Проект «Пам’ятай про старших у твоїй родині»

Про матеріал

Мета: виховувати любов і повагу до своєї родини; формувати чуйність, доброту,милосердя; вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад,допомагати їм.

Перегляд файлу

 

 

 

ПРОЕКТ

 

 

 

Тема: «Пам’ятай про старших у твоїй родині»

 

 

 

 

Підготували:

                                                                                                                                                   учні молодших   класів

                                                                                                                                    Керівник проекту:

                                                                                                                                                   вчитель початкових класів

Нестеренко  Марина                                                                                                                                                          

Вячеславівна

 

 

с. Матвіівка 2015

 

Тема: «Пам’ятай про старших у твоїй родині»

Мета: виховувати любов і повагу до своєї родини; формувати чуйність, доброту,милосердя; вчити дітей поважати життєвий досвід  старших членів родини, прислухатися до їхніх порад,допомагати їм.

                                                           Хід свята

Вчитель.

- Чи звернули ви увагу на те, що в багатьох народних казках героям, які потрапили в скрутне, здається, безвихідне становище, зустрічається стара людина і вказує подальший шлях?

- Що ви думаєте з цього приводу?

(Міркування учнів)

Учениця

- У цьому виявляється народна шана до людей похилого віку, які мають великий життєвий досвід, знання, вміння, щоб передати їх молодшому поколінню. Навіть Бога, Отця Всевишнього ми уявляємо собі білобородим старцем.

Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній людині. Щоб виховати цю рису, дітям розповідали і розповідають різні повчальні історії, казки, легенди. Ось одна із них.

"Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать." (Г.Бондаренко, з кн. О.Олійник "Українська мова. 10 - 11")

Вчитель.

Мені важко зрозуміти тих людей, батьки яких нібито добровільно доживають віку у будинках для перестарілих. І, якщо в деяких країнах таке явище вважається нормальним, то наш народ це осуджує. Люди, які всі сили віддали дітям та онукам, на старості літ позбавлені родинного тепла, радості спілкуватися з тими, кого люблять. А скільки втрачають ті діти, що спровадили з дому стареньких батьків, як вони духовно обікрали своїх дітей. Адже бабусина колискова пісня, "дідусева казка, в якої щасливий кінець", їх мудре і лагідне слово - це той золотий засів у дитячу душу, з якого виростає людяність, милосердя, справедливість і щедрість...

Традиційно шанобливе й лагідне ставлення до старих батьків в українських родинах відбито в народній творчості. Старенька мати в пісні - голубка сивенька, сива зозуленька, горлиця, батько - голуб сизокрилий, тощо. Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка—все це наші символи , історія. Завжди створювала затишок у сім’ї жінка, тому її назвали берегинею сімейного вогнища.

Учень

Мати, наша мати, як голубка сива,

Любові крильцями усіх нас прикрила,

Мати, наша мати, як сонечко ясне

Цілий день нам світить і в нічку не гасне.

Мати, наша мати, як ангел із неба

Вдень і вночі знає,чого дітям треба.

Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,

В тобі моя ціль,

Моїм твоє горе,

Моїм є твій біль.

Вчитель.

Батько в родині є прикладом для синів. Він виховує їх, слово його завжди закон. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов.

Учень

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі ,

Як вони , не любить.

Дай же ,Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові та неньці

Добре відплатився.

Учень

Як мені вас не любити ,

Батьку рідний ,нене,

Та ж ви мене згодували

І дбали про мене.

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой, нема ніде то в світі-

Як в батька і мами.

Вчитель.

Наші бабусі- невтомні трудівниці. Вони і шиють, і в’яжуть, і вишивають, і смачні пиріжки печуть.

 

 

 

Учениця

Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченко любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую.

І тобі я побажаю:

Хай сонечко завжди вітає.

 

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов ,і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

Вчитель

Слово дідуся не таке суворе і вимогливе , як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи. Вони вміють завжди розрадити, заспокоїти  і дати мудру пораду. Про своїх дідусів нам розкажуть їхні онуки.

Учень

Любий, добрий наш дідусю,

Ми, твої внучата,

Прибігаємо до тебе,

Щастя побажати.

Хоч твій волос сивиною

Густо посріблився,

Ти для нас ,дітей маленьких,

Другом залишився.

 

Всі разом.

Вклоняємось всім вам доземно.

