вам поможи!
– Нехай вам Бог помагає!


Так багато діла, що аж голова біла

Відчиняй пане ворота, — іде твоя робота

Дай Боже, час і добру пору (як починають роботу).

Дай Боже, щоб робилось, — аби не псувалось!

Добрий початок, половина діла.

Задихався, як віл в борозні.

Кінець діло хвалить.

Кому до поту, а кому в охоту.

Ніколи — і носа втерти.

Наліг, як циган на ковадло.

От тобі віз і перевіз.
– Оце тобі все діло зробив.

Очам страшно, а руки зроблять.

Роботи — до сьомої суботи.

Узялися за діло, як воші за тіло.

Щира праця мозолиста

Бджола мала, а й та працює

Діло майстра величає

Для нашого Федота не страшна робота

Ранній пізньому не кланяється

Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися

Без труда нема плода

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти

Не побігаєш — не пообідаєш.

Де руки і охота, там спора робота.

Не журись, та за діло берись.

Яка кроква, така й лата, яка праця, така й плата.

Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.

Гірко поробиш — солодко з'їси.

Доки не впріти, доти не вміти.

Хто дбає, той і має.

Попороби до поту, то й поїси в охоту.

Без трудів не їстимеш пирогів.

Лежачого хліба ніде нема.

Білі руки чужі труди люблять.

Без діла жить — тільки небо коптить.

Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче.

Маленька праця краща за велике безділля.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Не святі горшки ліплять.

Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.

Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися!

Роботящі руки гори вернуть.

І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.

Доброму коневі — не довгі версти.

У вмілого руки не болять.

В умілого і долото рибу ловить.

Коваль клепле, доки тепле.

Тягни кобило, хоч тобі не мило (робить, робить, — та само собі і приказує).
 

За матеріалами: 
- Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада.  Київ, Веселка, 1985.
- Українські приказки, прислів'я і таке інше (вид. 1993).Уклав Матвій Номис.Київ, "Либідь", 1993, Малюнки - невідомих художників.  ​

«Чистота нашого міста»

Що зробити, щоб в нашому місті завжди панувала чистота? Щоб навколо не валялися недопалки, фантики, пластикові упаковки? І щоб мешканці нашого міста не дихали димом та пилом?

Я вважаю, що для чистоти в місті, звичайно, багато робиться. Щоранку на роботу виходять двірники, замітають вулиці, двори, сквери та парки. Потім сміттєвози вивозять відходи з кожного контейнера, з кожного під'їзду. Уявляєте, що було б, якби всього цього не робили? Місто просто потонуло б в опалому листі, пляшках, обгортках, зламаних речах та кухонних очистках!

Інша справа, що двірники працюють, а інші городяни додають їм роботи. Невиховані люди кидають сміття де попало, мимо урн. Таких людей, на жаль, багато. От місто і виглядає брудним, засміченим.

А от якщо кожна людина перестане жбурляти на асфальт недопалки, кидати на газони порожні упаковки, «ховати» в кущах пластикові пляшки, то в місті стане чисто. Як за помахом чарівної палички! Але так має чинити кожен городянин. Не треба кивати один на одного та говорити: «А чому я? Нехай сусід дбає про чистоту!». Потрібно зробити своїм особистим правилом дотримання чистоти не тільки у себе вдома, але й у місті. Чистота нашого міста залежить від совісті кожного його мешканця.

Думаю, якщо кожен городянин буде думати про екологію, то не буде в місті сміття. І не тільки центр міста, а навіть околиці стануть чистими. А також вдасться вирішити й інші проблеми екології міста. Наприклад, поменшає диму із заводських труб і вихлопів автомобілів, що забруднюють повітря в місті. Або отруєних вод від заводів та фабрик, які псують воду в річках та джерельцях нашого міста. Головне - не буди байдужим та зробити те, що в наших силах.