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Вчитель. Сухомлинський в своїх заповідях казав:

Учень

В. О. Сухомлинський. Поважай і шануй батьків

Поважай і шануй батьків

Кожен твій крок, кожен твій вчинок - і хороший, і поганий – відбивається у материнському і батьківському серцях радістю або болем, щастям або стражданням. (II, с.218)

Поважай і вшановуй матір і батька - вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею. (IV. 156)

Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Бережи їх здоров'я і спокій. Не принось їм болю і страждань. Все, що дають тобі батько і мати - це їх працю, піт, втома. Найбільше щастя для батька і матері - твоє чесне життя, працьовитість, а в шкільні роки - старанність у навчанні. Принесеш у дім радість, оберігай щастя сім'ї. Якщо люди вважають тебе поганою людиною - це велике горе для твоєї матері і твого батька. (II. 220)

Не засмучуй їх нічим. (IV. 156)

Для свого блага вони витрачають свою силу, кожен день твого безтурботного і безтурботного дитинства додає їм турбот і седін. (7, с. 90)

Будьте хорошими дітьми своїх батьків і матерів. Три нещастя є у людини: смерть, старість і погані діти - говорить українська народна мудрість. (II. 225)

Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби твоєї матері і батька твого приносять не стільки працю і втому, скільки серцеві хвилювання, переживання, засмучення, образи. Серце батька і матері завжди уражала синова невдячність, байдужість дітей. (II, 227-228)

Жінка-мати - творець усього прекрасного на землі, тому що вона - творець Людини. Той, хто забуває матір, не може бути справжнім патріотом. (III. ... / 4, с. 73)

Твій батько - захисник Батьківщини. Якщо спалахне полум'я війни, твій батько піде в бій. Він грудьми своїми буде захищати тебе, маму, бабусю і дідуся, всю свою родину, весь наш народ. (II. 226)

Старість не може бути щастям. Старість може бути лише спокоєм або бідою. Не перетворюй старості своїх дідуся і бабусі, батька і матері в біду. Пам’я- тай, що ти будеш старим. Придивися уважно до дідуся і бабусі; таким станеш ти через кілька десятиліть. Цінуй здоров'ям дідуся та бабусі; у них захід життя, їм залишилося жити менше, ніж тобі. Не соромся і не остерігатися поділитися з ними своїми радощами або бідою. (II. 231-232)

Те, що ти звернешся до них за порадою, - саме по собі для них велика радість. Якщо дідусь і бабуся живуть не в твоїй родині, пиши їм. У старості для людини особливо цінне те, що про нього не забувають. На свята привітай дідуся і бабусю. Уважно слухай, що тобі говорять, чому вчать дідусь і бабуся. (II. 232)

Розділяйте свої радощі з бабусею і дідусем, у свята будьте з ними, нехай вас не бентежить те, що в житті старих людей дещо вам здається дивним і незвичним - такі ж дивностi будуть і у вас, коли ви станете старими. (II. 314)

Виявляй терпимість, чуйність, такт по відношенню до слабкості старих. Будь терпимий до слабкостям хворих людей. Не все, що ти кажеш своєму ровесникові, можна говорити в присутності старої і хворої людини. В окремих людей є фізичні вади - до цього треба бути особливо терпимим і поблажливим. (II. 313)

Не можна сміятися над старістю і старими людьми - це найбільше святотатство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, які ні за яких умов не можуть бути піддані осміянню - патріотизм, щира любов до жінки і старість. (II. 216)

Не можна залишати старшого рідної людини в самоті, особливо мати, якщо у неї немає нікого, крім тебе, радісні дні свята ніколи не залишай її одну; ти сам - твоє слово, твоя посмішка, твоє звернення - буває, єдина радість її буття; чим ближче захід людського життя, тим гостріше переживається гіркоту самотності. (II. 217)

Повага, шанування старших поколінь - закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе. Не думай, якщо ти молодий і повний сил, тобі все по плечу. Є речі, які під силу тільки старості, тому що в ній - мудрість багатьох поколінь. (II. 215-216).Ти повинен знати і пам'ятати все життя День Народження матері, батька, дідусі, братів, сестер. Скільки людей в родині - стільки і Днів Народження. (II. 400)

3 учні.

Пісня про матір

Посіяла людям літа свої, літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

- Куди ж це Ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.

- Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.

- Та я недалечко... де сонце лягає спочити.

Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо?

- А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?

- А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах, і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, -

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,

Махнула рукою - злетіли увись рушники.

— Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки.

Підсумок. Ось і добігла до кінця наша зустріч. І на згадку про наше свято діти виготовили пам’ятки «Як потрібно ставитися до старших у своїй родині»

 

 

docx
Додано
9 липня 2018
Переглядів
1309
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку